Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4528/15-г : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2018. Зареєстровано: 13.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2018.
Дата набрання законної сили: 09.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Верховний
		Суд
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 лютого 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа №  910/4528/15-г 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2017 у справі №910/4528/15-г 
		 
		за позовом Заступника прокурора міста Києва
		до 1.Київської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра"   
		про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутності прав,
		 
		Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" (далі за текстом - ТОВ "Вагра") про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року № 419/9907 "Про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва"; визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки площею 0, 1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, укладеного відповідачами, зареєстрованого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 року за № МЗК-1-00195, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі № 1100; визнання відсутнім у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), вартістю 3 427 588, 16 грн. на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, позов задоволено частково: визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Вагра", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1100, зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 року за № МЗК-1-00195; визнано відсутнім у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі м. Києва; в іншій частині у позові відмовлено. 
		 
		17.11.2015 прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013   № 419/9907. 
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 (суддя Маринченко Я.В.) заяву виконуючого обов'язки прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду м.Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г задоволено, вказане рішення скасовано: прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року №419/9907 "Про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва"; визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 0, 1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Вагра", зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 року за № МЗК-1-00195, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за №1100; визнано відсутнім у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), вартістю 3 427 588, 16 грн. на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.
		 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 (головуючий:  Власов Ю.Л., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.)   рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/4528/15-г - скасовано; заяву виконуючого обов'язки прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року за нововиявленими обставинами в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року № 419/9907 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015   у справі № 910/4528/15-г залишено без змін.
		 
		Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 (головуючий: Сибіга О.М., судді Корсак В.А., Швець В.О.) касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва  залишено без задоволення, постанову Київського  апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі №910/4528/15-г залишено без змін.
		 
		06.10.2017 до Верховного Суду України надійшла заява Заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2017 у справі №910/4528/15-г з підстав,  передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.111-16 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Ухвалою Верховного Суду України від 19.10.2017 справу №910/4528/15-г допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження за заявою Заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 910/4528/15-г.  
		 
		У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від  12.07.2017 прокурор просить скасувати  постанову Вищого господарського суду України від  12.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 залишити в силі.
		 
		В обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі № 910/2333/14, від 05.08.2015 у справі №910/1754/15-г, від 27.12.2016 у справі № 910/3561/16,  в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.
		 
		11.01.2018 заява про перегляд постанови ВГСУ була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.
		 
		11.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи  була визначена колегія суддів:  суддя-доповідач Кушнір І.В.,  судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
		 
		22.01.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про прийняття справи        №910/4528/15-г до провадження та здійснення її перегляду без повідомлення та виклику учасників справи.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагра" надало заперечення (пояснення) на заяву  про перегляд постанови ВГСУ, в якому просить суд відмовити у задоволенні заяви Заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2017 у справі №910/4528/15-г, а постанову апеляційного суду та постанову Вищого господарського суду України вважає такими, що прийняті з повним дослідженням всіх обставин справи та з правильним застосуванням  матеріального закону.    
		   
		31.01.2018 Заступником Генерального прокурора подано клопотання про участь  прокурора в судовому засіданні, в якому останній просить перегляд справи №910/4528/15-г здійснити у судовому засіданні за участю прокурора, про дату, час та місце судового засідання повідомити Генеральну прокуратуру України і сторони у справі. 
		 
		Обґрунтовуючи дане клопотання, Прокурор зазначає, що Перехідними положеннями ГПК України не обмежено розгляд заяв лише у спрощеному порядку без виклику сторін.
		 
		Спір у справі №910/4528/15-г стосується правовідносин, які пов'язані з вибуттям земель із комунальної власності територіальної громади м. Києва та становлять суспільний, публічний інтерес, зокрема, питання законності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з комунальної власності. Суспільний інтерес полягає у дотриманні законодавчо встановленого порядку передачі земельних ділянок фізичним та юридичним особам, а також поверненні у комунальну власність територіальної громади м. Києва незаконно наданої в оренду ТОВ "Вагра" земельної ділянки площею 0,1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.
		 
		З урахуванням зазначеного Прокурор вважає, що розгляд справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи унеможливлює ефективну реалізацію органами прокуратури передбаченої Конституцією України функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. 
		 
