Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 398/4040/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2018. Зареєстровано: 21.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2018.
Дата набрання законної сили: 09.01.2019
Результат оскарження 09.01.2019 Апеляційний суд Кіровоградської області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  Справа №: 398/4040/17
		провадження №: 1-кп/398/244/18
		ВИРОК
		Іменем України 
		"19" березня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		 за участю секретаря  ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрії кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017120070002804 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки сел.. Чернухине Перевальського району Луганської області, громадянки України, заміжньої, має на утриманні малолітню дитину, працює ФОП « ОСОБА_4 » продавцем, із професійно-технічною освітою, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима 
		   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,
		   за участю сторін кримінального провадження:
		   прокурора  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		    захисника - ОСОБА_7 ,
		   представника потерпілого ОСОБА_8 ,
		 В С Т А Н О В И В:
		   Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 190 КК Україниза таких обставин.
		    ОСОБА_9 , будучи переселенкою з тимчасово окупованої території України, у невстановлений досудовим слідством час, перебуваючи в приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, що розташоване по вулиці Шевченко, 109, міста Олександрія Кіровоградської області, маючи умисел, який направлений на заволодіння бюджетними коштами у виді соціальної допомоги , діючи з корисливим мотивом, при заповнені заяв на отримання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, умисно не зазначила щодо наявності у власності її чоловіка ОСОБА_10  житла, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції, а саме частини квартири АДРЕСА_3 .Прихованням вказаного факту, який мав суттєве значення для прийняття рішення про призначення, нарахування й виплату грошової допомоги, ОСОБА_3 ввела в оману працівників Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради, які, виходячи з оманливої впевненості в чесності дій ОСОБА_3 на підставі «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року, призначили їй щомісячну адресну допомогу, що дало змогу в період з 09.02.2015 року по 30.11.2016 року частинами отримати 30110 гривень 73 копійки для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг. Таким чином, в результаті протиправних дій, які виразились в наданні неправдивих відомостей при складанні заяви від 09.02.2015 року за період з 09.02.2015 року по 30.11.2016 року, ОСОБА_3  незаконно заволоділа бюджетними коштами у вигляді грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам в розмірі 30110 гривень 73 копійки.
		    Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину не визнала, зазначила, що у неї не було умислу повідомити неправдиву інформацію з метою заволодіння державними грошовими коштами.З 2005 року вона та її чоловік проживали в Луганській області.Вони не мали наміру приїжджати в м. Олександрію, так як у них був і будинок і робота.8.02.2015 року вона разом з чоловіком, сином та матір`ю приїхали в м.Олександрію, зупинилися у матері чоловіка. А на наступний день зняли житло .Вона не питала чи є у чоловіка нерухоме майно у власності і останній не повідомляв їй про це.Вона була впевнена , що у чоловіка немає свого житла.9.02.2015 року вони разом з чоловіком прийшли в Управління соцзахисту для оформлення адресної допомоги, подали необхідні документи, заповнили бланки.Кожен місяць вона як уповноважений член сім`ї отримувала допомогу в розмірі 840 грн. на сина та 400 грн. на чоловіка. Про наявність у чоловіка в власності частини квартири вона дізналася лише в 2017 році, коли прийшов лист з УПСЗН про повернення отриманих коштів. У неї склалися неприязні стосунки з матір`ю чоловіка і остання не вважала за потрібне повідомити їй інформацію, про те, що її чоловіку належить частина квартири.Дані кошти з неї стягнуті за рішенням суду і вона їх буде повертати.
		 Свідок ОСОБА_11 , яка являється свекрухою обвинуваченої, в судовому засіданні показала, що вони разом з чоловіком отримали двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .Після смерті чоловіка нотаріус їй зазначив, що спадщину повинні прийняти вона та її сини.Її син ОСОБА_12  в 2011 році прислав їй поштою довіреність про оформлення спадщини від його імені.Вона отримала 3 свідоцтва про право на спадщину , а саме на себе та сина ОСОБА_13 і сина ОСОБА_12  по 1/3 частині кожному.Дані свідоцтва знаходяться у неї. В подальшому мала намір оформити квартиру на сина ОСОБА_13 , але не встигла.В даній квартирі проживає її син ОСОБА_13 з дружиною та 2 дітьми. Син ОСОБА_12 не цікавився даною квартирою , так як був забезпечений житлом на Донбасі. З невісткою, обвинуваченою по справі, у неї склалися неприязні відносини і вона з нею не спілкується. Останній вони не повідомляли про дану квартиру.
		 Свідок ОСОБА_10 , який є чоловіком обвинуваченої, в судовому засіданні пояснив, що квартира АДРЕСА_3 була приватизована . Батько помер в 2008 році. Після смерті батька він вислав матері довіреність на оформлення спадщини, так як на той час проживав на Донбасі і не мав наміру повертатися в м.Олександрію.Він вважав, що мати оформила квартиру на брата і не знав, що йому належить частина квартири. Дружина взагалі не знала, що йому належить частина квартири.Коли приїхали в ОСОБА_14 , то на наступний день звернулися в Управління соцзахисту за адресною допомогою.Він надав згоду на отримання адресної допомоги його дружиною, як уповноваженим членом сім`ї. Отримані кошти вони сплачували за оренду квартири, в якій вони проживають.
