Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/1081/16 : не визначено.
Надіслано судом: 07.03.2018. Зареєстровано: 07.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		28.02.2018 Справа № 920/1081/16
		м. Суми 
		 
		Господарський суд Сумської області у складі
		судді Резніченко О.Ю.,
		секретаря судового засідання - Мудрицької С.Ю.,
		 
		розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/1081/16
		за первісним позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (вул. 9 Січня, буд. 19, флигель Б, м. Херсон,  73003)
		до відповідача                    Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТ-ТРАНС-АВТО" (вул. Полтавська, буд. 16, м. Ромни, Сумська область, 42004)
		про стягнення  275 975 грн. 10 коп.,
		 
		та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТ-ТРАНС- АВТО" (вул. Полтавська, буд. 16, м. Ромни, Сумська область, 42004),
		до відповідача                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд",                    (вул. 9 Січня, буд. 19, флигель Б, м. Херсон,  73003),  
		про визнання недійсним договору № 0604931-2 перевезення вантажу від 06.04.2016,
		                              
		за участю представників сторін:
		від позивача -  Поліщук Д.О. (довіреність від 01.06.2017),
		від відповідача - Алфімов В.В. (довіреність від 07.10.2016), Сайко С.А. (довіреність від 07.10.2016).
		Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 275975 грн. 10 коп. збитків, завданих у зв'язку з втратою вантажу, на підставі укладеного між сторонами 06.04.2016 договору перевезення вантажу                  № 0604931-2. 
		17.11.2016 відповідач подав заперечення на позовну заяву (вх. № 10358), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що договір перевезення вантажу № 0604931-2 від 06.04.2016, заявка на перевезення вантажу № 060416/931-2 від 06.04.2016, не підписувалися директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд"; у товарно-транспортній накладній № 15604 від 06.04.2016 перевізником є ТОВ «Ставангер». Крім того, в акті від 07.04.2016 членом комісії зазначений водій ОСОБА_5 АП ТОВ «Ставангер». 
		Відповідач подав зустрічну позовну заяву № 25 від 15.11.2016, в якій просить суд визнати недійсним договір № 0604931-2 перевезення вантажу від 06.04.2016, укладений між сторонами. 
		07.12.2016 позивач подав письмове пояснення в обґрунтування позовних вимог з урахуванням позиції відповідача по справі, в якому зазначає, що підтвердженням наявності договірних правовідносини є отримання від відповідача підписаного акту виконаних робіт по перевезенню вантажу з проставленням підпису керівника відповідача та мокрої печатки, а також отримання позивачем рахунку на оплату з зазначенням договору № 0604931-2 від 06.04.2016; в період виконання перевезення відповідачем, позивач від відповідача отримав звіт про стоянки автомобіля, який здійснював перевезення по маршруту, з проставленням мокрої печатки та підпису відповідача, що відповідно підтверджує перевезення;  після факту нестачі вантажу під час перевезення відповідач в письмовій формі повідомив позивача про вказаний інцидент (лист-повідомлення вих. № 5 від 07.04.2016); наявність даних перевізника - відповідача в ТТН підтверджує здійснення перевезення відповідачем.
		Зустрічний позов прийнято судом для спільного розгляду з первісним позовом відповідно до ухвали від 12.12.2016 у справі № 920/1081/16. Вказаною ухвалою також зупинено провадження у справі № 920/1081/16 до розгляду пов'язаної з нею справи № 910/14476/16.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі                                  № 910/14476/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Сот-Транс-Авто"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" про стягнення 275975,10 грн. у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 по справі № 910/14476/16 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №910/14476/16 та рішення господарського суду м. Києва від 18.10.16 залишено без змін.
		Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.07.2017 провадження у справі № 920/1081/16 поновлено. 
		15.08.2017 позивач подав відзив на зустрічний позову, в якому просить суд відмовити ТОВ «Сот-Транс-Авто» в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, враховуючи наявні в матеріалах справи докази в підтвердження факту здійснення перевезення за ТТН № 15604 від 06.04.2016 саме відповідачем. 
		Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.11.2017 у справі                       № 920/1081/16 призначено судову почеркознавчу експертизу та направлено матеріали справи в судово-експертну установу; провадження у справі зупинено. 
		03.01.2018 до суду разом з матеріалами справи № 920/1081/16 надійшов висновок експерта № 19/119/6-6/104е від 26.12.2017.
		Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.01.2018 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на "29" січня 2018 року на 11 год. 30 хв. з повідомленням сторін. 
		Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на "28" лютого  2018 року на 10 год. 00 хв. з повідомленням сторін.
		Позивач підтримує первісні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.  
		Відповідач просить суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю та задовольнити зустрічний позов. 
		В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд
		 
