Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7866/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2018. Зареєстровано: 22.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2018.
Дата набрання законної сили: 14.03.2018
Результат оскарження 14.03.2018 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 01 грудня 2017 року                     № 826/7866/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		 
		за позовомОСОБА_1  до треті особиМіністерства юстиції України   Нотаріальна палата України  ОСОБА_2 провизнання протиправним та скасування наказу  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі також - позивач або ОСОБА_1.) з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач або Мін'юст), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Нотаріальної палати України (далі також - третя особа 1 або НП України), в якому просить суд:
		-          визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №960/5 від 24.03.2017 «Про анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю»;
		-          зобов'язати Міністерства юстиції України вжити всіх необхідних дій, що пов'язані із скасуванням зазначеного Наказу, а саме, направити до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України повідомлення щодо відновлення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що всупереч положень статті 58 Конституції України відповідачем здійснено відносно позивача контроль у сфері державної реєстрації прав в порядку статті 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, у тому числі за період до набрання вказаними нормою та Порядком чинності, в результаті чого прийнятий протиправний наказ, який підлягає скасуванню, оскільки порушує права та законні інтереси позивача, а також позбавляє можливості провадити професійну діяльність. Окрім того, позивачем наголошено на тому, що виявлені відповідачем порушення не відповідають дійсності, оскільки нею не допускалися, а реєстраційні дії проводилися нею на підставі діючого законодавства. 
		Відповідач проти позову заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спірне рішення було прийняте ним за результатами камеральної перевірки, у межах наданих повноважень та у законний спосіб, отже, на його думку, є мотивованим. При цьому зауважив, що позивачем у позовній заяві не приведено жодного доказу на підтвердження правомірності вчинення реєстраційних дій.
		Представник третьої особи 1 підтримала позицію позивача, просила суд задовольнити заявлені вимоги та при прийняття рішення у справі врахувати позицію експертно-правової комісії при Нотаріальній палаті України, викладену у висновку, що міститься в матеріалах справи. 
		Під час судового розгляду, за клопотанням позивача, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 (далі також - третя особа 2 або ОСОБА_2.), яка в судове засідання не з'явилась, письмових пояснень чи заперечень по суті спору суду не подала. 
		З огляду на зазначене, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши у порядку письмового провадження подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, наказом Мін'юсту від 17.02.2017 № 232/17 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно», відповідно до статті 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, було затверджено періодичність проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на перший квартал 2017 року, у тому числі відносно позивача, щомісячно по наступним критеріям: порушення строків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; проведення реєстраційних дій у неробочий час; відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; скасування (видалення) записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державні реєстратори та/або суб'єкти державної реєстрації, визначені Мін'юстом.
		Наказом Мін'юсту від 07.03.2017 № 636/17 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», відповідно до статті 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, та на підстав акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 27.02.2017, було призначено проведення камеральної перевірки позивача з 07.03.2017 у складі відповідної комісії.   
		За результатами проведення камеральної перевірки позивача була складена довідка від 16.03.2017 (далі також - довідка), якою встановлені наступні порушення:
		Епізод № 1.
		Позивачем 14.11.2016, за результатом розгляду заяви № 19471949 директора ТОВ  «ВАРДИНГС» Бездольного І.П. про державну реєстрацію права власності на кабельні лінії, що знаходиться за адресою м. Київ, вулиця Бориспільська, 9, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 32355500.
		При прийнятті вищевказаного рішення порушено вимоги пункту 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, та статті 181 Цивільного кодексу України, якою визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		Всупереч вищевказаному ОСОБА_1 провела державну реєстрацію зазначених об'єктів на підставі договорів купівлі-продажу, зазначаючи в договорі, що вказаний об'єкт є об'єктом нерухомого майна. Проте вказане майно загалом не підлягало реєстрації у Державному реєстрі прав. Крім того, право власності на об'єкти не зареєстровано за продавцем, а отже, не виникло. Зазначені дії суперечать вимогам законодавства у сфері державної реєстрації та у сфері здійснення нотаріальної діяльності.
		Аналогічними є порушення вимог реєстраційного законодавства (проведення державної реєстрації речових прав на майно, яке не підлягає державній реєстрації) щодо проведення приватним нотаріусом реєстрації прав власності за заявами №№ 19473183, 19473721.
		Епізод № 2.
		До позивача 07.07.2016 звернулася ОСОБА_4 із заявою № 17574767, за довіреністю від 01.03.2016 № 02-13/107/2, виданою державним підприємством «Виробниче об'єднання «КИЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВОД», яка діяла від Держави Україна в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на праві господарського відання державного підприємства «Виробниче об'єднання «КИЇВСЬКИМ РАДІОЗАВОД» із заявою про державну реєстрацію права власності групи приміщень 5, 6, 7, 8, 9, частини групи приміщень 1, 3, 4) в літ. 25 Б, за адресою: м Київ, вулиця Бориспільська, 9, за  результатами розгляду якої 11.07.2016 позивачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 30412599. 
