Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 672/1624/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано судом: 12.02.2018. Зареєстровано: 12.02.2018. Оприлюднено: 14.02.2018.
Дата набрання законної сили: 12.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                Справа №672/1624/17 
		Провадження №2-о/672/7/18 
		                            
		     РІШЕННЯ
		     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 лютого 2018 року        Городоцький районний суд
		                                            Хмельницької області в складі:
		                                           головуючої-судді Федорук І.М.                               
		                                           з участю секретаря судового засідання Жиловської Т.В.,
		                                           заявників, їх представника,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку цивільну справу за заявою ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація,  
		встановив:
		ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду із заявою про встановлення факту, що їх вимушене переселення з окупованої території Донецької області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Свої вимоги обґрунтовують тим, що до початку збройної агресії Російської Федерації заявники проживали у м.Макіївка Донецької області та після того, як були самопроголошені ЛНР та ДНР на початку липня 2014 року почалися активні дії. В травні 2014 року заявниками було прийнято рішення про переїзд в смт.Сатанів Городоцького району Хмельницької області через неможливість подальшого проживання на вказаній території.
		23.05.2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 взято на облік  як внутрішньо переміщених осіб.
		Встановлення вказаного факту необхідно заявникам для того, щоб визначити статус їх, як осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни, а також для забезпечення можливості звернення до міжнародних організації про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
		В судовому засіданні заявники ОСОБА_2, ОСОБА_8, їх представник вимоги підтримали в повному обсязі.
		Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, причини неявки не повідомив, будь-яких заяв на адресу суду не подав.
		Представник заінтересованої особи - Російської Федерації в судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, причини неявки не повідомив, будь-яких заяв на адресу суду не подав.
		Суд, заслухавши пояснення заявників, їх представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено в судовому засіданні, місце проживання ОСОБА_2 та її дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також ОСОБА_6 було зареєстровано м.Макіївка Донецької області.
		Відповідно до довідок №6804000199 від 20.11.2015 року та №6804000197 від 13.11.2015 року, виданих Управлінням праці та соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було взято на облік як внутрішньо переміщених осіб. На даний момент їх фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5/ed_2017_12_19/pravo1/T141706.html?pravo=1#5" title="Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб; нормативно-правовий акт № 1706-VII від 20.10.2014" target="_blank">Ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»</a>  визначено, що внутрішньо переміщена особа це є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" від 21 квітня 2015 року, 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації, всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків. 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії "Русское единство" Сергій Аксьонов у незаконний спосіб проголосив себе головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та закликав Президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб'єктів».
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субьектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Згідно <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6/ed_2017_10_03/pravo1/T141207.html?pravo=1#6" title="Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; нормативно-правовий акт № 1207-VII від 15.04.2014" target="_blank">ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року</a> із змінами і доповненнями, внесеними відповідно <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_15/pravo1/T150685.html?pravo=1" title="Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації; нормативно-правовий акт № 685-VIII від 15.09.2015" target="_blank">Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15 вересня 2015 року</a>, Республіку Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, коли контрольовані, керовані і фінансовані Російською Федерацією озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_04_21/pravo1/T150337.html?pravo=1" title="Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»; нормативно-правовий акт № 337-VIII від 21.04.2015" target="_blank">постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»»</a>, прийнятою 21 квітня 2015 року, протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон "Восток", а також задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". Показово, що ані самі референдуми, ані проголошені ними утворення так і не були визнані міжнародною спільнотою, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Участь регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_281897/ed_2016_07_07/pravo1/T193200.html?pravo=1#281897" title="Про оборону України; нормативно-правовий акт № 1932-XII від 06.12.1991" target="_blank">статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року</a>, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_03_17/pravo1/T150254.html?pravo=1" title="Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями; нормативно-правовий акт № 254-VIII від 17.03.2015" target="_blank">постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями"</a>, якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_10_06/pravo1/T141680.html?pravo=1" title="Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей; нормативно-правовий акт № 1680-VII від 16.09.2014" target="_blank">Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"</a> запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В другому абзаці <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_04/pravo1/T140847.html?pravo=1" title="Про Заяву Верховної Ради України; нормативно-правовий акт № 847-VII від 04.03.2014" target="_blank">постанови Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "</a>Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 04 лютого 2015 року, зазначається, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки".
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_01_27/pravo1/T150129.html?pravo=1" title="Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парл...; нормативно-правовий акт № 129-VIII від 27.01.2015" target="_blank">Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VIII</a> затверджено звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Результатом такого звернення стало визнання та засудження військових дій Російської Федерації на території України, рядом міжнародних інстанцій.
		Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент рішуче засуджує агресивну та експансіоністську політику Росії, що становить загрозу цілісності та незалежності України, а також потенційну загрозу для самого Європейського Союзу, включаючи незаконну анексію Криму та ведення неоголошеної гібридної війни проти України, у тому числі інформаційної війни, поєднуючи кібервійни, використання регулярних та нерегулярних збройних сил, пропаганда, економічного тиску, енергетичного шантажу, дипломатії та політичної дестабілізації, підкресливши при цьому, що такі дії є порушенням міжнародного права.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відбулася окупація частини тертої Луганської та Донецької областей.
		При вирішенні справи, суд виходить з того, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини тертої Луганської та Донецької областей є загально відомими, а тому не підлягають доказуванню, згідно приписів ч.3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7949/ed_2018_01_07/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7949" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст.82 ЦПК України</a>.
		Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
		Факт збройної агресії Російської Федерації на території України, в тому числі і щодо окремих районів Донецької та Луганської областей є загальновизнаним неодноразово обговорювався на засіданнях ООН, періодично мова про це йде і на фікційному сайті Уповноваженого Верховної ради України з прав людини , в тому числі і щодо необхідності вироблення державної стратегії захисту внутрішньо переміщених осіб, публікації, а тому в силу чинного законодавства окремого доказування не потребує.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на частині території Донецької області було порушено низку конституційних прав заявників, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_63/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#63" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">розділом II Конституції України</a>.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_27/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#27" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статтею 8 Конституції України</a> гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Видані довідки №6804000199 від 20.11.2015 року та №6804000197 від 13.11.2015 року посвідчують лише факт вимушеного переселення заявників з м.Макіївка Донецької області до смт.Сатанів Городоцького району Хмельницької області і не встановлює причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		Згідно з ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9707/ed_2018_01_07/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9707" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 315 ЦПК України</a> у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Враховуючи викладене, а також те, що заявники ОСОБА_6, ОСОБА_2 з малолітніми дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 переселилася з території Донецької області задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявнику необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9337/ed_2018_01_07/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9337" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">263-265</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9585/ed_2018_01_07/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9585" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">293</a>,<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9707/ed_2018_01_07/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9707" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">315  ЦПК України</a>, суд -
		у х в а л и в:
		    Заяву ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей -
		ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити .
		    Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце вимушеного проживання АДРЕСА_2 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5,  у травні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		     Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (місце вимушеного проживання АДРЕСА_3 у травні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Хмельницької області через Городоцький районний суд. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		     Повний текст рішення складено 12.02.2018 року.
		Суддя:                                  І.М.Федорук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...