Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5024/1403/2011 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання права власності; державної, комунальної.
Надіслано для оприлюднення: 06.04.2018. Зареєстровано: 08.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2018.
Дата набрання законної сили: 05.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		05 квітня 2018 року  м. ОдесаСправа № 5024/1403/2011Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
		головуючого судді: Величко Т.А.
		суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
		 
		секретар судового засідання  Колбасова О.Ф.
		 
		за участю представників учасників процесу:
		від прокуратури - ОСОБА_1, довіреність  № 032753 від 27.03.2015; 
		від позивача  ОСОБА_2, довіреність  № 11 від 02.01.2018;
		від відповідача-1 - ОСОБА_3, довіреність  № 29-12/05 від 29.12.2017;  
		від відповідача-2  не зявився;
		від третьої особи  не зявився;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»
		на рішення господарського суду Херсонської  області від 12.05.2017р. 
		у справі № 5024/1403/2011 
		за позовом: прокурора Скадовського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
		до відповідачів:
		1. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»;
		2.  Дочірнього підприємства «Санаторій для дітей з батьками «Скадовськ»;
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Федерації професійних спілок України
		про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння,
		 
		суддя суду першої інстанції: ОСОБА_4
		дата винесення рішення: 12.05.2017 р.
		повний текст рішення складено: 19.05.2017 р.
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		В липні 2011 року прокурор Скадовського району Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Дочірнього підприємства «Санаторій для дітей з батьками «Скадовськ», третя особа  Федерація професійних спілок України, в якому просив суд:
		-  визнати  за державою в особі уповноваженого органу право власності на будівлі та споруди санаторію для дітей з батьками "Скадовськ", що знаходяться за адресою: м.Скадовськ, вул.Набережна, 1 та складається з спальних корпусів "А", 938,5 кв.м; їдальні "Б", 936,3 кв.м.; житлового будинку 2-х квартирного "В", 76,1 кв.м;  допоміжної споруди "Г"; допоміжної споруди "Д"; овощесховища "Л"; пральні "М"; спального комплексу "О", 1286,7 кв.м; спального корпусу "Р", 2408,3 кв.м.; навісу "С", гаражу "Т", адмінкорпусу "Е", 248,2 кв.м.; літнього кінотеатру "Є"; гуртожитку "І", 219,5 кв.м.; спального корпусу "Ф", 4087,4 кв.м; корпусу громадських приміщень, фітобару, "Ф1", 2648,9 кв.м.; котельні "Х", трансформатору, підстанції "Ц"; теплиці "Ч"; трансформатору, підстанції "Ю"; дитячого майданчика №1; спортивного майданчику №2; насосної станції №3; венткамери №6; дитячого майданчику №7, туалету №8; будівлі човнярної станції №9; резервуару для води №10; доріжки асф. №11; дороги асф. №12; тротуарної доріжки №13; дороги асф. №14; тротуарної дорожки №16; огорожі №17, огорожі №18; тенісного корту №19; автозупинки №20; будівлі  рятувальної станції №21, пункту прокату №22; майстерні №23; шкіперської №24; водонапірної башні №25; арт. свердловини №26; огорожі №27, трансформаторної "ТТ";
		-  витребувати з незаконного володіння відповідача - ПАТ ЛОЗ ПУ "Укрпрофоздоровниця" вищезазначене майно.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірне майно санаторію, який діє з 1921р., будувалося поступово у 1960-1980 роки на кошти всеукраїнської республіканської  професійної спілки та підприємств з подальшою його безоплатною передачею оздоровчому закладу. До розпаду СРСР майно оздоровчого закладу перебувало на балансі Миколаївської територіальної ради по управлінню курортами профспілок, яка підпорядковувалася Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок. На виконання ОСОБА_5 Міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я безоплатно передало  Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих, підвищення ролі профспілок. Пунктом 2 цієї постанови передбачено передачу зазначеного майна профспілковим організаціям у відання. Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської ради профспілок стала ОСОБА_5 Федерації незалежних профспілок, правонаступником якої, в свою чергу, стала Федерація професійних спілок України, яка в подальшому виступила засновником ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та безпідставно без дозволу уповноваженого органу передала майно, що є державною власністю, у тому числі й спірне майно до статутного фонду ЗАТ, яке в подальшому визнало право власності на це майно, змінивши його форму власності. Зміна форми власності відбулась з порушенням діючих на той час ст.1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України від 10.09.1991р., якою встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю; постанови ВР Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990р. №506, якою введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна; постанов Верховної ради України №2268-ХІІ від 10.04.1992р. та №3943-ХІІ від 04.02.1994р., якими передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус загальнодержавного, Фонд державного майна України здійснює  право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій.