		 Свідок ОСОБА_15  в судовому засіданні показала, що в листопаді 2016 року нею проводилася ревізія в УПСЗН Олександрійської міської ради правомірності виплати адресної щомісячної допомоги переселенцям. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо , що ОСОБА_10 належить 1/3 частина квартири в м.Олександрії.В такому випадку адресна допомога не надається. Про це було повідомлено працівників УПСЗН.Останні надали інформацію про суму отриманої допомоги. 
		 Для підтвердження вини обвинуваченої ОСОБА_3 стороною обвинувачення надані наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні:
		 Витяг з ЄРДР від 21.09.2017 року по кримінальному провадженню № 12017120070002804 ( а.с. 1)
		 Акт ревізії використання коштів , виділених з державного бюджету та надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг від 16.11.2016 року № 04-09/05, в якому зазначено, що серед внутрішньо переміщених осіб значиться ОСОБА_10 , який подав недостовірну інформацію для оформлення адресної допомоги, так як мав у власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 ( а.с. 10-12) 
		Довідка про отримання ОСОБА_3  допомоги за період з 09.02.2015 року по 30.11.2016 року( а.с. 13)
		 Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек , Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 97367261 від 14.09.2017 року , згідно якої ОСОБА_10  належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_4  на підставі свідоцтва про право власності від 01.11.2000 року та свідоцтва право на спадщину від 22.12.2011 року ( а.с. 29-30)
		 Протокол огляду речей від 24.09.2017 року , згідно якого в приміщенні кабінету №309 Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області оглядається особова справа ОСОБА_3 , в якій містяться документи , що стали підставою для призначення допомоги ( а.с. 31-32)
		 Оригінал особової справи ОСОБА_3 , в якій містяться документи , що стали підставою для призначення допомоги , долучений до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.( а.с. 31-32)
		 Повідомлення про припинення надання соціальної допомоги ОСОБА_3  №6/2016 від 25 грудня 2016 року ( а.с. 34)
		 Виходячи із змісту ст. ст.91,92 КПК Україниобов`язок доказування події злочину, винуватості обвинуваченого покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		 Відповідно до положеньст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		 Згідно із ч. 2ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 Згідно ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		 Суд вважає, що в судовому засіданні не знайшла підтвердження вина обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману( шахрайство). Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. З суб`єктивної сторони шахрайство передбачає тільки прямий умисел та корисливий мотив.
		 Так в судовому засіданні на підставі досліджених в судовому доказів не знайшло підтвердження, що обвинувачена достовірно знала, що її чоловіку належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_4  і що вона умисно приховала даний факт від працівників УПСЗН з метою отримання адресної допомоги. Надані стороною обвинувачення докази підтверджують лише факт отримання обвинуваченою щомісячної адресної допомоги як уповноваженим членом сім`ї.
		 До того ж, при з`ясуванні обставин справи слід враховувати, що частиною 2ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», передбачено, що Україна бере на себе зобовязання вжити всіх можливих заходів, спрямованих на розвязання проблем, повязаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та за таких обставин особа має бути щонайменш детально та достовірно уповноваженими на то державою особами проінформована про її права, гарантії та умови їх отримання, передбачені цим Законом.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 року № 370 були внесені зміни доПорядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг , зокрема абзац другийпункту 6 було викладено в такій редакції:
		«Грошова допомога не призначається у разі, коли:будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;;
		 На час отримання обвинуваченою адресної допомоги , а саме в період з 09.02.2015 року по 30.11.2016 року діяла попередня редакція абзацу другого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг»,а саме в такій редакції:
		   «Грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім`ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції», тобто не було зазначено про право власності та про частину житлового приміщення , а зазначено саме житлове приміщення, яке знаходилося у володінні зазначених осіб.
		 Будь-яких доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_3 у умисному заволодінні грошовими коштами шляхом обману ( шахрайство) стороною обвинувачення не надано . 
		 Згідно ч.1 ст. 2 КПК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		 Тому суд, дотримуючись положеньст.17 КПК України щодо принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини особи, а саме, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а також з дотриманням правил оцінки доказів, передбаченихст.94 КПК України, зокрема з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та положеньст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод«Право на свободу та особисту недоторканість»,ч.3 ст. 373 КПК України що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях , п.3 ч.1 ст. 373 КПК України , вважає, що обвинувачену ОСОБА_3 необхідно виправдати , так як не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад даного кримінального правопорушення.
		Судові витрати по справі відсутні.
		Питання по речовим доказам суд вирішує відповідно вимогст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.124,369,370,373,374 КПК України, суд, -
		у х в а л и в :
		  ОСОБА_3  визнати невинуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України і виправдати за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. 
		 Речові докази : особову справу ОСОБА_3 , яка знаходиться при матеріалах справи - передати УПСЗН Олександрійської міської ради Кіровоградської області.
		 Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 На вирок може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення.
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...