Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/11673/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2018. Зареєстровано: 27.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2018.
Дата набрання законної сили: 26.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 березня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  904/11673/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:
		Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Нікопольського управління з експлуатації газового господарства,
		відповідач - фізична особа - підприємць Просенюк Віктор Афанасійович
		 
		розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"
		на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року у складі Ярошенка В.І. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2017 року у складі Чередка А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.
		за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Нікопольського управління з експлуатації газового господарства
		до фізичної особи-підприємця Просенюка Віктора Афанасійовича
		про стягнення 5 443,03 грн.
		 
		 
		Історія справи
		Короткий зміст та підстави позовних вимог
		 
		1.          У грудні 2016р. публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Нікопольського управління з експлуатації газового господарства звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Просенюка Віктора Афанасійовича про стягнення 5 443,03 грн. Підставою звернення до суду з вищезазначеними вимогами стали наступні обставини.
		2.          30.12.2013р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Апостолівського управління по експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - постачальник) та фізичною особою-підприємцем Просенюком Віктором Афанасійовичем (далі - споживач) було укладено договір № 2013/ТП-ПР-012092 та Технічну угоду на здійснення контролю за обліком газу, яка є додатком № 3 до договору.
		3.          Відповідно до п. 1.1 договору постачальник здійснює споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. 
		4.          Згідно з п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до ст. 631 ЦК України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2013р. та діє до 31.12.2013р. в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
		5.          Пунктом 10.1.1 договору встановлено, що договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
		6.          Послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.
		7.          Пунктом 3.4 договору встановлено, що постачальник має право перевіряти роботу вузлів обліку, установлених у споживача, у тому числі за допомогою еталонних пересувних вимірювальних комплексів, газопроводи та газоспоживне обладнання, які розташовані на території об'єктів споживача, а також вимагати позачергової перевірки вузлів спеціального уповноваженим органом у сфері метрології. Порядок та строки повірок вузлів обліку передбачений Технічною угодою, що є додатком 3 до договору.
		8.          Пунктом 2.3 Технічної угоди (додаток 3 до договору) встановлено, що засоби вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що перебувають в експлуатації, повинні бути повірені (атестовані) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері метрології та у встановлені відповідними нормативно-технічними документами строки (проміжки часу). Споживач несе відповідальність за забезпечення своєчасної повірки ЗВТ вузла обліку газу, збереження комплекту технічної та метрологічної документації (свідоцтва про повірку, державну метрологічну атестацію ЗВТ, паспортів ЗВТ) та за відповідність вузла обліку газу і встановленого газового обладнання погодженій проектній документації та чинним нормативним документам.
		9.          Відповідно до п. 2.9 Технічної угоди (додаток 3 до договору), визначений за допомогою вузла обліку об'єм поданого споживачу газу вважається не дійсним та перерахунки об'єму поданого газу проводяться постачальником у наступних випадках та за таких умов: 
		- 2.9.1 За проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача. Нарахування згідно вказаного пункту проводиться у випадках, зокрема, якщо: 
		-           2.9.1.4 Вичерпано термін дії свідоцтва про повірку або атестацію лічильника газу, коректора (обчислювача), звужуючого пристрою, перетворювачів тиску, різниці тиску та температури.
		10.          Відповідачеві було встановлено газовий лічильник G-4 ВК 4Т, заводський номер 4388419, номер пломби 56403139 (технічний паспорт).
		11.          Згідно п 4.7 технічного паспорту вищевказаного лічильника, лічильник газу підлягає періодичній державній метрологічній повірці у терміни, встановлені Держспоживстандартом (міжповірочний інтервал становить 5 років).
		12.          У розділі 7 технічного паспорту лічильника зазначена дата державної повірки: 24.03.2010р.
		13.          Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач зазначає, що відповідач мав здійснити планову повірку засобу обліку газу до 24.03.2015р.
		14.          02.04.2015 відповідач звернувся до відповідача із заявою про зняття засобу обліку для повірки та термінового припинення газопостачання за адресою: Апостолівський район, м. Зеленодольськ, Енергетична, 18/3.
