Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 128/3498/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2018. Зареєстровано: 29.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2018.
Дата набрання законної сили: 08.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 128/3498/17
		провадження № 2/136/237/18
		РІШЕННЯ
		іменем     України
		  "26" березня 2018 р.                                                            м. Липовець
		Липовецький районний суд Вінницької області 
		в складі : головуючого судді Кривенка Д.Т.
		за участі секретаря судових засідань Марчук Н.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою, -
		учасники справи
		позивач ОСОБА_2
		відповідач ОСОБА_3
		ВСТАНОВИВ :
		Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтувала тим, що 07 серпня 2017 року між нею, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 було укладено договір позики, на підтвердження чому останнім в присутності свідків була написана розписка відповідного змісту. Згідно умов вказаного правочину ОСОБА_3 отримав у борг грошові кошти в розмірі 9 000 грн. та зобов'язався їх повернути до 01 листопада 2017 року. Однак в порушення взятих на себе зобов'язань у визначений строк ОСОБА_3 грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом, в якому позивач просить суд стягнути із відповідача на її користь борг за договором позики в сумі 9 317,54 грн., з яких: 9 000,00 грн. - основного боргу за розпискою; 90,81 грн. - інфляційні втрати; 186,04 грн. - проценти за користування; 40,69 грн. - три проценти річних, а також вирішити питання понесених нею судових витрат.
		Ухвалою суду від 09 лютого 2018 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		У визначений судом строк заперечень відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надійшло. Відзиву на позов у визначений судом строк відповідач не подав.
		Зважаючи на викладене, суд розглядає справу за наявними матеріалами, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше, при цьому не здійснюючи фіксування судового засідання технічними засобами.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив, що 07.08.2017 року за договором позики ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 9 000 грн., які він зобов'язувалася повернути до 01 листопада 2017 року. 
		Із паспортних документів позивача, що додані до позовної заяви встановлено, що правильним є прізвище "Скорбун Олена Олександрівна", що свідчить про допущену помилку в тексті розписки в частині зазначення особи у якої позичено грошові кошти "Скорбон". Утім із записів, що зроблені по тексту розписки нижче, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - ОСОБА_6 засвідчили, що ОСОБА_3 позичив грошові кошти саме у "ОСОБА_2О.". Будь - яких заперечень зі сторони відповідача в цій частині не було надано, незважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомленим про наявність цивільної справи в провадженні суду та її розгляд за правилами спрощеного провадження.
		У визначений у правочині строк ОСОБА_3 у добровільному порядку грошові кошти позивачеві не повернув, у зв'язку із чим ОСОБА_2 просила стягнути їх із відповідача в розмірі 9 317,54 грн., з яких: 9 000,00 грн. - основного боргу за розпискою; 90,81 грн. - інфляційні втрати; 186,04 грн. - проценти за користування; 40,69 грн. - 3% річних.
		Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
		Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Оригінал розписки було витребувано за ухвалою суду від 07.03.2018 та безпосередньо досліджено в ході судового розгляду, з якої встановлено, що між сторонами цього спору було укладено у письмовій формі саме Договір позики, який засвідчує передання позикодавцем позичальнику визначеної договором суми грошових коштів та отримання останнім від кредитора певної грошової суми, яку у строк визначений договором відповідач не повернув, оскільки іншого не встановлено.
		Відповідно до Загальних положень про зобов'язання, а саме ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Зі змісту ст.ст. 526, 530 ЦК України випливає, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та ЦК України та у встановлений у зобов'язанні строк.
		Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання та в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором  або законом.
		Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
		Згідно вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Ураховуючи встановлені судом обставини, які були перевірені зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення їй основної суми боргу за Договором позики від 07.08.2017 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
		Вирішуючи вимоги позивача про стягнення процентів за користування грішми, інфляційних втрат та 3% річних, суд виходить з такого.
		Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. 
		Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув суму позики, отож має нести відповідальність сплативши позивачеві суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання -90,81 грн.; 3% річних - 40,69 грн., які наведені у розрахунку позивачем та з яким суд погоджується.
		Суд вважає, що підлягає до стягнення сума грошових коштів у розмірі 186, 04 грн. - проценти за користування грошовими коштами, згідно розрахунку наданого позивачем, оскільки це відповідає вимогам ст.536, 1048 ЦК України, так як у договорі позики відсутні застереження сторін щодо їх не нарахування та іншого не встановлено судом.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджений належними та допустимими доказами, їх сукупність є достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи, отож суд вважає, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
		Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст.525, 526, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 10,13,141,258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_2 (реєстраційни номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1),  до ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2; місце проживання: АДРЕСА_2) про стягнення боргу за розпискою, - задовольнити у повному обсязі.
		Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі 9 317,54 грн., яка складається із: 9 000,00 грн. - основного боргу за розпискою; 90,81 грн. - інфляційні втрати; 186,04 грн. - проценти за користування; 40,69 грн. - три проценти річних.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 640,00 (шістсот сорок гривень 00 коп.) гривень.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		 
		Суддя                                        Д.Т. Кривенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...