Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/4678/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2018. Зареєстровано: 02.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2018.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 214/4678/17
		                                                          2/214/943/18  
		З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України
		26 лютого 2018 року                                      м. Кривий Ріг
		Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
		головуючого  судді Хомініч С.В., 
		секретар судового засідання  Горбунова Л.С., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №214/4678/17 
		за позовною заявою: ОСОБА_1 
		до відповідача  1: ОСОБА_2,
		до відповідача  2: ОСОБА_3 
		про визнання інформації недостовірною та зобовязання її видалити 
		представник сторін:
		від позивача: ОСОБА_4 (діє на підставі договору б/н від 01.09.2016та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2925)
		за участю:
		представник позивача: не зявився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності
		відповідачі: не зявилися,
		СУТЬ СПОРУ:
		Представник позивача ОСОБА_5  адвокат ОСОБА_6, звернулася до суду з позовною заявою 15.08.2017, в якій просив суд визнати інформацію розміщену за посиланням http://сгіро.соm.uа/?sect_id=10&аіd=85866 недостовірною та непідтвердженою; зобовязати власника сайту сгіро.соm.uа відповідача -2, видалити недостовірну інформацію за посиланням http://сгіро.соm.uа/?sect_id=10&аіd=85866. 
		Предявлені вимоги мотивовано тим, що 05.04.2017 ОСОБА_1 використовуючи пошукову систему Google (https://www/google.ru) ввів в пошукову строку наступний запит «симанчук в», на що пошукова система Google запропонувала декілька уточнених варіантів запиту. Обравши перший «симанчук вадим кривой рог» його зацікавило третє запропоноване посилання із заголовком «Беляша», экс-мента из ОСОБА_7, скоро отпустят. А лучше би..» за посиланням http://сгіро.соm.uа/?sect_id=10&аіd=85866.
		Перейшовши за посиланням Позивач виявив статтю, яка не має жодного відношення до реальних фактів та порочить його честь, гідність та ділову репутацію.
		Стаття не мала інформації про її автора. Відповідно до листа директора ТОВ «Інтернет Інвест» реєстратором, а отже власником, сайту сгіро.соm.uа є ОСОБА_3, що проживає за адресою 02139, м. Київ, бульвар Перова, 38/24.
		Окрім цього здійснювався пошук автора статті і за наявною інформацією у позивача, встановлено, що автором статті був ОСОБА_2, який в той час займався журналістською діяльністю.
		Аналіз матеріалів статті виявив значну кількість висловлювань та посилань, які принижують честь та гідність Позивача, а також вказують на неправдиві та не підтвердженні факти.
		Тож, з приводу самих матеріалів, викладених на сайті сгіро.соm.uа (посилання ttp://сгіро.соm.uа/?sect_id=10&аіd=85866): з приводу заголовку ««Беляша», экс-мента из ОСОБА_7, скоро отпустят. А лучше би посадили». В самому заголовку вже замість імені Клієнта вказано принизливе прізвисько, вигадане самим автором статті, яке не має жодного відношення до реалій дійсності. «Сначала были избиты двое парней, один из которых криворожанин, второй - гость из России. Девушка была избита «на десерт»». Дана інформація жодним чином не відповідає дійсності, так як насправді, жодних сутичок чи бійок в той вечір в кафе «Джеронімо» не було. До того ж, наголошуэ, що дані, нібито, факти не підтверджені жодними доказами, немає жодних обвинувальних актів, що є єдиним достатнім та допустимим доказом, який встановлює винність та протиправність діяння. «В течение 10 минут он избивал свою жертву, пустив в ход всё - руки, ноги, локти, таскал за волосы, бил головой о стену». Дане речення не містить оціночних суджень автора, а має посилання на чіткі факти. Проте, як і все інше в даному матеріалі - не підтвердженні. «В результате же расследования выяснилось, что вместе с ОСОБА_8, избивавшим девушку, находился также ОСОБА_9, который в компании с вышеупомянутым другом терроризировали посетителей Джеронимо.» «Со слов свидетелей и потерпевшей били все основания для взятия под стражу «веселой компании», так как даже невооруженным взглядом видны и злостное хулиганство группой лиц по предварительному сговору (с участием участкового), и разбой с грабежом и причинение телесных повреждений, тяжесть которых определит судмедэкспертиза, а также социально опасное поведение.» В даному моменті автор статті надає правову кваліфікацію діям, які, нібито, відбувались. Проте, правову кваліфікацію, в рамках правової держави, можуть давати лише особи на яких такий обовязок покладений Законом. В даному випадку ми не маємо інформації про повноваження автора статті, а тому надання кваліфікації є неправомірною дією, яка спричинила негативні наслідки для позивача. Адже, пересічний громадянин, читаючи дану статтю, може зробити передчасний висновок про протиправність та винність діянь Позивача. «На момент публикации стало известно, что ОСОБА_8 - в прошлом сотрудник Центрально-Городского РОВД. В течение 3-х месяцев он тоже бил милиционером, что объясняет многое». Посилання на рід діяльності позивача, а також використання уточнюючої обставини «что обьясняет многое» направлене перш за все на висвітлення позивача з негативного боку та порочить імя позивача.