		                                                       ВСТАНОВИВ:     
		 
		Відповідно до договору перевезення вантажу № 0604931-2 та заявки на перевезення вантажу № 060416/931-2 від 06.04.2016 позивач доручає, а відповідач бере на себе обов'язок здійснити перевезення наступного вантажу на таких умовах: маршрут перевезення - м. Кіровоград/с.Новоселівка; найменування, тип вантажу - насіння; габаритні та вагові характеристики вантажу - 20т/86м3; вимоги до транспорту - тент, заднє завантаження; адреса завантаження - м. Кіровоград; дата завантаження - 06.04.2016; адреса, дата та час розвантаження - згідно з ТТН; водій - ОСОБА_5; автомобіль марки ДАФ, державний № тягача НОМЕР_3, державний № напівпричепа НОМЕР_4.
		Відповідно до п. 3.1.5. договору,  перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення вантажів по заявках замовника з дотриманням термінів доставки та цілісності вантажу. 
		За умовами п. 7 заявки, вантаж вважається прийнятим до перевезення після завантаження його на транспортний засіб.  Факт прийняття перевізником вантажу до перевезення підтверджується підписом перевізника (водія перевізника) у відповідній графі товарно-транспортної накладної. 
		Відповідно до п. 11 заявки, перевізник несе повну майнову відповідальність незалежно від його вини за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу перевізник компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу. Аналогічні умови узгоджено сторонами у п. 5.2. договору перевезення вантажу № 0604931-2.
		В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача 275975 грн. 10 коп. збитків, завданих у зв'язку з втратою вантажу, позивач посилається на те, що 07.04.2016 на дорозі Кіровоград - Дніпропетровськ - Харків, с. П'ятихатки в районі автозаправки "WOG", невідомі особи викрали із автомобіля марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2, аграрні товари - насіння в кількості 135 паків (а саме: насіння соняшнику "Санлука РМ" (TR.00.00.1154.R.1567) у кількості 77 паків; насіння соняшнику "Санлука РМ" (TR.00.00.1154.R.1568) у кількості 58 паків) на загальну суму 275975,10 грн., про що на місці розвантаження складено акт недостачі посівного матеріалу від 07.04.2016. Разом з цим, за укладеним між сторонами договором перевезення вантажу № 0604931-2 від 06.04.2016, відповідач зобов'язався в цілісності доставити доручений позивачем вантаж вантажоодержувачу. 
		На підтвердження позовних вимог позивач подав наступні докази: копії договору № 110116 транспортного експедирування від 11.01.2016, заявки № 060416/931/1 від 06.04.2016, укладених між позивачем та ТОВ «Ставангер», договору перевезення № 0604931-2 від 06.04.2016, заявки на перевезення вантажу № 060416/931-2 від 06.04.2016, укладених між сторонами, рахунку на оплату № 191 від 07.04.2016 ТОВ «Сот-Транс-Авто», акту надання послуг № 181 від 07.04.2016, копію договору № 150216/БТ перевезення небезпечного вантажу та транспортно-експедиційне обслуговування від 15.02.2016, укладеного між ТОВ «Ставангер» та ПП «Бізон-Тех 2006», копії претензії ТОВ «Ставангер» до ТОВ «Транслойд» від 27.04.2016, додаткової претензії ТОВ «Ставангер» до ТОВ «Транслойд» від 22.07.2016, претензії - вимоги від 18.04.2016 № 124/16-юр ТОВ «Бізон-тех 2006» до ТОВ «Ставангер», додаткової претензії-вимоги від 21.07.2016 № 240/16-юр ТОВ «Бізон-тех 2006» до ТОВ «Ставангер», акту від 07.04.2016, товарно-транспортної накладної № 15604 від 06.04.2016, видаткової накладної від 28.03.2016, витягу з кримінального провадження № 12016040350002115 від 03.06.2016, повідомлення про початок досудового розслідування від 01.06.2016, талону-повідомлення № 47 від 07.04.2016, листа-повідомлення № 5 від 07.04.2016 від директора ТОВ «Сот-Транс-Авто» до директора ТОВ «Транслойд», копію паспорту ОСОБА_5, копію характеристики № 4 від 07.04.2016 на ОСОБА_5, копію трудової книжки НОМЕР_5 ОСОБА_5, копію наказу ТОВ «Сот-Транс-Авто» № 39 від 16.07.2015 про прийняття ОСОБА_5 водієм вантажного автомобіля, копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, довідка ТОВ «Ставангер» від 29.07.2017, копії договору найму (оренди) транспортного засобу від 12.06.2013, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Сот-Транс-Авто» та акту приймання-передачі транспортного засобу від 12.06.2013, договору найму (оренди) транспортного засобу від 12.06.2013, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Сот-Транс-Авто» та акту приймання-передачі транспортного засобу від 12.06.2013, звіт по зупинкам автомобіля за період з 06.04.2016 по 07.04.2016, копію платіжного доручення № 7817 від 04.08.2016 про перерахування позивачем товариству з обмеженою відповідальністю  «Ставангер»  129     979 грн. 25 коп., копію платіжного доручення № 7824 від 04.08.2016 про перерахування позивачем товариству з обмеженою відповідальністю  «Ставангер» 100000 грн. 00 коп., копію платіжного доручення № 7818 від 04.08.2016 про перерахування позивачем товариству з обмеженою відповідальністю  «Ставангер»  45     995 грн. 85 коп. 
		Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти первісного позову та в обґрунтування зустрічних позовних вимог вказує на те, що договір перевезення вантажу № 0604931-2 від 06.04.2016, заявка на перевезення вантажу № 060416/931-2 від 06.04.2016, не підписувалися директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд"; у товарно-транспортній накладній № 15604 від 06.04.2016 перевізником є ТОВ «Ставангер». Крім того, в акті від 07.04.2016 членом комісії зазначений водій ОСОБА_5 АП ТОВ «Ставангер». 
		Згідно зі ст.ст. 73-79, 86, 104 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
		Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків. 
		В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
		Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
		За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Приписами статті 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
		Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. У свою чергу настання передбачених статтею 241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
		Правова позиція з цього питання викладена в підпункті 3.4 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
		Із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
		Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі №3-59гс14.
		Згідно з висновком експерта № 19/119/6-6/104е від 26.12.2017 у призначеній судом почеркознавчій експертизі підписи від імені ОСОБА_6 в графах "від імені Перевізника" та "Директор ОСОБА_6" у договорі № 0604931-2 перевезення вантажу від 06.04.2016, у заявці на перевезення вантажу № 060416/931-2 від 06.04.2016 виконані не ОСОБА_6, а іншою особою, відповідно до зразків наданих на дослідження; підпис від імені ОСОБА_6 в графі "Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТ-ТРАНС-АВТО"" в акті про надання послуг № 181 від 07.04.2016 виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою, відповідно до зразків наданих на дослідження.
		Однак, з договору № 0604931-2 перевезення вантажу від 06.04.2016, заявки на перевезення вантажу № 060416/931-2 від 06.04.2016, акту про надання послуг № 181 від 07.04.2016 вбачається, що підпис від імені директора засвідчений печаткою ТОВ «Сот-Транс-Авто».
		Відповідно до приписів чинного законодавства відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств.
		Відтиском печатки засвідчується, серед іншого, також справжність підпису її власника. Порядок використання печатки встановлюється її власником самостійно, власник на свій розсуд розпоряджається печаткою, а також самостійно відповідає за її збереження.
		Разом з тим, незважаючи на те, що підпис від імені ОСОБА_6 виконаний не ним, а іншою особою, відповідачем не надано суду доказів протиправності використання своєї печатки чи доказів її викрадення, так само як і доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з викраденням чи втратою печатки, у зв'язку з чим відсутні правові підстави вважати, що печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Сот-Транс-Авто" використовувалась не на розсуд відповідача чи всупереч його волі.
		При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем було вчинено дії на виконання договору № 0604931-2 перевезення вантажу від 06.04.2016 та заявки на перевезення вантажу №№ 060416/931-2 від 06.04.2016, зокрема прийнято до перевезення вантаж.
		Згідно з товарно-транспортною накладною № 15604 від 06.04.2016 вантаж вагою у 19 тон у пункті навантаження (Кіровоградський район, Кіровоградська область) був прийнятий до перевезення водієм ОСОБА_5, який працював на посаді водія у ТОВ «Сот-Транс-Авто», що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_5 ОСОБА_5, наказом ТОВ «Сот-Транс-Авто» № 39 від 16.07.2015 про прийняття ОСОБА_5 водієм вантажного автомобіля. Також в матеріалах справи наявні характеристика на водія ОСОБА_5, видана ТОВ «Сот-Транс-Авто» за підписом директора товариства, що засвідчений печаткою. 
		За даними товарно-транспортної накладної № 15604 від 06.04.2016 перевезення здійснювалось автомобілем марки ДАФ, державний № тягача НОМЕР_3, державний № напівпричепа НОМЕР_4, який згідно з наявними в матеріалах справи доказами, а саме свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, договорами найму (оренди) транспортного засобу від 12.06.2013, укладеними між ОСОБА_6 та ТОВ «Сот-Транс-Авто», актами приймання-передачі транспортного засобу від 12.06.2013, належить ОСОБА_6 та переданий у тимчасове платне користування ТОВ «Сот-Транс-Авто».