		Нормативно позов обґрунтовано положеннями ст.ст.203-213, 321, 325, 328, 388 ЦК України.
		16.08.2011р. прокурор подав суду першої інстанції заяву про доповнення позовних вимог, в якій просив суд поновити строк на подачу позовної заяви та прийняти вказану заяву  до розгляду; доповнити позовні вимоги, а саме: визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Скадовської міської ради від 26.02.1999р. за №48 «Про видачу свідоцтва про право власності на обєкти нерухомості».
		23.08.2011 р. Федерацією профспілок України через канцелярію суду подане клопотання про припинення провадження у справі в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради № 48 від 26.02.1999 р., з підстав непідвідомчості господарським судам України.
		В ухвалі від 23.08.2011р. господарський суд Херсонської області зазначив про те, що вищезазначена заява прокурора за своїм смисловим навантаженням та правовою сутністю  фактично є заявою про зміну предмета і підстав позову, оскільки її обґрунтування містять інші додаткові підстави та потребує залучення до участі у справі в якості відповідача виконавчого комітету Скадовської міської ради. Одночасна зміна предмета і підстав позову процесуальною нормою ч.4 ст.22 ГПК України не передбачена (т.2, а.с.3).
		У відзивах на позовну заяву, відповідачі окрім іншого, вказували на безпідставність тверджень прокурора, позивача щодо обставин поновлення строку позовної давності.
		Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.09.2011р., яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 р., позов задоволено.
		ОСОБА_5 Вищого господарського суду України від 14.02.2017 рішення господарського суду Херсонської області від 12.09.2011 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 зі справи № 5024/1403/2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
		Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції вказував на необхідність встановлення початку перебігу строку позовної давності для Фонду державного майна України, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску.
		За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Херсонської області від 12.05.2017 р., позовні вимоги задоволено:
		визнано за державою в особі Фонду державного майна України, м.Київ, код ЄДРПОУ 20055032, право власності на будівлі та споруди санаторію для дітей з батьками "Скадовськ", розташовані у м.Скадовськ, по вул.Набережній, 1, що складаються з спальних корпусів "А", 938,5 кв.м; їдальні "Б", 936,3 кв.м.; житлового будинку 2-х квартирного "В", 76,1 кв.м;  допоміжної споруди "Г"; допоміжної споруди "Д"; овощесховища "Л"; пральні "М"; спального комплексу "О", 1286,7 кв.м; спального корпусу "Р", 2408,3 кв.м.; навісу "С", гаражу "Т", адмінкорпусу "Е", 248,2 кв.м.; літнього кінотеатру "Є"; гуртожитку "І", 219,5 кв.м.; спального корпусу "Ф", 4087,4 кв.м; корпусу громадських приміщень, фітобару, "Ф1", 2648,9 кв.м.; котельні "Х", трансформатору, підстанції "Ц"; теплиці "Ч"; трансформатору, підстанції "Ю"; дитячого майданчика №1; спортивного майданчику №2; насосної станції №3; венткамери №6; дитячого майданчику №7, туалету №8; будівлі човнярної станції №9; резервуару для води №10; доріжки асф. №11; дороги асф. №12; тротуарної доріжки №13; дороги асф. №14; тротуарної дорожки №16; огорожі №17, огорожі №18; тенісного корту №19; автозупинки №20; будівлі  рятувальної станції №21, пункт проката №22; майстерні №23; шкіперської №24; водонапірної башні №25; арт. свердловини №26; огорожі №27, трансформаторної "ТТ". 