		При цьому, Прокурор зазначає, що  можливість розгляду справи без участі сторін передбачено в новій редакції ГПК України, в якій запроваджено спрощене позовне провадження, і органи прокуратури, застосовуючи критерії до визначення встановлених ч.4 ст.247 ГПК справ, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, дійшли висновку, що  дана справа, з урахуванням її обставин, предмета позову, підлягає розгляду за участю прокуратури.
		 
		Аналогічне клопотання про виклик сторін заявлене ТОВ "Вагра" у запереченні на заяву.
		За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної  кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
		 
		Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		Відповідно до положень частини 2 статті 11122 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) після надходження витребуваних матеріалів справи та завершення інших підготовчих дій суддя-доповідач виносить ухвалу про призначення справи до розгляду Верховним Судом України. 
		 
		Відповідно до наведеного підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) вирішення питання про повідомлення та виклик учасників справи при розгляді заяви про перегляд судових рішень обумовлено лише власним розсудом суду з огляду на обставини справи. Ніяких інших підстав чи умов, якими має керуватися суд при вирішенні зазначеного питання, у вказаному підпункті не міститься.   
		 
		З огляду на обставини справи 22.01.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про прийняття справи №910/4528/15-г до провадження та здійснення її перегляду без повідомлення та виклику учасників справи.
		 
		Ніяких нових даних щодо обставин справи клопотання Прокурора та ТОВ "Вагра" не містять.
		 
		З урахуванням викладеного, Суд доходить висновку, що зазначені клопотання прокурора та відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Обґрунтовуючи подану заяву Прокурор зазначає, що приймаючи постанову,  Вищий господарський суд  України  виходив з того, що спірне рішення Київської міської ради про передачу ТОВ "Вагра" в оренду земельної ділянки площею 0,1521 га для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, не суперечить положенням ст.ст. 20, 124, 134, 135 ЗК України та ст.377 ЦК України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення ради.
		 
		Водночас, на думку Прокурора, у справах №910/2333/14, №910/1754/15-г, №910/3561/16  зі спорів, що виникли у подібних відносинах, ВГСУ вказані норми матеріального права застосував по-іншому, унаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах. 
		 
		Відповідно до п. п.1,2 ст.111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі заяви про перегляд:
		"Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав:
		- неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
		- неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ. "
		 
		Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового та процесуально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. 
		 
		У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено наступне. 
		 
		ТОВ "Вагра" на підставі Договору купівлі-продажу нежилого будинку 10.11.2004 року набуло у власність майно - одноповерховий нежилий будинок (літ. "А"), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 25, загальною площею 279, 20 кв. м.
		 
		Відповідно до плану за поверхами на будівлю літ. "А" по вул. Волгоградській, 25 в Солом'янському районі м. Києва вказана будівля складається з двох частин: підвалу площею 131, 6 кв. м та першого поверху площею 147, 6 кв. м.
		 
		Відповідно до технічної документації, виготовленої у 2006 році ПП "Сектор", зокрема:
		- технічного звіту (геодезичні роботи) по встановленню зовнішніх меж землекористування визначений кадастровий номер земельної ділянки по вул. Волгоградська, 25, а саме, № 8000000000:72:215:0116,
		- абрису земельної ділянки 8000000000:72:215:0116 визначено межі вказаної земельної ділянки та площу, яка складає 1523, 81 кв. м;
		- акту від 21.11.2006 року встановлено та узгоджено в натурі зовнішні межі земельної ділянки № 8000000000:72:215:0116.
		 
		Згідно з витягом з технічної документації № Ю-41058/2006 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1523, 81 кв. м  (кадастровий №72:215:116) складає 1 220 400, 58 грн.
		 
		07.11.2013 року ТОВ "Вагра" зареєстровано право власності на будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 25, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 13447255 від 26.11.2013 року.
		 
		22.02.2013 року ТОВ "Вагра" звернулось до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 25, орієнтовним розміром згідно технічної документації 1 523, 81 кв. м з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку.
		 
		18.04.2013 року Київською міською радою прийнято рішення № 232/9289 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Вагра" на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку".
		 
