Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/23549/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 04.04.2018. Зареєстровано: 04.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2018.
Дата набрання законної сили: 25.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		28.03.2018Справа №  910/23549/17
		 
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест-17»доКиївської міської державної адміністраціїза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача1. Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)проприпинення права користування землею та зобов'язання укласти договірСуддя Босий В.П.
		при секретарі судового засідання Єрмак Т.Ю.
		Представники сторін:
		від позивача:Сєтов М.О., Фомін М.В.від відповідача:не з'явивсявід третьої особи 1:Голодюк Л.М.від третьої особи 2:Хоменко А.Г.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест-17» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації (надалі - КМДА) про припинення права користування землею та зобов'язання укласти договір.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірної відмови відповідача в припиненні права Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами постійного користування земельною ділянкою яка розташована за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Анрі Барбюса, 52/1, площею 3,1863 га (кадастровий номер 8000000000:79:067:0001), позивач як власник нерухомого майна, що збудоване на вказаній земельній ділянці, позбавлений можливості укласти відповідний договір оренди спірної земельної ділянки та отримання її у фактичне користування.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2017 р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами (надалі - «Видавництво») в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, підготовче засідання призначено на 22.01.2018 р.
		12.01.2018 р. від представника третьої особи до канцелярії суду надійшли пояснення щодо позову, згідно яких Видавництво дійсно відмовилося від права постійного користування спірною земельною ділянкою, проте така відмова відповідачем прийнята не була, і станом на момент розгляду справи право постійного користування не припинено.
		22.01.2018 р. в підготовчому засіданні судом оголошувалась перерва на 07.02.2018 р.
		30.01.2018 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що припинення права постійного користування Видавництва можливе при умові оформлення відповідного права користування землею балансоутримувачем житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу, збудованого на спірній земельній ділянці.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2018 р. залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 26.02.2018 р.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.03.2018 р.
		Представники позивача в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.
		В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника в повідомленні про вручення поштового відправлення №0103046474957.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Пунктом 1 частини 3 вказаної статті передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		За таких обставин, враховуючи не повідомлення представником відповідача причин неявки в судове засідання, справа була розглянута за відсутності представника відповідача.
		Представник третьої особи 1 в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги щодо припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою підтримав.
		Представник третьої особи 2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.
		В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами згідно статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Київської міської ради №924/7160 від 15.12.2011 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Видавництву для будівництва житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу а вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва; надано Видавництву, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в постійне користування земельну ділянку площею 3,1863 га для будівництва житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу а вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до п. 4 рішення КМР №85/186 від 17.12.1998 р.
		На підставі вказаного рішення Видавництву був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ№389735 від 02.03.2012 р.
		У зв'язку з завершенням будівництва житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу, що знаходиться на земельній ділянці по вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва, вказаний комплекс було введено в експлуатацію з присвоєнням відповідним чергам будівництва наступних поштових адрес:
		- вул. Академіка Філатова, 2/1 у Печерському районі м. Києва;
		- вул. Саперне поле, 12 у Печерському районі м. Києва;
		- вул. Саперне поле, 14/55 у Печерському районі м. Києва;
		- вул. Анрі Барбюса, 51/1-А у Печерському районі м. Києва.
		Згідно наявних в матеріалах справи копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Товариство є власником нежитлового приміщення загальною площею 156,2 кв.м, що розташоване а адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 51/1-А, прим. 1140 (витяг №92086162), а також нежитлового приміщення загальною площею 445,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55, прим. №1005 (витяг №102543739).
		У зв'язку з набуттям у власність вказаного нерухомого майна, позивач звернувся до Видавництва з проханням вирішити питання щодо передачі земельної ділянки площею 3,19 га, розташованої за адресою: вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва, до земель запасу, а саме відмовитися від права постійного користування такою земельною ділянкою.
		Листом №1-465-к від 16.11.2017 р. Видавництво зверталося до Київської міської державної адміністрації, в якому просило зняти з реєстрації державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ№389735 та припинити право постійного користування.
		У відповідь на вказане звернення третьої особи, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направлено лист №057026-21546 від 29.11.217 р., яким повідомлено, що припинення права постійного користування Видавництва спірною земельною ділянкою можливе при умові оформлення права користування землею у відповідності до вимог чинного законодавства балансоутримувачу зазначеного житлово-офісно-торговельно-розважального комплекс.
		Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідача прийняти відмову Видавництва від права користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим позивач просить суд припинити таке право з 16.11.2017 р., скасувати державну реєстрацію акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ№389735, а також зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки.
		Відповідно до статей 3, 4 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. 
		Згідно з приписами статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України  до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). 
		За змістом ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України  покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. 
		З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.  
