Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/1040/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано судом: 20.02.2018. Зареєстровано: 21.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2018.
Дата набрання законної сили: 12.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"12" лютого 2018 р.           Справа№ 925/1040/17
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Зеленіна  В.О.
		суддів:            Зубець Л.П. 
		          Мартюк А.І. 
		  
		  при секретарі Вінницькій Т.В.
		за участю представників сторін:
		від позивача: Ігнатенко В.М. адвокат;   
		від відповідача Степанюк Д.О. адвокат;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"  
		на рішення  Господарського суду Черкаської області  від 19.09.2017 (повне рішення складено 25.09.2017)
		у справі № 925/1040/17 (суддя: Спаських Н.М.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Виробничо-комерційна фірма  "Валтас" 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"  
		про визнання додаткової угоди № 1 від 26.02.2015 року недійсною
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду Черкаської області  від 19.09.2017 у справі №925/1040/17 позов задоволено повністю, визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 26.02.2015 року до Договору поставки № CVS 62270 від 11.03.2014, укладеного між ТОВ "АТ Каргілл" та ТОВ ВКФ "Валтас", стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Виробничо-комерційна фірма  "Валтас"  1600,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору. 
		Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить (з врахуванням заяви про уточнення) скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
		Скарга мотивована тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, також суд невірно застосував норми матеріального права, крім цього, справа розглянута з порушенням територіальної підсудності. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого  судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Чорногуза М.Г. та призначено до розгляду на 01.11.2017.
		19.10.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" надійшла заява про відвід суддям Жук Г.А. та Мальченко А.О.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі №925/1040/17 відхилено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" про відвід головуючого судді Мальченко А.О. та судді Жук Г.А. від розгляду справи №925/1040/17.   Задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Мальченко А.О. та судді Жук Г.А. у справі  №925/1040/17. Справу №925/1040/17 направлено на повторний автоматизований розподіл відповідно до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України. 
		Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1040/17 у зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід головуючої судді Мальченко А.О. та судді Жук Г.А.
		Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2017 справу № 925/1040/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів:  Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 27.11.2017.
		27.11.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від директора позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на лікарняному. 
		27.11.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 відхилено заяву представника позивача про відвід колегії суддів.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 відкладено розгляд справи на 18.12.2017.
		15.12.2017 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики.
		Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.12.2017 р., у зв'язку перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №925/1040/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.
		Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У судовому засіданні оголошувалась перерва з 18.12.2017 до 12.02.2018.
		12.02.2018 представником позивача подані письмові пояснення, у яких він заперечує проти доводів апеляційної скарги.
		Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
		Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін. 
		Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.
		11.03.2014 між  сторонами у  справі було укладено договір  поставки №CVS 62270, у відповідності до якого  відповідач, як Постачальник, зобов'язався  поставити і передати у власність, а позивач, як Покупець, зобов'язався прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива  згідно специфікації до цього договору ( п. 1.1. договору). 
		Відповідно до п. 2.1  договору загальна кількість Товару визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку неможливості поставки Товару в асортименті, передбаченому відповідною Специфікацією, Постачальник має право запропонувати Покупцеві змінити вид Товару, поставка якого неможлива, на аналогічний. У разі відмови Покупця від заміни виду Товару, поставка якого не можлива, вважається, що зобов'язання Сторін щодо поставки  такого Товару  припинені за взаємною згодою. 
		Згідно з п.3.1 договору ціна товару зазначається у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна Товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4. цього Договору.  
		Відповідно до умов Договору сторонами були підписані Специфікації на поставку продукції за наступних умов поставки і порядку розрахунків:
		11.03.2014  - Специфікація № 1/62270 на поставку селітри аміачної в кількості 60 т. Загальна вартість Товару на дату підписання Специфікації - 234 000,00 грн. з ПДВ. Середній курс долара США до гривні - 9,08 грн./І долар США. Умови оплати: 100% оплата після поставки. Термін сплати повної вартості Товару - до 10.10.2014.
		11.03.2014 - Специфікація № 2/62272 на поставку Нітроамофоски NРК 16:16:16 в кількості 32 тон. Загальна вартість Товару на дату підписання Специфікації - 137 599,87 грн. з ПДВ. Середній курс долара США до гривні ц 9,08 грн./І долар США. Умови оплати: 100% оплата скоригованої вартості Товару після поставки. Термін сплати повної вартості Товару - до 10.10.2014.
