Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12131/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2018. Зареєстровано: 30.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2018.
Дата набрання законної сили: 22.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12131/17                                                   Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  22 березня 2018 року                                                                               м. Київ
		          
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача Суддів  За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бора» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бора» (далі - ТОВ «Бора») звернувся до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, затверджене його наказом від 08.09.2017р. № 543; - зобов'язати відповідача скласти та надати ТОВ «Бора» містобудівні умови та обмеження на земельну ділянку площею 2,7873 га, кадастровий номер - 8000000000:72:213:0038, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, яка розташована по вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене наказом від 08.09.2017р. № 543.
		Зобов'язано Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ТОВ «Бора» містобудівні умови та обмеження на земельну ділянку площею 2,7873 га, кадастровий номер - 8000000000:72:213:0038, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, яка розташована по вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва.
		Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «БОРА» (Орендар) та Київською міською радою (Орендодавець) 17.01.2012р. було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, Орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 26.04.2007р. № 503/1164, від 27.11.2008р. № 694/694, від 08.07.2010р. № 1166/4604 та від 23.06.2011р. № 302/5689, за актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором. Об'єктом оренди, відповідно до цього Договору, є земельна ділянка площею 27873 кв.м., розташована за адресою: вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва, за цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:72:213:0038.
		Відповідне право оренди зазначеної земельної ділянки зі строком дії до 16.01.2022р., цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, зареєстроване за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.05.2015р.
		Наведені відомості, у тому числі щодо цільового призначення земельної ділянки, також підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2017р. № НВ-8000577992017.
		З метою отримання на вказану земельну ділянку містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, ТОВ «БОРА» звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявою про надання адміністративної послуги «Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки», додавши до неї наступні документи: засвідчену в установленому порядку копію документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою; ситуаційний план (схему) щодо місцезнаходження земельної ділянки; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксацію земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва; витяг з Державного земельного кадастру, що підтверджується описом документів, що надано до ЦНАП для виконання адміністративної послуги (№ справи 50109-002131966-013-03 від 23.08.2017р.), в якому також зазначений термін виконання адміністративної послуги 06.09.2017р.
		Однак, листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим наказом Департаменту від 08.09.2017р. № 543 на заяву до ЦНАП від 23.08.2017р. № 50109-002131966-013-03, позивача було повідомлено про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі для будівництва житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, у зв'язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації. Додатково, відповідач в своєму листі повідомив позивача про те, що, відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002р. № 370/1804 та Концепції стратегічного розвитку м. Києва (І стадія Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2025 року), ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування.
		Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, яким, на його думку, було безпідставно відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень, звернувся до суду з вищевказаним позовом.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В силу положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 вказаного Закону, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства (абзац другий частини другої статті 24 Закону).
		Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закону).
		Згідно статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави колегії суддів дійти висновку про те, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється, у тому числі, їх орендарями, виключно в межах їх цільового призначення.
		Відповідно до положень частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Таким чином, враховуючи те, що ТОВ «БОРА» є орендарем відповідної земельної ділянки, він має право планування та забудови такої земельної ділянки в межах її цільового призначення.
		При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 26.04.2007р. № 503/1164, відповідну земельну ділянку переведено з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови, у тому числі шляхом внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва, Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста (а.с.79).
		Згідно наявної в матеріалах справи копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2017р. № НВ-8000577992017, орендована ТОВ «БОРА» земельна ділянка площею 2,7873 га, розташована за адресою: вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва, за кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 за цільовим призначенням призначена для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом (а.с.26).
		За приписами пунктів 1, 2, 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об'єктів здійснюється власником або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації.
		Частиною 1 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
		Згідно частини 3 зазначеної статті Закону, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури (в місті Києві відповідні повноваження покладено саме на Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:
		1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;
		2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
		3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
		4) витяг із Державного земельного кадастру.
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.
		Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
		Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
		Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
		Частиною 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
		На виконання вимог ч. 4 та ч. 9 ст. 29 Закону, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (далі - Порядок № 109), який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 289 від 06.11.2017р.
		Відповідно до п. 2.1 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Згідно пункту 2.2 Порядку, для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються:
		засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;
		ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі);
		викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
		кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);
		черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру);
		фотофіксація земельної ділянки (з оточенням);
		містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.
		За умовами п. 2.4. Порядку, єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень може бути лише невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень: про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. Прийняття будь-якого іншого рішення, у тому числі щодо залишення заяви про надання містобудівних умов та обмежень без розгляду та повернення замовнику документів законодавством не передбачено. При цьому, єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є власне невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Будь-яких інших підстав містобудівним законодавством не закріплено.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було подано всі необхідні документи, визначені частиною 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: засвідчену в установленому порядку копію документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою; ситуаційний план (схему) щодо місцезнаходження земельної ділянки; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксацію земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва; витяг з Державного земельного кадастру, що підтверджується описом документів, що надано до ЦНАП для виконання адміністративної послуги (№ справи 50109-002131966-013-03 від 23.08.2017р.), в якому також зазначений термін виконання адміністративної послуги 06.09.2017р.
		Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки.
		При цьому, відповідачем не зазначено, які саме документи, з визначеного законом переліку, не були подані ТОВ «БОРА», а також не надано доказів наявності обставин невідповідності намірів забудови спірної земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, що могло слугувати підставою для відмови у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень.
		Разом з тим, колегія суддів зважає на наявність рішення Київської міської ради від 26.04.2007р. № 503/1164, яким орендовану позивачем земельну ділянку площею 2,7873 га, розташовану за адресою: вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва, з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038, переведено з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови, у тому числі шляхом внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва, Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста.
		Доказів скасування вказаного рішення Київської міської ради від 26.04.2007р. № 503/1164 або прийняття нею іншого рішення про зміну функціонального (цільового) призначення відповідної земельної ділянки (категорії землі) відповідачем надано не було, а матеріали справи таких доказів не містять.
		У зв'язку з цим, за цільовим призначенням орендована позивачем вищезазначена  земельна ділянка призначена саме для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, що власне підтверджується наявним у справі витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2017р. № НВ-8000577992017.
		Водночас, діючим земельним законодавством не передбачена можливості визначення (встановлення та/або зміни) функціонального призначення земельних ділянок Концепцією стратегічного розвитку міста.
		Отже, відповідачем не надано належних і допустимих доказів невідповідності намірів забудови позивачем земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а відтак, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
		Натомість, всупереч вказаних положень Закону та Порядку, не довівши невідповідність намірів забудови земельної ділянки, що є єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, відповідач відмовив позивачу в їх наданні.
		З огляду на зазначене та, враховуючи відсутність доказів невідповідності намірів позивача щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом по вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва, за умови дотримання вимог містобудівного та іншого законодавства.
		Згідно положень статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		З огляду на те, що відповідні повноваження відповідача щодо прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні є його дискреційними повноваженнями, необхідно враховувати положення обов'язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24.03.1988, в якому зазначено, що Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави. Таким чином, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна дія чи бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.
		З огляду на те, що правові підстави для відмови позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки - відсутні, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що вимога ТОВ «БОРА» про зобов'язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження забудови відповідної земельної ділянки є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		В даному випадку, втручання у дискреційні повноваження відповідача, як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, враховуючи, що у межах спірних правовідносин відповідачем не доведено існування підстав для відмови позивачу в отриманні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
		Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРА» та наявність правових підстав для їх задоволення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
		 
		   Суддя-доповідач     Судді     Вівдиченко Т.Р.  Беспалов О.О.  Губська Л.В.Повний текст постанови виготовлено 27.03.2018 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...