		витребувано з незаконного володіння приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м.Київ, код ЄДРПОУ 02563760,  будівлі та споруди санаторію для дітей з батьками "Скадовськ", розташовані у м.Скадовськ, по вул.Набережній, 1, що складаються з з спальних корпусів "А", 938,5 кв.м; їдальні "Б", 936,3 кв.м.; житлового будинку 2-х квартирного "В", 76,1 кв.м;  допоміжної споруди "Г"; допоміжної споруди "Д"; овощесховища "Л"; пральні "М"; спального комплексу "О", 1286,7 кв.м; спального корпусу "Р", 2408,3 кв.м.; навісу "С", гаражу "Т", адмінкорпусу "Е", 248,2 кв.м.; літнього кінотеатру "Є"; гуртожитку "І", 219,5 кв.м.; спального корпусу "Ф", 4087,4 кв.м; корпусу громадських приміщень, фітобару, "Ф1", 2648,9 кв.м.; котельні "Х", трансформатору, підстанції "Ц"; теплиці "Ч"; трансформатору, підстанції "Ю"; дитячого майданчика №1; спортивного майданчику №2; насосної станції №3; венткамери №6; дитячого майданчику №7, туалету №8; будівлі човнярної станції №9; резервуару для води №10; доріжки асф. №11; дороги асф. №12; тротуарної доріжки №13; дороги асф. №14; тротуарної дорожки №16; огорожі №17, огорожі №18; тенісного корту №19; автозупинки №20; будівлі  рятувальної станції №21, пункт проката №22; майстерні №23; шкіперської №24; водонапірної башні №25; арт. свердловини №26; огорожі №27, трансформаторної "ТТ"; вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що згідно постанови ВР України від 10.04.1992  р. №2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРС вирішено тимчасово передати ФДМУ, який згідно п.1 Тимчасового положення про ФДМУ, затвердженого постановою ВРУ від 07.07.1992  р. №2558, здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, тому розпорядження цим майном можливе за згодою Фонду. На даний час питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, спірний об'єкт будинку відпочинку «Скадовськ» є державною власністю, в зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.
		Судом також враховано, що на виконання ОСОБА_5 ВРУ від 01.11.1996  р. №461/96-ВР «Про проект ОСОБА_5 ВРУ про тлумачення постанови ВРУ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» Фондом складений Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991р. знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої  Укрпрофради), до якого також включений спірний об'єкт будинку відпочинку «Скадовськ».
		За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 Федерації незалежних профспілок України не мала правових підстав своєю постановою від 22.11.1991  р. передавати за актом прийому-передачі майна від 24.01.1992  р. у власність створеного нею акціонерного товариства майно санаторію «Скадовськ», яке було державною власністю, без погодження з уповноваженим органом, яким є Фонд державного майна України.
		При цьому, у вирішенні питання щодо застосування до заявлених вимог строку позовної давності, місцевий господарський суд зазначив, що позивачу - Фонду державного майна України, про наявність порушень інтересів держави права власності стало відомо після оприлюднення результатів прокурорської перевірки, проведеної за дорученням Генеральної прокуратури від  04.08.2011 р. Порушення, що були підставою для звернення з позовом, були встановлені і стали відомі прокурору під час здійснення перевірки. За правилами, встановленими ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або мала довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Відтак, позов заявлений в межах встановленого законом строку позовної давності, який для даної категорії спору становить 3 роки, тому порушене право підлягає захисту.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення господарського суду Херсонської області від 12.05.2017 у справі № 5024/1403/2011 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові повністю.