		Отже, Товариство, набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України набуло право на отримання у власність або користування земельної ділянки, на якій знаходиться придбаний ним будинок та земельної ділянки, яка є необхідною для його обслуговування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
		На момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно, а також на момент розгляду даної справи, земельна ділянка по вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва знаходиться в постійному користування Видавництва на підставі акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ№389735 від 02.03.2012 р.
		Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		За змістом ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 
		а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 
		б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 
		в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 
		г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; 
		ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 
		д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 
		е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
		є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
		За змістом ч. 1 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.
		Тобто, вирішення питання щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою може мати місце лише після прийняття власником земельної ділянки рішення про припинення такого права.
		Листом №1-465-к від 16.11.2017 р. Видавництво звернулося до Київської міської державної адміністрації, в якому просило зняти з реєстрації державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ№389735 та припинити право постійного користування.
		Таким чином, Видавництво у встановлено Земельним кодексом України порядку вчинило усі необхідні та залежні від нього дії щодо добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою.
		Відповідно до частини 3 та 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
		Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		Аналогічні роз'яснення надані Державним агентством земельних ресурсів України у листі від 10.08.2012 р. №12905/17/11-2.
		Натомість, Київська міська державна адміністрація в порушення частини 3 та 4 статті 142 Земельного кодексу України не прийняла відповідного рішення та не повідомила про його прийняття Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		У відповідь на вказане звернення третьої особи, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направлено лист №057026-21546 від 29.11.217 р., яким повідомлено, що припинення права постійного користування Видавництва спірною земельною ділянкою можливе при умові оформлення права користування землею у відповідності до вимог чинного законодавства балансоутримувачу зазначеного житлово-офісно-торговельно-розважального комплекс.
		В той же час суд відзначає, що чинним законодавством України не передбачено такої підстави для відкладення вирішення питання про припинення права користування, яку зазначив відповідач.
		Тобто, відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства, поставив вирішення питання щодо припинення Видавництву права користування земельною ділянкою у залежність від звернення третіх осіб стосовно реєстрації прав на спірну земельну ділянку.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. 
		В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
		Відповідно до пункту 6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
		При цьому, суд зазначає, що одними із засад цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
		Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
		Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Отже, указані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес особи.
		При цьому, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
		Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		В даному випадку суд враховує, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які виявилися у безпідставній відмові землекористувачу припинити право постійного користування земельною ділянкою, позивач позбавлений можливості в установленому законом порядку оформити своє право на земельну ділянку, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомого майна, яке було набуте ним в силу ст.ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.
		З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування способу захисту у вигляді припинення права користування Видавництва земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Анрі Барбюса, 52/1, площею 3,1863 га (кадастровий номер 8000000000:79:067:0001).
		Вимога позивача про скасування реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №389735 від 02.03.2012 р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №02-9-00137 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
		До 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавались у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. (втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року N 1051, яка набрала чинності з 1 січня 2013 р.) були затверджені Порядки ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. Пунктом 22 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі було визначено, що запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів скасовується посадовою особою на підставі рішення суду. Скасування запису здійснюється шляхом внесення до автоматизованої системи відомостей про скасування із зазначенням дати та підстави скасування, посади, прізвища та ініціалів посадової особи, яка скасувала запис, і формування з використанням автоматизованої системи нових аркушів Книги записів, що засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держземагентства.
		З 1 січня 2013 р. право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Відповідно до статті 10 цього Закону Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
		За змістом статті 26 цього Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		Відтак, вимога позивача про скасування реєстрації державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного на момент прийняття рішення у даній справі законодавства України.
		Крім того, вимога позивача про зобов'язання відповідача укласти з Товариством договір оренди спірної земельної ділянки є передчасним з огляду на наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.
		За статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Таким чином, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок, при цьому вступає у цивільні та господарські правовідносини з юридичними та фізичними особами. Отже у таких відносинах держава або територіальна громада є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами. 
		Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011  № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» вбачається, що підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України. Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.
		Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).
		Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ст. 123 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. 
		При цьому, станом на момент прийняття рішення у даній справі в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту звернення Товариства до КМДА із відповідною заявою для уклаення договору оренди спірної земельної ділянки, а також прийняття КМДА відповідного рішення в порядку ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України.
		За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Товариства, а саме в частині припинення права користування  Видавництва земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Анрі Барбюса, 52/1, площею 3,1863 га.
		В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
		Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест-17» задовольнити частково.
		2. Припинити право користування  Державного видавництва «Преса України» Державного управління справами земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Анрі Барбюса, 52/1, площею 3,1863 га (кадастровий номер 8000000000:79:067:0001).
		3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
		4. Стягнути з Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 00022527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудінвест-17» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26-ж, оф. 6-17; ідентифікаційний код 33157360) судовий збір у розмірі 1  600,00 грн. Видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 04.04.2018 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                                               В.П. Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...