		При прийнятті вищевказаного рішення порушено пункт 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок), яким передбачено, що для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомою майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності). Однак витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта у ході проведення реєстрації не подавався. Крім того, ОСОБА_1 реєструє майно за державою Україна в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, зазначаючи при цьому, що право господарського відання належить державному підприємству «Виробниче об'єднання «КИЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВОД». Право господарського відання - не похідне право від права власності, а тому державна реєстрація проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно та реєструється у відкритому розділі Державного реєстру прав в частині реєстру - інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав згідно з підпунктом 3 пункту 3 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прим на нерухоме майно та їх обтяжень, при цьому правовстановлюючим документом в реєстрі ОСОБА_1 вказує акт приймання залишившогося майна.
		Епізод № 3.
		До приватного нотаріуса ОСОБА_1 06.04.2016 ОСОБА_5, який діяв від імені ТОВ «ТЕХЗЕЛЕНБУД» на підставі протоколу від 25.11.2015 № 1, із заявою № 16403121  про державну реєстрацію права власності незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Рилєєва, 18а, за результатами розгляду якої  07.04.2016 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 29156709.
		Всупереч вимогам пункту 64 Порядку, приватному нотаріусу ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації не подано документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, натомість додано довідку про присвоєння облікового коду земельній ділянці, видану Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.03.2016 №057027-6042. Крім того, одним із документів, доданих до заяви, є договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, укладений між ТОВ «Трейденерго» та ТОВ «Техзеленбуд» у простій письмовій формі, що суперечить вимогам статті 657 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншою нерухомою майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
		Епізод № 4.
		До приватного нотаріуса ОСОБА_1 09.11.2016 звернувся ОСОБА_5, який діяв від імені ТОВ «ЛАГУНА ПЛЮС ЛТД» на підставі довіреності від 19.10.2016 б/п, із заявою № 19443583 про державну реєстрацію права власності нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 32 б, за результатами розгляду якої 09.11.2016 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 32299527.
		Відповідно до пункту 41 Порядку (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації) для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єм нерухомого майна.
		Приватним нотаріусом ОСОБА_1 на порушення вимог статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень).
		Заявником до заяви подано декларацію про введення зазначеного лише об'єкта в експлуатацію від 09.11.2016, проте зазначена декларація відсутня у реєстрі дозвільних документів. Інформація про земельну ділянку в декларації відсутня, оскільки зазначено, що це проведення реконструкції та документи на землю не вимагаються. Однак, очевидним є той факт, що будівництво велось на конкретній земельній ділянці, площа об'єкта в результаті збільшилась з 412,8 до 2510 кв.м.
		Крім того, ОСОБА_1 не направлено запит до БТІ на виконання статті 10 Закону під час проведення державної реєстрації прав, шо виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або державну реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Хоча в електронних реєстрах відомості по зазначеному об'єкту відсутні.
		Пунктом 41 Порядку передбачено подання технічного паспорта на об'єкті нерухомого майна, ОСОБА_1 прийнято до розгляду 10 технічних паспортів на окремі приміщення. Підставою для виникнення права власності державним реєстратором зазначено лише договір купівлі-продажу 2007 року, а мали бути зазначити усі документи, на підставі яких право виникло.
		Епізод № 5.
		У заяві від 17.10.2016 № 19068438 відсутні сканкопії поданих документів, чим порушено вимоги статті 16 та пункту 7 частини третьої статті 10, статті 18 Закону, пункт 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26.10.2011 № 1141, щодо виготовлення електронних копій документів та їх розміщення у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав.
		Епізод № 6.
		У ході розгляду заяв від 07.10.2016 №№ 18945696, 18946995 приватним нотаріусом ОСОБА_1 зареєстровано перехід права власності на нежитлові приміщення будівель та споруд стадіону за адресою: вул. Привокзальна, 12а, на підставі дубліката іпотечного договору від 04.10.2016 750 за ТОВ «КИЇВЕНЕРГОКОМ».
		Пунктом 61 Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		Проте всупереч вищевказаному, крім дублікатів іпотечних договорів від 04.10.2016 № 750 та № 751, жодних документів заявником приватному нотаріусу ОСОБА_1 не надано, а отже, грубо порушено вимоги Порядку щодо реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
		Враховуючи вищенаведене, комісією у довідці було запропоновано анулювати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київською міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.
