Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 220/321/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти волі, честі та гідності особи; Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2018. Зареєстровано: 28.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2018.
Дата набрання законної сили: 30.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер справи 220/321/18 
		Номер провадження 1-кп/220/66/18 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   27 лютого 2018 року            смт. Велика Новосілка Донецької області
		Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:
		головуючого судді        -     ОСОБА_1 ;
		при секретарі            -     ОСОБА_2 ;
		за участю:
		прокурора            -     ОСОБА_3 ; 
		обвинуваченого        -     ОСОБА_4 ;
		потерпілого            -     ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Новосілка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018050000000061, 08.02.2018 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який проходить службу у в/ч НОМЕР_1 НГУ на посаді командира взводу розвідки, службове посвідчення серії НОМЕР_2 , яке видане 07.09.2017 командиром вищевказаної частини
		у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		За змістом обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України за таких обставин.
		У квітні 2014 року, з метою захисту територіальної цілісності України та боротьби із сепаратистськими терористичними організаціями Донецька народна республіка та Луганська народна республіка на сході України створено добровольчий батальйон, як його військовослужбовці називали батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі - батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), що складався здебільшого із осіб - добровольців родом з Луганської та Донецької областей України. При цьому, батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 », здійснюючи свою діяльність упродовж квітня-травня 2014 року, не мав офіційного статусу легального військового формування в Україні.
		У подальшому, відповідно до Указу Президента України від 09.05.2014 № 460/2014 «Про внесення змін до п. 13 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України», наказом командувача Національної гвардії України від30.05.2014 року № 6-0 «Про організаційно-штатні заходи в Національній гвардії України» у складі військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 створено батальйон спеціального призначення (який комплектується за рахунок резервістів) (далі - батальйон спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ), який військовослужбовці самостійно називають «Донбас», за місцем дислокації: АДРЕСА_2 .
		На підставі вказаних вище нормативних актів командування Національної гвардії України командиром в/ч НОМЕР_3 НГУ 11.06.2014 р. видано наказ (по стройовій частині) № 116, відповідно до якого внесено зміни до штату військової частини та введено основний підрозділ частини - батальйон спеціального призначення (який комплектується за рахунок резервістів).
		Після чого, протягом червня-серпня 2014 року до створеного батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ офіційно вступали на військову службу особи, які вважали себе бійцями батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992, у зв`язку із проведенням організаційних заходів 01.07.2014 наказом командира в/ч НОМЕР_3 НГУ № 1 о/с (по особовому складу) у військову частину призначено на посади резервістів, яких раніше було зараховано до військової частини: молодшого сержанта резерву ОСОБА_4 
		З червня 2014 року у розпорядженні батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ перебували офіційно не оформлені до будь-яких правоохоронних органів України особи, серед яких був ОСОБА_6 . Останній мав дружні та довірливі стосунки з одним із засновників добровольчого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », якого у подальшому зарахували та призначили на керівну посаду до батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ.
		За розпорядженням керівництва батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ, військовослужбовця батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ ОСОБА_5 у червні 2014 року відряджено до штабу вказаної частини для здійснення допомоги її відділенню кадрів з комплектування особових справ резервістів батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ та іншої кадрової роботи батальйону.
		У подальшому, на підставі наказу № 10 командира в/ч НОМЕР_3 НГУ від 07.08.2014, ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, однак останній продовжував здійснювати вказану допомогу відділенню кадрів в/ч НОМЕР_3 НГУ, як волонтер.
		Протягом червня-вересня 2014 року у батальйоні спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ один із засновників добровольчого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », якого у подальшому зарахували та призначили на керівну посаду до батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ (далі - організатор), сформував позаштатну групу військовослужбовців батальйону, які себе називали групою під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
		У цю групу, зокрема, входили військовослужбовці батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ, у т.ч. ОСОБА_4 .
		Керівництво вказаною групою здійснював організатор через свою довірену особу ОСОБА_6 , який мав позивний « ОСОБА_7 », якому організатор надавав для виконання різного роду вказівки та розпорядження.
		Пересувалася зазначена група « ІНФОРМАЦІЯ_4 » здебільшого на автомобілях «Hummer» моделі Н2 темно-зеленого кольору, який належить ОСОБА_6 , та Chevrolet моделі Suburban бордового кольору. Вказані авто були передані батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ як гуманітарна допомога та мали номерні знаки « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		Разом з тим, у зв`язку із бажанням ОСОБА_5 публічно обговорити проблемні питання, які виникли у батальйоні спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ щодо проведення перевірок з питань фінансової та кадрової роботи, упродовж серпня - вересня 2014 року, у останнього склалися неприязні відносини із керівництвом батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ, у тому числі з організатором, якому не подобалася така поведінка ОСОБА_5 , що могла призвести до погіршення репутації, як самого батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ, так і його начальницького складу.
