Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1027/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2018. Зареєстровано: 11.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2018.
Дата набрання законної сили: 05.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 квітня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  914/1027/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
		за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"
		на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 (головуючий суддя - Дубник О.П., судді: Скрипчук О.С., Хабіб М.І.)
		та на рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2017 (головуючий суддя Гоменюк З.П., судді: Щигельська О.І., Мороз Н.В.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід"
		про стягнення 2 619 000,00 грн.,
		за участю:
		позивача: Соснін Д.О. (довіреність від 28.03.2018), Чередниченко Д.О. (довіреність від 28.03.2018) 
		відповідача: Анохіна Н.Ю. (довіреність від 02.03.2018),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (далі - позивач), звернувшись в суд з позовом, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" (далі - відповідач) 2 619 000,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки, відповідач здійснив оплату отриманого товару в заявленій до стягнення сумі не на погоджений сторонами банківський рахунок постачальника (позивача), а на інший рахунок і тому отриманий відповідачем товар на заявлену суму залишився ним не оплаченим належним чином.
		Справа розглядалась судами неодноразово.
		Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017, в позові відмовлено. Суди визнали, що сплачена сума коштів не була повернена позивачем відповідачеві як помилково зарахована, а позивач після надходження таких оплат продовжував здійснювати поставку товару відповідачеві, що підтверджується відповідними видатковими накладними, відтак стягнення (повторно) суми оплати за поставлений товар призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідача.
		У касаційній скарзі позивач просить вказані рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована порушенням судами статей 11, 525, 526, 599, 610, 629, 1075 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а скаргу - без задоволення з підстав необґрунтованості вимог касаційної скарги.
		Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом обміну електронними листами, а саме 01.04.2015 відповідач на електронну пошту позивача направив проект договору поставки №15-033, за яким постачальник (позивач) зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця зернові та олійні культури (товар) у відповідності до специфікацій, які оформляються на кожну окрему поставку товару у формі додатка до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.
		У розділі 11 проекту договору "Юридичні адреси і реквізити сторін" було зазначено банківські реквізити позивача, а саме поточний рахунок в АТ Банк "Фінанси та Кредит".
		Однак у відповідь позивач 01.04.2015 електронною поштою направив відповідачеві проект договору із відповідними правками до договору, а саме вказаний відповідачем рахунок позивача в АТ Банк "Фінанси та Кредит" було змінено на розрахунковий рахунок в ПАТ "УкрСиббанк".
		На виконання укладеного між сторонами договору поставки, позивачем було поставлено відповідачеві упродовж квітня 2015 року товар на загальну суму 3 823 507,20 грн., що підтверджується видатковими накладними у яких містилося посилання на банківські реквізити постачальника - рахунок у ПАТ "УкрСиббанк".
		Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками відповідних юридичних осіб без зауважень.
		02.04.2015 позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату №36 на загальну суму 3 492 000, грн., в якому було наведено реквізити рахунку постачальника в ПАТ "УкрСиббанк".
		Попри це, платіжними дорученнями №3251 від 03.04.2015, №3349 від 08.04.2015 та №3363 від 08.04.2015 (на суму 873 000,00 грн. кожне) відповідач перерахував кошти з посиланням на рахунок №36 від 02.04.2015 на рахунок позивача в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
		Інші оплати за поставлений товар відповідач здійснив на рахунок позивача в ПАТ "УкрСиббанк".
		Відтак оплата відповідачем вартості отриманого від позивача товару не на обумовлений сторонами рахунок відповідного банку і стала підставою для даного позову.
		Приймаючи оскаржувані судові рішення про відмову у позові суди виходили з того, що зобов'язання відповідача щодо сплати коштів за поставлений товар могло бути виконане в іншому місці (в іншому банку), ніж те, яке було встановлено домовленістю сторін, оскільки зарахування коштів на рахунок свідчить про виконання грошового зобов'язання.
		Однак погодитись з такими висновками не можна з таких підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		За змістом статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		При цьому належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
		Нормами глави 48 Цивільного кодексу України визначено такі принципи (умови) належного виконання зобов'язання: виконання зобов'язання належними сторонами (ст. 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (ст. 529 ЦК України - виконання зобов'язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов'язання (ст. 530 ЦК України); належне місце виконання зобов'язання (ст. 532 ЦК України), а також щодо належного предмета.
		Згідно з частиною 1 статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
		Згідно з пунктом 1.23. статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" отримувачем є особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до пункту 1.24. названої статті Закону переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
		Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
		Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
		Із наведених положень законодавства вбачається, що зобов'язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що переказ грошових коштів в сумі 2 619 000,00 грн. відповідачем здійснено на рахунок ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", який не був обумовлений сторонами зобов'язання.
