Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 740/149/15 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 15.03.2018. Зареєстровано: 16.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2018.
Дата набрання законної сили: 15.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 740/149/15 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/795/170/2018  Категорія - п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 15 березня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі  ОСОБА_5 ,
		 
		з участю учасників судового провадження: 
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		захисника-адвоката - ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_8 ,  
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 22 жовтня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270180001477, за апеляційними скаргами захисника  адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурора Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 6 листопада 2017 року щодо:
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лосинівка, Ніжинського району, Чернігівської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який має чотирьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 березня 1999 року за ст. 94 КК України (в редакції 1960 року) до 10 років позбавлення волі, звільненого 20 березня 2007 року умовно  достроково на невідбутий строк 1 рік 8 місяців 29 днів,
		 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
		 
		Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 6 листопада 2017 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
		 
		Ухвалено строк покарання ОСОБА_8 рахувати з дня його затримання - 22 жовтня 2014 року та зарахувати у строк відбування покарання тримання ОСОБА_8 під вартою з 22 жовтня 2014 року по 20 червня 2017 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_8 на її користь 150 000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої їй моральної шкоди. 
		 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_8 на його користь 100 000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 2 174 грн. 77 коп. процесуальних витрат.
		 
		Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції були подані апеляційні скарги в яких:
		 
		- захисник  адвокат ОСОБА_7 просить скасувати його, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити на підставі ч. 3 ст. 284 КПК України за відсутністю достатніх, належних та допустимих доказів для доведення його винуватості. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що зібрані по справі докази прямо не вказують на скоєння його підзахисним кримінального правопорушення, зокрема, жоден з допитаних в судовому засіданні свідків не дав показання, що бачив, як ОСОБА_8 наносив удари потерпілим або бачив кров на його одязі. Вважає недопустимими доказами протоколи огляду місця події від 22 жовтня 2014 року та слідчого експерименту від 12 січня 2015 року, оскільки вони отримані з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону. Ставить під сумнів пояснення експерта ОСОБА_11 щодо можливості нанесення тілесних ушкоджень потерпілим ногами, взутими у валянки, без дослідження таких. Звертає увагу на те, що в проведених експертизах висловлено припущення приналежності виявленої крові ОСОБА_8 , а згідно висновку експерта № 307 від 24 жовтня 2014 року у останнього відсутні рани, які б могли слугувати джерелом зовнішньої кровотечі, що повністю виключає наявність домі шків його крові та спростовує припущення експертів. Також, апелянт зазначає, що надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступу стороні захисту, і долучення їх, як доказів, на стадії судового розгляду, порушує право обвинуваченого на захист;
		 
		- обвинувачений ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі просить закрити кримінальне провадження щодо нього. На підтвердження вимог апеляційної скарги наводить доводи аналогічні викладеним в апеляційній скарзі його захисника  адвоката ОСОБА_7 .. Крім того, зазначає, що обвинувачення щодо нього побудоване лише на припущеннях, а показання свідків жодним чином не підтверджують його вину, також, вважає, що до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується причетний ОСОБА_12 . Стверджує, що встановлені обставини не відповідають дійсності, зокрема, що він о 21:30 21 жовтня 2014 року перебував на місці злочину, а вже о 21:48 здійснив дзвінок, подолавши 3000 м., оскільки за такий короткий проміжок час фізично не зміг би подолати вказану відстань. Також, звертає увагу, що у розірваних пакетах з речовими доказами, знаходився одяг, який у нього ніколи не було і даному факту судом не було дано належної оцінки. Вважає безпідставними висновки суду, що при попередніх судових розглядах у місцевому суді та суді апеляційної інстанції він не заперечував проти висунутого обвинуваченого.
		 
		- прокурор Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_6 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий, яким обвинуваченому ОСОБА_8 призначити покарання у виді довічного позбавлення волі. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного вироку не було належним чином враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що до обвинуваченого раніше застосовувалося покарання у виді позбавлення волі на певний строк, однак воно не сприяло досягненню його мети. Звертає увагу, що ОСОБА_8 , будучи одруженим, маючи на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, ніде не працював та не вживав заходів до легального заробітку, і його хворобливий стан здоров`я не завадив вчинити умисне вбивство двох осіб. Крім того, зазначає, що обвинувачений протягом року притягувався до адміністративної відповідальності та негативно характеризується. 
		 
		В поданих запереченнях на апеляційні скарги захисника  адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8  прокурор Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_6 просить відмовити в їх задоволенні.
		 
		 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_8 в поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурора Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_6 просить відмовити в її задоволенні.
		 
		Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 , будучи судимим за скоєння вбивства, 21 жовтня 2014 року близько 21 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у будинку ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_14 , які переросли у бійку, з метою умисного вбивства ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , умисно завдав удари кулаками в область голови ОСОБА_14 , від яких він упав та близько десяти ударів ногами в область голови, спричинивши потерпілому ОСОБА_14 тілесні ушкодження у вигляді: відкритої внутрішньочерепної травми з уламковим переломом основи черепа в області надглазниць, навколо півнячого гребня, і решітчастої кістки, з переломом кісток носа зі зміщенням і деформацією зовнішнього носа, з профузною носовою кровотечею і аспірацією рідкою кров`ю, відкритим двобічним переломом кісток нижньої щелепи; вогнищевий субарахноїдальний крововилив в м`які мозкові оболонки і крововилив в бокові шлуночки мозку і травматичний набряк головного мозку, множинні садна, крововиливи і забійні рани обличчя і волосяної частини голови, правої вушної раковини, а також у вигляді закритої тупої травми шиї з переломами лівої бокової пластинки щитоподібного хряща і перешийка, перелом обох ріжків в їх середніх третинах та в місцях прикріплення до тіла під`язикової кістки, крововиливи і садна шиї з крововиливом в підлегкі м`які тканини, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. 
		У подальшому, продовжуючи злочинний умисел на вбивство двох осіб, обвинувачений ОСОБА_8 спричинив близько трьох ударів кулаками в область голови потерпілого ОСОБА_13 , від яких він упав на підлогу, після чого обвинувачений наніс ОСОБА_13 множинні удари ногою в область голови, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньочерепної травми з множинними переломами кісток склепіння та основи черепа і обмежені деформацією черепа в лобно-скроневій області справа, множинні крововиливи в м`які тканини голови в різних областях, травматичний субарахноїдальний крововилив з проривом в шлуночки мозку, забій головного мозку; обширний крововилив навколо правого ока і на верхній повіці лівого ока, крововилив в слизову нижньої губи, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
		Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_14 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 померли на місці події. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_13 , став набряк головного мозку, який розвинувся внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом склепіння та основи черепа. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_14 виявилася механічна асфіксія від аспірації рідкою кров`ю, яка виникла внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток носа зі зміщенням і деформацією зовнішнього носа з переломом кісток основи черепа, в тому числі і решітчастої кістки і субарахноїдальним крововиливом.
		 
		Заслухавши доповідача, пояснення захисника  адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали вимоги, викладені в поданих ними апеляційних скаргах та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, з`ясувавши позицію прокурора, який просив задовольнити вимоги поданої ним апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
		 
		Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, колегія суддів,
		 
		 В С Т А Н О В И Л А:
		 
		ОСОБА_8 , будучи судимим за скоєння вбивства, 21 жовтня 2014 року близько 21 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у будинку ОСОБА_13 за адресою АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_14 , які переросли у бійку, з метою умисного вбивства ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , умисно завдав удари кулаками в область голови ОСОБА_14 , від яких він упав та близько десяти ударів ногами в область голови ОСОБА_14 , спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: відкритої внутрішньочерепної травми з уламковим переломом основи черепа в області надглазниць, навколо півнячого гребня, і решітчастої кістки, з переломом кісток носа зі зміщенням і деформацією зовнішнього носа, з профузною носовою кровотечею і аспірацією рідкою кров`ю, відкритим двобічним переломом кісток нижньої щелепи; вогнищевий субарахноїдальний крововилив в м`які мозкові оболонки і крововилив в бокові шлуночки мозку і травматичний набряк головного мозку, множинні садна, крововиливи і забійні рани обличчя і волосяної частини голови, правої вушної раковини, а також у вигляді закритої тупої травми шиї з переломами лівої бокової пластинки щитоподібного хряща і перешийка, перелом обох ріжків в їх середніх третинах та в місцях прикріплення до тіла під`язикової кістки, крововиливи і садна шиї з крововиливом в підлегкі м`які тканини, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. 
		У подальшому, продовжуючи злочинний умисел на вбивство двох осіб, обвинувачений ОСОБА_8 спричинив близько трьох ударів кулаками в область голови потерпілого ОСОБА_13 , від яких він упав на підлогу, після чого обвинувачений наніс ОСОБА_13 множинні удари ногою в область голови, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньочерепної травми з множинними переломами кісток склепіння та основи черепа і обмежені деформацією черепа в лобно-скроневій області справа, множинні крововиливи в м`які тканини голови в різних областях, травматичний субарахноїдальний крововилив з проривом в шлуночки мозку, забій головного мозку; обширний крововилив навколо правого ока і на верхній повіці лівого ока, крововилив в слизову нижньої губи, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
		Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_14 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померли на місці події. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_13 , став набряк головного мозку, який розвинувся внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом склепіння та основи черепа. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_14 виявилася механічна асфіксія від аспірації рідкою кров`ю, яка виникла внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток носа зі зміщенням і деформацією зовнішнього носа з переломом кісток основи черепа, в тому числі і решітчастої кістки і субарахноїдальним крововиливом.
		 
