Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/2072/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2018.
Дата набрання законної сили: 29.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		№ справи: 756/2072/18
		№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3029/2018
		Головуючий у суді першої інстанції: Андрейчук Т.В 
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 
		 
		29 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:
		                   головуючого  - Немировської О.В. 
		                   суддів - Соколової В.В., Чобіток А.О.
		                   при секретарі - Шепель К.В.
		розглянувши у відкритому судовомузасіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, 
		за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року, 
		 
		встановив:
		у лютому 2018 року заявник звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно її чоловіка ОСОБА_3, посилаючись на те, що він чинить домашнє насильство стосовно неї та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису було відмовлено.  
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник заявника - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким заяву задовольнити та видати обмежувальний припис, посилаючись на порушення норм матеріального  та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
		Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
		Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявник посилалась на те, що ОСОБА_3, з яким вона перебуває у зареєстрованому шлюбі, вчиняє домашнє насильство стосовно неї та їх неповнолітніх дітей. Вказувала, що 23 вересня 2017 року ОСОБА_3 було вчинено домашнє насильство, з приводу чого в провадження Дніпровського районного суду м. Києва перебувала справа про притягнення його до адміністративної відповідальності. Також заявник зазначала, що з 10 по 19 грудня 2017 року її чоловік переховував від неї їх спільних дітей, не виконував своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення відвідування дітьми навчальних закладів та надання їм медичної допомоги, у зв'язку з чим вона була вимушена забрати дітей та змінити їх та своє місце проживання, уклавши договір оренди квартири. Після залишення квартири ОСОБА_3 не повертає їй її особисті речі та речі дітей, чим вчиняє домашнє насильство економічного характеру. У зв'язку з цим заявник просила видати обмежувальних припис строком  на  шість місяців, яким заборонити  ОСОБА_3 перебувати  за місцем  проживання  та  перебування  ОСОБА_3 та малолітніх дітей, зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні її особистими речами та речами дітей, заборонити ОСОБА_3 наближатись на відстань меншу, ніж 100 метрів до місця перебування та навчання дітей, переслідувати та у будь-який спосіб спілкуватись з нею та малолітніми дітьми, а також вести листування та телефонні переговори.
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису було відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
		Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 1, 3, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		 У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено подані докази та не надано ним відповідну оцінку. Зокрема, апелянт вказує, що судом не був взятий до уваги факт вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства 23 вересня 2017 року, про що свідчить постанова Дніпровського районного суду м.Києва від 07 грудня 2017 року. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
		Так, при зверненні до суду з заявою, заявником було надано копію постанови Дніпровського районного суду м.Києва від 07 грудня 2017 року, якою адміністративний матеріал відносно ОСОБА_3 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, було повернуто до Управління патрульної поліції у м.Києві для усунення недоліків. З вказаної постанови вбачається, що до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення, за змістом якого 23 вересня 2017 року ОСОБА_3 вчинив сімейну сварку із ОСОБА_3 Однак, вказана постанова не містить висновків щодо наявності у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення - вчинення домашнього насильства, а тому не може бути належним доказом у даній справі.  
		Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апелянта про те, що зміна її місця проживання свідчить про те, що вона змушена таким чином захищати себе від насильства з боку її чоловіка, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що заявником було змінено місце свого проживання  не з власної ініціативи. 
		Частиною 2 ст. 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
		Матеріали справи свідчать про те, що заявник звернулась до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 Вказані обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_3 наміру збереження сім'ї, що в свою чергу як наслідок має зміну місця проживання - окремо від ОСОБА_3, та не може свідчити про вчинення ним насильства у сім'ї.
		Крім того, не можуть бути доказом вчинення ОСОБА_3 насильства щодо заявника та їх малолітніх дітей доводи апеляційної скарги про наявність кримінальних проваджень, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за зверненнями заявника, оскільки сама по собі наявність таких даних не є доказом вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень.
		Слід зазначити, що безпідставними та необґрунтованими є і доводи заявника про те, що в період з 10 по 19 грудня 2017 року її чоловік переховував від неї малолітніх дітей, а також посилання на те, що діти захворіли у зв'язку з вчиненням батьком щодо них домашнього насильства. 
		Враховуючи вік малолітніх дітей, а також пору року та погодні умови, копії довідок про захворювання дітей на ГРВІ у вказаний період не можуть свідчити про наявність причинно-наслідкового зв'язку між захворюванням дітей та діями ОСОБА_3 Крім того, заявник зазначає, що батько дітей переховував їх від неї, тоді як в той же час вказує, що діти знаходились за місцем їх реєстрації та постійного проживання разом з батьком.
		Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що судом не було належним чином досліджено та надано оцінку наявним у матеріалах справи відеозаписам та фотокартці, оскільки апелянтом не зазначено, на підтвердження яких обставин нею були надані вказані докази.  
		Посилання у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 перешкоджає користуватись заявнику належними їй речами в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження. Матеріали справи не містять доказів про чинення ОСОБА_3 перешкод у користуванні її речами, а сам по собі факт звернення її представником із вимогою про передачу речей не може свідчити про наявність таких речей у квартирі, в якій проживає ОСОБА_3, а також про відсутність у заявника до неї доступу.
		Відповідно до положень ст.1  Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
		Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
		Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання, порядку та способу спілкування з дітьми та їх виховання, оскільки заявник разом з малолітніми дітьми виїхала з постійного місця їх проживання та перешкоджає батьку у спілкуванні з ними.Однак, беззаперечних доказів на підтвердження чинення ОСОБА_3 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявником до суду не надано, а тому підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника та малолітніх дітей у зв'язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису  відсутні.
		Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом перевірки під час розгляду справи судом першої інстанції, отримали належну правову оцінку та висновків суду не спростовують, а тому  апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд 
		 
		постановив: 
		апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
		Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2018 року.
		 
		Головуючий                                                
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...