Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/180/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; плати за землю.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2018. Зареєстровано: 20.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2018.
Дата набрання законної сили: 17.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/180/18 
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Варняка С.О.,
		при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,   
		за участю:
		представника позивача - Бєлої Є.Ю.,
		представника відповідача - Яцемирського С.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Свято-Григорівського Бізюків чоловічого монастиря до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 003201205 від 12.01.2018 р.,
		 
		встановив:
		 
		Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що 16 січня 2018 року Свято-Григорівським Бізюковим чоловічим монастирем  було отримано податкове повідомлення-рішення № 0003201205 від 12.01.2018 року, яким позивачу за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ГУ ДФС у Херсонській області  визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем "орендна плата за землю з юридичних осіб" у сумі 12564 грн. 94 коп.
		Позивач вважає за необхідне звернутися до суду із позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003201205 від 12.01.2018 року, виходячи з наступного.
		Відповідно до рішення ДПІ у Бериславському районі № 109 від 08.01.2004 року  Свято-Григорівський Бізюків чоловічий монастир, на підставі п.7.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (закон, що діяв на момент винесення рішення), був внесений до Реєстру неприбуткових організацій.
		26.12.2002 року між Свято-Григорівським Бізюковим чоловічим монастирем та Червономаяцькою сільською радою Херсонської області було укладено договір оренди землі строком на 50 років. За даним договором в оренду передана земельна ділянка площею 2,135 га.
		Відповідно до п. 2.3 вказаного Договору оренди землі Орендар звільняється від сплати орендної плати та від сплати податку за землю на підставі ст. 12 Закону України "Про плату за землю" (чинне законодавство на момент укладення договору).
		Вказаний договір є чинним та виконується сторонами.
		В даному випадку підставою для нарахування орендної плати для позивача є договір оренди земельної ділянки серії ВАС № 545388 від 26.12.2002 року, відповідно до якого позивач звільнений від орендної плати.
		Умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі.
		Позивач вважає, що  не мав підстав для сплати орендної плати та, як наслідок, підстав для декларування податкових зобов'язань за 2015-2016 роки в іншому розмірі, ніж 0 грн. 00 коп.
		Просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення                № 0003201205 від 12.01.2018 року про визначення податкового зобов'язання в сумі 12564 грн. 94 коп.
		Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 12.02.208 року.
		У судовому  засіданні представник позивача наполягала на позовних вимогах, просила суд задовольнити позов.
		Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
		 
		Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
		26.12.2002 року між Свято-Григорівським Бізюковим чоловічим монастирем та Червономаяцькою сільською радою Херсонської області було укладено договір оренди землі строком на 50 років. За даним договором в оренду передана земельна ділянка площею 2, 135 га.
		Відповідно до рішення ДПІ у Бериславському районі № 109 від 08.01.2004 року, Свято-Григорівський Бізюків чоловічий монастир, на підставі п.7.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" був внесений до Реєстру неприбуткових організацій.
		За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, викладеними у акті від 14.12.2017 року № 24/21-22-12-05/20632670, встановлено, що позивачем при визначенні суми податкового зобов'язання з орендної плати в деклараціях за 2015 та 2016 роки задекларовано податкові зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку площею 2,135 га, розташовану на території Червономаяцької сільської ради Бериславського району Херсонської області в розмірі 0 грн., що призвело до заниження розміру податкових зобов'язань:
		у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року в сумі 4131 грн. 40 коп.;
		у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року в сумі 5920 грн. 56 коп.
		12.01.2018 року відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення                             № 0003201205, яким позивачу за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ГУ ДФС у Херсонській області визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем "орендна плата за землю з юридичних осіб" у сумі 12564 грн. 94 коп.
		 
		          Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
		Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		За змістом підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата);
		Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
		Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України від 06.10.1998  № 161-XIV "Про оренду землі". 
		Згідно п. 288.2 ст. 288 ПК України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
		Відповідно до п. 288.3 ст. 288 ПК України, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
		Згідно п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
		Разом з тим, як визначено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 етапі 288 ПКУ (в редакції з 01.04.2014 по 31.12.2016), розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
		Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 02.12.2014 № 21-274а14.
		Відповідно до ст.289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
		Справляння плати за землю, в тому числі орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПКУ.
		При цьому пільг по сплаті орендної плати за землю Податковим кодексом України не передбачено.
		Відповідно до п. 132.1 ст. 123 ПКУ, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків на підставах визначених, зокрема, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПКУ зазначене тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
		Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення рішення винесено у відповідності до норм чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.
		Щодо посилань позивача на ст. 58 Конституції України варто зазначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 в Конституції України стаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов'язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України.
		Положення окремих статей Конституції України, в яких насамперед визначається правовий статус церкви і релігійних організацій в Україні (стаття 35), політичних партій та громадських організацій (статті 36, 37), гарантують їх діяльність через реалізацію прав та свобод людини і громадянина, а саме - права на свободу віросповідання і світогляду, права на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.
		Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
		Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
		Стосовно посилань позивача на умови договору оренди, як підставу звільнення від податку, суд зазначає таке.
		Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
		Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
		Перевага норм податкового законодавства над неподатковим щодо регулювання податкових відносин виходить з положень п.3.1. ст.3 Податкового кодексу, а саме: податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
		Виходячи з системного тлумачення зазначених правових норм, суд приходить до висновку про те, що  зазначення у договорі оренди землі, про те що орендар звільняється від сплати орендної плати та від сплати податку за землю на підставі ст. 12 Закону України "Про плату за землю" не є підставою від звільнення від сплати орендної плати за земельну ділянку.
		Посилання позивача на п. 14.11.121 Податкового кодексу України, як на підставу звільнення від сплати орендної плати за земельну ділянку, суд сприймає критично.
		Так, відповідно до п. 14.11.121 Податкового кодексу України неприбуткові підприємства, установи та організації - неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу. До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені громадські об'єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди.
		Таким чином, нормами цієї статті релігійні організації звільняються від сплати податку на прибуток, а не орендної сплати за земельну ділянку.
		Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.
		Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України).
		За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову. 
		Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 10, 14, 72, 77, 90, 241-246, 255 КАС України, суд 
		 
		вирішив:
		 
		У задоволенні позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.   
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний  14 лютого 2018 р. 
		 
		Суддя                                                                                                                  Варняк С.О. 
		 
		кат. 8.3.13

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...