Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 664/2284/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2018.
Дата набрання законної сили: 06.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		6 березня 2018 року
		м. Київ
		справа № 664/2284/16-ц
		провадження №61-3492 св 18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
		головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
		суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		представник позивача - ОСОБА_2,
		відповідач - Солнцівська сільська рада Олешківського району Херсонської області,
		представник відповідача - Луценко ВалерійПавлович,
		відповідач - голова Солнцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області ОСОБА_4, 
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 9 листопада 2017 року у складі судді Заславець Н. В. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,
		ВСТАНОВИВ :
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинним та скасувати розпорядження голови Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області від 27 квітня 
		2016 року про його звільнення та поновити його на роботі на посаді директора комунального підприємства «Комунгосп» Солнцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області (далі - КП «Комунгосп»).
		Позов мотивовано тим, що 12 вересня 2012 року рішенням Солонцевської сільської ради Олешківського району Херсонської області було затверджено контракт, за яким позивача призначено на посаду керівника КП «Комунгосп» строком на 1 рік. Після закінчення дії контракту він продовжував виконувати свої обов'язки, а тому, трудовий договір набув статусу безстрокового. Розпорядженням голови Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області від 27 квітня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення з підстав закінчення строку договору незаконним. Крім того, зазначає, що його звільнення відбулось у період тимчасової непрацездатності, що є додатковою підставою для поновлення на роботі.
		Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 9 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що контракт, укладений 
		27 квітня 2015 року на 1 рік з ОСОБА_5, припинив свою дію. Разом із тим, при звільненні позивача відповідачем порушено положення частини третьої статті 40 КЗпП України, оскільки не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Відповідно до копії листка непрацездатності ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 23 квітня 2016 року по 28 квітня 2016 року, а строк дії контракту закінчився та відбулось звільнення позивача 27 квітня 
		2016 року. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку звернення за вирішенням трудового спору - 20 жовтня 2016 року, і не навів жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, суд першої інстанції відмовив у позові саме у зв'язку з пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору про поновлення на роботі. 
		Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 9 листопада 2017 року залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відмову у позові у зв'язку з пропуском строку звернення до суду ґрунтуються на нормах закону та є обґрунтованими. Незважаючи на те, що відповідачем надано суду поштове повідомлення, яке свідчить про вручення кореспонденції адресату 4 травня 2016 року, суд першої інстанції виходив із строку отримання копії розпорядження, зазначеного позивачем - 15 липня 
		2016 року. Разом з тим, до суду позивач звернувся лише 20 жовтня 2016 року, тобто з пропуском встановленого законом місячного строку, не навівши жодної поважної причину пропуску цього строку, що є підставою для відмови у позові.
		У касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов здовольнити,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно тлумачать норму закону, вважаючи, що розпорядження голови Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області 
		від 27 квітня 2016 року є наказом про звільнення, оскільки ні норми КЗпП України, ні норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не вказують на те, що наказ про звільнення та розпорядження сільського голови є тотожними поняттями.Позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду, оскільки він не отримував ні наказу про звільнення, ні трудової книжки.
		На думку позивача, суди, в порушення норми статті 39-1 КЗпП України дійшли неправильного висновку про укладення між сторонами контракту 
		від 27 квітня 2015 року. Правило статті 39-1 КЗпП України стосується й строкового трудового договору, укладеного як контракт, який у разі продовження трудових відносин після закінчення дії контракту трансформується у звичайний трудовий договір, укладений на невизначений строк. При переукладенні контракту, слід додержуватись правила, передбаченого частиною третьою статті 32 КЗпП України, а саме попереджати працівника не пізніше як за два місяці про зміну істотних умов праці. Суди неправильно розтлумачили статтю 39-1 КЗпП України та дійшли помилкового висновку про те, що на контракт ця норма матеріального права не розповсюджується.