		15.          У зв'язку із пропущенням строків повірки ЗВТ, за період з 25.03.2015 по 02.04.2015 позивачем було нараховано відповідачу вартість спожитого природного газу згідно з п. 2.9.1 Технічної угоди, з урахуванням кількості обладнання, що використовується, номінальну потужність газового обладнання згідно технічних характеристик кількості годин роботи газоспоживного неопломбованого газового обладнання, що склала 6656,58  грн., згідно актів № НІК00002197 від 31.03.2015 та № НІК00002531, які не були підписані відповідачем, у зв'язку із незгодою щодо об'єму використаного за вказаний період об'єму газу.
		16.          З урахуванням того, що на рахунку відповідача станом на 01.03.2015р. існувала переплата в сумі 1213,55 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 5443,03 грн. (6656,58 грн. - 1213,55 грн.), посилаючись на ДСТУ 2708:2006 "Мерологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення".
		 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		 
		17.          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		18.          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено вини відповідача у порушенні норм законодавства та договору в частині проведення періодичної повірки лічильника.
		19.          Так, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		20.          Частинами 1-2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		21.          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		22.          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		23.          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		24.          Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		25.          В силу ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
		26.          Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.    
		27.          Як вбачається з матеріалів справи, лічильник газу G-4 ВК 4Т, заводський номер 4388419, номер пломби 56403139 було встановлено за адресою здійснення підприємницької діяльності відповідача 10.11.2010р. 
		28.          Технічний паспорт лічильника має відмітку лабораторії контролю та перевірки побутових лічильників Апостолівського управління по експлуатації газового господарства про його перевірку 26.10.2010р. 
		29.          Позивачем, за період дії між сторонами договірних відносин щодо постачання газу та на підставі даних договірних відносин експлуатації лічильника газу G-4 ВК 4Т, заводський номер 4388419, номер пломби 56403139, здійснювались періодичні перевірки дотримання правил споживання природного газу та достовірності його обліку, за результатами проведення яких сторонами складались та підписувались відповідні акти.
		30.          Так, позивачем 19.03.2015р., тобто за 5 (п'ять) днів до встановленої дати проведення повірки ЗВТ (25.03.2015), було здійснено планову перевірку дотримання правил споживання природного газу споживачем та достовірність його обліку.
		31.          Однак, жодних попереджень споживача щодо необхідності проведення планової повірки лічильника газу G-4 ВК 4Т, заводський номер 4388419, номер пломби 56403139, позивачем здійснено не було.
		32.          Крім того, в актах перевірки дотримання споживання природного газу та достовірності його обліку від 12.06.2014р. та від 09.07.2014р., позивачем у якості дати повірки лічильника зазначалась дата - 26.10.2010р., а не 24.03.2010р., як-то встановлено у технічному паспорті лічильника.
		33.          Отже, лічильник газу G-4 ВК 4Т, заводський номер 4388419, номер пломби 56403139 було введено в експлуатацію лише в листопаді 2010р., а  позивач при здійсненні періодичних перевірок дотримання правил споживання природного газу та достовірності його обліку неодноразово зазначав датою повірки лічильника - 26.10.2010р., що відповідає даті повірки лічильника лабораторією контролю та перевірки побутових лічильників Апостолівського управління по експлуатації газового господарства перед його встановленням відповідачу.
		34.          З огляду на вищенаведене місцевий господарський суд дійшов висновку, що технічний паспорт лічильника газу G-4 ВК 4Т, заводський номер 4388419, номер пломби 56403139 містить суперечності щодо дати повірки лічильника, а дії позивача з зазначення в актах перевірки лічильника дати його повірки - 26.10.2010р. у взаємозв'язку із введенням його в експлуатацію лише у листопаді 2011р. сприяли усвідомленню відповідачем настання строку повірки лічильника у жовтні 2015р., чим і було обумовлено не подання його на повірку у березні 2015р.
		35.          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2017 року вищезазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав. 
		36.          При цьому, апеляційним господарським судом було зазначено, що застосування до відповідача такої значної міри відповідальності, як донарахування об'єму поданого газу, що на порядки перевищує щомісячні обсяги раніше спожитого відповідачем природного газу за відсутності вини останнього, є неправомірним та суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, як справедливість, добросовісність та розумність.
		37.          Окремо, судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів обґрунтованості складеного ним розрахунку грошових коштів заявлених до стягнення.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		38.          Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
		 
