Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/4288/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Ухилення від військової служби (усі види), з них; Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2018. Зареєстровано: 08.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2018.
Дата набрання законної сили: 04.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		460/4288/17 
		1-кп/465/158/18
		 
		ВИРОК
		Іменем України 
		07.03.2018 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
		головуючого -судді     ОСОБА_1 
		при секретарі      ОСОБА_2 
		з участю прокурора ОСОБА_3 
		провівши в залі суду судове засідання у кримінальному провадженні внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014140410000119 від 02.10.2014 року про обвинувачення: 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Заліси Ратнівського району Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньо-технічної освітою, неодруженого, раніше не судимого, українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини польова пошта НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат»
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.408 КК України
		за участю обвинуваченого  ОСОБА_4 ,- 
		ВСТАНОВИВ:
		старший солдат військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним за мобілізацією, у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитись від несення обов`язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 29.09.2014 року місце проходження військової служби - військову частину - польова пошта НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 залишив та ухиляється від проходження служби по теперішній час.
		У судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4  свою винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що був направлений командуванням військової частини в зону проведення Антитерористичної операції в складі 80 бригади. Брав участь у звільнені Слов`янська та обороні Луганського аеропорту за що був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «за воїнську доблесть». Так сталось, що під час обстрілу, загинув його екіпаж в складі 10 чоловік, в тому числі і близький його товариш. Лише він залишився живий. Також збирав рештки десантників та членів екіпажу збитого літака. Всі ці події змусили його покинути полігон та звернутись за психологічною допомогою до фахівця. До теперішнього часу не прибув на службу внаслідок отриманої психологічної травми. Проживав за адресою с.Заліси Ратнівського району Волинської області. Щиро розкаявся у вчиненому, просить суворо не карати.
		Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється, наданими в судовому засіданні поясненнями. А тому, з врахуванням вимог ч.3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, враховуючи згоду учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.408 КК України, оскільки обвинувачений самовільно залишив військову частину з метою ухилитися від військової служби (дезертирство).
		Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог ст.50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи , - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та служби. Окрім того, суд враховує листи звернення ГО «Волинська спілка ветеранів АТО» та позитивну характеристику обвинуваченого як члена даної організації, нагородження обвинуваченого Міністерством оборони України пам`ятним знаком «за воїнську доблесть», довідку психотерапевтичного центру IQ від 29.09.2014 року.
		Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
		Враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, та те, що обвинувачений приймав участь у проведенні Антитерористичної операції, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання в місцях позбавлення волі та вважає можливим застосувати ст. 69 КК України, перейти до більш м`якого виду покарання, не передбачено ч. 1 ст. 408 КК України, у виді штрафу.
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.408 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8500 (вісім тисяч п`ятсот гривень) грн. 
		На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з дотриманням вимог ст.ст. 349, 394 КПК України.
		Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...