		Згідно з висновком щодо відповідності заявленої у справі-клопотанні ініціативи містобудівній документації або ситуації та наявних містобудівних умов та обмежень, що мають бути враховані при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Департамент містобудування та архітектури встановив, що відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 року № 370/1804, територія по вул. Волгоградській, 25 за функціональним призначенням належить до території багатоповерхової житлової забудови, а відповідно до "Міської програми комплексної реконструкції кварталів застарілого житлового фонду" територія є кварталом потенційної реконструкції.
		 
		23.10.2013 року Київською міською радою прийнято рішення № 419/9907 "Про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва", відповідно до п.п.1,2 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Вагра" для будівництва обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва (справа Д-6796, заява ДЦ № 01104-000084907-014 від 08.05.2013 року) та передано у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.
		 
		З огляду на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року у справі № 826/8679/14 визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року № 419/9907 "Про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва", за результатами розгляду позову прокурора у даній справі, рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року, позов задоволено частково: визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014 року, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Вагра", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1100, зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 року за № МЗК-1-00195; визнано відсутнім у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва; в іншій частині позову відмовлено. 
		 
		Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015 року у справі №826/8679/14 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року та закрито провадження у справі.
		 
		Скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року, якою було визнано недійсним рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року № 419/9907 про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, стало підставою для звернення прокурора до суду з заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року у справі № 910/4528/15-г за нововиявленими обставинами в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року №419/990, яке, за посиланням прокурора, прийнято з порушенням приписів ст.ст.124, 134, 135 Земельного кодексу України, згідно з якими право оренди земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку набувається на конкурентних засадах, за результатами проведення земельних торгів.
		 
		При цьому, прокурор також зазначав, що ТОВ "Вагра" будучи власником нежитлового приміщення із площею забудови 150 кв. м, може набути на неконкурентних засадах право користування земельною ділянкою лише площею не більше ніж 0, 015 га, а тому просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		З урахуванням того, що постанову Київського апеляційного адміністративного суду 17.02.2015 року у справі № 826/8679/14, яка стала підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування спірного рішення Київської міської ради, було скасовано вже після прийняття рішення про перегляд якого заявлено прокурором, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що вказані вище обставини є нововиявленими.
		 
		При цьому, місцевий господарський суд, задовольняючи заяву прокурора про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, повністю скасував рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року, та погодившись з доводами прокурора щодо прийняття оскаржуваного рішення міськради з порушенням приписів ст.ст.120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі. 
		 
		Проте, апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками місцевого суду та здійснюючи перегляд рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами, надаючи правову оцінку усім встановленим обставинам справи, дійшов висновків щодо відсутності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення міськради виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства.
		 
		За приписами ст.377 Цивільного кодексу України (в редакції на час придбання відповідачем-2 будинку) встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		 
		За змістом ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. 
		 
		Отже, ТОВ "Вагра", придбавши у власність на підставі Договору купівлі-продажу від 10.11.2004 року одноповерховий нежитловий будинок площею 279, 20 кв. м, що розташований на земельній ділянці по вул. Волгоградській, 25 в Солом'янському районі міста Києва, відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України набуло право на отримання у власність або користування земельної ділянки, на якій знаходиться придбаний ним будинок та земельної ділянки, яка є необхідною для його обслуговування.
		 
		При цьому, норми чинного законодавства не встановлюють порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд, а тому посилання прокурора на те, що розмір земельної ділянки, на отримання якої має право відповідач-2, не може перевищувати 0, 015 га (виключно площу під будинком) не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
		 
		Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховано, що в 2006 році на замовлення ТОВ "Вагра" розроблено технічну документацію, згідно з якою встановлено розміри та межі земельної ділянки по вул. Волгоградська, 25, на якій знаходиться придбаний будинок та яка є необхідною для його обслуговування, визначено площу цієї земельної ділянки у розмірі 1523, 81 кв. м та присвоєно їй кадастровий номер № 8000000000:72:215:0116, за використання якої відповідач-2 сплачує земельний податок та орендну плату.
		 