		У зв`язку із чим, користуючись появою 13.09.2014 у мережі Інтернет персональної інформації про особовий склад батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ, організатор, з урахуванням активної позиції ОСОБА_5 щодо ініціювання різного роду перевірок у батальйоні, результати яких могли негативно вплинути на репутацію керівництва батальйону та самого батальйону в цілому, вирішив нейтралізувати ОСОБА_5 , спланувавши механізм здійснення його викрадення та подальшого утримання на підставі нібито причетності останнього до витоку вказаної вище інформації мережу Інтернет, подавивши при цьому на тривалий час волю ОСОБА_5 на вільне пересування тощо.
		До реалізації плану по викраденню та утриманню ОСОБА_8 організатор вирішив залучити одну із його довірених осіб, що відрізнялася своєю вірністю та виконавською дисципліною, а саме ОСОБА_6 , який міг виконати подібного роду розпорядження, залучивши до його реалізації підпорядковану йому групу військовослужбовців батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ.
		Тому, приблизно 13-14 вересня 2014 року, точний час в ході слідства не встановлено, організатор схилив та залучив ОСОБА_6 та підпорядковану йому групу військовослужбовців батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ до вчинення злочину, як виконавців, та надав їм протиправне розпорядження щодо викрадення і подальшого незаконного позбавлення волі ОСОБА_5 , визначивши його об`єктом злочинних дій. При цьому, організатор спланував механізм вчинення цього кримінального правопорушення, який полягав у затриманні ОСОБА_5 під приводом причетності останнього до появи у мережі Інтернет персональної інформації про особовий склад батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ, тим самим усунувши Калашника від можливих його негативних, публічних виступів та публікацій стосовно керівництва та діяльності батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ.
		У свою чергу, ОСОБА_6 , вступив у злочинну змову з військовослужбовцями, у т.ч. ОСОБА_4 , які також погодились виконати розпорядження організатора щодо вчинення злочину, а саме викрасти ОСОБА_5 та утримувати останнього проти його волі невизначений термін.
		На виконання незаконного наказу ОСОБА_6 , перебуваючи на території Київської області, ОСОБА_4  за попередньою змовою з військовослужбовцями в/ч НОМЕР_3 НГУ затримано ОСОБА_5 з підстав причетності останнього до вчинення злочинних дій, пов`язаних з появою у мережі Інтернет персональної інформації про особовий склад батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ.
		Після цього, 14.09.2014 року на виконання незаконного наказу ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб, які мали при собі вогнепальну зброю та одягнені у камуфльовану військову форму з позначками батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з метою здійснення викрадення ОСОБА_5 в обідній час доби прибули до контрольно - пропускного пункту в/ч НОМЕР_3 НГУ, що розташований у АДРЕСА_2 , де переконалися, що ОСОБА_5 знаходиться на території військової частини.
		Близько 15.00 години 14.09.2014 р. ОСОБА_5 виїхав на автомобілі марки «Таврія» темно-зеленого кольору з державним номерним знаком (далі - д.н.з.) НОМЕР_4 через контрольно-пропускний пункт в/ч НОМЕР_3 НГУта направився в бік м. Києва.
		За таких обставин, виконуючи незаконний наказ ОСОБА_6 щодо викрадення ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , перебуваючи на КПП в/ч НОМЕР_3 НГУ, що розташована у АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 з групою осіб прослідували на автомобілях марки «Hummer» темно-зеленого кольору та «ChevroletSuburban» чорного кольору із номерними знаками «ДОНБАС» за автомобілем марки «Таврія» темно-зеленого кольору з днз НОМЕР_4 , за кермом якого знаходився ОСОБА_5 .
		Через декілька хвилин, близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_4  разом з іншими військовослужбовцями на автомобілі «Hummer» та «ChevroletSuburban», наздогнавши на території АЗС «БРСМ - Нафта», що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 1, автомобіль марки «Таврія» днз НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_5 , заблокували його, чим змусили ОСОБА_5 примусово зупинитися. 
		У подальшому, ОСОБА_4  разом з іншими військовослужбовцями вийшли з вказаних вище автомобілів «Hummer» та «ChevroletSuburban», продемонструвавши свою чисельну перевагу перед ОСОБА_5 та наявність у них вогнепальної зброї.
		Після цього, ОСОБА_6 , маючи намір за розпорядженням організатора здійснити викрадення ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, за попередньою змовою з військовослужбовцями, знаходячись на вказаній вище АЗС, усно наказав ОСОБА_5 негайно вийти зі свого автомобіля та, не пояснюючи причини зупинки, застосовуючи фізичну силу, проти волі ОСОБА_5 , відкрито примусово посадили його на заднє сидіння автомобіля марки «Hummer», чим протиправно позбавили ОСОБА_5 права на вільне пересування та обрання за своєю волею місця свого знаходження.