		Згідно доводів касаційної скарги, після закінчення дії контракту (з 27 вересня 2013 року) позивачу не повідомлялось про зміну істотних умов праці, рішеннями Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської областіінші контракти не укладались. Позивач продовжував трудові відносини на загальних підставах, при цьому наданий суду першої інстанції контракт від 27 квітня 2015 року ним не підписувався.
		Крім наведеного, позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами порушено норму частини третьої статті 40 КЗпП України, оскільки не звернуто уваги на те, що він звільнений з 27 квітня 2016 року в період тимчасової непрацездатності. 
		Відповідачі та інші учасники судового процесу не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.
		За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом установлено, що відповідно до статуту КП «Комунгосп» у пункті 1 розділу «Управління підприємством і самоврядування трудового колективу» вказано, що управління підприємством здійснює його керівник. Пунктом 2 цього розділу визначено, що наймання керівника здійснюється сільською радою за пропозицією голови сільської ради шляхом укладання з ним контракту.
		12 вересня 2012 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора 
		КП «Комунгосп» на підставі контракту (без зазначення точної дати), укладеного між органом управління майном Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області в особі сільського голови 
		ОСОБА_6 та ОСОБА_5, строком дії на один рік із зазначенням, що контракт є строковим трудовим договором, який підписаний сторонами та скріплений печаткою Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області. 
		27 квітня 2015 року з між Солонцівською сільською радою Олешківського району Херсонської області та ОСОБА_5 укладено контракт, згідно якого  останнього призначено директором КП «Комунгосп» терміном на один рік. Договір припиняється після закінчення терміну дії контракту (вступна частина, пункти 1.1 - 1.2, пункт 5.5, пункт 6.1); контракт підписано від Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської областісільським головою ОСОБА_6 і позивачем ОСОБА_5, та скріплено печаткою КП «Комунгосп». 
		Таким чином, позивач погодився на умови цього контракту, в тому числі і на його строковий термін.
		Пунктом 5.9 контракту передбачено, що на протязі двох останніх місяців строку дії контракту сторони можуть укласти угоду про продовження дії контракту на новий строк. Якщо така угода до дня закінчення дії контракту не буде укладена, контракт вважається припиненим. 
		З урахуванням наведеного, суди дійшли висновків, що контракт діяв строком до 27 квітня 2016 року.
		У встановленому законом порядку позивачем контракт не оспорювався та не визнавався недійсним.
		Жодних належних і допустимих доказів на підтвердження доводів щодо підробки або фальсифікації вказаного контракту від 27 квітня 2015 року позивачем в ході розгляду справи не надано. 
		У період з 23 квітня 2016 року по 28 квітня 2016 року ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатним, що підтверджується листком непрацездатності.
		Розпорядженням голови Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області ОСОБА_4 від 27 квітня 2016 року, ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП «Комунгосп» на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України з 27 квітня 2016 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту. 
		Із зазначеним розпорядженням, яке було надіслано рекомендованим листом, ОСОБА_1 ознайомлений 4 травня 2016 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 59).
		Крім того, згідно наданої відповідачем копії вказаного розпорядження, ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом про ознайомлення з ним та отримання його копії 15 липня 2016 року (а. с. 60).
		Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.
		Відповідно до пункту 20 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.
		Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.
		Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв'язку з закінченням строку.
		Контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк. 
		Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.
		Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.
		Звільнення у зв'язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв'язку із закінченням строку його дії.
		Доводи касаційної скарги позивача, що після укладення контракту, укладеного у 2012 році строком на 1 рік (закінчення дії 27 вересня 2013 року), продовжені фактичні трудові відносини є підставою для визнання договору таким, що укладений на невизначений строк, є безпідставними, оскільки 27 квітня 
		2015 року згідно умов контракту сторони уклали новий контракт терміном на один рік. 
		Згідно пункту 5.9 контракту від 27 квітня 2015 року протягом двох останніх місяців строку контракту сторони можуть укласти угоду про продовження дії контракту на новий строк. Якщо таку угоду до дня закінчення дії контракту не буде укладено, контракт вважається припиненим. 