		39.          Скаржник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, які полягають у наступному:
		39.1.          законодавством не передбачено обов'язку позивача попереджати відповідача про необхідність проведення повірки лічильників, зобов'язання та відповідальність за своєчасне подання засобів вимірювальної техніки на повірку покладено на відповідача;
		39.2.          суди попередніх інстанцій прийшли до неправомірного висновку щодо наявності суперечностей щодо дати повірки лічильника та неправомірно прийнято дату проведення вхідного контролю - 26.10.2010р. за дату проведення первинної повірки - 24.03.2010р., яка зазначалась позивачем в актах перевірки щодо дотримання правил споживання природного газу;
		39.3.          позивачем надано всі належні та допустимі докази обґрунтованості складеного розрахунку сум, які підлягають стягненню.
		 
		Позиція у відзиві на касаційну скаргу
		 
		40.          Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечує, вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, наявність своєї вини у пропуску термінів здійснення повірки лічильника не визнає з наступних підстав:
		40.1.          спірний лічильник було встановлено 10.11.2010р., до зазначеної дати не перебував у експлуатації та власності відповідача;
		40.2.          при встановленні спірного лічильника позивачу була повідомлена інша дата повірки - 26.10.2010р., яка в подальшому неодноразово підтверджувалась позивачем в актах перевірки дотримання правил споживання природного газу та достовірності його обліку;
		40.3.          позивач навмисне не повідомив відповідача про дійсну дату первинної повірки та дату наступної повірки;
		40.4.          за результатами експлуатації спірного лічильника протягом 8 днів без відповідної планової повірки позивачем було нараховано обсяги споживання газу близькі до тих, які відповідач спожив за 5 попередніх років його експлуатації.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		 
		41.          Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову та вважає рішення по справі такими, що винесені з повним з'ясуванням обставин справи, вірним застосуванням норм матеріального права та правильним застосуванням норм процесуального права з огляду на наступне.
		42.          Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		43.          Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач порушив свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором, а саме не надав спірний лічильник газу на періодичну повірку позивачу до 24.03.2015р. - міжповірочний інтервал терміном 5 років з дати первинної повірки лічильника (24.03.2010р.), яка зазначена в технічному паспорті лічильника.
		44.          В силу ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
		45.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, за період дії між сторонами договірних відносин щодо постачання газу та на підставі даних договірних відносин експлуатації лічильника газу, здійснювались періодичні перевірки дотримання правил споживання природного газу та достовірності його обліку, за результатами проведення яких сторонами складались та підписувались відповідні акти.
		46.          При цьому, судами також встановлено, що в зазначених актах перевірки позивачем у якості дати повірки лічильника зазначалась інша дата первинної повірки лічильника - 26.10.2010р., а не 24.03.2010р., як встановлено у технічному паспорті лічильника, що також не заперечується самим позивачем, який зазначає, що така дата є хибною та зазначалася представниками позивача помилково.
		47.          За наведених обставин, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанції, що порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної повірки лічильника газу відбулось за відсутності вини останнього, що виключає можливість покладення на нього відповідальності за таке порушення. 
		48.          Суд також погоджується із позицією апеляційного господарського суду щодо того, що донарахування відповідачу, внаслідок перерахунку об'єму поданого газу, до сплати грошових коштів у сумі 6656,58грн. за період з 25.03.2015р. по 02.04.2015р., виходячи з обсягу спожитого газу у 539м3, що на порядки перевищує щомісячні обсяги раніше спожитого відповідачем природного газу є неправомірним та суперечить загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, як справедливість, добросовісність та розумність з огляду на встановлені обставини справи та поведінку сторін.
		49.          Судове рішення, перш за все, має бути справедливим, оскільки право, на якому має ґрунтуватися рішення, не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством.
		50.          Згідно зі ст. ст. 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. 
		51.          У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) Суд зазначив: "Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.  Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."
		52.          Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003р. № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."
		53.          Крім того, Суд не досліджує доводи, викладені в пунктах 39.2 та 39.3 даної постанови, з огляду на положення процесуального закону, а саме:
		54.          Згідно ч. 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		55.          Частиною 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		56.          За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
		57.          У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються позивача.
		58.          Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.          Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Нікопольського управління з експлуатації газового господарства залишити без задоволення.
		2.          Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2017 року у справі №904/11673/16 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                Міщенко І.С.
		 
		Судді                                                                                                Берднік І.С.
		 
		                                                                                                       Суховий В.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...