		Відповідач не спростовує та не заперечує той факт, що ОСОБА_5 працював на посаді водія у ТОВ «Сот-Транс-Авто» та той факт, що автомобіль марки ДАФ, державний № тягача НОМЕР_3, державний № напівпричепа НОМЕР_4,  знаходиться у користуванні відповідача. 
		Під час здійснення перевезення ТОВ «Сот-Транс-Авто» надавався звіт по зупинкам автомобіля за період з 06.04.2016 по 07.04.2016, що засвідчений печаткою товариства. 
		Згідно з листом - повідомленням № 5 від 07.04.2016 відповідач повідомив позивача про викрадення насіння під час перевезення при виконанні умов договору перевезення вантажу № 0604931-2 від 06.04.2016 та заявки на перевезення вантажу № 060416/931-2 від 06.04.2016. Вказаний лист підписаний директором ТОВ «Сот-Транс-Авто», засвідчений печаткою товариства. 
		На оплату послуг перевезення за маршрутом м. Кіровоград - с. Новоселівка за договором перевезення вантажу № 0604931-2 від 06.04.2016 відповідач виставив позивачу рахунок № 191 від 07.04.2016. Рахунок засвідчений печаткою товариства. 
		З урахуванням викладених обставин, з огляду на приписи ст. 241 ЦК України, відповідачем не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання договору недійсним. 
		Стосовно того, що у товарно-транспортній накладній № 15604 від 06.04.2016 перевізником вказано ТОВ «Ставангер» слід зазначити наступне. 
		З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2016 між  ПП «Бізон-Тех 2006» (замовником перевезення за ТТН) та ТОВ «Ставангер» було укладено договір № 150216/БТ перевезення небезпечного вантажу та транспортно-експедиційного обслуговування, за умовами якого ТОВ «Ставангер» зобов'язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі замовника. Окрім безпосереднього здійснення перевезення ТОВ «Ставангер» бере на себе зобов'язання надати замовнику пов'язані з перевезенням вантажу послуги транспортного експедирування, а саме: організація безпеки доставки та цілісності вантажу. Пунктом 3.2.1. вказаного договору ТОВ «Ставангер» надано право виконувати взяті на себе зобов'язання з перевезення вантажів, як самостійно (як безпосередній перевізник) так і з залученням третіх осіб (як експедитор). 
		06.04.2016 відповідно до договору № 110116 від 11.01.2016, укладеного між ТОВ «Ставангер» та позивачем, останніми оформлено заявку на перевезення вантажу № 060416/931/1 на таких умовах: маршрут перевезення - м.Кіровоград/ с.Новоселівка; найменування, тип вантажу - насіннєвий матеріал; габаритні та вагові характеристики вантажу - 20т/86м3; вимоги до транспорту - крита, заднє завантаження; адреса завантаження - м. Кіровоград; дата завантаження - 06.04.2016; адреса. Водієм вказано ОСОБА_5, автомобіль марки ДАФ, державний № тягача НОМЕР_3, державний № напівпричепа НОМЕР_4.
		За умовами вказаної заявки, ТОВ «Транслойд» має право передавати свої повноваження по перевезенню вантажів третім особам за письмового погодження з замовником (п. 5 заявки). 
		За умовами п. 7 заявки, вантаж вважається прийнятим до перевезення після завантаження його на транспортний засіб.  Факт прийняття перевізником вантажу до перевезення підтверджується підписом перевізника водія у відповідній графі товарно-транспортної накладної. 
		Відповідно до п. 12 заявки, перевізник несе повну майнову відповідальність незалежно від його вини за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу перевізник компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу. 
		Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства  транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення. Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Експедитор транспортний - працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів. Перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
		Відповідно до п. 3.1. Правил, договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). 
		Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів (п. 3.2.).
		З аналізу правовідносин, які виникли з приводу перевезення вантажу за ТТН № 15604 від 06.04.2016, вбачається, що у процесі надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом ТОВ «Ставангер» не був безпосереднім учасником транспортного процесу (перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем), а виступав в якості експедитора, який відповідно до ст. ст. 929 та 932 Цивільного кодексу України лише організовував перевезення вантажів, тобто був посередником у відносинах між перевізником (відповідачем) та вантажовідправниками (вантажоодержувачами). Те саме стосується і позивача, який за договором перевезення вантажу № 0604931-2 та заявкою на перевезення вантажу № 060416/931-2 доручив відповідачу здійснити перевезення вантажу.
		За приписами п. 11.1. Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. 
		Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