		Зміна цільового призначення земельної ділянки, якою відповідач-2 фактично користувався для обслуговування належного йому будинку на цільове призначення - для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, здійснена з дотримання приписів ст.20 Земельного кодексу України, з дозволу органу місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою, в якому за висновком Департаменту містобудування та архітектури встановлено, що відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 року № 370/1804, територія по вул. Волгоградській, 25 за функціональним призначенням належить до території багатоповерхової житлової забудови, а відповідно до "Міської програми комплексної реконструкції кварталів застарілого житлового фонду" територія є кварталом потенційної реконструкції, у зв'язку з чим, в подальшому, радою прийнято рішення про затвердження розробленого проекту відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України.
		 
		За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірне рішення Київської міської ради про передачу ТОВ "Вагра" в оренду земельної ділянки площею 0,1521га, кадастровий номер 8000000000:72:215:0116 для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 не суперечить положенням ст. ст. 20, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення ради.
		 
		З огляду на вищевикладене, апеляційним господарським судом скасовано рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року у даній справі, прийняте за результатами розгляду заяви прокурора про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, та залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року, яким відмовлено прокурору у задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року № 419/9907.
		 
		Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі №910/4528/15-г залишено без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		 
		При цьому, в  постанові Вищого господарського суду України від 27.12.2016 у справі №910/3561/16, наданій прокурором в якості прикладу неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.
		 
		Місцевий господарський суд правомірно вказав, що обставини знаходження на вказаній земельній ділянці об'єкту нерухомого майна, що належить ТОВ "Санта С", не впливають на обґрунтованість вимог позову прокурора з таких мотивів.
		 
		Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2006 по справі № 24/686 за ТОВ "Санта С" було визнано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 240 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 4а. Вказана нежитлова будівля була придбана у ПП "Трио-К".
		 
		Разом з тим, суд першої інстанції з посиланням на ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України вірно встановив, що відповідно до спірного рішення Київради ТОВ "Санта С" було передано земельну ділянку площею 0,13 га або 1306 кв.м (як зазначено у земельно-кадастровій інформації на земельну ділянку), що значно перевищує площу об'єкта нерухомого майна, набутого ТОВ "Санта С", та земельної ділянки, зайнятої ним.
		 
		В постанові Вищого господарського суду України від 05.08.2017 у справі №910/1754/15-г суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.
		 
		Приймаючи рішення суди обох інстанцій не спростували доводи прокурора про те, що, площа земельної ділянки, яка надається третій особі-1 в оренду, більш ніж у два рази перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, і у зв'язку з набуттям цією особою права власності на нежитлове приміщення, розташоване на земельній ділянці площею 0,1347 га, підприємство відповідно до вимог статей 120, 124, ч. ч. 1, та ч.2 статті 134 Земельного кодексу України, як зазначав прокурор суду першої інстанції, може реалізувати своє право на землю не на конкурентних засадах лише на ту частину земельної ділянки, яка знаходилась у попереднього власника майна - третьої особи-2, та необхідна для його обслуговування третьою особою-1, і лише після її вилучення у попереднього користувача.
		 
		Разом з тим інша частина земельної ділянки спірним рішення надана третій особі-1 за рахунок інших земель, що не знаходяться у постійному користуванні третьої особи-2.
		 
		Відповідно до положень частини другої статті 134 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на момент прийняття відповідачем спірного рішення, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		 
		Отже не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки комунальної власності або права на них, якщо на таких земельних ділянках розташовано об'єкти нерухомого майна що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		 
		Між тим судом першої інстанції встановлено, що згідно земельно-кадастрової інформації на земельну ділянку за формою № 6-зем (міститься у кадастровій справі щодо передачі спірної земельної ділянки) частина земельної ділянки по вул. Магнітогорській, 1 у Деснянському районі м. Києва площею 0,0246 га до її передачі третій особі-1 перебувала у користуванні третьої особи-2 і звернувшись листом остання просила припинити їй право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1324 га за вказаною адресою з наступною передачею третій особі-1. Також судами встановлено, що оспореним у судовому порядку рішенням третій особі-1 у короткострокову оренду на 5 років передано земельну ділянку площею 0,1347 га, тобто площею, більшою ніж та, що перебувала у постійному користуванні у третьої особи-2.
		Таким чином оскільки, як вбачається із встановлених судами обставин справи, спірним рішенням передається в оренду земельна ділянка не тільки під об'єктами нерухомого майна, що перебувала у постійному користуванні у третьої особи-2, а й за рахунок інших земель, вказані висновки судів у цій частині є незаконними та не ґрунтуються на вказаних приписах частини другої статті 134 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на момент прийняття відповідачем спірного рішення.
		 
