Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/17231/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано судом: 03.04.2018. Зареєстровано: 04.04.2018. Оприлюднено: 06.04.2018.
Дата набрання законної сили: 26.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/17231/16                                     Головуючий у І інстанції - Аблов Є.В.
		                                                                                                Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  26 березня 2018 року                                                                                 м. Київ
		          
		Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
		                     Головуючого-судді:                              Кучми А.Ю.
		                                           суддів:                               Аліменка В.О., Безименної Н.В.
		                    за участю секретаря:                              Тищенко Н.В.,      
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі  Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2017 (м. Київ, дата виготовлення повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі  Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
		                                                  В С Т А Н О В И Л А:
		 
		ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2016 №0029951304 на загальну суму 25093,83 винесене Державною податковою інспекцією у Деснянському районі  Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17.06.2016 №0029951304.
		Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ксерокопії платіжних документів, надані позивачем не підтверджують сплати нею відсотків по іпотечному кредиту, тому витрати пов'язані зі сплатою частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом в позивача відсутні.
		Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акта камеральної перевірки від 25.05.2016 №5029/26-52-13-04/НОМЕР_1 щодо не підтвердження документально сплати позивачем протягом 2015 року відсотків за іпотечним кредитом у розмірі 25093,83 грн, та відповідно отримання права на податкову знижку в цьому звітному періоді на вказану суму коштів.
		Представник відповідача у судовому засідання підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду першої інстанції.
		Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, до суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому викладені обставини на спростування доводів апеляційної скарги та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 подала до Державної податкової інспекції у Деснянському районі  Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві податкову декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, де, зокрема:  у рядку 14 «Загальна сума фактично здійснених протягом звітного податкового року витрат» задекларувала показник у розмірі 102218,83 грн; у рядку 15 «Сума нарахованої заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до накопичувального фонду, а також на суму податкової  соціальної пільги за її наявності» - 317019,92 грн;  у рядку 16  «Сума (вартість) витрат платника податку - резидента, дозволених до включення до податкової знижки» - 102218,83 грн; у рядку 17 «Сума податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку (графа 4 рядка 10.1 - (рядок 15 - рядок 16) * на ставки податку, визначені пунктом 167.1 статті 167 розділу IV ПКУ)», рядку 19 «Сума податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з використанням права на податкову знижку та/або  при перерахунку доходів згідно з підпунктом «є» пункту  176.1 статті 176 ПКУ» та у рядку 23.2 «Сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету» задекларувала суму у розмірі 25093,83 грн.
		Податкова знижка у розмірі 25093,83 грн відображена позивачем у зв'язку зі сплатою відсотків за іпотечним кредитом.
		25.05.2016 працівником ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена камеральна перевірка податкової декларації ОСОБА_2 про майновий стан і доходи за 2015 року з додатками до неї (документами на підтвердження понесених витрат), за результатами якої складений акт від 25.05.2016 №5029/26-52-13-04/НОМЕР_1, в якому зазначено, що за висновками акта перевірки ксерекопії платіжних документів, наданих позивачем разом з податковою декларацією не підтверджують сплату нею саме відсотків за іпотечним кредитом, тому перевіряючим не встановлено понесення позивачем витрати, пов'язаних зі сплатою частини суми процентів за користування іпотечним кредитом.
		17.06.2016 відповідачем на підставі акта камеральної перевірки від 25.05.2016 №5029/26-52-13-04/НОМЕР_1 прийнято податкове повідомлення-рішення за №0029951304, яким позивачу за порушення пп.166.3.1 п.166.3 ст.166 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 25093,83 грн.
		Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
		Відповідно до пп. 166.1.1, 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року; підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
		Підпункт 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, як частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 175 Податкового кодексу України визначено перелік умов, при наявності яких платник податку має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом
		З аналізу вищевикладених норм вбачається, що платник податку з доходів фізичних осіб - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року, визначену відповідно до статті 175 Податкового кодексу України та підтверджену відповідними платіжними та розрахунковими документ-тами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).
		Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 (позичальник) та ЗАТ «Інвест-Кредит-Банк» (кредитор) укладено договір про іпотечний кредит від 16.05.2008 №95-Ф/08/04, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №2 від 06.06.2008 до цього договору про іпотечний кредит,  кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 900000 грн, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредиту зазначеній сумі коштів, а також сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14% річних.
		Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 і 2.4 вказаного договору кредит надається строком погашення не пізніше 23.05.2038 року на придбання у власність окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Погашення платежів за кредитом здійснюється позичальником виключно у національній валюті України - гривні.
		Позичальник зобов'язується щомісячно до 23 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтет ними платежами в сумі не менше 10663,85 грн відповідно до графіку погашення кредиту, шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок №29096101012066, відкритий у кредитора.
