Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/2263/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано судом: 12.02.2018. Зареєстровано: 20.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2018.
Дата набрання законної сили: 08.05.2018
Результат оскарження 26.02.2019 Верховний Суд: залишено рішення суду апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		 
		31 січня 2018 року                                    м.Житомир                          справа № 806/2263/17  
		категорія 8.3.1
		 
		          Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Липи В.А.,
		секретар судового засідання Климчук К.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		 
		встановив:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2017 року №0015121413, №0015141413, № 0015131413, № 0015111413.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами ДФС у Житомирській області проведена планова виїзна документальна перевірка, за результатами якої складено акт № 379/06-30-14-01/31881723 від 17.07.2017 року. Висновки відповідача за актом перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та спростовуються нормами податкового законодавства.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
		Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях на позов.
		В обґрунтування заперечень, відповідач відмітив, що висновки, відображені в акті перевірки здійснені перевіряючими правомірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
		Судом встановлено що посадовими особами Головного управління ДФС України у Житомирській області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгаз», код за ЄДРПОУ 31881723, з питань дотримання вимог  податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування  за період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року, про що складено акт № 379/06-30-14-01/31881723 від 17.07.2017 року.
		У вказаному акті зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення позивачем:
		- п.14 П(с)БО-7 "Основні засоби", п.6 та п.9 П(с)БО-16 "Витрати", п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України,  в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на 126398,00 грн.;
		- п.138.3 ст.138, п.146.15 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 69975,00 грн. та за 2015 рік на 69975,00 грн.;
		- п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу  податкового кредиту наступного звітного періоду, в наступних періодах: за травень 2016 року на 227762,00 грн., за червень 2016 року на 185588,00 грн., за липень 2016 року на 128642,00 грн., за серпень 2016 року на 73557 грн., за вересень 2016 року на 20255,00 грн.;
		- п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 462699,00 грн., в тому числі за січень 2014 року на 173797,00 грн., за травень 2016 року на 61140,00 грн., за червень 2016 року на 42174,00 грн., за липень 2016 року на 56946,00 грн., за серпень 2016 року на 55085,00 грн., за вересень 2016 року на 53302,00 грн., за жовтень 2016 року на 20255,00 грн.
		На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: 
		- №0015121413 від 02.08.2017р. про збільшення суми грошового зобов'язання з  податку на додану вартість в сумі 361128 грн. (288902 грн. - за податковими зобов'язаннями; 72226 грн. -  за штрафними санкціями);
		- №0015141413 від 02.08.2017р.  про збільшення суми грошового зобов'язання з  податку на прибуток в сумі 157998 грн. (126398 грн. - за податковими зобов'язаннями; 31600 грн. -  за штрафними санкціями);
		- №0015131413 від 02.08.2017р. про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 69975 грн.;
		- №0015111413 від 02.08.2017р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму 635804 грн..
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Суд, перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, виходив із такого.
		Згідно податкового повідомлення-рішення від 02.08.2017р. №0015141413 збільшено суму грошового зобов'язання з  податку на прибуток в сумі 157998 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 126398 грн.,  за штрафними санкціями в сумі 31600 грн.. За податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2017р. №0015131413 прийнято рішення про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 69975 грн.
		Причини донарахування грошового зобов'язання з  податку на прибуток в сумі 126398 грн. та висновку щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 69975 грн. за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, як випливає зі змісту акту перевірки (а.с.26-31), базувались на:
		- невизнанні сум амортизації по будівлі гаражних боксів та кімнаті прийому їжі, а також  нежитлової будівлі магазину з прохідною в загальній сумі за 2014 рік - 69975 грн., за 2015 рік - 69975 грн., за 2016 рік - 69975 грн.;
		- збільшенні відповідачем  на 632231 грн. значення рядка 02 "Фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку…"  декларації з податку на прибуток за 2016 рік через виключення відповідачем зі складу загальновиробничих витрат та інших операційних витрат на ремонти будівлі шиномонтажу, розчинно-бетонного вузла, мийки та стоянки.
		Завищення позивачем сум амортизації по будівлі гаражних боксів та кімнаті прийому їжі (за 2014р. - 26526,00 грн., за 2015р. - 26526,00 грн., за 2016р. - 26526,00 грн.), а також  нежитлової будівлі магазину з прохідною (за 2014р. - 43449,00 грн., за 2015р. - 43449,00 грн., за 2016р. - 43449,00 грн.), а всього в загальній сумі 209925,00 грн. (за 2014 рік - 69975 грн., за 2015 рік - 69975 грн., за 2016 рік - 69975 грн.) податковий орган обґрунтовує тим, що вказані основні засоби не використовувались в господарській діяльності товариства в розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. 
		Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, на підставі наступного.
		Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній  протягом 2014 року) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
		Амортизація виробничих основних засобів у 2014 році враховувалась:
		- відповідно із п.138.8 та п.п.138.8.5 ст.138 ПКУ у складі показника "Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг"; 
		- відповідно із п.138.10.2 ст.138 ПКУ у складі адміністративних витрат; 
		- відповідно із п.138.10.3 ст.138 ПКУ у складі витрат на збут;
		- відповідно із п.138.10.4 ст.138 ПКУ у складі інших операційних витрат.
		У відповідності до п.144.3. ст.144 Податкового кодексу України не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: 
		- витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; 
		- витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; 
		- витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів; 
		- вартість гудвілу; 
		- витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. 
		При цьому термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
		Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Однак, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували позицію позивача щодо використання основних засобів в господарській діяльності. 
		Згідно п.146.15 ст.146 Податкового кодексу України нарахування амортизації окремого об'єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об'єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду.
		Таким чином, у 2014 році припинення нарахування амортизації пов'язувалось із  рішенням платника податку або суду, а не із висновком податкового органу.
		Право позивача на нарахування амортизаційних відрахувань по таких об'єктах підтверджується наявними актами приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів, а саме:
		- від 28 березня 2014 р. про введення в експлуатацію гаражних боксів та кімнати прийому їжі, первісною (балансовою) вартістю 707297,64 грн. Відповідно до нього у момент прийняття об'єкт знаходиться в  АДРЕСА_1, об'єкт новий, відповідає технічним умовам, доробка не потрібна, стан об'єкта відповідає вимогам. Висновок комісії  - прийняти в експлуатацію;
		- від 08 лютого 2007 р. про введення в експлуатацію будівлі диспетчерської, первісною (балансовою) вартістю 16565,64 грн. Відповідно до нього у момент прийняття об'єкт знаходиться в  АДРЕСА_1, об'єкт не новий, відповідає технічним умовам, доробка не потрібна, стан об'єкта відповідає вимогам. Висновок комісії  - прийняти в експлуатацію. 
		Станом на 01.01.2014 р. нежитлова будівля магазину з прохідною обліковувалась як будівля диспетчерської балансовою вартістю 868987 грн., з 01.01.2015 р. найменування об'єктів нерухомості були приведені у відповідність до даних БТІ.
		Використання позивачем вказаних об'єктів у своїй господарській діяльності підтверджується наступним.
		В будівлях гаражних боксів розміщувались транспортні засоби підприємства, належні позивачу на праві власності, а саме:
		- автомобіль МАЗ, реєстраційний номер АМ5590ВМ, рік випуску - 2003, дата реєстрації - 26.03.2014 р., прізвище або організація - ТОВ «Трансгаз», власність - є власником, тип - сідловий тягач-Е, вантажний, колір - сірий. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САТ та номер бланка 592711;
		- автомобіль LAND ROVER, реєстраційний номер АМ0001АТ, рік випуску - 2013, дата реєстрації - 28.01.2013 р., прізвище або організація - ТОВ «Трансгаз», власність - є власником, тип - легковий універсал-В, колір - чорний. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САО та номер бланка 639878;
		- автомобіль МАЗ, реєстраційний номер АМ7870ВМ, рік випуску - 2002, дата реєстрації - 18.02.2014 р., прізвище або організація - ТОВ «Трансгаз», власність - є власником, тип - сідловий тягач-Е, вантажний, колір - сірий. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САТ та номер бланка 592711;
		- автомобіль МАЗ, реєстраційний номер АМ6436ВМ, рік випуску - 2002, дата реєстрації - 01.03.2014 р., прізвище або організація - ТОВ «Трансгаз», власність - є власником, тип - сідловий тягач-Е, вантажний, колір - сірий. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САТ та номер бланка 876072;
		- автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер АМ0001ВН, рік випуску - 2012, дата реєстрації - 19.04.2013 р., прізвище або організація - ТОВ «Трансгаз», власність - є власником, тип - легковий седан-В, колір - чорний. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія САО та номер бланка 917890;
		-екскаватор-навантажувач Caterpillar 432F, реєстраційний номер 12888АМ, рік випуску - 2014, власник - ТОВ «Трансгаз». Свідоцтво про реєстрацію машини серія ІС №011488.