		Позивач вважає, що таке принижує та ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.
		Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017, яка набрала чинності 15.12.2017), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримуючи предявлені вимоги та не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі.
		Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання не зявилися без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подали.
		Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідачів про дату, час та місце проведення судового засідання, їх неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи в загальному позовному провадженні, що відповідатиме п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України.
		27.1.12017 представник позивача уточнив позовні вимоги. 
		Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
		Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 через пошукову систему Google (https://www/google.ru) знайшов на сайті сгіро.соm.uа (посилання ttp://сгіро.соm.uа/?sect_id=10&аіd=85866) статтю із заголовком «Беляша», экс-мента из ОСОБА_7, скоро отпустят. А лучше би..» Серед іншого тексту дана стаття містить такий зміст: «Беляша», экс-мента из ОСОБА_7, скоро отпустят. А лучше би посадили». «..Сначала были избиты двое парней, один из которых криворожанин, второй - гость из России. Девушка была избита «на десерт». «В течение 10 минут он избивал свою жертву, пустив в ход всё - руки, ноги, локти, таскал за волосы, бил головой о стену». «В результате же расследования выяснилось, что вместе с ОСОБА_8, избивавшим девушку, находился также ОСОБА_9, который в компании с вышеупомянутым другом терроризировали посетителей Джеронимо.» «Со слов свидетелей и потерпевшей били все основания для взятия под стражу «веселой компании», так как даже невооруженным взглядом видны и злостное хулиганство группой лиц по предварительному сговору (с участием участкового), и разбой с грабежом и причинение телесных повреждений, тяжесть которых определит судмедэкспертиза, а также социально опасное поведение.» «На момент публикации стало известно, что ОСОБА_8 - в прошлом сотрудник Центрально-Городского РОВД. В течение 3-х месяцев он тоже бил милиционером, что объясняет многое».
		До позовної заяви додав скрін-шоти статті за посиланням http://сгіро.соm.uа/?sect_id=10&аіd=85866 (а.с. 6-13), скрін шот сторінки з пошуковими варіантами (а.с. 16), лист директора ТОВ «Інтернет Інвест» в якому вказано, що реєстратором, а отже власником, сайту сгіро.соm.uа є ОСОБА_3, що проживає за адресою 02139, м. Київ, бульвар Перова, 38/24 (а.с. 32).
		Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію», реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		У відповідності з ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до ч.1 ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
		Положеннями ст.277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Відповідно ч.ч.1-2 ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, ОСОБА_10 і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі  Постанова), під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Відповідно до абз.1 п.12 Постанови № 1 від 27.02.2009, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. 
		Відповідно ж до абз. 2 п. 12 цієї Постанови, якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Таким чином, якщо неможливо установити авторство публікації, відповідальною є особа, яка надала автору, установити якого неможливо, можливість розмістити інформацію на своїх ресурсах.
		Діяльність з адміністрування доменних імен передбачає здійснення реєстраційних функцій та забезпечення умов доступу абонентів до відповідних телекомунікаційних послуг. Особа, яка здійснює лише делегування та адміністрування доменних назв, не є фактичним користувачем делегованих доменних імен, оскільки реєстрація домену є, по суті, внесення обумовленої інформації до реєстраційної бази даних, а не власне використанням такого домену.
		Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про телекомунікації» адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену .UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.
		Частиною 3 ст. 56 цього Закону визначено, що адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені .UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.
		Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.03 № 447-р «Про адміністрування домену .UA», повноваження адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет здійснює Об'єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (далі за текстом  ОП УМІЦ).