		11.03.2014 - Специфікація № 3/62274 на поставку Нітроамофоски NРК 16:16:16 в кількості 28 тон. Загальна вартість Товару на дату підписання Специфікації - 120 399,89 грн. з ПДВ. Середній курс долара США до гривні - 9,08 грн./І долар США. Умови оплати: 100% оплата скоригованої вартості Товару після поставки. Термін сплати повної вартості Товару - до 10.10.2014.
		17.03.2014. - Специфікація № 4/62719 на поставку Насіння сої сорту Либідь 1 репродукція в кількості 10 тон. Загальна вартість Товару на дату підписання Специфікації - 92 000,04 грн. з ПДВ. Середній курс долара США до гривні - 9,94 грн./І долар США. Умови оплати: 100% оплата скоригованої вартості Товару після поставки. Термін сплати повної вартості Товару - до 20.08.2014.
		24.03.2014 - Специфікація № 5/63278 на поставку гібридного насіння соняшника ІЛОНА КЛ (ВО/Кліарфілд) в кількості 27 пос. од. Загальна вартість Товару за на дату підписання Специфікації - 40 372,02 грн. з ПДВ. Середній курс долара США до гривні -10,53 грн./І долар США. Умови оплати: 100% оплата скоригованої вартості Товару після поставки. Термін сплати повної вартості Товару - до 10.10.2014.
		24.03.2014 - Специфікація № 6/63283 на поставку гібридного насіння кукурудзи ДК315 (УКР) в кількості 145 пос. од. Загальна вартість Товару на дату підписання Специфікації - 274 833,00 грн. Середній курс долара США до гривні - 10,53 грн./І долар США. Умови оплати: 100% оплата скоригованої вартості Товару після поставки. Термін сплати повної вартості Товару - до 20.10.2014.
		28.04.2014 - Специфікація № 7/65401 на поставку гібридного насіння кукурудзи ДКС 3511 в кількості 100 пос. од. Загальна вартість Товару на дату підписання Специфікації - 193 872,00 грн. з ПДВ. Середній курс долара США до гривні - 11,54 грн./І долар США. Умови оплати: 100% оплата скоригованої вартості Товару після поставки. Термін сплати повної вартості Товару - до 20.10.2014.
		На підставі вказаних Специфікацій відповідач здійснив поставку Товару позивачу на загальну суму 1 093 076,82 грн. 
		В порядку п. 3.9. договору Постачальник погоджується поставити Покупцеві Товар протягом дії цього Договору на умовах оплати після поставки Товару на загальну суму по всьому асортименту Товару не більш, як 1 380 000,00 грн., що складає еквівалент (------) доларів США на дату укладення цього Договору. Постачальник залишає за собою право в будь-який час змінити вказаний ліміт після оплати в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення Покупцеві. 
		Як вбачається з умов договору від 11.03.2014, сторонами визначено, що ціна товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4. цього договору. 
		Сторонами у розділі 3 договору передбачено кілька окремих (самостійних) варіантів розрахунку за товар на їх вибір, зокрема у п.3.1 встановлено, що ціна Товару зазначається у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна Товару підлягає коригуванню у відповідності з п.3.4. цього Договору.
		Пункт 3.4 договору передбачає, що Порядок розрахунків за окремий Товар, а також необхідність забезпечення   виконання зобов'язання Покупця визначається у відповідній Специфікації. Сторони можуть обрати три варіанти порядку розрахунків за Товар. 
		З матеріалів справи вбачається, що сторони обрали третій варіант зафіксований пунктом 3.4.3.1, відповідно до якого Покупець   зобов'язаний   сплатити   Постачальнику   вартість   Товару   платіжним доручення шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника  наступним чином:
		          а) % від загальної вартості Товару, що вказаний в розділі "Умови оплати" відповідної Специфікації, скоригованої на дату виставлення рахунку-фактури згідно п. 3.4.3.4.1. Договору, протягом строку дії рахунку-фактури. Рахунок-фактура дійсний протягом трьох днів, якщо інше не передбачено в самому рахунку-фактурі. Рахунок-фактура може передаватися факсом чи електронною поштою, з наступним направленням оригіналу на адресу Покупця.
		          б) % загальної вартості Товару, що вказаний в розділі "Умови оплати" відповідної Специфікації, скоригованої на дату виставлення рахунку-фактури згідно п. 3.4.3.4.3. Договору, протягом строку дії рахунку-фактури. Рахунок-фактура може передаватися факсом чи електронною поштою, з наступним направленням оригіналу на адресу Покупця.
