Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/12058/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2018.
Дата набрання законної сили: 14.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 лютого 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/12058/15-ц
		 
		провадження № 61-495 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		 
		суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,  
		   Штелик С. П., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач-ОСОБА_3,відповідач-ОСОБА_4,  
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Кириленко Т. В. від 18 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва у складі суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Кабанченко О. А., від 16 червня 2016 року.
		 
		Встановив:
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_5 мотивувала тим, що у період шлюбу з відповідачем, останнім придбано квартиру АДРЕСА_1 про, що позивач дізналася у червні 2016 року. Посилаючись на те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної просила визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірну квартиру та визнати за позивачем право власності на Ѕ частини зазначеної квартири.
		 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року позов задоволено; визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру  АДРЕСА_1 та в порядку поділу майна подружжя: визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини вказаної квартири; визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частини зазначеної квартири; вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, спірна квартира придбана під час перебування у шлюбі, доказів  того, що це майно набуте за особисті кошти відповідач не надав; про існування вказаної квартири позивач дізналася в 2015 році, а тому підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності немає. 
		 
		Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.   
		  
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		 
		Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_4 посилається на те, що судами не застосовано наслідки пропуску строку позовної давності; не прийнято до уваги факти встановлені заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2007 року та не встановлено за які кошти придбано спірну квартиру.
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, у якому посилається на необґрунтованість касаційної скарги, а тому просила її відхилити, а судові рішення залишити без змін.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		04 січня 2018 року зазначена справа передана на розгляд Верховного Суду. 
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. 
		 
		До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
		 
		Згідно із частиною 3 статті 368 ЦК Українита частиною 1 статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. 
		 
		Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
		 
		Відповідно до статті 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження,  а також одержане  ним  під  час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним   майном   кожного   з   подружжя   є  також  речі індивідуального  користування  (одяг,  взуття тощо), хоча б вони і були  придбані  під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з   подружжя   самостійно   володіє,   користується  і розпоряджається належним йому роздільним майном. 
		 
		Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 статті 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		 
		Частиною 4 статті 65 СК України визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. 
		 
		Частиною 1 статті 70 СК Українивизначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		 
		Відповідно до положень частини 1 статті 71 СК Українимайно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.  Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
		Оскільки, про порушення свого права власності позивач дізналась в 2015 році під час розгляду Оболонським районним судом м. Києва справи про поділ квартири № 57 у будинку №11 «Д» по вул. Лайоша Гавро у м. Києві, а відповідач в суді підтвердив, що про факт придбання спірної квартири позивачу не повідомляв, тому суд першої інстанції правильно не застосував наслідків пропуску строку позовної давності.
		 
		Посилання відповідача на те, що спірну квартиру придбано ним за власні кошти не підтверджені належними доказами у справі.
		 
		Посилання на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги обставин, установлених заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва                  від 30 листопада 2007 року щодо розірвання шлюбу та зазначення факту окремого проживання сторін, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що спірне майно (квартира) придбано за спільні кошти подружжя. Відповідачем не доведено придбання майна не за спільні кошти подружжя. 
		 
		Також доводи ОСОБА_4 про окреме проживання із позивачем на момент придбання квартири не можуть братися до уваги, оскільки у лютому 1997 року сімейні правовідносини регулювалися КпШС України, яким режим окремого проживання подружжя не встановлювався.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосували норми статей 65, 70, 71, 72 СК України, що регулюють спірні правовідносини, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.
		 
		Враховуючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Позивачем не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 та пунктом 4 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України,
		 
		Постановив:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року залишити без змін.
		 
		Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_4.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                             В. С. Висоцька 
		 
		 
		Судді:                                                                                                          С. Ю. Мартєв 
		 
		 
		                                                                                                                      В.В. Пророк
		 
		 
		                                                                                                                      І.М. Фаловська
		 
		 
		                                                                                                                      С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...