		В постанові Вищого господарського суду України  від 21.01.2015 у справі №910/2333/14 суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.
		 
		В своєму позові прокурор послався на те, що приймаючи зазначене рішення Київрада без достатніх правових підстав надала дозвіл на передачу ТОВ "Маштерс" в оренду земельної ділянки загальною площею 2,96 га, тоді як, внаслідок придбання нерухомого майна за договором купівлі-продажу ТОВ "Маштерс" набуло право користування земельною ділянкою лише площею 1,5230 га, тобто під самою спорудою. Прокурор вважає, що право оренди земельної ділянки, що не знаходиться під об'єктом нерухомості ТОВ "Маштерс" може набути лише на конкурентних засадах. На думку прокурора, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в більшому розмірі, ніж в передбаченому договором купівлі-продажу, відбулось з порушенням вимог чинного земельного законодавства. Матеріально-правовою підставою позову прокурор зазначив статті 9, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.
		 
		Висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову є достатньо обґрунтованими, виходячи з наступного.
		 
		Частина перша статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, якою визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Згідно статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Даною статтею, зокрема, встановлено порядок проведення таких торгів.
		 
		Статтею 136 Земельного кодексу України встановлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
		 
		Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також, підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості) (ч.4 ст.136 Земельного кодексу України).
		 
		Вищенаведеними нормами законодавства визначено порядок та підстави набуття права на оренду земельної ділянки, при цьому, право на оренду земельної ділянки набувається згідно вимог статті 134 Земельного кодексу України лише на конкурентних засадах (земельних торгах).
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2013 на підставі договору купівлі-продажу ТОВ "Маштерс" придбало у СПАТ "Київська овочева фабрика" нежилу споруду - блочна теплиця № 58 (літ. А), загальною площею 8 106, 40 кв. м, що розташована на орендованій останнім земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А.
		Відповідно до частини першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок набуття ТОВ "Маштерс" права власності на нерухоме майно загальною площею 8 106, 40 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташоване це майно, в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача - СПАТ "Київська овочева фабрика", а саме земельною ділянкою по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві площею 1,5230 га, код ділянки 6:076:005.
		 
		В той же час, оскаржуваним рішенням Київської міської ради було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Маштерс" по вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва орієнтовною площею 2,96 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в довгострокову оренду на 15 років для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель. Тобто, Київською міською радою було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Маштерс" земельної ділянки, яка на 1,4370 га перевищує площу земельної ділянки, право користування якою було набуте Сільськогосподарським публічним акціонерним товариством "Київська овочева фабрика" внаслідок придбання нерухомого майна за умовами договору купівлі-продажу. При цьому, доказів розташування нерухомого майна на земельній ділянці площею 1,4370 га за вказаною адресою, до матеріалів справи не надано. 
		 
		Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Маштерс" земельної ділянки площею 2,96 га перевищує площу придбаної будівлі, і вказана земельна ділянка охоплює земельну ділянку площею 1,4370 га, право оренди якої ТОВ "Маштерс" не було набуто одночасно з придбанням нерухомого майна загальною площею 8 106,40 кв. м, до прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради.
		 
		Земельна ділянка площею 1,4370 га, що знаходиться за вказаною за адресою не відноситься до земельних ділянок, які згідно приписів частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могла передаватись в оренду інакше як із земельного аукціону.
		 
		За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що Прокурором доведено наявність неоднакового застосування норм матеріального права, а саме, ст.377 Цивільного кодексу України, ст.ст.120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.
		 
		Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд виходить із такого.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.111-23 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017:
		"Справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, визначеними розділом XII1 цього Кодексу, з особливостями, встановленими цим розділом."
		Згідно зі ст.111-7 наведеного Кодексу у зазначеній редакції:
		"Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції."
		Таким чином, в силу вищенаведених норм саме перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи не відноситься до повноважень Верховного Суду при перегляді судових рішень з підстав неоднакового застосування норм матеріального справа.
		 
		У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Вагра" на підставі Договору купівлі-продажу нежилого будинку 10.11.2004 набуло у власність майно - одноповерховий нежилий будинок (літ. "А"), який знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Волгоградська, 25, загальною площею 279, 20 кв. м.
		 
		Відповідно до плану за поверхами на будівлю літ. "А" по вул. Волгоградській, 25 в Солом'янському районі м. Києва вказана будівля складається з двох частин: підвалу площею 131, 6 кв. м та першого поверху площею 147, 6 кв. м.
		 
		Згідно з ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України в редакції станом на 10.11.2004:
		"Якщо  житловий  будинок,  будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до  набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки,  на  якій  вони  розміщені,  та  частиною  ділянки,   яка необхідна для їх обслуговування."
		 
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 Земельного кодексу України у наведеній редакції:
		1. При переході права власності на будівлю  і  споруду  право власності  на  земельну  ділянку або її частину може переходити на підставі  цивільно-правових  угод,  а  право  користування  -   на підставі договору оренди. 
		2. При  відчуженні  будівель  та  споруд,  які розташовані на орендованій  земельній  ділянці,   право   на   земельну   ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки."
		 
		Таким чином, вищенаведені норми станом на момент купівлі-продажу прямо передбачали перехід за результатами відчуження до нового власника  житлового  будинку,  будівлі або споруди права користування виключно тією частиною земельної ділянки,  на  якій  вони  розміщені,  та  частиною  ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		 
		Відповідно до ч.2 ст.18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 за N7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ":
		"Розмір земельної   ділянки,   необхідної  для  обслуговування житлового  будинку,  будівлі  або  споруди,  визначається   шляхом проведення  за  клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва,  санітарних  норм  та правил тощо."
		 
		Колегія суддів по даній справі повністю погоджується з даною позицією.
		 
		Згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року N1699-III, чинній станом на 10.11.2004:
		"Державні будівельні  норми  та інші нормативно-правові акти з питань  планування  і  забудови  територій  є  обов'язковими   для суб'єктів містобудування."
		 
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" у наведеній редакції:
		"Державні санітарні норми та правила,  санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми,  гігієнічні та протиепідемічні правила і норми,  державні санітарно-епідеміологічні нормативи,  санітарні регламенти (далі - санітарні  норми) - обов'язкові  для  виконання нормативно-правові акти  центрального  органу  виконавчої  влади  в  галузі   охорони здоров'я,  що  встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності  та  окремих  його  факторів,  недотримання   яких створює  загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь,  а також загрозу виникнення і розповсюдження  інфекційних  хвороб  та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення."
		 
		Згідно з ч.1 ст.15 зазначеного Закону у наведеній редакції:
		"Підприємства, установи,  організації та  громадяни    при розробленні  і  використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та      технічному переобладнанні  підприємств,  виробничих   об'єктів    і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених  пунктів, курортів,  проектуванні  і  будівництві  каналізаційних,  очисних, гідротехнічних  споруд,  інших  об'єктів  зобов'язані  дотримувати вимог санітарного законодавства."
		 
		Так, в державі Україна, зокрема, діють: 
		1. з 17.04.1992 Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992  за N44;
		2. з 24.07.1996 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом  Міністерства  охорони здоров'я України від 19 червня 1996 р. N173, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996р. за N 379/1404;
		3. з 01.01.2006р. Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005  N80, надано чинності наказом Держбуду України від 28.09.2005  N 175.
		 
		Зазначене повністю спростовує висновок судів апеляційної та касаційної інстанції, що норми чинного законодавства не встановлюють порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд.
		 
		Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій 22.02.2013 року ТОВ "Вагра" звернулось до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 25, орієнтовним розміром згідно технічної документації 1 523, 81 кв. м з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку.
		 
		18.04.2013 року Київською міською радою прийнято рішення №232/9289 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Вагра" на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку".
		 