		Відповідно до законодавчого визначення, яке закріплене у 1.3. Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого Наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету звязку та інформатизації України від 25.11.2002 № 327/225, веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного субєкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет; веб-портал це веб-сайт, організований як системне багаторівневе обєднання різних ресурсів та сервісів для забезпечення максимальної можливості доступу до інформації та послуг.
		Відповідно до абз. 11-12 ч. 1ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється. Домен.UA - домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.
		Відповідно до абз. 9 п. 2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002р. № 522, доменне імя - буквено-цифровий вираз, що ідентифікує будь-який компютер абонента у мережі Інтернет.
		Таким чином, доменне імя, зареєстроване у відповідному домені використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним імям, спочатку необхідно зареєструвати доменне імя у відповідному домені.
		Власником сайту є особа, на яку зареєстрований відповідне доменне імя. Реєстрація доменних імен в домені .UA здійснюється відповідно до Регламенту особливостей реєстрації приватних доменних імен другого рівня в домені .UA від 01 квітня 2014 року (далі за текстом  Регламент.UA), який визначає особливості реєстрації приватних доменних імен другого рівня в домені .UA. Не описані в Регламенті.UA принципи та процедури взаємодії Реєстратора з Реєстраційною системою Реєстру публічного домену відбуваються відповідно до Регламенту публічного домену, який опублікований в мережі Інтернет за адресою https://hostmaster.ua/policy/2ld.ua та є загальнодоступним (далі за текстом  Регламент публічного домену).
		Відповідно до Розділу 1 Регламенту публічного домену, даний Регламент описує основні принципи та процедури взаємодії Реєстратора з Реєстраційною системою Реєстру публічного домену.
		Згідно визначень зазначених в Регламенті публічного домену: Адміністратор публічного домену - особа, що здійснює заходи з адміністративного супроводу публічного домену та забезпечення його працездатності; Оператор Реєстру  особа, що здійснює заходи з технічного супроводу Реєстру; Реєстратор - особа, що надає послуги, необхідні для технічного забезпечення реєстрації, делегування та функціонування доменного імені; Реєстрант - особа, в інтересах якої здійснюється реєстрація та делегування приватного доменного імені; WHOIS  сервіс, що забезпечує публічний доступ до інформації стосовно Реєстранта та Реєстратора доменного імені; Реєстр - інформаційно-технічна система обробки даних, що містить інформацію про доменні імена, адреси мережі, Реєстраторів, Реєстрантів та контактних осіб Реєстрантів, та надає інтерфейс для роботи Реєстраторів згідно з прийнятим Регламентом.
		Адміністратор спільно з Оператором Реєстру здійснюють супровід сервісу Whois, що забезпечує доступ Реєстратора, Реєстрантів та третіх осіб до інформації Реєстру. Перелік та доступність інформації, що надається через сервіс Whois, визначається політикою Реєстру щодо інформації, наданої третім особам (Розділ 9 Регламенту публічного домену).
		Таким чином, за допомогою запиту через сервіс Whois можливо отримати доступ до інформації про Реєстранта, що міститься в Реєстрі. 
		Згідно п. 3.3. Регламенту.UA, приватні доменні імена другого рівня в домені .UA делегуються виключно у разі, якщо відповідне доменне ім`я повністю, або його компонент другого рівня (до знака ".", але не включаючи цей знак), за написанням співпадає із Знаком, права на використання якого на території України належать відповідному реєстранту.
		Таким чином, субєктами правовідносин з реєстрації доменного імені є реєстрант, реєстратор та адміністратор адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені. Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, таким чином ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який і використовує відповідне доменне імя для позначення сайту, тобто є власником цього сайту.
		З огляду на викладене, відповідно належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, є дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.
		Реєстрант - це і є особа, якій належить доменне імя, а отже і сайт, для позначення якого воно використовується. Договір, на підставі якого відбувається делегування доменного імені, є підтвердженням факту його належності конкретній особі. 
		З метою встановлення належного відповідача у справах щодо захисту прав осіб у мережі Інтернет, суди витребовують відповідно до законодавства в Об'єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (далі ОП УМІЦ) дані про власників веб-сайтів. Така правова позиція викладена упункті 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформаці» від 28 березня 2007 року № 01-8/184, пункті 12 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, пункті 31 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04 червня 2010 року № 5, пункті 46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17 жовтня 2012 року № 12.