		У судовому засіданні суду апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що 21 жовтня 2014 року, близько 18 год. він зустрів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , який запропонував розпити мирову, оскільки у них були конфлікти з приводу відносин ОСОБА_14 з співмешканкою його брата ОСОБА_15 . Вони пішли до будинку ОСОБА_13 , а там уже був ОСОБА_16 , який невдовзі заснув за столом і його віднесли відпочивати у сусідню кімнату. ОСОБА_13 через деякий час також пішов спати у сусідню кімнату. Він з ОСОБА_14 продовжували спілкуватись за столом, однак між ними виникла сварка, у ході якої ОСОБА_14 ударив його долонею чи кулаком в обличчя, у відповідь він ударив його три рази правою рукою в область голови, від чого ОСОБА_14 упав на підлогу, він підійшов до нього, щоб продовжувати наносити удари, в цей час з іншої кімнати вийшов ОСОБА_13 та почав відтягувати його, на що він два рази ударив ОСОБА_13 в обличчя, від чого той упав у дверний прохід, а він, ОСОБА_8 разів чотири ногою ударив потерпілого ОСОБА_13 в область голови. У цей час ОСОБА_14 почав його відтягувати, у процесі бійки вони уже перемістились у другу кімнату, він збив ОСОБА_14 з ніг та покинув будинок. Додому пішов городами, відстань до його будинку близько трьох кілометрів. Зазначив, що кожному з потерпілих наніс по три  чотири удари рукою в область голови, та по три  чотири удари ногою в область голови. Вказав, що ОСОБА_16 виходив з будинку, але стверджував, що останній повернувся. Вдома він був о 21 год. 15 хв. Дружині пояснив, що побився з хлопцями, які напередодні приходили до них додому шукати його брата ОСОБА_17 . О 21 год. 48 хв. він з номера дружини зателефонував брату та повідомив, що побився з двома чоловіками, а той, порадив спалити речі. Звернув увагу суду, що він лише побився з хлопцями, удари наносив саме у голову, бо це по «мужськи», наміру їх убивати у нього не було. Вважав, що після того, як він побився з потерпілими, їх міг убити його брат ОСОБА_17 . Пояснив, що тілесні ушкоження на правій кисті отримав вдень на підробітках, його ударили кувалдою по кисті правої руки, а за таких ушкоджень вважав, що він не міг заподіяти сильних ударів потерпілим. 
		 
		Однак, не дивлячись на невизнання вини ОСОБА_8 в скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні його вина у повному обсязі знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
		 
		Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, при зазначених у вироку обставинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, наданими стороною обвинувачення, які судом всебічно і повно досліджені і правильно оцінені та, на думку колегії суддів, стороною захисту не спростовані.
		 
		Посилання сторони захисту на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, спростовується матеріалами судового провадження.
		 
		Судом першої інстанції на вимогу процесуального закону було в повному обсязі з`ясовано обставини кримінального провадження та перевірено їх доказами.
		 