		23.10.2013 року Київською міською радою прийнято спірне рішення № 419/9907 "Про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва", відповідно до п. п. 1, 2 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Вагра" для будівництва обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва (справа Д-6796, заява ДЦ № 01104-000084907-014 від 08.05.2013 року) та передано у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.
		 
		Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, останній приходить до висновку про наявність підстав для отримання відповідачем згідно положень ч.2 ст.134 ЗК України на позаконкурентних засадах земельної ділянки, на якій безпосередньо розташована вказана будівля, для обслуговування належної відповідачу нежилої будівлі площею, що не перевищує площі вказаної будівлі. Разом з тим, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, зокрема 0,1521 га, для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст.134, 135 ЗК України. 
		 
		Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом як на 22.02.2013, так і на 23.10.2013:
		"Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу."
		 
		Згідно з ч.1, абз.2 ч.2 ст.134 вказаного кодексу у зазначеній редакції:
		"1. Земельні ділянки державної чи  комунальної  власності  або права  на  них (оренда,  суперфіцій,  емфітевзис),  у тому числі з розташованими на них  об'єктами  нерухомого  майна  державної  або комунальної власності, підлягають  продажу  окремими  лотами  на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		2.  Не  підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи  комунальної  власності  або права на них у разі: розташування на  земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель,  споруд),  що  перебувають  у  власності  фізичних  або юридичних осіб."
		 
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.135 зазначеного Кодексу у наведеній редакції: 
		"1. Земельні   торги   проводяться   у   формі   аукціону,  за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної  ділянки  з учасником (переможцем) земельних торгів,  який запропонував найвищу ціну  за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
		2. Продаж  земельних   ділянок   державної   чи   комунальної власності  або  прав  на  них  (оренди,  суперфіцію,  емфітевзису) здійснюється  виключно  на  земельних   торгах,   крім   випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу."
		Таким чином, вищевказані норми ч.2 ст.134 Земельного кодексу у відповідній редакції передбачали, що не  підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи  комунальної  власності  або права на них у разі розташування на  земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель,  споруд),  що  перебувають  у  власності  фізичних  або юридичних осіб, проте, не передбачали такого виключення для земельних ділянок під звичайне будівництво житлових будинків. 
		 
		Інших норм чинного на той момент земельного законодавства, які б передбачали вказане виключення для земельних ділянок під таке будівництво, постанови судів апеляційної та касаційної інстанції не містять.
		 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що в силу наведених ч.2 ст.124, ч.1 ст.134 та ч.ч.1,2 ст.135 Земельного кодексу в редакції, чинній станом як на 22.02.2013, так і на 23.10.2013, земельні ділянки державної чи комунальної власності  або  права  на  них  (оренди,  суперфіцію,  емфітевзису) під звичайне будівництво житлових будинків підлягали виключно продажу на  земельних   торгах.
		 
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.6 Закону України "Про оренду землі" у наведеній редакції:
		"Орендарі набувають   права   оренди   земельної   ділянки  на підставах і в порядку,  передбачених  Земельним  кодексом  України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. 
		У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах  підставою  для  укладення  договору  оренди  є результати аукціону."
		 
		Як фактично встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Вагра" отримало в оренду земельну ділянку у розмірах, що більше ніж в 10 разів перевищують площу належної йому будівлі.
		 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що в першу чергу ТОВ "Вагра" в своєму клопотанні від 22.02.2013 року, а в другу чергу Київська міська рада в спірному рішенні від 23.10.2013, незаконно об'єднали в одне ціле земельну ділянку саме для нового будівництва та земельну ділянку саме для обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, оскільки отримання права оренди на них, відповідно до вищевказаних норм, мало відбуватися в абсолютно різному порядку.
		 
		При цьому, спірне рішення Київської міської ради від 23.10.2013 не містить чіткого зазначення, яка саме частина вищевказаної ділянки (площа, установлені межі, як це передбачено ч.1 ст.79 Земельного кодексу) призначалася та була необхідна саме для розміщення та обслуговування житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, відповідно до вимог наведеної редакції ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України, ні посилання на землевпорядну документацію, якою визначена така земельна ділянка відповідно до вищевказаних ДБН та СНіП.
		 
