Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 341/1831/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 15.03.2018. Зареєстровано: 16.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2018.
Дата набрання законної сили: 17.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 341/1831/16-к 
		Провадження № 1-кп/349/26/18
		 
		В И Р О К
		іменем України
		15 березня 2018 року м. Рогатин
		Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
		в складі : головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження номер 12016090140000380 про обвинувачення:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дроздовичі Городоцького району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, з професійно-технічною освітою, який не працює, неодруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз 21 серпня 2009 року Городоцьким районним судом Львівської області за ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.1 ст.309 КК України, із застосуванням ст.ст.70,71 КК України до покаранняу виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців , з конфіскацією майна, звільнений 16 лютого 2016 року , у зв`язку з відбуттям покарання, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, 
		учасники судового провадження:
		прокурор ОСОБА_4 
		потерпіла ОСОБА_5 
		обвинувачений ОСОБА_3 
		захисник ОСОБА_6 ,
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) , вчинене повторно, за таких обставин.
		ОСОБА_3 , будучи раніше судимим за вчинені злочини проти власності, в період непогашеної судимості 11 жовтня 2016 року приблизно о 20 год., вирішив піти на квартиру ОСОБА_7 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на якій він раніше спільно проживав з ОСОБА_8 , але не перебував з нею у шлюбі. 
		З метою забрати з квартири свої особисті речі, він не узгодивши свої дії із власницею квартири ОСОБА_7 , прийшов до вказаного житла і відкривши наявним у нього ключем вхідні двері, зайшов всередину.
		Перебуваючи у квартирі почав шукати свої речі, однак не знайшовши їх, вирішив вчинити крадіжку частини майна, яке знаходилось у житловому приміщенні та належало квартиронаймачу ОСОБА_5 , думаючи, що це майно власниці квартири.
		Діючи умисно , з корисливих мотивів ОСОБА_3 таємно викрав частину речей, які належали потерпілій ОСОБА_5 , а саме: мультиварку марки «MAGIO» вартістю 650 грн, електродуховку марки «Асус» вартістю 850 грн., DVD  MP3 плеєр вартістю 500 грн. та електричний продовжувач фірми « Альфа» довжиною 5 м., вартістю 100 грн. , всього на загальну суму 2100 грн. Вказані речі він склав у знайдену у квартирі накидку і не закривши на ключ вхідні двері , пішов до місця свого проживання.
		В результаті таких неправомірних дій, ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) , вчинене повторно, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.185 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням та надав такі показання щодо кримінального провадження. 
		У лютому 2016 року він був звільнений з місць позбавлення волі, у зв`язку із відбуттям покарання та приїхавши у м.Бурштин проживав у не зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 та спільною малолітньою дитиною у найманій квартирі по АДРЕСА_2 . Приблизно в серпні 2016 року вони переїхали з вказаної квартири, залишивши з дозволу власниці ОСОБА_7 деякі свої речі, які з часом мали забрати. Однак, протягом декількох місяців він перебував на тимчасових роботах в різних районах Львівської області і лише на початку жовтня 2016 року вирішив забрати свої речі із вказаної квартири. Маючи дублікат ключів від вхідних дверей квартири , які забув віддати господині і не знаючи, що у даному помешканні проживають інші особи, у середині жовтня 2016 року приблизно о 20 год. він прийшов до квартири. Відкривши вхідні двері він побачив, що у квартирі хтось проживає. Оскільки його речей в приміщенні не було він почав телефонувати до ОСОБА_7 , щоб з`ясувати, де його речі. Не додзвонившись до неї він вирішив забрати частину речей, які на його думку належали ОСОБА_7 . А саме ним було викрадено мультиварку, електродуховку, плеєр та електричний продовжувач, які він загорнув в накидку. Не закривши за собою вхідних дверей він відніс вказані речі до місця проживання ОСОБА_8 . Однака вона сказала, що це не їхні речі і щоб він їх відніс до квартири ОСОБА_7 . Проте цього ж дня він мав їхати на роботу у м.Львів, а тому викрадені речі заховав на території недобудованого приміщення Бурштинської міської лікарні. Коли через декілька днів повернувся у м.Бурштин, відніс викрадені речі до квартири ОСОБА_7 та залишив на сходовій площадці біля вхідних дверей та повідомив про це поліцію. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.
		Крім визнання вини обвинуваченим його вина доведена зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в процесі судового розгляду такими доказами.
		Показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка пояснила, що приблизно з кінця серпня  початку вересня 2016 року вона разом із своїми малолітніми дітьми проживала у найманій нею квартирі, що знаходиться по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_7 . На момент поселення у квартирі були чужі речі, які власниця разом із своїм чоловіком вивезли , залишивши лише холодильник попередніх квартиронаймачів. За час проживання вона завезла на квартиру своє майно і приблизно місяць, можливо півтора місяця проживала, а потім переїхала в інше місце проживання. Коли виселялась частину речей, з дозволу власниці квартири тимчасово залишила в квартирі, в тому числі мультиварку марки «MAGIO», електродуховку марки «Асус» , DVD  MP3 плеєр та електричний продовжувач фірми « Альфа». На досудовому слідстві вказані речі повернули працівники поліції, зі слів яких їй стало відомо, що особа, яка їх викрала підкинула їх під двері одному із мешканців квартири, в будинку, де вона проживала. Потерпіла не бажала підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі, жодних претензій до обвинуваченого не має, при призначенні покарання покладалась на розсуд суду.