		За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії контракту від 27 квітня 2015 року угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець, на підставі умов контракту та у зв'язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі  пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		Доводи касаційної скарги щодо неправильного тлумачення судами положень статті 39-1 КЗпП України та необхідність дотримання правил частини третьої статті 32 КЗпП України щодо обов'язку попереджати працівника не пізніше як за два місяці про зміну істотних умов праці, спростовуються змістом наведених вище положень норм трудового законодавства. 
		Правила частини третьої статті 32 КЗпП України у даному випадку не можуть застосовуватись, оскільки при укладенні контракту серед підстав його розірвання сторони вказали закінчення строку та, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, зокрема щодо терміну його дії, погодився з ними, то у роботодавця не виникає обов'язок повідомляти працівника за строковим договором за два місяця про зміну істотних умов праці, оскільки сторонами вже обумовлено строк дії цього договору.
		Щодо посилання заявника на його звільнення з роботи в період його тимчасової непрацездатності, то частина третя стаття 40 КЗпП України встановлює таку заборону лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), а позивача звільнено за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
		Заборона звільнення у період тимчасової непрацездатності, встановлена частиною третьою статті 40 КЗпП України, не розповсюджується на випадок звільнення за 2 частини першої статті 36 КЗпП України (закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23).
		Закінчення терміну дії контракту і видання у зв'язку із цим наказу або розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини. 
		В такому випадку звільнення має бути проведено саме на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України - закінчення строку дії контракту.
		Також необґрунтованими є посилання у касаційній скарзі позивача на відсутність належним чином оформленого наказу про його звільнення та неможливість ототожнення цього наказу з розпорядженням сільського голови від 27 квітня 2016 року.
		Так, частина друга статті 24 КЗпП України встановлює, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
		Аналогічно, у разі припинення трудового договору незалежно від підстав власником або уповноваженим ним органом видається відповідний наказ (розпорядження).
		В даному випадку, на підставі наданих пунктами 10, 20 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», голова Солнцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області ОСОБА_4 в межах наданих йому повноважень, у зв'язку з закінченням строку дії контракту, укладеного з позивачем, видав розпорядження 
		від 27 квітня 2016 року про звільнення останнього. У вказаному розпорядженні зазначено прізвище, ім'я, по батькові працівника, його посада, дата та підстава припинення трудового договору відповідно до формулювання законодавства про працю з конкретним посиланням на статтю, пункт закону, що відповідає вимогам трудового законодавства щодо порядку оформлення припинення трудових правовідносин з працівником. 
		З аналізу наведених вище норм та встановлених судами обставин вбачається, що  звільнення позивача з роботи за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України здійснено відповідачем з дотриманням норм трудового законодавства.
		Вказана вище підстава не належить до підстав припинення трудового договору за ініціативою роботодавця та по суті не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв'язку із закінченням строку його дії.
		Належним чином встановивши обставини справи, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та не врахували, що відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
		Відмовляючи у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, суди першої та апеляційної інстанцій, неправильно застосувавши норми матеріального права, не звернули уваги на безпідставність і необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і що саме з цих підстав його позов задоволенню не підлягає. 
		Вказані обставини, відповідно до частини першої та третьої статті 412 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі рішень судів першої та апеляційної інстанції з ухваленням судом касаційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав. 
		Доводи касаційної скарги позивача про дотримання ним строку звернення до суду, в даному випадку правового значення не мають, оскільки судом касаційної інстанції позивачу відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю. 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 9 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 
		2017 року скасувати з ухваленням нового рішення.
		Позов ОСОБА_1 до Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області про визнання нечинним та скасування розпорядження сільського голови про звільнення та поновлення на роботі залишити без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           В. С. Висоцька
		 
		Судді                                                                                                       С. Ю. Мартєв
		                                        
		                                                                                                      В. В. Пророк
		 
		                                                                                                              І. М. Фаловська
		 
		                                                                                                         С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...