Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21074/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2018. Зареєстровано: 15.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2018.
Дата набрання законної сили: 24.04.2018
Результат оскарження 24.04.2018 Київський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07.02.2018Справа №  910/21074/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		 
		за позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» до  про Міністерства оборони України  визнання договору розірванимПредставники:
		від Позивача:           не з'явились;
		від Відповідача: не з'явились;
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (надалі також - «Відповідач») про визнання договору розірваним. 
		 
		Позовні вимоги вмотивовано тим, що 14.03.2016 року між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (Постачальник) було укладено Договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити у 2016 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (лот 2 - бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С або еквівалент, а саме бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С) (продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією: бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С, строк постачання - 45 днів з дати підписання договору, кількістю 1  500,00 тонн, загальною вартістю 27 997 470,00 грн. з ПДВ. Як зазначає Позивач, в порушення умов Договору Відповідач без достатніх правових підстав зволікав з прийняттям товару, не виконував свій обов'язок з прийняття товару у встановлений договором строк, а тому Позивач листом №23-05/16-1 від 23.05.2016 року повідомив Міністерство оборони України про відмову від договору та неможливість подальших поставок за вказаним Договором, а тому Договір є розірваним з 23.05.2016 року. Таким чином, враховуючи порушення умов Договору, просить Суд визнати розірваним 23.05.2016 року Договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті".
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/21074/17, судове засідання призначено на 20.12.2017 року.
		 
		20.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи по справі. 
		 
		15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
		 
		Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		 
		Суд, розглянувши матеріали справи № 910/21074/17, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, дійшов висновку, що вказану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2018 року.
		 
		           11.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. 
		 
		11.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву. 
		 
		11.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позов.
		 
		11.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" до Міністерства оборони України про визнання договору розірваним. 
		 
		22.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив. 
		 
		22.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
		 
		В судове засідання 22.01.2018 року з'явилися представники Сторін. 
		 
		Що стосується клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з тим, що між цими ж сторонами та з цього ж предмету був розглянутий спір у справі №910/13945/16, Суд зазначає. 
		 
		Як встановлено у ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
		 
		Вказаною статтею наведено вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду, серед яких відсутня така підстава як наявність судового рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. 
		 
		В той же, час пунктом 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
		 
		Згідно з п. 2 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. 
		 
		Крім того, Суд зазначає, що предмет позовних вимог у справі № 910/21074/17 та у справі № 910/13945/16 різниться між собою, оскільки у межах останньої вирішувався спір про припинення правовідносин за Договором № 286/1/16/1 від 14.03.2016 та Договором №286/1/16/2 від 14.03.2016, а предметом позову у даній справі є визнання договору розірваним. 
		 
		Отже, на підставі наведеного Суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість клопотання Відповідача, у зв'язку з чим у його задоволенні Суд відмовляє.
		 
		Під час підготовчого засідання судом здійснено всі необхідні дії для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті, передбачені у ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу №910/21074/17 до судового розгляду по суті на 07.02.2018 року. 
		 
		В судове засідання 07 лютого 2018 року представники Сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 30.01.2017 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 22.01.2018 року та роздруківкою з офіційного веб-сайту Укрпошти про вручення 30.01.2018 року уповноваженій особі підприємства Позивача. 
		 
		Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивач та Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
		Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 07 лютого 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення. 
		Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол судового засідання.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		14.03.2016 року між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (Постачальник) було укладено Договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити у 2016 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (лот 2 - бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С або еквівалент, а саме бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С) (продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією: бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С, строк постачання - 45 днів з дати підписання договору, кількістю 1  500,00 тонн, загальною вартістю 27 997 470,00 грн. з ПДВ. (т.1 а.с. 10 - 13)
		Згідно з пунктом 2.2. Договору одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, Центри забезпечення пальним (далі - одержувачі замовника) згідно з рознарядками Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами цього Договору.
		 
		Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що ціна Договору становить: без ПДВ 23 331 225,00 грн., крім того ПДВ 4 666 245,00 грн. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 27 997 470,00 грн., у тому числі податок на додану вартість, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати.
		 
		Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим Договором.
		 
		Згідно з пунктом 4.2. Договору постачальник зобов'язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію, акт прийому форма 4, видаткову накладну, повідомлення-підтвердження, копію паспорту якості на відвантажену продукцію, акт прийому-передачі. Без вищезазначених документів або відсутності у них встановленої інформації, оплата поставленої продукції не здійснюється.
		 
		Пунктом 6.1.1. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених Договором.
		 
		Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (пункт 10.1. Договору).
		 
		Згідно з пунктами 1, 3 Додатку №1 до Договору прийняття продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформляється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у пункті 4.2. Договору, є підтвердженням прийняття продукції. Прийняття продукції за кількістю та якістю оформляється актом, який повинен бути складений в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання продукції. У випадку, коли буде встановлено порушення якості продукції, замовник пред'являє претензію стороні, що порушила законні інтереси замовника (одержувача замовника).
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року Позивачем здійснив поставку товару в кількості 320,803 тонн, що підтверджується видатковою накладною № 646 від 15.04.2016 року на суму 3 238 579,34 грн. з ПДВ, видатковою накладною № 647 від 16.04.2016 року на суму 2 749 202,23 грн. з ПДВ, Актом прийому-передачі продукції № 128 від 04.05.2016 року на суму 3 238 579,34 грн., Актом прийому-передачі продукції № 129 від 04.05.2016 року на суму 2 749  202,23 грн. (т.1 а.с. 14 -17)
		 
		Листом № 23-05/16-1 від 23.05.2016 року Позивач повідомив Відповідача про відмову від Договору про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року у зв'язку з значним терміном прострочення в прийнятті продукції, відсутністю будь-якої інформації щодо прийняття продукції одержувачами, значною затримкою одержувачів Міністерства оборони України в оформленні документів щодо отриманої ними продукції, неможливістю отримання оплати за поставлену продукцію. (т.1 а.с. 18)
		 
		У відповідь на вказаний лист Міністерство оборони України листом №286/7/4290 від 01.06.2016 року повідомило, що з метою захисту своїх інтересів вимушено звернутись до суду. (т.1 а.с. 19)
		 
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що в порушення умов Договору Відповідач без достатніх правових підстав зволікав з прийняттям товару, не виконував свій обов'язок з прийняття товару у встановлений договором строк, а тому Позивач листом №23-05/16-1 від 23.05.2016 року повідомив Міністерство оборони України про відмову від договору та неможливість подальших поставок за вказаним Договором, а тому Договір є розірваним з 23.05.2016 року. Таким чином, враховуючи порушення умов Договору, просить Суд визнати розірваним 23.05.2016 року Договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті".
		 
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Внаслідок укладення Договору про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
		Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 1   статті 193 Господарського кодексу України   до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення   Цивільного кодексу України   з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Згідно зі   статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до   статті 6 цього Кодексу   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1   статті 627 Цивільного кодексу України).
		Частиною 1   статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
		Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі   статтею 526 Цивільного кодексу України   зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог   Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Частиною першою   статті 193 Господарського кодексу України   встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7   статті 193 Господарського кодексу України).
		Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		 
		Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору
		 
		Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок  завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		 
		Частина третя статті 653 Цивільного кодексу України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
		При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої   статті 651 ЦК України).
		Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другоїстатті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.
		Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором. 
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року Позивач здійснив поставку товару в кількості 320,803 тонн, що підтверджується видатковою накладною № 646 від 15.04.2016 року на суму 3 238 579,34 грн. з ПДВ, видатковою накладною № 647 від 16.04.2016 року на суму 2 749 202,23 грн. з ПДВ, Актом прийому-передачі продукції № 128 від 04.05.2016 року на суму 3 238 579,34 грн., Актом прийому-передачі продукції № 129 від 04.05.2016 року на суму 2 749 202,23 грн. (т.1 а.с. 14 - 17)
		 
		Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 року по справі №91013945/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" задоволено частково. Припинено правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" та Міністерством оборони України за Договором №      286/1/16/1 від 14.03.2016 року про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) з 23.05.2016 року. У іншій частині позову відмовлено.
		 
