Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 392/1088/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2018.
Дата набрання законної сили: 21.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		 
		21 лютого 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 392/1088/15-ц
		 
		провадження № 61-4068св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,                   
		 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - ОСОБА_4,
		представник відповідача - ОСОБА_5,
		 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4, на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2016 року у складі головуючого судді Кавун Т. В. та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2016 року у складі колегії суддів Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Суржик М. М.,
		 
		 
		встановив:
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу                                                     № 392/1088/15-ц призначено до судового розгляду. 
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа № 392/1088/15-ц передана до Касаційного цивільного суду. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до                    ОСОБА_4, у якому просила встановити факт батьківства ОСОБА_6 щодо дитини ОСОБА_7
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з червня 2003 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу. З травня 2006 року вони проживали в квартирі АДРЕСА_1, власником якої був ОСОБА_6 та в якій вона зареєстрована з 23 травня 2006 року до цього часу. У період спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_7. ОСОБА_6 своє батьківство не заперечував, але дитина була записана з її слів: в графі «прізвище» - ОСОБА_7, в графі «батько» - ОСОБА_6. З листопада 2010 року вони проживали окремо. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру, яка складається з квартири                                 АДРЕСА_1. Позовна заява щодо встановлення факту батьківства подана з метою оформлення спадщини малолітнім Павлом, яка залишилася після смерті ОСОБА_6 Таким чином, просила встановити факт батьківства ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		 
		Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області                     від 11 березня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 була повідомлена про призначення генетичного дослідження щодо встановлення кровного споріднення її з ОСОБА_7, але не з'явилася на дослідження. Враховуючи неявку відповідача як факт ухилення від проведення експертизи, з метою забезпечення права на спадкування, суд дійшов висновку про встановлення факту батьківства ОСОБА_6 щодо малолітнього ОСОБА_7.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня                   2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову про стягнення витрат, пов'язаних з проведенням генетичного дослідження у сумі 17 360 грн 56 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд виходив із того, що місцевим судом постановлено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, проте безпідставно стягнуто з відповідача витрати за проведення генетичного дослідження в сумі 17 360 грн 56 коп., яке не було проведено, і, як зазначив представник позивача, кошти ці експертна установа позивачу повернула.
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_5 - представник ОСОБА_4, подала касаційну скаргу, у якій просила рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи. Покази свідків ґрунтувалися виключно на їх особистих висновках та суб'єктивному сприйняттю певних обставин. Жоден із свідків не вказав конкретні фактичні дані, які б вказували на сімейні відносини, ведення спільного господарства тощо. Зокрема, свідки не зазначили, що дії  ОСОБА_6 свідчили про те, що він визнавав ОСОБА_7 своїм сином, брав участь у його вихованні, утримував матеріально. Належним доказом батьківства ОСОБА_6 малолітньої дитини міг бути висновок судово-медичної експертизи, проте експертне дослідження проведено не було. 
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		24 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга                           статті 400 ЦПК України). 
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Судами встановлено, що з 23 травня 2006 року ОСОБА_3 зареєстрована в належній на праві власності померлому ОСОБА_6 квартирі АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_7. Відповідно до статті 135 СК України дитина записана зі слів матері, в графі батько вказано «ОСОБА_6», в графі мати «ОСОБА_3».ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер.
		Відповідно до статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
		Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області                      від 10 листопада 2015 року призначено по справі судово-генетичну експертизу, яку залишено без виконання, оскільки ОСОБА_4 повторно не з'явилась для забору зразків ДНК.
		Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2016 року призначено судово-генетичну експертизу. Товариство з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» повідомило, що ДНК дослідження безпосередньо виконуються німецькою судово-генетичною лабораторією і її висновок не може кваліфікуватися як висновок судової експертизи відповідно до Закону України «Про судову експертизу». 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року призначено судово-генетичну експертизу, виконання якої доручено Одеському бюро судово-медичної експертизи. Проте експертиза не проведена у зв'язку із відсутністю обладнання, реагентів і методик, необхідних для її виконання. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 146 ЦПК України (у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії) у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
		 
		Таким чином, правильним є висновок про те, що судово-генетична експертиза у цій справі не проведена не з вини позивача, а тому наявні підстави для встановлення факту батьківства ОСОБА_6 щодо дитини - ОСОБА_7 Крім того, у матеріалах справи наявні інші докази, які свідчать про спільне проживання ОСОБА_3 з померлим ОСОБА_6 тривалий час, допитані у судовому засіданні свідки зазначали, що                  ОСОБА_6 займався вихованням малолітньої дитини, турбувався та утримував матеріально.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів, зокрема, показань свідків та їх належності, у тому числі, фотографій, а також відсутності висновку судово-медичної експертизи. Колегія суддів їх відхиляє, оскільки  частинами першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Мотиви касаційної скарги щодо непроведення експертного дослідження колегія суддів також відхиляє, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій відповідні судово-медична та судово-генетична експертизи призначалися, проте проведені не були з вини відповідача.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорювання батьківства» (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/01, &34, від 7 травня 2009 року).
		 
		Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 та залишення без змін рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2016 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		постановив:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області                        від 11 березня 2016 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня                  2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    СуддіН. О. Антоненко     В. І. Журавель     В. І. Крат     В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...