Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/6904/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2018.
Дата набрання законної сили: 28.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		28 лютого 2018 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 442/6904/15-ц
		 
		 
		провадження № 61-5767св18
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,                       
		 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,
		 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2016 року у складі головуючого - судді Коваля Р. Г. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
		 
		встановив:
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу                                                     № 442/6904/15-ц призначено до судового розгляду. 
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа № 442/6904/15-ц передана до Касаційного цивільного суду. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), у якому просив стягнути страхове відшкодування у розмірі                50 тис. грн, пеню у розмірі 14 431 грн 98 коп., інфляційні втрати у розмірі                 2 тис. грн, 3 % річних у розмірі 1 150 грн 46 коп. та судові витрати по справі.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що він є власником автомобіля марки «Ауді А6», державний номерний знак НОМЕР_1. 10 січня 2015 року у дворі будинку АДРЕСА_1 водій легкового автомобіля марки «Фольцваген Т4», державний номерний знак     НОМЕР_2, ОСОБА_4 скоїв наїзд на належний йому автомобіль, внаслідок чого заподіяв механічні пошкодження правої фари, переднього правого крила та переднього бампера. Після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій ОСОБА_4 поінформував його про свою особу, своє місце проживання, про назву та місцезнаходження страховика та надав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким вбачається, що автомобіль ОСОБА_4 є забезпеченим в ПрАТ СК «Провідна» зі строком дії із 24 грудня 2014 року по 23 грудня 2015 року. Крім того, було викликано працівників міліції, які зафіксували факт ДТП. 12 січня 2015 року ОСОБА_4, а 13 січня 2015 року і він особисто, подали на адресу страховика заяви та інші необхідні документи про настання ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, які були отримані відповідачем. 19 лютого 2015 року постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області,               ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Протягом 10 робочих днів після одержання повідомлення про ДТП уповноважений представник ПрАТ СК «Провідна» не прибув до місця знаходження його пошкодженого автомобіля, тому він будучи звільнений від обов'язку збереження пошкодженого майна у такому стані, у якому воно знаходилося після ДТП, самостійно провів заміну правої фари, переднього правого крила та переднього бампера. Відповідно до рахунку та товарного чеку від 12 січня 2015 року, автомобіль відремонтовано на суму 51 500 грн. ПАТ «СК «провідна» відмовила у виплаті з тих підстав, що надані ним відомості щодо обставин та механізму настання ДТП є технічно неможливими згідно із висновком від 20 червня 2015 року № 032-06/15. Вважає такі дії відповідача незаконними, що дає підстави для стягнення пені. Крім того, вважає, що наявні підстави для застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. 
		 
		Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області                          від 11 травня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ СК «Провідна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування на суму 50 тис. грн, пеню в сумі 14 431 грн 98 коп., витрати від інфляції в сумі                2 тис. грн, 3 % річних в сумі 1 150 грн 46 коп, а всього 67 867 грн 44 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ДТП, яка мала місце                10 січня 2015 року, є страховим випадком, скоєна з вини відповідача                  ОСОБА_4 та дії останнього потягли цивільно-правові наслідки, що є підставою для стягнення страхового відшкодування на користь позивача. Також наявні підстави для стягнення пені, інфляційні нарахування та                        3 % річних, оскільки при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд виходив із того, що місцевим судом постановлено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування немає. 
		 
		У грудні 2016 року ПрАТ «СК «Провідна» подало касаційну скаргу, у якій просило рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області        від 11 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області                 від 24 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що відомості, які надані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо обставин та механізму настання ДТП є технічно неспроможними. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2015 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП, проте цією постановою про адміністративне правопорушення не встановлено, які саме технічні пошкодження отримав автомобіль у наслідок ДТП та не зазначено про обставини, на які посилається позивач. Сам по собі факт ДТП не є підставою для відшкодування шкоди в обсязі, необхідному для відновлення транспортного засобу, якщо не доведено, що пошкодження заподіяні автомобілю саме внаслідок цієї пригоди. Власник пошкодженого майна зобов'язаний зберігати майно у такому стані, в якому воно знаходилось після ДТП до тих пір, поки його не огляне представник страховика, а позивач самостійно його відремонтував. Цивільним законодавством не перебачено застосування положень статті 625 ЦК України до деліктних правовідносин, зокрема, до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Індекс інфляції та 3 % річних не підлягають виплаті відповідачем за договором обов'язкового страхування, а нарахування пені може мати місце з дати прийняття рішення про відмову у виплаті, якщо буде встановлено, що відмова у виплаті є неправомірною.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		29 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Судами встановлено, що 10 січня 2015 року сталася ДТП, водій легкового автомобіля марки «Фольцваген Т4», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 скоїв наїзд на належний позивачу автомобіль «Ауді А-6», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок чого заподіяв автомобілю позивача механічні пошкодження правої фари, переднього правого крила та переднього бампера. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2015 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею                  124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі                 340 грн. Відповідно до рахунку та товарного чеку від 12 січня 2015 року, вартість матеріального збитку, заподіяного майну позивача, становить                   51 500 грн.
		На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 застрахована у ПрАТ «СК «Провідна».
		12 січня 2015 року ОСОБА_4, а 13 січня 2015 року і ОСОБА_3 заявами повідомлено ПрАТ СК «Провідна» про настання ДТП.
		Відповідно до статті 22.1 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» у  разі  настання страхового випадку страховик у межах страхових  сум,  зазначених у  страховому  полісі,  відшкодовує у встановленому   цим   Законом  порядку  оцінену  шкоду,  заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної  пригоди  життю,  здоров'ю, майну третьої особи.
		Отже, правильним є висновок судів про наявність підстав для задоволення позову, оскільки ДТП мала місце 10 січня 2015 року, є страховим випадком, скоєна з вини ОСОБА_4, дії останнього потягли цивільно-правові наслідки, відповідачу заподіяно шкоду.
		Доводи касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини другої статті 625 ЦК України, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
		Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
		Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору -  страхову суму.
		При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.
		З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобов'язанням. 
		Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України.
		 
		Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16.
		 
		Мотиви касаційної скарги щодо порушення зобов'язань позивача зберігати транспортний засіб у пошкодженому стані та вчинення з його боку дій, які призвели до неможливості встановлення обставин ДТП, колегія суддів також відхиляє, оскільки зазначене є переоцінкою доказів. Крім того, відповідач не вчинив у визначений законом строк необхідних дій для встановлення вказаних обставин. Листом від 15 квітня 2016 року                  № 173/1 ПрАТ «СК «Провідна» зазначило, що позивач зобов'язаний сприяти страховику в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі обставини. При цьому у листі визнається, що ще у січні 2015 року позивач повідомив страховика про ДТП, тобто заздалегідь.
		 
		Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ПрАТ «СК «Провідна» та залишення без змін рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		постановив :
		 
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» - залишити без задоволення.
		 
		Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області                            від 11 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області                від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    СуддіН. О. Антоненко     В. І. Журавель     В. М. Коротун     В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...