		Зокрема, суд першої інстанції свої висновки про винуватість ОСОБА_8 в умисному протиправному заподіянні смерті двом особам за викладених у вироку обставин, обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання: самого обвинуваченого, потерпілих: ОСОБА_9 , яка суду пояснила, що їй повідомили про вбивство сина, який жив у будинку її матері; ОСОБА_10 , який зазначив, що дізнавшись про смерть батька, приїхав до села того ж дня, відкривав хату для проведення слідчого експерименту, не заперечував проти проведення у будинку огляду та слідчого експерименту;
		свідків: - ОСОБА_18 , яка пояснила суду, що 21 жовтня 2014 року її чоловік, ОСОБА_8 , повернувся з роботи близько 22 год., сказав, що побився з чоловіками, що приходили до них додому та шукали його брата. Також він зателефонував брату ОСОБА_17 , повідомивши, що побився з двома хлопцями, одяг, у якому прийшов, спалив, крові на одязі вона не бачила, але під носом у нього була кров; 
		- ОСОБА_12 , який пояснив, що 21 жовтня 2014 року він був у колишньої дружини у с. Хвилівці. Близько 23-00 год. зателефонував обвинувачений та повідомив, що убив двох мужиків, він викликав таксі, приблизно через годину під`їхав до двору обвинуваченого у с. Вертіївка, однак останній спав п`яний, тому він поїхав до своєї співмешканки ОСОБА_19 . Свою причетність до вбивства заперечував. За часом не слідкував, тому міг помилитись стосовно часу дзвінка обвинуваченого. Підстав ревнувати ОСОБА_19 до ОСОБА_14 у нього не було;
		- ОСОБА_20 , який у суді першої інстанції пояснив, що 21 жовтня 2014 року прийшов до будинку ОСОБА_13 близько 18 год., де були ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 та ОСОБА_13 , які вживали спиртне. Він побув у них хвилин п`ятнадцять і пішов, на той час між ними все було спокійно. ОСОБА_8 , ще вихвалявся, що побився з ОСОБА_14 , а тепер у них дружні відносини. У чому був вдягнутий ОСОБА_8 не пам`ятає. ОСОБА_13 та ОСОБА_21 були сильно п`яні;
		- ОСОБА_19 , згідно показань якої, 21 жовтня 2014 року ОСОБА_8 приходив до неї близько 15-16 год., а пішов близько 17 год., на вулиці бачила ОСОБА_13 і ОСОБА_14 . Зі слів обвинуваченого напередодні вбивства він побив ОСОБА_14 , а ранком 22 жовтня 2014 року до них близько 7-00 год. прийшов обвинувачений та забрав її співмешканця ОСОБА_22 , який прийшов до неї близько 24 год.;
		- ОСОБА_16 , який при допиті в суді першої інстанції пояснив, що у день вбивства був у компанії. У якийсь момент, він вийшов на вулицю покурити, а коли хотів повертатись до хати, почув лайку, та пішов додому. До будинку ОСОБА_13 прийшов вранці, близько 7 год. та дізнався про вбивство. Зазначив, що ОСОБА_13 був не конфліктною людиною, а ОСОБА_14 побився з тим чоловіком, що його убив, конфлікт був через жінку; 
		- ОСОБА_23 , яка пояснила в місцевому суді, що ОСОБА_12 , її колишній чоловік, 21 жовтня 2014 року був у неї на дачі в с. Хвилівка поблизу м. Ніжина, близько 21-22 год. зателефонував обвинувачений, повідомив, що убив двох чоловік. ОСОБА_12 сказав, що зараз приїде до с. Вертіївки, викликав таксі і поїхав, він був у військовій формі. Вранці близько 8-00 год. він приїхав з обвинуваченим, про що вони спілкувались - не дослухалась, бо вразили слова про вбивство; 
		- ОСОБА_24 , який дав пояснення, згідно яких 22 жовтня 2014 року у с. Вертіївка сталось два убивства, подробиць він не пам`ятає. Чи застосовували службову собаку при огляді місця події він також не пам`ятає, при цьому зазначив, що вразі застосування це було б зазначено у протоколі, а також кінолог склав би відповідний акт. Всі експертизи по справі були призначенні майже в один день, більш детально пояснити, що за дерев`яні вироби, вилучені при огляді місця події, не зміг, оскільки пройшло багато часу; 
		- ОСОБА_25 , який був понятим при проведенні слідчого експерименту, та в судовому засіданні зазначив, що детально не пам`ятає всіх обставин, оскільки пройшло багато часу, але підтвердив, що у протоколі проведення слідчого експерименту стоять його підписи.
		 
		Встановлені судом обставин, щодо винуватості ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, крім показань свідків, також підтверджується даними, що містяться у наступних доказах:
		 
		- протоколі огляду місця події від 22 жовтня 2014 року, в ході якого було оглянуто господарство, що знаходиться по АДРЕСА_3 ;
		- висновку судово  медичної цитологічної експертизи № 250 від 28 листопада 2014 року;
		- висновку судово  медичної імунологічної експертизи № 251 від 12 листопада 2014 року;
		- висновку комплексної судової імунологічної та трасологічної експертизи № 1725(б), 1081 від 17 грудня 2014 року;
		- висновку судово  медичної імунологічної експертизи № 250 від 12 листопада 2014 року;
		- висновку судової трасологічної експертизи (дактилоскопічні дослідження) № 12 від 17 січня 2015 року;
		- висновку судово  медичної імунологічної експертизи № 253 від 12 листопада 2014 року; 
		- висновку судово  медичної імунологічної експертизи № 249 від 12 листопада 2014 року;
		- висновку судово  медичної експертизи № 287 від 22 жовтня 2014 року; 
		- висновку судово  медичної експертизи № 228 від 17 листопада 2014 року;
		 
		- протоколах огляду місця події від 22 жовтня 2014 року;
		- висновку судово  медичної експертизи № 254 від 27 листопада 2014 року;
		- висновку судово - медичної імунологічної експертизи № 225 від 27 листопада 2014 року;
		- висновках судово  медичних цитологічних експертиз № 246 від 25 листопада 2014 року та № 247 від 25 листопада 2014 року; 
		- протоколі слідчого експерименту проведеного в господарстві будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
		 
		Погоджуючись з оцінкою, наданою доказам у справі судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, є повністю підтвердженою, а твердження обвинуваченого та його захисника про її недоведеність є безпідставними.
		 
		Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засідання, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		 
		Судом, у відповідності до вимог ст. 10 КПК України, було створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
		 
		Версію засудженого про те, що він не причетний до вбивства потерпілих, оскільки він лише побився з ними, а вбивство вчинила інша особа, на думку колегії суддів, спростовується матеріалами справи.
		 
		Так, крім показань самого ОСОБА_8 , зазначені ним обставини у цій частині не мають об`єктивного підтвердження, зокрема, сам обвинувачений підтвердив, що раніше у нього були конфлікти з загиблими ОСОБА_21 та ОСОБА_13 , на ґрунті відносин його брата з ОСОБА_15 , а також вони спростовуються показаннями свідків: ОСОБА_16 та ОСОБА_20 , які підтвердили перебування 21 жовтня 2014 року ОСОБА_8 у будинку ОСОБА_13 , де обвинувачений вживав спиртні напої разом з загиблими, а ОСОБА_16 до того ж пояснив, що у той день був у компанії з обвинуваченим і загиблими, і у момент, коли він вийшов покурити, почув лайку, тому пішов додому; ОСОБА_18 , яка повідомила, що 21 жовтня 2014 року її чоловік повернувся та повідомив, що побився і у нього під носом була кров; ОСОБА_12 , згідно пояснень якого, йому зателефонував брат ОСОБА_8 та повідомив, що вбив двох чоловіків.
		 
		Враховуючи пояснення ОСОБА_8 що він дійсно побився у вечірній час 21 жовтня 2014 року з ОСОБА_21 та ОСОБА_13 , колегія суддів вважає свідченням його вини висновки судово  медичних експертиз № 287 від 22 жовтня 2014 року та № 288 від 17 листопада 2014 року з яких слідує, що виявлені у при експертизі трупів ОСОБА_21 та ОСОБА_26 тілесні ушкодження наносилися саме одне за одним незадовго до настання смерті, за механізмом ударів і вони знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Крім того, у вказаних висновках зазначено, що виявлені тілесні ушкодження могли виникнути в строк та за обставин, на які посилався підозрюваний ОСОБА_8 .
		 
		Під час слідчого експерименту ОСОБА_8 , в присутності захисника, добровільно розказав та пояснив, як 21 жовтня 2014 року разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 розпивали спиртні напої, між ним та ОСОБА_14 виникла сварка, яка переросла у бійку, у ході якої він наніс ОСОБА_14 удари кулаком в область обличчя, а коли той упав на долівку, він наносив удари ногами ОСОБА_21 в область обличчя. Із сусідньої кімнати вийшов ОСОБА_13 та почав виганяти його, з будинку, виштовхуючи, а у відповідь на це він наніс ОСОБА_13 удар кулаком в область обличчя та виштовхав у сусідню кімнату, наніс йому близько 3-4 ударів в область обличчя кулаком, від чого потерпілий упав, а він наніс ще удари ногами в область голови. У цей час до нього підійшов ОСОБА_14 та почав наносити йому удари, він, повернувшись до ОСОБА_14 , наніс йому удари у тій же кімнаті.
		 
		Пояснення ОСОБА_8 , надані під час слідчого експерименту свідчать про його обізнаність з обставинами вчинення кримінального правопорушення, які можуть бути відомими тільки особі, причетній до його вчинення і пояснення в судовому засіданні, що він змушений був давати визнавальні покази під час слідчої дії під тиском працівників поліції не заслуговують на увагу, оскільки в судовому засіданні він підтвердив, що побився з потерпілими.
		Допитана в місцевому суді експерт ОСОБА_11 , яка, крім іншого, була присутня під час проведення слідчого експерименту, підтвердила вірність своїх висновків, зазначених вище та вважала, що ногами, взутими у валянки з чунями можна спричинити тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілих.
		 
		З урахуванням викладеного, є безпідставними доводи обвинуваченого, що на думку потерпілого ОСОБА_10 неможливо нанести виявлені тілесні ушкодження загиблим ногами взутими у валянки, оскільки дане твердження спростовується сукупністю досліджених доказів та належними висновками судово  медичних експертиз. 
		 
		Колегія суддів, з огляду на зазначені пояснення експерта та з огляду на те, що в ході проведених судово  медичних експертиз було встановлено, що потерпілим нанесені тілесні ушкодження дією тупого предмету з обмеженою ударяючою поверхнею в місці контакту, можливо і одним знаряддям, індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого, що ногою обутою у валянок неможливо нанести тілесні ушкодження, які були виявлені у загиблих.
		 
		Крім того, причетність обвинуваченого ОСОБА_8 до вбивства підтверджується висновком судово  медичної експертизи № 254 від 27 листопада 2014 року, згідно якої не виключено походження крові від підозрюваного ОСОБА_8 , домішки якої виявлено в слідах на речах вилучених під час огляду трупа ОСОБА_13 при наявності у нього джерела зовнішньої кровотечі.
		 