		Згідно наданого позивачем графіку погашення іпотечного кредиту - додатку до договору про іпотечний кредит на кожну дату погашення встановлюється розмір планового платежу, який складається з визначених сум платежу погашення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом.
		Згідно п. 2.6 договору про іпотечний кредит передбачено, що при надходженні від позичальника коштів у рахунок погашення кредиту та відсотків за користування ним виконання зобов'язань здійснюється у наступній черговості: сплата комісійної винагороди в разі дострокового погашення кредиту у випадках, визначених в розділі 4 цього договору; сплата пені на прострочені нараховані відсотки за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); сплата прострочених нарахованих відсотків за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); сплата нарахованих строкових відсотків за користування кредитом; сплата простроченої заборгованості за кредитом (якщо прострочення буде мати місце); сплата строкової заборгованості за кредитом.
		В забезпечення виконання зобов'язань за іпотечним кредитом позивач передав ЗАТ «Інвест-Кредит-Банк» в іпотеку згадану вище квартиру.
		Згідно витягу з Державного реєстру правочинів (№6020236 від 02.06.2008) вбачається придбання ОСОБА_2 у приватну власність квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 02.06.2008 (номер правочину №2933231). За вказаною адресою у паспорті позивача зроблено відмітку про реєстрацію місця проживання. Також Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна позивачу 15.10.2009 видано реєстраційне посвідчення №0018494 на вказану вище квартиру.
		У подальшому ЗАТ «Інвест-Кредит-Банк» передало право вимоги за іпотечним кредитом Державній іпотечній установі.
		Згідно з квитанціями від 06.01.2015 №43935647 на суму 22000 грн, від 30.04.2015 на суму 10700 грн, від 25.03.2015 на суму 10000 грн, від 04.04.2015 на суму 10000 грн., від 25.05.2015 №12172339 на суму 10700 грн, від 02.06.2015 №12244037 на суму 10700 грн, від 26.06.2015 №12525818 на суму 11000 грн, від 24.07.2015 № 12851623 на суму 10700 грн, від  26.08.2015 №13199265 на суму 10700 грн, від 23.09.2015 на суму 10700 грн, від 23.10.2015 №13899920 на суму 10700 грн, від 24.11.2015 №567 на суму 11000 грн, від 22.12.2015 №14643130 на суму 10700 грн позивач сплатив на користь Державної іпотечної установи відповідні платежі за іпотечним договором.
		Відповідач вважає, що позивач не має права на податкову знижу за іпотечним житловим кредитом, у зв'язку із відсутністю у поданих разом з податковою декларацією платіжних документах (квитанціях) розбивки на проценти та основну суму боргу за кредитом, інших підстав для відмови у наданні податкової знижки відповідачем не наведено.
		Норми Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податку на отримання податкової знижки на частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом від форми платіжних документів та внесення платежів за користування іпотечним кредитом.
		З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем квитанції не містять розбивки на суму процентів та окремо на суму основного боргу за іпотечним кредитом, при цьому за даними листа Державної іпотечної установи від 04.09.2017 №5845/11/3, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 загальна сума сплачених позивачем відсотків за іпотечним кредитом складає 122672,50 грн (що є  більшою сумою за задекларовану позивачем у податкові декларації за 2015 рік суму витрат, дозволених до включення до податкової знижки, - 102218,83 грн).
		Разом із тим, позивачем самостійно було здійснено вірний розрахунок сплачених у 2015 році відсотків та тіла кредиту відповідно до графіку погашення іпотечного кредиту (додаток до договору про іпотечний кредит від 16.05.2008 №95-ф/08/04) (а.с.26-30).
		Судом першої інстанції вірно зазначено, що доказів, які б спростовували факт сплати позивачем процентів (відсотків) за іпотечним кредитом у задекларованому розмірі, відповідачем не надано, та не наведено інших підстав, які б позбавляли позивача права на податкову знижку. Правильність розрахунку суми податкової знижки на частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом у розмірі 25093,83 грн відповідачем не спростовується.
		Колегія суддів зазначає, що податковий орган в разі наявності сумнівів щодо правильності розрахунку суми податкової знижки на частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом чи необхідності наведення певних уточнень, не був позбавлений можливості запропонувати позивачу подати відповідні документи при проведенні камеральної перевірки, в тому числі подати підтверджуючі документи щодо зазначення окремо суми процентів та суми основного боргу сплачених за кредитом.
		Крім того, в матеріалах справи міститься графік погашення іпотечного кредиту (додаток до договору про іпотечний кредит від 16.05.2008 №95-ф/08/04) (а.с.26-30) з якого видно суму сплати як основного кредиту, так і відсотків користування кредитом, натомість податковим органом не було витребувано такі документи під час проведення камеральної перевірки та не було надано їм належної оцінки під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи дотримання позивачем умов для отримання податкової знижки на частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом та наявність у справі необхідних підтверджуючих документів, позивач правомірно відобразив у податковій декларації суму податкової знижки та податку, що підлягає поверненню з бюджету, у розмірі 25093,83 грн, тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2016 №0029951304 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Відповідачем у своїй апеляцій скарзі не наведено жодних доводів на спростування рішення суду першої інстанції, не надано доказів щодо наявності порушення позивачем норм Податкового кодексу України.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі  Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2017 - без змін.
		Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
		Повний текст постанови виготовлено 02.04.2018.
		 
		Головуючий-суддя:                                                                              А.Ю. Кучма
		                      
		Судді:                                                                                                     В.О. Аліменко
		                                                                                                                  
		                                                                                                            Н.В. Безименна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...