Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 666/4957/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 04.04.2018. Зареєстровано: 05.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2018.
Дата набрання законної сили: 20.02.2019
Результат оскарження 20.02.2019 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №666/4957/15-ц
		 Пров. №2/766/3004/18
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(ЗАОЧНЕ)
		 
		19.03.2018
		Херсонський міський суд Херсонської області у складі: 
		головуючий суддя  Гаврилов Д.В.,
		секретар  Рєпа А.О.,                                        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, визнання договору страхування недійсним, стягнення коштів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
		в с т а н о в и в:
		Представник публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 16.03.2018 року просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 17538,07 доларів США та судові витрати.
		Позивач обґрунтовує позовні вимоги тими обставинами, що відповідно до укладеного кредитного договору №HED0GK00001829 від 23.03.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 42000 доларів США на термін до 20.02.2027 року та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Прийняті на себе зобов'язання, відповідач не виконує, що є підставою для стягнення заборгованості по кредитному договору, яка становить станом на 16.03.2018 року 17538,07 доларів США, що еквівалентно 460725,10 грн. в судовому порядку.
		ОСОБА_1 в свою чергу звернувся до суду з зустрічним позовом, неодноразово уточнював позовні вимоги та з урахуванням останніх уточнень просив: 
		- визнати недійсними пункти кредитного договору 7.1. відносно фінансового інструменту (частин 1, 2, 7 статті 18 ЗУ "Про захист прав споживачів") та пунктів 2.1.1, 2.1.3., 2.2.5, 2.2.7 щодо спонукання укладання додаткових договорів та порядок сплати страхових платежів (ч. 3 ст 19 ЗУ "Про захист прав споживачів");
		- визнати з боку Приватбанк факти порушення прав ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг, при оформленні кредитного договору №HED0GK00001829 від 23.03.2007 з недотриманням в момент складання правочину вимог законів України (ст. 215 ЦК України);
		- встановити нікчемність правочину між ОСОБА_1 та ПАТ КБ Приватбанк і визнати недійсним кредитний договір №HED0GK00001829 від 23.03.2007 року відповідно до статей 203, 208, 215, 1055 ЦК України з наслідками ст. 216 ЦК України.;
		- признати недійсними договір іпотеки від 27.03.2007 року зареєстрований в реєстрі за №1639, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 В відповідно до ст. 17 ЗУ "Про Іпотеку" та ч. 2 ст. 548 ЦК України.
		- визнати недійсною реєстрацію іпотеки, Витяг з державного реєстру іпотек зареєстрованого 27.03.2007 за № 4703804 приватним нотаріусом ОСОБА_2;
		- признати недійсною заборону відчуження квартири, яка розташована АДРЕСА_1, зареєстрованою в реєстрі за № 1640, накладеної приватним нотаріусом ОСОБА_2;
		- стягнути згідно статей 1055, 216 ЦК України з Приватбанк на користь ОСОБА_1 після взаємного зарахування згідно ст. 601 ЦК України 20922 доларів США різницю між отриманого від Приватбанку кредиту у сумі 42000 доларів США та сплаченою за кредит сумою 62922 долари США;
		- стягнути з Приватбанку на користь ОСОБА_1 збитки, матеріальну шкоду у сумі 39766,17 доларів США як компенсацію за порушення прав споживачів, невиконання вимог Законів України та численні недоліки при оформленні кредитного договору, за упущені вигоди (ч. 1, 2, 3 ст 22, ст. 1209 ЦК України; пункту 5 ст. 4 та ч. 9 ст 18 ЗУ "Про захист прав споживачів");
		- стягнути з Приватбанку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 200000 грн. як компенсацію за всі переживання, страждання отримані внаслідок численних недоліків у кредитному договорі, порушення прав споживача, за протиправні дії з боку Приватбанку (ст 23 , ст. 1209 ЦК України та пункт 5 ст. 4 ЗУ "Про захист прав споживачів");
		- стягнути з Приватбанку на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у сумі 6090 грн.
		Зустрічний позов обґрунтовано тими обставинами, що кредитний договір №HED0GK00001829 від 23.03.2007 року є нікчемним, тому що він укладений з недодержанням письмової форми, не відповідає ч. 2 ст. 207, ст. 1055 ЦК України. Між ОСОБА_3 та Привабанком після укладання нікчемного кредитного договору виконувалися певні умови правочину, тому ОСОБА_1 вважає за необхідне визнання нікчемності правочину судом з наслідками які передбачені у ст. 216 ЦК України. На думку позивача за зустрічним позовом умови договору споживчого кредиту є несправедливі в цілому, в договорі не дотримано принципу добросовісності, розумності та існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на погіршення становища споживача фінансових послуг. Пункти 2.1.1., 2.1.3., 2.2.5., 2.2.7. кредитного договору на думку позивача за зустрічним позовом є несправедливі, вони вводять в оману і вказують на нечесну підприємницьку практику. Також зазначає, що Приватбанком не було надано ОСОБА_1 своєчасної, достовірної та повної інформації в письмовій формі про кредитні умови. 
		Представник публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в судовому засіданні позові вимоги за основним позовом підтримав в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував, надав письмові заперечення на зустрічний позов.
		Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі проти основного позову заперечував, надав письмові заперечення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, суд приходить до висновку, що основний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 23.03.2007 року між публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № HED0GK00001829, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 42000 доларів США на строк до 20.02.2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
		Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного стану.
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
		Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.     
		Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.     Статтею 599 ЦК Українивстановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, не надав своєчасно та у повному обсязі банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 16.03.2018 року утворилась заборгованість за кредитним договором №HED0GK00001829 від 23.03.2007 року в сумі 17538,07 доларів США з яких: 14585,57 доларів США заборгованість за кредитом, 2952,50 доларів США- заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
		Відповідачем за основним позовом вказаний розрахунок не спростований, та не надано суду доказів погашення зазначеної заборгованості.
		Пленум Верховного Суду України у постанові №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснив, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
		Відповідно до розпорядження НБУ станом на 19.03.2018 року курс долара США складає 26,3539 грн. за 1 долар США, а тому сума заборгованості у розмірі 17538,07 доларів США на час ухвалення рішення у гривневому еквіваленті складає 462196,54 грн.
		Таким чином, суд вважає, що належними та допустимими доказами було доведено те, що відповідач за основним позовом не виконав взяті на себе зобов'язання та не сплатив борг за кредитним договором, а тому позовні вимоги за основним позовом є обґрунтованими.
		Щодо вимог за зустрічним позовом суд дійшов висновку про відмову в задоволенні, виходячи з наступного. 
		Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Як вбачається зі змісту спірного кредитного договору в ньому передбачено всі істотні умови такого виду договорів, відповідно до вимог чинного на час його підписання цивільного законодавства. 
		Оспорюваний кредитний договір містить інформацію як про суму кредиту (п.1.1), так і про дату укладення правочину, відсоткову ставку та плату за обслуговування кредитної заборгованості (п.п. 1.2-1.4).
		Таким чином, укладаючи договір HED0GK00001829 від 23.03.2007 року, сторони дійшли згоди щодо його укладання відповідно до викладених в ньому умов, а відтак, з власної ініціативи, з власної волі та на свій розсуд визначили для себе правила подальшої поведінки.
		Що стосується посилань позивача за зустрічним позовом про незаконність встановлення банком винагороди за надання фінансового інструменту, слід зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту, зокрема, зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з врахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
		Статтею 2 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
		Згідно п.8 ст.47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
		Наведене свідчить про те, що така форма витрат, як винагорода за надані послуги існує, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
		Згідно з ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ч. 1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.                                             Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.                                                       Посилання позивача за зустрічним позовом на невиконання банком вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом ненадання вичерпної інформації про умови кредитування та вартість кредиту є безпідставними, оскільки банком на виконання відповідних положень ЗУ "Про захист споживачів" надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог ЗУ "Про захист споживачів" є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що кредитний договір відповідає вимогам ЗУ "Про захист прав споживачів", ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а тому підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України не вбачається.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв'язку з задоволенням основного позову з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" підлягають стягненню 3654 грн., в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору
		Керуючись ст. ст. 202, 207, 509, 1046, 1054, 1071, 1167 ЦК України, ст. ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
		         
		в и р і ш и в:
		Первісний позов задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місце знаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний номер юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №HED0GK0001829 від 23.03.2007 року 17538,07 доларів США, а також 3654 грн. судового збору.
		У задоволенні зустрічного позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		 
		 
		СуддяОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...