		При цьому, суд одразу зазначає, що в результаті огляду копій акту за результатами проведеного моніторингу позивача від 27.02.2017 та довідки за результатами проведення камеральної перевірки, а також співставлення їхнього змісту вбачається, що вони практично ідентичні.
		На підставі зазначеної довідки, наказом Мін'юсту від 24.03.2017 № 960/5 (з урахуванням наказу від 14.04.2017 № 1274/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2017 № 960/5») «Про анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю», відповідно до статті 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, позивачу, зокрема, анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача. 
		Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду про його скасування.
		Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
		Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною третьою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі також - Закон № 1952-IV).
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06.10.2016 № 1666-VIII, який набрав чинності 02.11.2016, Закон № 1952-IV доповнено статтею 371 «Здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав», якою Міністерство юстиції України наділено повноваженнями контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
		Згідно зі статтею 371 Закону № 1952-IV, за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
		За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (частина друга, пункти 2, 4). 
		Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання (частина 3).
		Відповідно до частини четвертої статті 371 Закону № 1952-IV Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21.12.2016 № 990, який набрав чинності 30.12.2016 (далі також - Порядок № 990) та, зокрема, безпосередньо визначає процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		Пунктом 1 Порядку визначено, що моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.
		За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг. У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації (пункт 5 Порядку).
		Таким чином, повноваження зі здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій, Міністерство юстиції України отримало з 02.11.2016, а шляхи реалізації таких повноважень - лише з 30.12.2016.
		Відповідно до статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
		Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
		Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
		Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 (справа № 1-25/2010) зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
		Також, у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що положення статті 371 Закону № 1952-IV (набрала чинності 02.11.2016) та Порядку № 990 (набрав чинності з 30.12.2016) не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. 
		Окрім того, Закон № 1952-IV та Порядок № 990 не містять норм, які б передбачали право Міністерства юстиції України здійснювати моніторинг або проводити перевірки реєстраційних дій, вчинених державними реєстраторами або суб'єктами державної реєстрації прав до моменту набрання чинності вказаними правовими нормами.
		Тобто, право Мін'юсту щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав обмежено проведенням моніторингу та призначенням камеральних перевірок реєстраційних дій, вчинених суб'єктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами до набрання чинності приписами статті 371 Закону № 1952-IV та Порядку № 990. 
		З наявних матеріалів справи судом встановлено, що при призначенні та проведенні моніторингу і камеральної перевірки позивача відповідач керувався приписами статті 371 Закону № 1952-IV та  Порядку № 990.
		Як вже зазначалося вище, наказом Мін'юсту від 17.02.2017 № 232/17 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно», зокрема, було затверджено періодичність проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на перший квартал 2017 року, у тому числі відносно позивача. 
		В той же час, всупереч наведених норм та визначеного наказом Мін'юсту від 17.02.2017 № 232/17 періоду проведення відповідного моніторингу (перший квартал 2017 року, тобто з 01.01.2017 по 31.03.2017), фактично, відповідачем проведено моніторинг реєстраційних дій позивача, вчинених за період квітень-листопад 2016 року, тобто до моменту набрання чинності статтею 371 Закону № 1952-IV та Порядком № 990.
		Таким чином, оскільки моніторинг реєстраційних дій позивача, вчинений за період  квітень-листопад 2016 року, результати якого стали підставою для проведення відносно позивача камеральної перевірки і складання за її результатами довідки, що стала підставою для прийняття Мін'юстом спірного наказу №960/5 від 24.03.2017, тобто вчинено за межами вимог Порядку№ 990 та Закону № 1952-IV, враховуючи положення частини другої статті 6, частини другої статті 19, статті 58 Конституції України, частини третьої статті 2 та частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. 