		За висновком судово - медичної імунологічної експертизи № 225 від 27 листопада 2014 року в слідах на речах, вилучених під час огляду трупа ОСОБА_14 , також знайдена кров людини і не виключено походження крові від підозрюваного ОСОБА_8 при наявності у нього джерела зовнішньої кровотечі. 
		 
		Про причетність обвинуваченого до вбивства свідчить і наявність домішків його крові у піднігтьовому вмісті потерпілих. Так, за висновками судово  медичних цитологічних експертиз № 246 від 25 листопада 2014 року та № 247 від 25 листопада 2014 року в піднігтьовому вмісті з рук потерпілого ОСОБА_14  та ОСОБА_13 виявлена кров людини, яка може походити від підозрюваного ОСОБА_8 в разі наявності у останнього джерела зовнішньої кровотечі.
		 
		Доводи ОСОБА_8 , що згідно судово-медичної експертизи № 307 від 24 жовтня 2014 року у нього не було виявлено тілесних ушкоджень, які свідчать про наявність у нього зовнішньої кровотечі, а тому він не міг залишити сліди крові на місці вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів не може визнати беззаперечним доказом його невинуватості. Так, сукупність досліджених доказів свідчать про його причетність до вчинення кримінального правопорушення, а його дружина, ОСОБА_18 , в судовому засіданні місцевого суду, повідомила про наявність у обвинуваченого крові під носом, в час, коли чоловік повернувся додому, що, на думку колегії суддів, свідчить про можливість наявності у ОСОБА_8 на час бійки з потерпілими кровотечі, в результаті якої залишилися виявлені сліди крові. Крім того, в обґрунтування даного твердження колегія суддів враховує, що сам обвинувачений повідомляв, що загиблий ОСОБА_21 на початку конфлікту вдарив його в обличчя, що і могло викликати кровотечу з носа обвинуваченого, про яку повідомила його дружина і дане ушкодження, яке викликало зазначену кровотечу могло не залишити явних слідів. 
		 
		Не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду доводи обвинуваченого, що він через травму руки не міг завдати сильних тілесних ушкоджень, оскільки за висновками судово-медичних експертиз тілесні ушкодження потерпілих, які потягли за собою їх смерть були спричинені, коли останні знаходилися в горизонтальному положенні, тобто, як вважала експерт ногами, взутими у валянки, про що зазначалося вище. 
		 
		Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що наведені докази в сукупності підтверджують вину обвинуваченого, а висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_8 в кримінальному правопорушенні, за яке його засуджено, ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст.94 КПК України. 
		 
		Та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені у вироку докази порівняно з оцінкою їх обвинуваченим в апеляційній скарзі, не свідчить про необ`єктивність чи упередженість суду. Тому доводи, викладені в апеляційних скаргах сторони захисту щодо неправильної оцінки доказів судом у вироку, є безпідставними, оскільки вони полягають у довільному, тенденційному трактуванні апелянтом показань свідків та обставин, які не відповідають їх дійсному змісту, в той час як фактично ці показання узгоджуються між собою та доказами у справі і підтверджують винуватість ОСОБА_8 в пред`явленому обвинуваченні.
		 
		Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого, про те що пояснення свідків, наведені місцевим судом у вироку, жодним чином не підтверджують його вину, оскільки відсутні безпосередні свідки подій, які йому інкримінуються, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції при оцінці пояснень свідків, допитаних в судовому засіданні, дотримався вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, оцінив належним чином їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, і в сукупності з зібраними доказами - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Твердження ОСОБА_8 щодо його непричетності до інкримінованого кримінального правопорушення, на його переконання може свідчить той факт, що він був вдома 21 жовтня 2014 року о 21 год. 15 хв., злочин було вчинено о 21 год. 30 хв., і він о 21 год. 48 хв. вже здійснив телефонний дзвінок брату зі свого будинку майже за 3 км. від місця його вчинення, колегія суддів не може врахувати, як обставину, що беззаперечно свідчить про таке, з огляду на його пояснення під час слідчого експерименту, де останній повідомляв, що прийшов додому близько 22 год., про що також стверджувала свідок ОСОБА_18 , дружина обвинуваченого, в судовому засіданні місцевого суду. Час залишення ОСОБА_8 місця вчинення кримінального правопорушення однозначно встановити неможливо, однак з огляду на зміну його показань щодо часу прибуття додому - близько 21 год., колегія суддів визнає намаганням підтвердити свою відсутність на місці вчинення злочину на час приблизної смерті потерпілих, який встановлено висновками судово-медичних експертиз. 
		Доводи обвинуваченого, що вирок місцевого суду ґрунтується на припущеннях, які випливають з висновків експертів, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, хоча дійсно, викладені у висновках судово-медичних імунологічних експертиз слова та словосполучення, на які звертається увага суду, однозначно не доводять вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, однак вказані докази покладені в основу вироку в сукупності з іншими доказами вини ОСОБА_8 , і поза розумним сумнівом задовольняють вимоги достатності та взаємозв`язку для ухвалення обґрунтованого рішення. 
		 