		Показаннями свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що спільно проживає із обвинуваченим, але не перебуває у шлюбі та надала показання щодо кримінального провадження, які аналогічні поясненням ОСОБА_3 .
		Також, вина обвинуваченого підтверджується зібраними документами.
		Протоколом огляду місця події від 12 жовтня 2016 року з фото таблицями , з яких вбачається, що в квартирі ОСОБА_7 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 було виявлено відсутність будь-якої техніки, за винятком холодильника.
		Протоколом огляду місця події від 17 жовтня 2016 року з фото таблицями , з яких вбачається, що в кабінеті Галицького відділення поліції ОСОБА_3 добровільно видав мультиварку марки «MAGIO», електродуховку марки «Асус» , DVD  MP3 плеєр та електричний продовжувач фірми « Альфа», які він викрав з квартири , що по АДРЕСА_2 .
		Довідками виданими експертом-оцінювачем , згідно яких вартість викраденої мультиварки марки «MAGIO» становить 650 грн, електродуховки марки «Асус» - 850 грн., DVD  MP3 плеєра - 500 грн., електричного продовжувача фірми « Альфа» довжиною 5 м. - 100 грн.
		На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) , вчинене повторно.
		Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , згідно ст.66 КК України суд визнає: щире каяття та сприяння слідству, визнання вини, добровільне повернення потерпілій викрадених речей.
		Обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено. При цьому суд зазначає, що в силу вимог ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 цього ж Кодексу як повторність , так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання, як обставину, що його обтяжує.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 судимий 21 серпня 2009 року Городоцьким районним судом Львівської області за ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.1 ст.309 КК України, із застосуванням ст.ст.70,71 КК України до покаранняу виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців , з конфіскацією майна, звільнений 16 лютого 2016 року , у зв`язку з відбуттям покарання.
		Згідно ст.ст.89,90 КК України, вказані судимості на час постановлення вироку не погашені.
		За новим вироком ОСОБА_3 визнається винуватим за злочин , передбачений ч.2 ст.185 КК України, який відноситься до умисних злочинів і по відношенню до злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 цього Кодексу утворює повторність злочинів, а тому рецидив злочинів , як обставина , яка обтяжує покарання у вказаному кримінальному провадженні судом не враховується.
		Призначаючи обвинуваченому покарання , суд виходить з наступного.
		За змістом ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних проособу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції;принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, якіє багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема:«особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті66,67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосуванняст. 75 ККтощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячиіз відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішенняв процесуальному документі суду тощо.
		Зазначений висновок про поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві при призначенні покарання міститься у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року № 634/609/15-к.
		Врахувавши характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності,який не працює, на обліку в нарколога чи психіатра не числиться, разом з тим, зваживши на обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого -щире каяття та сприяння слідству, визнання вини, добровільне повернення потерпілій викрадених речей, а також відсутність жодних претензій до обвинуваченого з боку потерпілої, суд прийшов до висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та 8 місяців.
		Під час судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк тримання під вартоюобчислено - з моменту затримання, а саме з 02 лютого 2017 року.
		Обвинуваченому продовжувався строк тримання під вартою , а тому до набрання вироком законної сили залишити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід тримання під вартою.
		Щодо зарахування обвинуваченому попереднього ув`язнення у строк покарання, то суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень ч. 5ст. 72 КК України(у редакції відповідно до змін, внесенихЗаконом України № 838-VIII від 26 листопада 2015 р.), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадилось з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		21 червня 2017 р. набрав чинностіЗакон України № 2046-VIII від 18 травня 2017 р., яким до ч. 5ст. 72 КК Українивнесено зміни, відповідно до яких попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
		Отже, зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання ОСОБА_3  з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі потрібно здійснювати з 02 лютого 2017 р. до 20 червня 2017 р. включно, а з 21 червня 2017 р. по день набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Речові докази по даному провадженню повернути законному володільцю ОСОБА_5 згідно п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 368 -370, 373- 374 КПК України, суд
		у х в а л и в :
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один ) рік 8 (вісім) місяців.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, а саме з 02 лютого 2017 року.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 02 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		До набрання вироком законної сили залишити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід тримання під вартою.
		Речові докази: мультиварку марки «MAGIO», електродуховку марки «Асус» та DVD  MP3 плеєр повернути потерпілій ОСОБА_5 .
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а потерпілій  за її заявою.
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...