		Підставами для скасування рішення місцевого господарського суду апелянт визначає невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
		За змістом апеляційної скарги, апелянт вказує на правомірність володіння Федерацією незалежних професійних спілок України профспілковим майном на час створення АТ «Укрпрофоздоровниця», враховуючи наступні обставини:
		загальносоюзний статус мали лише професійні спілки СРСР та їх органи управління. Профспілки УРСР мали статус республіканських та не відносились до загальносоюзних громадських організацій;
		виходячи з положень ст.10 Конституції УРСР 1978р., ст. ст. 87, 97, 98 ЦК УРСР діючим в УРСР законодавством встановлено поділ соціалістичної власності на державну (загальнодержавну); колгоспно-кооперативну; профспілкову і власність інших громадських організацій. Отже, профспілкова власність була визначена на рівні з державною та захищалася законом;
		після утворення Федерації  незалежних профспілок України 18.11.1990р. була прийнята постанова ОСОБА_6 Загальної конфедерації професійних союзів СРСР №2-1а «Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном». Загальна Конфедерація профспілок СРСР і Федерація незалежних профспілок України уклали договір, яким закріпили за останньою право власності на майно згідно переліку, до якого увійшов також і санаторій для дітей з батьками «Скадовськ»;
		рішенням виконкому ОСОБА_7 районної ради м.Києва №971 від 23.12.1991р. було зареєстровано ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», і є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України, яке створене шляхом внесення майна засновників - Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, внеском Федерації профспілок України були  основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350грн., які передані товариству у власність і які становили 92,2% статутного фонду. Таким чином, спірний об'єкт набутий у власність на законних підставах;
		згідно з постановою Верховної ОСОБА_7 України «Про введення і в дію  Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992р. №2164-ХІІ, Фонд державного майна України у строк до 15.03.1992р. мав визначити та скласти перелік об'єднань, підприємств та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна з порушенням мораторію, встановленого Постановою ВР УРСР від 29.11.1990р. «Про захист суверенних прав власності Української РСР», а також вжити заходів щодо приведення зазначених договорів у відповідність до закону. Натомість до дати розгляду справи як Федерація незалежних профспілок України, так і ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форми власності і власника державного майна з порушенням мораторію, внесені не були;
		рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі №137/7 встановлено, що майно, на базі якого було створено ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», передано ОСОБА_7 Міністрів УРСР Укрпрофраді, правонаступником якої є ОСОБА_7 Федерації незалежних профспілок України.
		Таким чином, на думку скаржника, спірний об'єкт не передавався у відання Всесоюзній ОСОБА_8 професійних спілок чи будь-якої іншої загальносоюзної громадської організації колишнього СРСР, не є загальнодержавною власністю, на нього не поширюється дія нормативних актів, перелічених прокурором та позивачем у позовній заяві та наданих поясненнях.
		Крім того, скаржник зазначив, що позивачем не надано доказів, які б доводили, що держава якимось чином приймала участь у будівництві спірних об'єктів, посилаючись на докази будівництва ДП «Санаторій для дітей з батьками «Скадовськ» його правопопередниками. За твердженням скаржника, будівництво вказаних об'єктів Профспілки розраховувались із ними частково грошовими коштами, частково путівками, які надавались співробітникам підрядників (даний факт підтверджується оригіналами договорів, актами виконаних будівельних робіт, договорами про виділення путівок підрядним організаціям). При цьому, держава не виконувала жодної функції власника по відношенню до об'єкту, який є обліковувався у якості державної власності, тобто ніколи не входив до переліку що належать державі Україна на праві власності.