		З наявної у товарно-транспортній накладній № 15604 від 06.04.2016 інформації, у графах щодо транспортного засобу, посади, прізвища та підпису водія, вбачається, що перевезення вантажу здійснювалося саме відповідачем. На це вказують, в тому числі вищевказані докази досліджені судом. 
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
		Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
		Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).
		Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
		Отже, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
		Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 березня 2016 р. у справі N 6-2086цс15).
		Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.
		У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
		Під час перевезення вантажу згідно ТТН № 15604 від 06.04.2016,  07.04.2016 на дорозі Кіровоград - Дніпропетровськ - Харків, с.П'ятихатки в районі автозаправки "WOG", невідомі особи викрали із автомобіля марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2, насіння в кількості 135 паків (а саме: насіння соняшнику "Санлука РМ" (TR.00.00.1154.R.1567) у кількості 77 паків; насіння соняшнику "Санлука РМ" (TR.00.00.1154.R.1568) у кількості 58 паків). Відповідне вбачається з листа ТОВ «Сот-Транс-Авто» від 07.04.2016 № 5. Позивачем було подано заяву про вчинення злочину (крадіжку соняшникового насіння), відомості про кримінальне правопорушення внесено слідчим СВ Новомосковського ВП до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2016 за № 12016040350002115. 
		Під час розвантаження вантажу було складено акт від 07.04.2016 про недостачу товару, за участю вантажоодержувача, водія ОСОБА_5 автотранспортного підприємства «Ставангер» , представників страхової компанії ПрАТ «СК «Перша». 
		Посилання відповідача на те, що у акті водій ОСОБА_5 вказаний від автотранспортного підприємства «Ставангер», не спростовує того факту що водій ОСОБА_5 працював у ТОВ «Сот-Транс-Авто» та фактично перевезення здійснювалося відповідачем, виходячи з вищевказаних досліджених судом доказів. 
		У зв'язку з втратою вантажу, ТОВ «Транслойд» у відповідь на претензію ТОВ «Ставангер» від 27.04.2016, додаткову претензію ТОВ «Ставангер» від 22.07.2016, на підставі договору № 110116 від 11.01.2016 (п. 5.2. договору) та заявки на перевезення № 060416/931/1 від 06.04.2016 (п. 12 заявки) відшкодував ТОВ «Ставангер»  вартість втраченого вантажу в розмірі 275975 грн. 10 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 7817 від 04.08.2016, № 7824 від 04.08.2016, № 7818 від 04.08.2016.
		Таким чином, ТОВ "Транслойд" понесло реальні збитки, які виникли у зв'язку з втратою частини вантажу при здійснення ТОВ "Сот-Транс-Авто" перевезення та ТТН № 15604 від 06.04.2016 та відшкодуванням позивачем вказаної суми ТОВ «Ставангер».
		З урахуванням викладених встановлених судом обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується факт вчинення відповідачем дій на виконання договору перевезення вантажу № 0604931-2 від 06.04.2016, заявки на перевезення вантажу № 060416/931-2 від 06.04.2016, факт здійснення перевезення за товарно-транспортною накладною № 15604 від 06.04.2016 саме відповідачем, факт недостачі вантажу при розвантаженні товару на суму 275975 грн. 10 коп., факт відшкодування позивачем вказаної вартості вантажу ТОВ «Ставангер», при цьому, за умовами п. 5.2. договору перевезення вантажу № 0604931-2 від 06.04.2016 та п. 11 заявки на перевезення вантажу № 060416/931-2 від 06.04.2016, у разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу перевізник компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу, суд задовольняє первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача 275975 грн. 10 коп. збитків, завданих у зв'язку з втратою вантажу та відмовляє у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору № 0604931-2 перевезення вантажу від 06.04.2016.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 123-129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          Первісний позов задовольнити повністю. 
		2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТ-ТРАНС-АВТО" (вул. Полтавська, буд. 16, м. Ромни, Сумська область, 42004, код ЄДРПОУ 35425540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (вул. 9 Січня, буд. 19, флигель Б, м. Херсон,  73003, код ЄДРПОУ 37238384) 275975 грн. 10 коп. збитків, завданих у зв'язку з втратою вантажу, 4139 грн.         63 коп. витрат по сплаті судового збору.
		 
		3.          У задоволенні зустрічного позову відмовити.
		 
		4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		5.          Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		6.          Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повне судове рішення складено 07.03.2018
		 
		СУДДЯ                                                                                О.Ю.РЕЗНІЧЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...