		Одночасно, колегія суддів приймає до уваги, що судом першої інстанції посилання відповідача - ТОВ «Вагра» на Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування №8000000000:72:215:0116 ТОВ «Вагра» по вул. Волгоградській, 25, як на підставу виникнення у відповідача права користування спірною земельною ділянкою, до уваги не прийняті, оскільки вказаний звіт є лише технічним документом, який встановлює межі та опис земельної ділянки, розробляється на замовлення особи, яка бажає отримати земельну ділянку та є підставою для прийняття відповідного рішення про виділення у користування земельної ділянки органом місцевого самоврядування. Крім того, як вбачається з пояснень представників сторін, вказаний технічний звіт складався у 2006 році для виділення відповідачу земельної ділянки для облаштування рекреаційної та паркової зони, а не для будівництва.
		 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає законним висновок суду першої інстанції, що рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №19/9907 прийнято з порушенням вимог норм ст.ст.120, 124, 134, 135 ЗК України, без проведення земельних торгів, а тому є підстави для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування вказаного рішення Київської міської ради, та, відповідно, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагра», зареєстрованого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 за №МЗК-1-00195, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрованого в реєстрі за №1100, а також визнання відсутності у ТОВ «Вагра» права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), вартістю 3427588,16 грн. на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.
		 
		Згідно з п.1 ч.1 ст.111-24 ГПК (в редакції, яка діяла до 15.12.2017): 
		"За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов:
		1) про повне або часткове задоволення заяви."
		Відповідно до ч.1, п.п."б" п.2 ч.2 ст.111-25 зазначеного Кодексу у наведеній редакції:
		"Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 11116 цього Кодексу.
		За наявності підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 11116 цього Кодексу, суд має право:
		2) у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору:
		б) скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції."
		 
		У зв'язку з викладеним Верховний Суд доходить висновку про необхідність повного задоволення заяви Заступника Генерального прокурора, скасування постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, залишення в силі рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016.
		 
		Витрати зі сплати судового збору у розмірі 4750,20 грн. за подання  заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від  12.07.2017  та 4384,80 грн. за подання касаційної скарги підлягають стягненню на користь  Генеральної прокуратури України та Прокуратури міста Києва відповідно з  відповідачів у рівних частинах.       
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017  № 2147-VІІІ):
		"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."
		 
		Керуючись  статтями 49, 111-14, 111-16, 111-23, 111-24, 111-25 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), частиною 13 статті 8,  підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017  № 2147-VІІІ), Верховний Суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Заяву Заступника Генерального прокурора задовольнити повністю.
		 
		2. Скасувати  постанову Вищого господарського суду України від  12.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 залишити в силі.
		 
		3. Стягнути з Київської міської ради     (вул. Хрещатик, 36, м. Київ,  01044,  ідентифікаційний код  22883141) на користь Генеральної прокуратури України   (вул. Різницька, 13/15, м. Київ,      01011, ідентифікаційний  код  00034051)  судовий збір у розмірі 2375  грн. 10 коп.  за подання  заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від  12.07.2017.
		 
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра"       (вул. Виборзька, 38/19, кв. 36, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код  24373355) на користь Генеральної прокуратури України   (вул. Різницька, 13/15, м. Київ,      01011, ідентифікаційний  код  00034051)  судовий збір у розмірі 2375  грн. 10 коп.  за подання  заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від  12.07.2017.
		 
		5. Стягнути з Київської міської ради     (вул. Хрещатик, 36, м. Київ,  01044,  ідентифікаційний код  22883141) на користь Прокуратури міста Києва   (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ,      03150, ідентифікаційний  код  02910019)  судовий збір у розмірі  2192  грн. 40 коп.  за подання  касаційної скарги.
		 
		6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра"       (вул. Виборзька, 38/19, кв. 36, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код  24373355) на користь Прокуратури міста Києва   (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ,      03150, ідентифікаційний  код  02910019)  судовий збір у розмірі 2192  грн. 40 коп.  за подання  касаційної скарги.
		 
		Головуючий                                                                                          І. Кушнір
		Судді                                                                                                      Є. Краснов  
		                                                                                                         Г. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...