		Апелянт також наголошував на неправильному застосуванні судом першої інстанції положень ч. 1 ст. 261 ЦК України, зазначаючи, що Фонд державного майна України, з огляду на свій обовязок з управління державним майном, повинен був дізнатися про факт вибуття його власності з володіння, про що, зокрема, свідчать:
		рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі № 137/7, за змістом якого, Фонд, доводячи власну позицію щодо недійсності установчих документів АТ «Укрпрофоздоровниця», посилався на безпідставність внесення до статутного капіталу АТ майна, органом управління якого згідно постанови Верховної ОСОБА_8 України від 10.04.1992 р. «Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України» та постанови Верховної ОСОБА_8 України від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» визначено Фонд державного майна України ;
		угода про взаємодію Фонду державного майна України та Федерацією профспілок України № 299 від 04.07.2006 р., згідно якої створювалася робоча група для проведення інвентаризації обєктів Федерації професійних спілок України;
		наказ Фонду державного майна України № 910 від 11.06.2007 р. «Про створення регіональних робочих груп щодо проведення інвентаризації майна, яке перебуває у володінні Федерації профспілок України»;
		перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємства, які станом на 24.08.1991 р. знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради).
		За таких обставин, враховуючи, що позивач повязує своє порушене право з фактом передачі майна Федерацією незалежних профспілок України у власність АТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» за актом прийому-передачі від 24.09.1992 р., то позивач був обізнаний про належність спірного майна відповідачу починаючи з 1996 року, а отже мав право, обовязок та можливість звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
		Прокурор, позивач згідно поданих суду відзивів, заперечень та письмових пояснень проти доводів скаржника заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення, наполягаючи, що власником спірного майна є держава в особі Фонду державного майна України, яким рішення про відчуження цього майна не приймалося, а отже відповідач безпідставно заволодів державним майном. При цьому, суд дійшов обґрунтованого висновку, що строк позовної давності при зверненні до суду з даним позов пропущений не був, оскільки про наявність порушень інтересів держави позивачу стало відомо після оприлюднення результатів прокурорської перевірки, проведеної за дорученням Генеральної прокуратури від 04.08.2011 р.
		В судових засіданнях представники учасників справи висловились на підтримку власних доводів та заперечень, які викладені письмово.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Скадовської міської ради від 15.04.1999р. №109 «Про видачу свідоцтва про право власності на обєкти нерухомого майна», зокрема, вирішено: видати свідоцтво про право приватної власності на ДП «Санаторій для дітей з батьками «Скадовськ», який знаходиться в м.Скадовську по вул.Набережна,1 і належить «Укрпрофоздоровниця» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів з передачею в комунальну власність на баланс МКП «Очисні споруди» тротуар на підставі акта прийома-передачі від 11.08.2008р.
		17.03.1999р. на підставі вищезазначеного рішення ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» видано свідоцтво про право колективної власності на пансіонат з лікуванням «Скадовськ», який розташований в м. Скадовськ по вул.Набережна, 1, а саме: спальні корпуса «А, О, Р, Ф, № 5», їдальня «Б», житловий будинок «B», сараї «Г, Д, Ж, З, К, Ш, Я», адмін. приміщення «Е2, літній кінотеатр «Ё», навіси «Н, С», гуртожитки «П, І», гаражі «Т, Щ», котельня «Х», теплиця «Ч» трансформаторна підстанція «Ц, Ю, №4», спортивні майданчики № 1,2,7, насосна станція № 3, водонапірна вежа №5, вент. камера № 6, туалет № 8, лодочна станція № 9, огорожі.
		Протягом 2003-2006р.р. ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» видавались Скадовською міською радою (виконкомом) інші свідоцтва про право власності на спірний об'єкт, а саме: від 17.04.2003р. серії САА №707945, від 06.03.2006р. серії САА №795948.