		Щодо недопустимості доказів, а саме, протоколів огляду місця події від 22 жовтня 2014 року та слідчого експерименту, на чому наголошує сторона захисту, то колегія суддів вважає слушним зазначити, що законодавцем у ч. 5 ст. 240 та ч. 1 ст. 233 КПК України визначено можливість здійснення вказаних слідчих дій за згоди саме володільця майна, а не його власника, як це йдеться в апеляційних скаргах. І в правовому розумінні володіння відрізняється від права власності, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. З огляду, що дозвіл було надано володільцем майна - сином померлого ОСОБА_10 , що не спростовується жодними доказами, і який підтвердив надану ним таку згоду в судовому засіданні суду першої інстанції, підстав визнавати вказані докази недопустимими у апеляційного суду, як і місцевого суду не має.
		 
		Є безпідставними і твердження сторони захисту про начебто навмисне знищення речових доказів, іменованих «дерев`яними виробами», оскільки останні були знищенні на виконання вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 5 березня 2015 року після набрання ним законної сили 27 травня 2015 року. І з огляду, що судово-медичними експертизами було встановлено, що тілесні ушкодження загиблим були спричинені знаряддям, особливості якого не відобразилися, то стверджувати про можливість вчинення злочину за їх допомогою, на чому наголошувала сторона захисту, у суду не має обґрунтованих підстав.
		 
		З приводу посилання апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 про порушення вимог ст. 290 КПК України, про що на думку сторони захисту свідчить надання прокурором в судовому засіданні місцевого суду постанов про призначення експертиз, то колегія суддів вважає, що матеріали провадження не свідчать про такі порушення права на захист з огляду на те, що долучені документи перебували в числі документів, не наданих суду першої інстанції, який початково здійснював розгляд кримінального провадження та які були відкриті стороні захисту по закінченню досудового розслідування в 2015 році, згідно вимог ст.. 290 КПК України.
		 
		Твердження обвинуваченого, щодо причетності до вбивства його брата ОСОБА_12 , на думку колегії суддів, є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами, а наявні докази в кримінальному провадженні свідчать про протилежне.
		 
		Так, згідно роздруківки телефонних розмов та даних опрацювання технічної інформації про з`єднання абонента на час, коли обвинувачений зателефонував брату - ОСОБА_12 , останній знаходився за межами с. Вертіївка і з`явився там лише о 23 год. 19 хв., коли за висновками судово-медичних експертиз потерпілі були уже мертві.
		 
		Щодо пояснень свідка ОСОБА_27 , яка повідомила в суді першої інстанції, що ОСОБА_12 приїжджав до неї близько 21 чи 22 год. і у нього були збиті кисті рук, то місцевий суд обґрунтовано критично віднісся до них з огляду на те, що вказаний свідок чітко не могла повідомити дату даних подій і пов`язувала їх з телефонною розмовою, з якої дізналася про вбивство, коли про відсутність ОСОБА_12 в с. Вертіївка свідчать ряд доказів.
		 
		Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 , що на місці огляду місця події застосовувалася службова собака, яка взявши слід згодом його загубила, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно даних протоколу огляду місця події, під час цієї слідчої дії, службова собака не застосовувалася і нормами КПК України не передбачено застосування службових собак, а пояснення свідків про наявність собаки на місці події не свідчать про її застосування при проведенні слідчих дій.
		 
		Крім того, твердження про однобічність судового розгляду в місцевому суді, оскільки не було допитано свідків захисту, на чому наполягає обвинувачений, колегія суддів не може взяти до уваги як обґрунтовані, оскільки місцевим судом оголошувалася перерва для виклику свідка - батька обвинуваченого, однак останній не з`явився і сторона захисту, яка повинна була забезпечити явку свідка захисту, повідомила, що останній відмовився з`явитися до суду. 
		 
		Твердження сторони захисту, що мішки в яких містилися речові докази та які оглядалися в ході судового засідання місцевого суд були пошкоджені, а наявні в них речі не належали обвинуваченому, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки в суді першої інстанції стороною захисту не заявлялися клопотання з приводу стану вказаних пакетів, а лише зауважувалося про неналежність речей обвинуваченому, а як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на дослідження надавалися речі потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_13 .
		 