		Також встановлено, що листами №172, №173 та №174 від 08.04.2015, котрі були надіслані електронною поштою, відповідач просив позивача повернути кошти, сплачені на його рахунок у АТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжними дорученнями №3251 від 03.04.2015, №3349 від 08.04.2015 та №3363 від 08.04.2015, як такі, що були перераховані помилково 08.04.2015.
		Позивач звертався до Західного РД ПАТ "Банк "Фінаси та Кредит" з листом про повернення коштів, перерахованих на його рахунок вказаними вище платіжними дорученнями на рахунок, з яких ці кошти було помилково переказано.
		Отже сторони самі визнали перераховані за спірними платіжними дорученнями грошові кошти в загальній сумі 2 619 000,00 грн., що надійшли на рахунок позивача в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", як помилково переказані, а не на виконання зобов'язання, яке виникло внаслідок поставки товару.
		За вказаних обставин зобов'язання не виконано у встановлений спосіб.
		Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про належне виконання зобов'язання за фактом поставки не ґрунтується на встановлених судами обставинах.
		Із встановлених судами обставин справи вбачається, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" фактично припинило виконання платіжних доручень клієнтів щодо перерахування коштів з поточних рахунків/видачу грошових коштів з поточних рахунків з дати запровадження в банку тимчасової адміністрації, тобто з 18.09.2015 року.
		За змістом частини 2 статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" унормовано, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		За змістом статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції від 16.07.2015, яка була чинна на час запровадження тимчасової адміністрації, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ч.1).
		Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" (ч.2).
		Отже інформація про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження в банку тимчасової адміністрації, як і наявність проблем діяльності цього банку є загальнодоступною інформацією, розміщеною зокрема на сайті Фонду, а обізнаність чи необізнаність відповідача із такими відомостями не впливають на факт самостійного обрання неналежних реквізитів для оплати товару відповідачем.
		За змістом пункту 1 частини 5 статті 36 названого Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
		Відповідно до приписів статті 3 частини 1 пункту 6 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
		Із встановлених судами обставин справи вбачається, що поведінка позивача у спірних правовідносинах була добросовісною та розумною, тоді як відповідач вступаючи у відносини з позивачем знехтував умовами відповідача щодо перерахування коштів на розрахунковий рахунок, відкритий у відповідному банку, і за наслідками такої не добросовісної та не розумної поведінки відповідача останній не вправі перекладати на позивача негативні наслідки такої поведінки, що унеможливлює відмову у позові у даному спорі.
		За встановлених судами обставин справи, враховуючи віднесення ПАТ "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних та введення тимчасової адміністрації, не вбачається, що саме від волевиявлення позивача залежить повернення суми оплати, яка помилково перерахована відповідачем на не належний рахунок постачальника.
		З наведеного вбачається, що позивач не зобов'язаний за власний рахунок виправляти негативні для нього наслідки, що виникли за результатами не добросовісної та не розумної поведінки відповідача, а останній не вправі на це розраховувати.
		Із встановлених судами обставин справи вбачається, що неналежне виконання зобов'язання відповідачем призвело до того, що позивач не отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд, у зв'язку із чим наявні правові підстави для вчинення дій за рішенням суду для належного виконання зобов'язання відповідачем, а останній не вправі розраховувати на те, що позивач має за власний рахунок виправляти негативні для позивача наслідки, що виникли за результатами не добросовісної та не розумної поведінки відповідача.
		Відтак доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позову.
		Аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу щодо законності прийнятих у справі судових актів відхиляються судом з огляду на вище викладене.
		Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на відповідача.
		Керуючись статтями 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" - задовольнити.
		Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2017 у справі № 914/1027/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
		Позов задовольнити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" (82420, Львівська область, Стрийський район, село Кавсько, вулиця Стрийська, будинок 1, код ЄДРПОУ 30124457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35600, Рівненська область, місто Дубно, вулиця Данила Галицького, 9 код ЄДРПОУ 37083061) заборгованості у розмірі 2 619 000 (два мільйони шістсот дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" (82420, Львівська область, Стрийський район, село Кавсько, вулиця Стрийська, будинок 1, код ЄДРПОУ 30124457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35600, Рівненська область, місто Дубно, вулиця Данила Галицького, 9 код ЄДРПОУ 37083061) витрати зі сплати судового збору у розмірі 39 285 (тридцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., сплачених за подання позовної заяви, 43 213 (сорок три тисячі двісті тринадцять) грн. 50 коп. і 43 213 (сорок три тисячі двісті тринадцять) грн. 50 коп., сплачених за подання апеляційних скарг та 47 142 (сорок сім тисяч сто сорок дві) грн. 00 коп. і 47 142 (сорок сім тисяч сто сорок дві) грн. 00 коп., сплачених за подання касаційних скарг.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий          Г. М. Мачульський
		 
		Судді          І. В. Кушнір
		          
		                                                                                          Є. В. Краснов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...