		12.05.2009р. Виконавчим комітетом Скадовської міської ради взамін свідоцтва від 31.03.2006р. було видано «Укрпрофоздоровниця» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України свідоцтво про право власності серії САС №267152  на нерухоме майно: тип обєкта  ДП санаторій для дітей з батьками «Скадовськ», адреса обєкта: Херсонська обл., Скадовський р., м.Скадовськ, вул.Набережна, буд.1; форма власності  приватна; опис обєкта:  спальний корпус "А", 938,5 кв.м; їдальня "Б", 936,3 кв.м.; житловий будинок 2-х квартирний "В", 76,1 кв.м;  допоміжна споруда "Г"; допоміжна споруда "Д"; овощесховище "Л"; пральня "М"; спальний корпус "О", 1286,7 кв.м; спальний корпус "Р", 2408,3 кв.м.; навіс "С", гараж "Т", адмінкорпус "Е", 248,2 кв.м.; літній кінотеатр "Є"; гуртожиток "І", 219,5 кв.м.; спальний корпус "Ф", 4087,4 кв.м; корпус громадських приміщень, фітобар, "Ф1", 2648,9 кв.м.; котельня "Х", трансформатор, підстанція "Ц"; теплиця "Ч"; трансформатор, підстанція "Ю"; дитячий майданчик №1; спортивний майданчик №2; насосна станція №3; венткамера №6; дитячий майданчик №7, туалет №8; будівля човнярної станції №9; резервуар для води №10; доріжка асф. №11; дорога асф. №12; тротуарна доріжка №13; дорога асф. №14; тротуарна дорожка №16; огорожа №17, огорожа  №18; тенісний корт №19; автозупинка №20; будівля  рятувальної станції №21, пункт прокату №22; майстерня №23; шкіперська №24; водонапірна башня №25; арт. свердловина №26; огорожа №27, трансформаторна "ТТ".
		Звертаючись до суду з позовом  прокурор зазначив, що право власності на спірне майно за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» ґрунтується лише на довідці Київського міського управління статистики від 16.03.1998р. №4730 про внесення до ЄДРПОУ ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», довідки Херсонського обласного управління статистики від 20.01.1998р. №6146 про включення до ЄДРПОУ філії ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» - пансіонату з лікуванням «Скадовськ», свідоцтва №02583780 про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності, свідоцтва №36433761 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Проте зазначені документи не свідчать про право власності на спірне майно за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», а тому не було законних підстав щодо його оформлення за останнім, що в свою чергу призвело до незаконного вибуття спірного майна із державної власності.
		Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті визначених прокурором підстав позову, колегія суддів дійшла наступних висновків:
		ОСОБА_5 Міністрів Української РСР від 17.04.1956р. №433 Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано прийняти від профспілкових організацій та інших міністерств, відомств перелічене в додатку майно, до якого увійшов і будинок відпочинку «Скадовськ» в м. Скадовськ).
		ОСОБА_5 Міністрів Української РСР від 23.04.1960р. №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР» Міністерство охорони здоровя УРСР зобовязано передати до 01.05.1960р. Українській республіканській ОСОБА_5 профспілок всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, санаторні пансіонати, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього управління. Згідно п. 2 цієї постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання безоплатно.
		Будинок відпочинку «Скадовськ» місцезнаходження - м.Скадовськ Херсонської області значиться в переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській ОСОБА_5 профспілок Міністерством охорони здоровя УРСР (додаток №1 до постанови).
		ОСОБА_5 ОСОБА_6 Загальної Конфедерації професійних спілок СРСР від 18.11.1990р. № 2-1а затверджено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990р., укладений між Загальною Конфедерацією професійних спілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, відповідно до умов якого за Федерацією незалежних профспілок України було закріплено перелік майна (в т.ч. будинок відпочинку «Скадовськ» в м.  Скадовськ).
		ОСОБА_5 Верховної ОСОБА_5 Української РСР від 29.11.1990р. №506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР» введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
		Зі змісту наведених приписів законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської ОСОБА_5 профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.
		Указом ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 України від 30.08.1991р. №1452-XII «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.
		Статтями 1, 2 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Кабінету Міністрів України, в основному до 01.10.1991р., забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 01.12.1991р. Майно цих підприємств передати Фонду державного майна.