		Щодо посилання обвинуваченого на неналежність доказів, які були виявлені в ході огляду будинку в АДРЕСА_2 , за місцем його проживання, то в ході судового розгляду в суді першої інстанції було встановлено, що свідок ОСОБА_18 категорично заперечила, що надавала дозвіл на огляд будинку, а тому вказаний доказ визнаний місцевим судом недопустимим доказом.
		 
		Враховуючи вище викладене, апеляційний суд вважає, що за правильно встановлених у справі фактичних обставин, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_8 за п.1,13 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. 
		 
		З урахуванням наведеного, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 не вбачається.
		 
		Колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що доводи апеляційних скарг сторони захисту полягають в акцентуванні уваги на другорядних обставинах, які не мають істотного значення для справи, а також у переоцінці окремих доказів, з наданням їм однобічної оцінки, ігноруючи при цьому їх дійсний зміст та решту доказів у їх сукупності.
		 
		Аналізуючи доводи апеляцій скарги прокурора щодо м`якості призначеного засудженому покарання, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.
		 
		Так, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Колегією суддів встановлено, що при призначенні ОСОБА_8 покарання судом першої інстанції вказані вимоги закону виконані не в повному обсязі.
		 
		Так, судом були в цілому правильно встановлені обставини, що підлягають врахуванню, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_8 , одружений, має чотирьох неповнолітніх дітей, які мають хворобливий стан здоров`я та матір - пенсіонерку, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставину, що обтяжує його покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що належить до особливо тяжких, враховано вік обвинуваченого, хворобливий стан здоров`я, його відношення до наслідків, який, розуміючи тяжкість своїх дій, не розкаявся, не засудив свою поведінку, думку потерпілих.
		 
		Разом з тим, вказані обставини не були враховані судом достатньою мірою. Зокрема, не було належним чином взято до уваги те, що ОСОБА_8  раніше був засуджений за вчинення аналогічного злочину - скоєння умисного вбивства, за схожими обставинами.
		 
		Незважаючи на відбуття призначеного йому суворого покарання, ОСОБА_8 належних висновків для себе не зробив, не виправився та в період не знятої і не погашеної судимості вчинив новий умисний особливо тяжкий злочин, за який його засуджено оскаржуваним вироком суду.
		 
		Суд першої інстанції не взяв достатньою мірою до уваги характер вчинених ОСОБА_8 діянь, пов`язаних з заподіянням потерпілим тілесних ушкоджень. Те, що останній хоча і має хворобливий стан здоров`я, однак останнє йому не завадило вчинити умисне вбивство двох осіб.
		 
		Крім того, не було враховане достатньою мірою ставлення самого ОСОБА_8 до скоєного  відсутність в нього усвідомлення тяжкості вчиненого злочину та його наслідків, відсутність будь-якого розкаяння, цинічне ставлення до потерпілої, що проявилось, зокрема, в образливих висловлюваннях на адресу останньої в судовому засіданні апеляційного суду.
		 
		На думку колегії суддів, наведені обставини дають підстави для висновку про повну антисоціальну спрямованість особи ОСОБА_8 та усталеність його протиправної поведінки, а також про те, що він зневажливо ставиться до суспільства та встановлених у ньому правил, життя та здоров`я інших людей, і є особою зухвалою та схильною до вирішення своїх життєвих проблем шляхом вчинення насильницьких дій відносно інших людей, не зупиняючись перед позбавленням їх життя.
		 
		Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів прокурора щодо невідповідності призначеного засудженому покарання його особі та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок м`якості, що тягне скасування вироку у цій частині, з постановленням нового вироку.
		 
		На думку колегії суддів, вищенаведені обставини, що підлягають врахуванню відповідно до закону, зокрема, відомості про особу обвинуваченого і те, що призначення ОСОБА_8 та відбуття ним у минулому покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до максимального, відповідно до ч. 2 ст. 63 КК України, не призвело до його виправлення, та він у період не знятої та не погашеної судимості вчинив новий особливо тяжкий злочин, позбавивши життя двох осіб - дає підстави для висновку, що призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, навіть у максимальному розмірі, не сприятиме його виправленню та досягненню щодо нього мети кримінального провадження, у зв`язку з чим колегія суддів не вважає за можливе застосувати до ОСОБА_8 інше покарання, ніж довічне позбавлення волі.
		 
		 Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
		 
		 У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційні скарги захисника  адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8   залишити без задоволення.
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_6  задовольнити.
		 
		Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 6 листопада 2017 року щодо ОСОБА_8  в частині призначеного покарання - скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
		 
		Призначити ОСОБА_8 покарання за п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі.
		 
		В решті вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 6 листопада 2017 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
		 
		Згідно ч.4 ст.532 КПК України даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
		 
		Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту отримання рішення суду апеляційної інстанції.  
		СУДДІ:
		ОСОБА_4  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...