		Одночасно з цим, ОСОБА_4 пересів за кермо авто марки «Таврія» д.н.з. НОМЕР_4 та продовжив рух за автомобілями «ChevroletSuburban», «Hummer» в якому знаходились військовослужбовці та ОСОБА_5 .
		Після примусового поміщення ОСОБА_5 у салон автомобіля марки «Hummer», під час прямування до м. Києва, продовжуючи умисно вчиняти злочин відносно ОСОБА_5 , з метою подавления можливого спротиву з боку затриманого, військовослужбовці зв`язали скотчем руки ОСОБА_5 та одягли на його голову шапку типу «балаклава» таким чином, щоб останній не міг нічого бачити.
		Крім того, задля забезпечення знерухомлення ОСОБА_5 , його розмістили між передніми та задніми сидіннями автомобіля марки «Hummer», чим позбавили останнього можливості вільно пересуватися. Після чого у ОСОБА_5 відібрали та вимкнули з мережі його мобільний телефон.
		По ходу руху колони автомобілів «ChevroletSuburban», «Hummer» та «Таврії» ОСОБА_4 залишив автомобіль марки «Таврія» д.н.з НОМЕР_4 , на якому раніше пересувався ОСОБА_5 , у дворі прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 , а ключі запалювання від вказаного авто передав ОСОБА_6 при цьому продовжив рух на автомобілі «Hummer».
		Після цього, ОСОБА_5 перевезли на територію дитячого оздоровчого табору ім. В. Терешкової, який розташований за адресою: м. Дніпро (станом на вересень - жовтень 2014 року місто Дніпропетровськ), вул. Гаванська, 11, що станом на вересень 2014 року слугував одним із місць дислокації військовослужбовців батальйону спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ.
		Прибувши, близько 22 год. 00 хв. 14.09.2014 р., на територію дитячого оздоровчого табору ім. В. Терешкової, за попередньою змовою ОСОБА_6 , ОСОБА_4  та інших військовослужбовців, усвідомлюючи протиправність своїх дій відносно ОСОБА_5 , які були направлені на незаконне позбавлення його волі, перемістили ОСОБА_5 проти його волі із автомобіля «Hummer», на якому його було перевезено у м. Дніпро (станом на вересень - жовтень 2014 року місто Дніпропетровськ), до кімнати - туалету у будівлі «Медпункт» дитячого оздоровчого табору ім. В. Терешкової, який розташований за вищевказаною адресою, та посадив викраденого на стілець, прив`язавши його ноги до ніжок стільця, при цьому руки і далі у ОСОБА_5 залишалися зв`язаними скотчем за спиною, а на голові надіта шапка типу «балаклава», у зв`язку із чим він був позбавлений можливості вільно пересуватися. Двері даного туалету задля запобігання ймовірної втечі ОСОБА_5 зачинялися на навісний замок, що виключало можливість залишення ним вказаного місця його тримання з власної волі за наявності такого бажання.
		Після чого, ОСОБА_4  який продовжував виконувати незаконний наказ ОСОБА_6 за спланованим організатором порядок нейтралізації ОСОБА_5 на тривалий час, діючи умисно за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями: незаконно утримували  позбавляли волі ОСОБА_5 до 15.10.2014 року у зазначеному вище приміщенні туалету.
		Під час тримання ОСОБА_5 з 14.09.2014 по 15.10.2014 р. у приміщенні туалету будівлі «Медпункту» дитячого оздоровчого табору ім. В. Терешкової до останнього вчинялися дії, направлені на спричинення фізичних страждань, які виражалися у триманні ОСОБА_5 у холодному та вологому приміщенні із наданням йому малої кількості їжі та води, що призводило до виснаження організму викраденого.
		Водночас, 17.09.2014 р. мати потерпілого ОСОБА_9 звернулася до правоохоронних органів із заявою про зникнення 14.09.2014 р. її сина ОСОБА_5 . У зв`язку з цим, працівниками ГУ МВС України в Київській області з 19.09.2014 р. в рамках досудового розслідування за вказаним фактом здійснювалися оперативно-розшукові заходи щодо відшукання зниклого ОСОБА_5 .
		Крім того, в засобах масової інформації також висвітлювалася інформація щодо зникнення ОСОБА_5 .
		За таких обставин, з метою попередження ймовірного звільнення викраденого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 прийняв рішення передислокувати останнього у зону проведення антитерористичної операції, а саме у покинутий мисливський будинок АДРЕСА_4 та далі незаконно тримати його у цьому місці.