		У вказаному рішенні суду було встановлено, що за Договором  про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року Відповідачем здійснено оплату поставленого позивачем товару у визначені ним строки, що підтверджується платіжним дорученням № 286/1/1427 від 10.05.2016 року на суму 3 238 579,34 грн. та платіжним дорученням № 286/1/1431 від 10.05.2016 року на суму 2 749 202,23 грн. Враховуючи вищезазначене, суд не може дійти висновку про неналежне виконання відповідачем умов Договору-2, оскільки позивач отримав оплату за Договором-2 у встановлені ним строки, відповідно мета договору була досягнута.
		Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
		Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..
		Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
		Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		Таким чином, судове рішення у справі № 910/13945/16 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт здійснення оплати Міністерством оборони України за отриманий товар на підставі Договору про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2016 року у справі №910/13945/16, яке набрало законної сили.
		Листом № 23-05/16-1 від 23.05.2016 року Позивач повідомив Відповідача про відмову від Договору про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року у зв'язку з значним терміном прострочення в прийнятті продукції, відсутністю будь-якої інформації щодо прийняття продукції одержувачами, значною затримкою одержувачів Міністерства оборони України в оформленні документів щодо отриманої ними продукції, неможливістю отримання оплати за поставлену продукцію. (т.1 а.с.18)
		 
		У відповідь на вказаний лист Міністерство оборони України листом №286/7/4290 від 01.06.2016 року повідомило, що з метою захисту своїх інтересів вимушено звернутись до суду. (т.1 а.с.19)
		 
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що в порушення умов Договору Відповідач без достатніх правових підстав зволікав з прийняттям товару, не виконував свій обов'язок з прийняття товару у встановлений договором строк, а тому Позивач листом №23-05/16-1 від 23.05.2016 року повідомив Міністерство оборони України про відмову від договору та неможливість подальших поставок за вказаним Договором, а тому Договір є розірваним з 23.05.2016 року. Таким чином, враховуючи порушення умов Договору, просить Суд визнати розірваним 23.05.2016 року Договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті".
		Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі. 
		Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).
		Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
		Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Однак, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до норм ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження невиконання Міністерством оборони України обов'язку з прийняття товару у встановлений договором строк, оскільки в матеріалах справи наявні видаткові накладні № 646 від 15.04.2016 року, № 647 від 16.04.2016 року, Акти прийому-передачі продукції № 128 від 04.05.2016 року, № 129 від 04.05.2016 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Крім того, на виконання умов спірного Договору Відповідачем здійснено оплату за отриманий товар. 
		З огляду на вищевикладене, Суд приходить до висновку, що зазначені Позивачем обставини не можна вважати правовими підставами, за якими за умовами договору і закону може бути розірвано Договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року в односторонньому порядку з урахуванням ще й того, що умовами Договору не передбачено право Постачальника розірвати договір в односторонньому порядку. Крім того, Сторонами не дотримано порядку розірвання Договору про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/16/2 від 14.03.2016 року відповідно до норм чинного законодавства України. 
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» до Міністерства оборони України про визнання договору розірваним є необґрунтованими. 
		 
		При цьому, Суд вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання договору розірваним не може призвести до захисту його прав. Тобто, фактично Позивач вимагає встановити юридичний факт, проте приписи Господарського процесуального кодексу України не передбачають такого способу захисту прав, як встановлення юридичних фактів, оскільки встановлення наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не може бути матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача. Спосіб захисту, обраний Позивачем, не передбачений ні законом ні договором, а тому він не призведе до захисту прав, таке рішення не може бути виконане у примусовому порядку. 
		 
		За таких підстав, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» до Міністерства оборони України про визнання договору розірваним не підлягають задоволенню у повному обсязі.
		 
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ
		 
		1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» до Міністерства оборони України про визнання договору розірваним - відмовити повністю. 
		2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 лютого 2018 року.
		 
		Суддя                                                                                          О.В. Чинчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...