		          Згідно з п. 3.4.3.2. договору в будь-якому випадку. Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику повну вартість Товару, скориговану згідно умов Договору, платіжним доручення шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній Специфікації. У випадку несвоєчасного виконання Покупцем вимог цього пункту, якщо зобов'язання забезпечене гарантією згідно п. 4.10. Договору, Постачальник має право на наступний день після терміну сплати повної вартості Товару, вказаного в Специфікації, звернутися до Банку - гаранта з вимогою про сплату коштів в повному обсязі.
		          Відповідно до п. 3.4.3.3. договору базова ціна Товару по кожному виду Товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору. Вказані в Специфікації в гривнях ціни і вартість Товару (тобто остаточна ціна і вартість Товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше, ніж 1 % в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації.
		          Згідно з п.3.4.3.4. договору коригування ціни Товару здійснюється за формулами, зазначеними у  договорі.
		Пунктом 3.6. Договору визначено, що при коригуванні ціни і загальної вартості Товару за цим Договором Постачальник надає Покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті Товару частинами коригування до видаткової накладної надається Постачальником після остаточної та повної сплати Покупцем на Товар.
		Сторонами не заперечується, що на виконання умов договору між сторонами, позивач отримав від відповідача товар за сімома Специфікаціями на загальну суму 1 093 076,82 грн. 
		При цьому позивач доводив, що розрахунок за цей товар ним із відповідачем проведено повністю --  сплачено в загальній сумі 1 164 676,06 грн., з яких повернуто (стягнуто) 71 600,00 грн. за судовим рішенням господарського суду Черкаської області від 31.10.2016 у справі №925/2028/15. Однак, судові рішення у справі №925/2028/15 були скасовані і на даний час провадження у вказаній справі зупинено. 
		Проведення оплати за товар підтверджуються наявними у справі виписками з банківського рахунку позивача : 04.09.2014 - 200 000,00 грн., 09.10.2014 - 491 999,80 грн. 27.10.2014 - 401 077,06 грн., тобто 27.10.2014 позивач, за його доводами, здійснив останній платіж та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором поставки від 11.03.2014 № CVS 62270 
		Однак, строки розрахунків за партію товару вказано у кожній Специфікації -- 10.10.2014, 20.08.2014, 20.10.2014.  Як вбачається із розрахунків позивача, за трьома Специфікаціями ним було допущено прострочення розрахунку на 7-13 днів, решта Специфікацій оплачені достроково. 
		Відповідно до п. 7.1 договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання сторонами  своїх зобов'язань за цим договором.  
		Позивач доводить, що станом на 27.10.2014 договір поставки від 11.03.2014 № CVS 62270 припинив свою дію в зв'язку з  повним виконанням Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
		26 лютого 2015р. сторони, шляхом підписання Додаткової угоди № 1 погодили, що станом на цю дату сума наявної заборгованості відповідача становила 717 796,14 грн., що було еквівалентом 25 593,53 доларів США за курсом Банку (п. 2 Додаткової угоди), а ТОВ «Валтас» зобов'язалось її сплатити в термін до 01.08.2015р. (п. 3 Додаткової угоди) (а.с.40)
		Крім цього, 26.02.2015 між сторонами було укладено Договір застави майбутнього врожаю, відповідно до якого вказаним договором забезпечується виконання заставодавцем (ТОВ ВКФ "Валтас") зобов'язань перед заставодержателем (ТОВ "АТ "Каргіл"), що випливають з укладеного між ними договору поставки №CVS62270 від 11.03.2014  (а також будь-яких додаткових договорів, угод, специфікацій до них).
		За доводами позивача, вказану додаткову угоду ТОВ "ВКФ "Валтас" уклав під впливом помилки, визнавши у ній, що зобов'язання щодо оплати Товару залишається невиконаним на дату  підписання цієї угоди ( п. 1 угоди), а тому звернувся до суду з позовом про визнання вказаної додаткової угоди недійсною на підставі ст. 229 ЦК України. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився  з доводами позивача та дійшов висновку про задоволення позову через наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 26.02.2015 року до Договору поставки № CVS 62270 від 11.03.2014, укладеного між ТОВ "АТ Каргілл" та ТОВ ВКФ "Валтас", як правочину, укладеного під впливом помилки з боку позивача.
		Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. 
		Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.  
		Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
		Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. 
		Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки №CVS62270 від 11.03.2014, а також додаткової угоди до нього.
		Договір поставки у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, отже є обов'язковим для сторін.
		Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно з ч. 1 ст. 662  ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. 
		Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. 
		Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про визнання недійсним додаткової угоди до договору поставки.
		Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою  статті 203 цього Кодексу.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені    ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;  волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
		Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Відповідно до статей    215  та  216 ЦК України    суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"  № 9 від 06.11.2009р. визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Статтею 229 ЦК України, на яку посилається позивач, як на правову підставу для визнання недійсною спірної додаткової угоди, передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.  Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.  У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
		Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
		Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.
		Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно трапилась і що вона має істотне значення.
		Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
		Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
		Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з мотивів, визначених ст. 229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення (висновку, що містяться у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 р. у справі N 6-2953цс15).
		У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
		Згідно з п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"  за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.
		З матеріалів справи вбачається, що при укладення додаткової угоди позивачу були повідомлені відомості щодо розміру заборгованості, яка зазначена у додатковій угоді, при цьому позивач повинен був усвідомлювати механізм коригування ціни товару, оскільки кожна сторінка договору поставки, у тому числі з формулами коригування товару, містять підписи керівника позивача, що свідчить про обізнаність позивача в тому, що повна вартість товару вважається сплаченою виключно з урахуванням коригування її вартості, якщо курс банку змінився більше, ніж на 1%. При цьому, договір поставки діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.1), отже був діючим на момент укладання спірної додаткової угоди.
		Як зазначалось вище, між сторонами також був укладений договір застави від 26.02.2016, згідно з п.1.1.2 якого позивач визнав, що має невиконані зобов'язання  перед відповідачем щодо оплати за товар в розмірі 717796,14 грн. за договором поставки, що на дату підписання додаткової угоди становило 25593,53 доларів США.
		Підтвердженням того, що позивач усвідомлював наявність заборгованості є також те, що ним здійснювались підготовчі заходи для укладення договору застави, зокрема була підготовлена довідка про посіви озимої пшениці, укладення даного договору застави було погоджено рішенням єдиного засновника позивача, відомості щодо обтяження внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з аргументами відповідача про те, що вчиняючи підготовчі дії до укладення договору застави та додаткової угоди до договору поставки, позивач діяв виходячи з власного стійкого переконання про наявність у нього заборгованості перед відповідачем за договором поставки, що виключає наявність помилки позивача при укладенні додаткової угоди. 
		Відносно доводів позивача про те, що відсутня імпортна складова структури ціни договору, а тому відсутні підстави для її коригування у зв'язку зі зміною курсу долара, колегія суддів зазначає.
		Відповідно до ст.189 ГК України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. 
		Згідно зі ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. 
		Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Наведене закріплено в ст. 632 ЦК України. 
		За приписами ст. 190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. 
		Отже, узгоджені сторонами, як суб'єктами господарської діяльності, умови договору поставки відносно коригування вартості товару у зв'язку зі зміною курсу долару, не суперечать положенням чинного законодавства.            При цьому, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє позивача від обов'язку з оплати поставленого товару  з врахуванням зміни курсу долара.
		          Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не  довів факт укладення ним додаткової угоди від 26.02.2015 під впливом помилки, а тому відсутні правові підстави для визнання її недійсною.
		          Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності, то вказані доводи відхиляються колегією суддів, оскільки за правилом частини 1 ст. 15 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
		          Згідно з положенням ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
		Позивач звернувся до господарського суду за місцезнаходженням позивача (Черкаська область), як боржника за спірним правочином, оскільки він є зобов'язаною стороною за додатковою угодою, що відповідає приписам ст. 15 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
		Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2017 у справі №925/1040/17 прийняте із  невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, а апеляційна скарга підлягає до задоволення.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"   задовольнити.
		2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2017 у справі №925/1040/17 - скасувати.
		3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Виробничо-комерційна фірма  "Валтас" (ідентифікаційний код 21379995, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Нове життя) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"   (ідентифікаційний код 20010397, м. Київ, вул. Мечнікова, 3 поверх 4) - 1760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		5. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області. 
		6. Матеріали справи №925/1040/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.
		7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		           8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		          Повний текст постанови складено 20.02.2018.
		 
		Головуючий суддя                                                            В.О. Зеленін 
		 
		Судді                                                                                Л.П. Зубець
		 
		                                                                                А.І. Мартюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...