		Кімната прийому їжі здається позивачем в оренду для ФОП ОСОБА_1, що підтверджується договором оренди №31/01-2016 від 31 січня 2016 р., актом приймання-передачі від 01 лютого 2016 року та свідчить про  використання позивачем цього об'єкта у своїй господарській діяльності.
		Нежитлова будівлі магазину з прохідною у періоді, що підлягав перевірці, використовувалась позивачем в якості приміщення для зберігання майна підприємства (столів, стільців і т.п.).
		Зменшуючи показник інших витрат на 69975 грн. в декларації за 2014 рік, відповідач в акті перевірки не посилається на будь-які докази, якими б підтверджувалось припинення нарахування амортизації та виведення будівлі диспетчерської(перейменованої із 01.01.2015р. на нежитлову будівлю магазину з прохідною) та будівлі гаражних боксів із кімнатою прийому їжі -  до складу невиробничих необоротних матеріальних активів.
		Відтак невизнання відповідачем сум амортизації по будівлі гаражних боксів та кімнаті прийому їжі, а також нежитлової будівлі магазину з прохідною за 2014 рік в сумі 69975 грн.,  є протиправним.
		Згідно п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України (у редакції, що була чинною протягом 2015-2016р.р.) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Підпунктом 138.3.2. пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел:
		- вартість гудвілу;
		- витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;
		- витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.
		Цією ж нормою встановлено, що терміни "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
		Таким чином, кваліфікуючою ознакою невиробничих основних засобів вважається їх непризначеність для використання в господарській діяльності. При цьому тимчасове невикористання за прямим призначенням або використання з іншою метою, але в господарській діяльності платника податку, не є підставою для переведення таких основних засобів до складу невиробничих основних засобів.
		Відповідач в акті перевірки при визначенні об'єкту оподаткування за 2015 та 2016 роки не визнав амортизаційні відрахування по будівлі гаражних боксів та кімнати прийому їжі, а також  нежитлової будівлі магазину з прохідною, вказавши що наведені активи - це "невиробничі основні засоби", які не використовуються в господарській діяльності платника податку, в т.ч. по періодах:
		- 2015 р. - 69975 грн.;
		- 2016 р. - 69975 грн.
		При цьому відповідач не посилається на будь-які докази, якими б підтверджувалось припинення нарахування амортизації та виведення будівлі диспетчерської(перейменованої із 01.01.2015р. на нежитлову будівлю магазину з прохідною) та будівлі гаражних боксів із кімнатою прийому їжі -  до складу невиробничих необоротних матеріальних активів.
		З огляду на викладене невизнання відповідачем амортизаційних відрахувань по будівлі гаражних боксів та кімнати прийому їжі, а також по нежитловій будівлі магазину з прохідною в загальній сумі 209925 грн. є неправомірним та безпідставним.
		Відповідачем також не надано належних доказів в обґрунтування збільшення ним  на 632231 грн. значення рядка 02 "Фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку…"  декларації з податку на прибуток за 2016 рік через виключення  зі складу загальновиробничих витрат та інших операційних витрат на ремонти будівлі шиномонтажу, розчинно-бетонного вузла, мийки та стоянки. 
		Позивачем протягом 2016 р. було включено до складу витрат вартості ремонтних робіт у загальній сумі 632231,59 грн. (кореспонденція рахунків Д-т 91,949 К-т 205), що підтверджується актами списання будівельних матеріалів використаних на виконання робіт по:
		- нежитлова будівля шино монтажу - акт списання №СпТ-000023 від 31 березня 2016 р. на загальну суму 79639,89 грн.;
		-розчинно-бетонний вузол РБУ-40 - акт списання №СпТ-000024 від 31 березня 2016 р. на загальну суму 139099,36 грн.;
		- нежитлова будівля мийки автомобілів - акт списання №СпТ-000032 від 30 квітня 2016 р. на загальну суму 152181,30 грн.;
		- стоянка автомобільна - акт списання №СпТ-000033 від 31 травня 2016 р. на загальну суму 261311,04 грн.
		Виконання даних робіт було здійснено підприємством з метою підтримання об'єктів в придатному для експлуатації стані.
		Пунктами 14, 15 П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. 
		Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Вони не впливають на нарахування амортизації активу, оскільки є частиною його технічної експлуатації.
		Аналогічна норма наведена і в п. 32 "Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів", затверджених наказом Мінфіну України від 30.09.2003р.  № 561.
		Спір, що виник між позивачем та відповідачем, пов'язаний насамперед з різним трактуванням сутності проведених ремонтних робіт, а саме, питання визначення капітального ремонту (модернізації) та поточного ремонту. 
		У чинному законодавстві України відсутнє нормативне визначення поняття модернізації та ремонту. Водночас, зі змісту п. 29 Методрекомендацій №561, вбачається, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.