		Окрім вищенаведеного, для спростування доводів відповідача, зазначених у довідці за результатами камеральної перевірки, яка стала підставою для прийняття спірного наказу, позивачем подані суду наступні документи поепізодно (у копіях):
		по епізодам № 1 та № 2 -  договори купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 10.11.2016 № 810, № 811,  № 812, укладені між ДП «ВО «КИЇВСЬКИМ РАДІОЗАВОД» та ТОВ «ВАРДИНГС» - кабельні лінії, РП-331, РП-330, ТП-ТМ-1000/10, ТП-ТМ-630/10 розташовані за адресою м. Київ, вулиця Бориспільська, 9, в якому зазначено, що об'єкт нерухомого майна належить ДП «ВО «КИЇВСЬКИМ РАДІОЗАВОД», що підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів, розподільчий баланс підприємства, наказ про розподіл майна № 18, акт приймання залишившогося майна, технічний паспорт на  приміщення літ 25Б по вул. Бориспільській , 9  та ін., на спростування доводів відповідача щодо порушення пункту 4 статті 5 Закону № 1952-IV, статті 181 Цивільного кодексу України та пункту 44 Порядку від 25.12.2015 № 1127;
		по епізоду № 3 - договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (житлового будинку) від 30.11.2015, укладений між ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРГО» та ТОВ «ТЕХЗЕЛЕНБУД», акт приймання-передачі житлового будинку від 30.11.2015, технічний паспорт на житловий будинок за адресою: м. Київ, вулиця Рилєєва, 18а, декларація про початок виконання будівельних робіт (капітальний ремонт житлової споруди), висновок судового експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 12.02.2016 № 8, лист департаменту земельних ресурсів Виконкому КМР від 05.03.2016 № 057027-6041 щодо земельної ділянки, на якій розташований будинок, на спростування доводів відповідача щодо порушення пункту 64 иПорядку від 25.12.2015 № 1127;
		по епізоду № 4 - договір купівлі-продажу будівлі загальною площею 412,80 кв.м. розташованої за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 32 б від 22.12.2007 № 8213, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, укладений між ТОВ «АТП ФОРТУНА-ДАРНИЦЯ» та ТОВ «ЛАГУНА ПЛЮС ЛТД», реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 030837 від 04.01.2008, технічні паспорти на громадські (виробничі) будинки (приміщення) від 09.10.2016, декларація про готовність до експлуатації об'єкта  (реконструкція нежитлових виробничо-складських приміщень нежитлових споруд) від 09.11.2016, з яких вбачається, що вказана будівля не є новозбудованим об'єктом, на спростування доводів відповідача щодо порушення пункту 41 Порядку від 25.12.2015 № 1127;
		по епізоду № 5 - скриншот договору іпотеки № 786 від 17.10.2016, який міститься в Держаному реєстрі реєстрації прав на спростування доводів відповідача щодо порушення вимог пункту 56 Порядку 26.10.2011 № 1141; 
		по епізоду № 6 - повідомлення ТОВ «КИЇВЕНЕРГОКОМ» від 08.08.2016 № 2, адресоване ТОВ «САРАТЕКС» про порушення останнім умов договору позики від 19.05.2016 та його наслідки (задоволення вимог предметом іпотеки - нежитлові приміщення будівель та споруд стадіону за адресою: вул. Привокзальна, 12а), а також підтвердження ТОВ «САРАТЕКС» від 11.08.2016 про отримання зазначеного повідомлення, на спростування доводів відповідача щодо порушення вимог пункту 61 Порядку від 25.12.2015 № 1127 під час здійснення реєстрації права власності на підставі договору іпотеки.
		Також позивачем поданий суду висновок експертно-правової комісії при Нотаріальній палаті України щодо надання експертної оцінки обґрунтованості притяг її до відповідальності та порушення законодавства зі сторони контролюючих органів, яким закріплено наявність факту законності відповідних реєстраційних дій (відсутність визнання їх незаконними). 
		Виходячи з наведеного в сукупності, у суду відсутні підстави ставити під сумнів відповідність вчинених позивачем реєстраційних дій вимогам законодавства, які діяли на момент їх вчинення.  
		При цьому у даних спірних правовідносинах, суд не вдається до встановлення факту правомірності чи протиправності вчинених позивачем реєстраційних дій, оскільки предметом судового дослідження у даній справі є рішення суб'єкта владних повноважень, яке і було оцінено судом за критеріями, встановленими частиною третьою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України. Проте не виключено, що відповідні реєстраційні дії можуть бути предметом судового розгляду у самостійних процесах за зверненнями суб'єктів, чиї права на їх думку порушені такими діями позивача. 
		Відповідно до пункту 2, 7 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав. Держателем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є Міністерство юстиції України. Технічний адміністратор Державного реєстру прав (далі - технічний адміністратор) - державне унітарне підприємство, визначене Міністерством юстиції України та віднесене до сфери його управління, що здійснює заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організовує та проводить навчання для роботи з цим реєстром.
		Наказом  Мін'юсту від 25.06.2015  № 1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України визначено державне підприємство «Національні інформаційні системи».
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується, зокрема, принципом законності, відповідно до якого, зокрема, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1.          Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю. 
		2.          Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №960/5 від 24.03.2017 «Про анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю».
		3.          Зобов'язати Міністерства юстиції України вжити всіх необхідних дій, що пов'язані із скасуванням зазначеного Наказу, а саме, направити до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України повідомлення щодо відновлення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		4.          Стягнути судові витрати в сумі 1280,00 грн. на користь ОСОБА_1 шляхом їх безспірного списання з рахунків Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                              П.О. Григорович 
		 
		 
		Судді                                                                                                                     С.К. Каракашьян
		 
		 
		 
		                                                                                                                               Ю.Т. Шрамко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...