		Тому, у вечірній час доби 15.10.2014 р., ОСОБА_4  за попередньою змовою з військовослужбовцями спеціального призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ, перевезли ОСОБА_5 на автомобілі «Hummer» на вказане вище місце, куди прибули 16.10.2014 р. у нічний час доби.
		Наприкінці листопада - початку грудня 2014 року, у зв`язку з відсутністю будь-яких розпоряджень організатора щодо долі викраденого ОСОБА_5 та відсутності на той час підстав його подальшого тримання, ОСОБА_4  за попередньою змовою з групою осіб зважаючи на тривалий час умисного позбавлення волі ОСОБА_5 , знаючи про те, що останній розшукується правоохоронними органами, як викрадена особа, сподіваючись уникнути кримінальної відповідальності за викрадення останнього та протиправне його утримання протягом тривалого часу, вирішили дозволити ОСОБА_5 вільно пересуватися по будівлі вказаного мисливського будинку, але не залишати його територію, при цьому створюючи для останнього прийнятну для проживання обстановку та обіцяючи звільнити його найближчим часом.
		Працівники правоохоронних органів ГУ МВС України у Київській області, встановивши за допомогою оперативно-розшукових заходів місце перебування викраденого та незаконно позбавленого волі ОСОБА_5 , разом із працівниками ГУ МВС України Донецькій області, на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук мисливського будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , у період часу з 09 год. 00 хв. по 11 год. 00 хв. 12.12.2014 виявили у вказаному будинку та звільнили ОСОБА_5 , який був викрадений 14.09.2014 р. та протиправно утримувався у різних місцях до 12.12.2014 р., тобто протягом тривалого часу.
		У результаті викрадення та незаконного позбавлення волі ОСОБА_5 близько 3-х місяців за вищевказаних обставин йому була спричинена шкода, яка виразилася: у позбавленні його права вільно рухатися і пересування, вільно обирати місце свого перебування за своїм бажанням; знаходженні весь цей часу у стані залякування щодо можливого позбавлення його життя, розправою над родичами і знайомими; неналежному отриманні харчування і питної води, що призводило до виснаження організму.
		   Матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_5 обвинуваченим ОСОБА_4 не завдано, у зв`язку з чим, будь  які дії, пов`язані з відшкодуванням шкоди, відсутні.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого та зазначеного в обвинувальному акті злочину не оспорював, підтвердив та повністю погодився з викладеним.
		08.02.2018 року між потерпілим ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.
		Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 146 КК України. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення.
		Сторонами угоди визначено узгоджене покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), у виді 1 року позбавлення волі зі звільненням в порядку ч. 2 ст. 75 КК України від відбування вказаного покарання з випробуванням, строком на 1 рік та отримана згода обвинуваченого на його призначення.    В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердженнятаневиконання, які роз`яснені обвинуваченому. 
		Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у незаконному позбавленні волі ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, із застосуванням зброї, здійснюване протягом тривалого часу, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
		Відповідно до ст. 314 КПК України, суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим з наступних підстав.
		За змістом ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
		Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладанні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді про примирення міру покарання.
		Потерпілий ОСОБА_5 і обвинувачений ОСОБА_4 просили вказану угоду про примирення затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання.
		Згідно ст. 12 КК України, злочин вчинений ОСОБА_4 передбачений ч. 2 ст. 146 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.
		Суд, переконався що укладена між потерпілим та обвинуваченим угода про примирення є добровільною, з`ясував, що її учасники повністю усвідомлюють її зміст, характер обвинувачення, цілком розуміють свої права, визначені ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
		Умови угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК України та ККУкраїни.
		Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
		Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа.
		Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбачених Кримінальним Кодексом України, є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 .
		При призначені покарання враховано обставини, передбачені ст.ст. 66-67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
		Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до переконання про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між сторонами кримінального провадження та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України, і ухвалення обвинувального вироку.
		Цивільний позов, клопотання про вирішення питання щодо речових доказів не заявлялись, запобіжні заходи не застосовувались, процесуальні витрати відсутні.
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 314, 370, 373, 374, 475 КПК України, ст. 65 КК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_4 укладену 08 лютого 2018 рокуукримінальному провадженні № 12014110150001452 від 19.09.2014 року.
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК Українитапризначитипокарання, узгоджене сторонами угоди про примирення від 08 лютого 2018 року, у виді 1 року позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ст.76 КК України обов`язки:
		-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		Контроль за поведінкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення проходження служби здійснювати командиром відповідної військової частини, а після цього - уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.
		Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.
		Вирок може бути оскаржено,впорядкуст. 394 ч. 3КПКУкраїни, до апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Великоновосілківський районний суд Донецької області.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...