		Отже, якщо керівник приймає рішення, що той чи інший ремонт не призведе до підвищення техніко-економічних можливостей самого приміщення, а необхідне лише для підтримання об'єкта у придатному для використання стані, то такі витрати можна не вважати капітальними інвестиціями і відображати у складі витрат звітного періоду їх понесення.
		Пунктом 29 Методрекомендацій №561 встановлено, що підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.
		Згідно п.30 Методрекомендацій №561 витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Наведені в цьому пункті умови, за настання яких витрати на капітальний ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, відповідачем не зазначені в акті перевірки.
		Відповідачем не заперечується, що проведені підприємством ремонтні роботи не призвели до збільшення строку корисного використання об'єктів, а відтак є відсутніми підстави для ототожнення понесених позивачем витрат на ремонт із капітальними інвестиціями.
		Помилковим є твердження відповідача, що підприємство не отримало жодних економічних вигід в результаті проведення ремонтних робіт, оскільки розмір орендної плати за такі об'єкти залишивсь незмінним.
		Ремонтні роботи, проведені позивачем, були направлені не на реконструкцію основних засобів, а на підтримання основних засобів у належному стані. Необхідність проведення ремонту була спричинена тим, що строк корисного використання основних засобів без проведення такого ремонту міг зменшитися.
		Окрім того, податкові органи не наділені повноваженнями на власний розсуд визначати чи відбулося поліпшення основних засобів, чи ремонт був здійсненний для підтримання таких основних засобів у робочому стані. Разом із тим, позивач діяв на підставі чинних нормативних документів, які прямо передбачають, що здійснені позивачем роботи повинні відноситися до складу витрат. 
		Таким чином, вартість вказаних ремонтних робіт, у загальній сумі 632231,59 грн., правомірно включена позивачем до складу витрат.
		Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо скасування  податкових повідомлень-рішень від 02.08.2017р. №0015141413 про збільшення суми грошового зобов'язання з  податку на прибуток в сумі 157998 грн. (126398 грн. - за податковими зобов'язаннями; 31600 грн. -  за штрафними санкціями) та від 02.08.2017р. №0015131413 про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 69975 грн.
		Щодо податкових повідомлень-рішень від 02.08.2017р. №0015121413 про збільшення суми грошового зобов'язання з  податку на додану вартість в сумі 361128 грн. (288902 грн. - за податковими зобов'язаннями; 72226 грн. -  за штрафними санкціями) та від 02.08.2017р. №0015111413 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму 635804 грн., то судом встановлено наступне.
		Відповідачем на підставі п.198.5. ст. 198 Податкового кодексу України донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок нарахування умовних зобов'язань в сумі 173797 грн. на первісну вартість приміщення магазину з прохідною, що сформувалась станом на 01.01.2014 р. в сумі 868987 грн., та нарахування зобов'язань в сумі 288902 грн. на вартість будівельних матеріалів, використаних для ремонту приміщення магазину з прохідною.
		Згідно приписів п.198.5. ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
		а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
		б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
		в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
		г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		Однак, позивачем будівля магазину з прохідною не використовувалась а ні в операціях, що не є об'єктом оподаткування, а ні в операціях, звільнених від оподаткування, а ні в операціях, що не є господарською діяльністю, об'єкт не передавався для невиробничого використання, не переводився до складу невиробничих необоротних активів, - тому відсутні підстави для нарахування умовних зобов'язань згідно п.198.5. ст..198 Податкового кодексу України.
		Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
		- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
		- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
		- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		За змістом п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, донарахування податкових зобов'язань можливе лише у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту. 
		Однак не заперечуючи проти придбання приміщення магазину з прохідною в період до 1 липня 2015 року, відповідач не навів належних доказів щодо включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого при придбанні вказаного приміщення.
		Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем не доведено правомірності своїх дій та прийнятого рішення.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем при зверненні до суду сплачено 18923,96 грн. судового збору згідно із платіжним дорученням №430 від 11.08.2017 р., який підлягає відшкодуванню.
		Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		вирішив:
		 
		Позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 02.08.2017 року № 0015121413.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 02.08.2017 року №0015141413.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 02.08.2017 року № 0015131413.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 02.08.2017 року № 0015111413.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Юрка Тютюнника,7, код ЄДРПОУ 39459195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" (11742, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Наталівка, вул. Київська, 2, код ЄДРПОУ 31881723 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18923,96 грн. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                В.А. Липа
		 
		 
		Повне судове рішення складене 09 лютого 2018 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...