		З метою розвитку забезпечення оперативного формування належних і достатніх доказів в мережі Інтернет для захисту прав інтелектуальної власності, прав особи у інших видах спорів між ОП УМІЦ та Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України 11 червня 2015 року укладено Угоду про співпрацю. Згідно Повідомлення про акредитацію Центру компетенції адресного простору, для реалізації питань і проблем забезпечення доказів в мережі Інтернет, з метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет, ОП УМІЦ акредитувало та підтвердило компетентність Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (далі за текстом - УЦПНА) у здійсненні ним функцій Центру компетенції адресного простору, що полягають у видачі довідок з відомостями про реєстранта доменного імені або інформації про його встановлення, проведення фіксації та дослідження змісту веб-сторінок (веб-сайтів), відповідно до Договору про акредитацію від 11 квітня 2016 року, а також Свідоцтва про акредитацію. 
		Таким чином, для підтвердження правомірності предявлення вимог саме до ОСОБА_3, як відповідача в даній справі та з метою фіксації змісту веб сторінки за посиланням http://сгіро.соm.uа/?sect_id=10&аіd=85866, на якій міститься спірна стаття під заголовком «Беляша», экс-мента из ОСОБА_7, скоро отпустят. А лучше бы посадили», представнику позивача слід було звернутися до Департаменту «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з заявою щодо видачі довідки з відомостями про реєстранта доменного імені сгіро.соm.uа, або з інформацією про його встановлення. Надану довідку від ТОВ «Інтернет Інвест» суд не приймає, так як вона є неналежним доказом (а.с. 32). Фіксації змісту веб сторінки за посиланням http://сгіро.соm.uа/?sect_id=10&аіd=85866, позивачем також суду не надано. 
		В судовому засіданні досліджено докази розповсюдження інформації, а саме скрин-шоти статті з мережі Інтернет.
		Отже, наявність розміщення на інтернет-ресурсах інформації, яку позивач просить визнати недостовірною і такою, що порушує його честь і гідність, не може бути належним та допустимим доказом розміщення цієї інформації саме відповідачем, оскільки суду не надано доказів, що за веб-сайт, з якого було скопійовано позивачем інформацію (http://сгіро.соm.uа/?sect_id=10&аіd=85866), належить відповідачу ОСОБА_3. Доказів придатності відповідача ОСОБА_2 до спірної статті позивач взагалі не надав. 
		Щодо доводів позивача про поширення відповідачем недостовірної, на думку позивача, інформації, а також зупиняючись на питанні, чи є викладена на оглянутих скірн-шотах з веб-сайту інформація фактичним твердженням чи оціночним судженням, суд звертає увагу на таке.
		У відповідності до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
		Як судом встановлено, доказів на підтвердження того, що веб-сайт: http://сгіро.соm.uа/?sect_id=10&аіd=85866, на якому була поширена інформація про позивача, належить відповідачу позивачем не надано.
		Також, виходячи зі змісту ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		Частиною першою статті 51 ЦПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження  до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
		Отже, виходячи з наведеного вище можна дійти висновку, що визначення відповідача у справі є виключним правом позивача.
		В даному випадку, суд розглянув справу в межах заявлених позовних вимог до того відповідача, який, на думку позивача, порушив його права. А відтак, приходить до висновку, що саме відповідачем не розповсюджувалась інформація стосовно позивача, а відтак суд, в межах даного провадження, недає оцінку інформації, яка буларозповсюджена в мережі Інтернет.
		На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне, у звязку з відмовою в позові, покласти витрати на опалу судового збору на позивача (а.с.1).
		Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, ч.4 ст.274, ст.стт.280-284, 287, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), п.п.15 п. 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», суд, -
		ВИРІШИВ:
		Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та зобовязання її видалити.
		Витрати на оплату судового збору покласти на позивача ОСОБА_1. 
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Відомості про сторін:
		Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. 
		Представник позивача: ОСОБА_4, місце знаходження: вул. Володимира Бизова, 5Б, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області.
		Відповідач  1: ОСОБА_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1.
		Відповідач  2: ОСОБА_3, місце реєстрації: АДРЕСА_2.
		Повний текст рішення суду складено та підписано 26.02.2018.
		 
		Суддя                                                  Хомініч С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...