		ОСОБА_5 ОСОБА_6 Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991р. № II-II-I створено на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Федерація незалежних профспілок України передала, а Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» прийняло майно територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних і підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді з управління курортів профспілок, в обсязі і сумі згідно додатку (в т.ч. будинок відпочинку «Скадовськ» в м. Скадовськ), про що складено акт прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України від 24.01.1992р.
		На підставі установчого договору від 04.12.1991р. Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України було створене ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 народних депутатів міста Києва №971 від 23.12.1991р. зареєстровано ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» як підприємство, що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, частка майна Федерації професійних спілок України, переданого у статутний фонд ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», становить 92,92 % розміру статутного фонду. До переліку переданого у власність ЗАТ майна увійшов і спірний об'єкт будинку відпочинку «Скадовськ».
		В подальшому ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» перетворено у ПрАТ ЛОЗ ПУ «Укрпрофоздоровниця».
		Проте передача Федерацією незалежних профспілок України спірного майна до статутного фонду створеного ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» відбулась з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передбачала зміну форми власності і власника майна.
		Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.
		Майно профспілкових та інших громадських організацій входило до складу соціалістичної форми власності.
		Згідно п.2 постанови ОСОБА_7 Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960р. усі діючі госпрозрахункові санаторії були передані профспілковим організаціям у відання.
		Отже, спірний об'єкт був майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.
		ОСОБА_5 Верховної ОСОБА_5 України від 10.04.1992р. №2268-XII «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» з метою збереження майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Фонду державного майна України прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 01.05.1992р.
		ОСОБА_5 Верховної ОСОБА_5 України від 04.02.1994р. №3943-XII «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Кабінету Міністрів України до 01.03.1994р. у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).
		Отже, на законодавчому рівні було передбачено, що внаслідок передачі майнових комплексів у відання Української республіканської ОСОБА_5 профспілок, правонаступником якої після розпаду СPCP стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому  Федерація професійних спілок України, форма їх власності не змінюється і передане майно залишається у власності держави.
		Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 29.04.2015р. у справі №3-56гс15, від 28.10.2014 р. у справі № 62/84, від 04.02.2015 р. у справі № 48/340, від 04.02.2015 р. у справі № 52/250-45/540-2012.
		Нерухоме майно, споруди та будівлі - складові спірного комплексу нерухомого майна, що перебувало у віданні профспілок, було об'єктом права державної власності України. Передача цього майна до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» не спричинила за собою зміни його форми власності. Передача майна у відання ніяким чином не є тотожною передачі майна у власність, з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно.
		Враховуючи наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що спірний об'єкт нерухомого майна мав статус державної (загальнодержавної) власності, тому здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.
		Наведені скаржником в цій частині доводи висновків місцевого господарського суду не спростовують.
		З аналогічних підстав колегія суддів також відхиляє й посилання скаржника на докази, які на його думку, доводять факт будівництва спірних обєктів за рахунок попердника - профспілкових органів СРСР, адже відповідні документи датовані періодом з 1974 по 1984 р.р., а отже такі обєкти підпадають під дію наведених вище постанов Верховної ОСОБА_5 України від 10.04.1992 р. «Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України» та від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР».
		Що стосується висновків місцевого господарського суду у світлі заявлених клопотань про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
		Положеннями ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
		За змістом положень ст. 2 ГПК України (тут і надалі, в редакції станом на момент звернення з відповідним позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільний кодекс України визначаєяк позовну давність (стаття 256 ЦК).
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Аналогічні за змістом норми матеріального права було наведено і в ЦК Української РСР (ст.ст. 71, 76), за винятком, закріпленого у ст. 267 ЦК України, положення про застосування позовної давності лише за заявою сторони.
		Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у цій справі - в особі Фонду державного майна України.
		Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України, зокрема: від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 13.04.2016 у справі № 3-224гс16, від 22.03.2017 у справі № 3-1486гс16, від 07.06.2017 у справі № 3-455гс17, від 18.10.2017 у справі № 3-932гс17.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №  14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
		Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).
		Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
		Колегія суддів враховує, що в силу загальних положень цивільного законодавства тягар утримання майна покладається на власника, здійснюючи правомочності по володінню, користуванню та розпорядженню майном, власник вправі контролювати стан майна та його юридичну долю.
		Відтак, добросовісно здійснюючи повноваження з управління переданого йому майна, Фонд державного майна України, як позивач, не тільки мав можливість, але й повинен був довідатись про факт порушення відповідних прав.
		Наразі, позивач, як субєкт управління обєктами державної власності, згідно з постановою Верховної ОСОБА_5 України від 10.04.1992 р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», до 1 травня 1992 року був зобовязаний прийняти майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.
		В 1997 році Фонд державного майна України звертався з позовом до АТ «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсними установчих документів саме з тих підстав, що до статутного фонду відповідача було передано основні фонди і оборотні кошти санаторно-курортних закладів, що є державною власністю (рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року у справі № 137/7), а отже вважав наявним порушене право власності держави на таке майно внаслідок його переходу до АТ «Укрпрофоздоровниця».
		Відповідно до ОСОБА_5 Верховної ОСОБА_5 України від 01.11.1996 р. № 461/96-ВР «Про проект ОСОБА_5 Верховної ОСОБА_5 України про тлумачення ОСОБА_5 Верховної ОСОБА_5 України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» ФДМУ доручено провести інвентаризацію майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР станом на 24.08.1991 і подати ОСОБА_9 України перелік суб'єктів, у володінні яких знаходиться це майно.
		У подальшому п.2 ОСОБА_5 Верховної ОСОБА_5 України від 17.04.1997 р. № 208/97-ВР «Про проект Закону України про правонаступництво на майно загальносоюзних громадських організацій (об'єднань) колишнього Союзу РСР в Україні» Фонду разом з Федерацією профспілок України доручено завершити роботу по інвентаризацій майна, що знаходиться у володінні профспілок і інформацію, про результати інвентаризації, надати ОСОБА_9 України в травні 1997 року до розгляду проекту Закону України «Про правонаступництво на майно загальносоюзних громадських організацій (об'єднань) колишнього Союзу РСР в Україні».
		На виконання вимог зазначених нормативно-правових актів Фондом були складені Переліки організацій, установ та підприємств, які за станом на 24.08.1991 знаходяться  у віданні загальносоюзних громадських організацій, про що свідчить лист Фонду до Верховної ОСОБА_9 України від 01.04.1997 р. № 10-16-3252.
		Отже, позивач був обізнаний про наявність відповідного майна, яке перебувало у віданні Федерації незалежних профспілок України.
		У справі, яка розглядається, початок перебігу позовної давності за заявленими вимогами слід обчислювати з 1999 року, оскільки саме вказаним періодом, за наявними у справі документами, опосередковується первинне оформлення правоустановчих документів на спірне майно за відповідачем.
		Позивач, всупереч своєму обов'язку з управління державним майном, станом на час подання прокурором позову Фонд державного майна України не вжив жодних заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі.
		Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з висновками Верховного суду України, які викладені в постанові від 23.11.2016 у справі № 9/17-4233-2011.
		Доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску позовної давності прокурор, позивач не подали.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк позовної давності позивачем пропущений не був, у звязку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення  скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню позивача.
		Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» задовольнити.
		Рішення господарського суду Херсонської області від 12.05.2017р. у справі №  5024/1403/2011 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) в дохід Державного бюджету України 25585,00  грн. державного мита за подання позову (отримувач УДК у м.Херсоні, код ЄДРПОУ 37959779, рахунок 31215206783002, банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код класифікації доходів бюджету 22030101).
		Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПОУ 02563760) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 28403,10 грн.
		Доручити господарському суду Херсонської області видати накази на виконання даної постанови.
		 
		ОСОБА_5, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 06.04.2018р.
		 
		Головуючий суддя              Т.А. Величко
		 
		 
		Судді                К.В. Богатир
		 
		 
		                           ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...