Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2698/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2018. Зареєстровано: 17.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2018.
Дата набрання законної сили: 12.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 квітня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  908/2698/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
		 
		За участю секретаря судового засідання  Суворкіної Ю.І.
		 
		розглянувши касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" та Приватного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2017
		 
		за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" та Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж"  
		до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
		про визнання іпотек припиненими, 
		 
		За участю представників:
		позивача 1- не з'явився,
		позивача 2- не з'явився,
		відповідача -Свистунов А.В. -адвокат, паспорт, свідоцтво, довіреність, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		                                                          
		Публічне акціонерне товариство "Запоріжсантехмонтаж" та Приватне сільськогосподарське підприємство "Деметра" звернулися до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк, в якій просили:
		- об'єднати позовні вимоги ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" та ПСП "Деметра" в одне провадження;
		- визнати припиненими іпотеки, передбачені: іпотечним договором № 04/08/302/06-КЛТ від 26.04.2006 року, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ВАТ "Запоріжсантехмонтаж", та іпотечним договором № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Деметра".
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк"  у  справі №908/1492/14 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності Банком на предмет іпотеки. Позивачі вважають, що іпотека припинилась з інших підстав, передбачених законом згідно ст.593 Цивільного кодексу України та ст.17 Закону України "Про іпотеку" .   
		 
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.12.2016р. (суддя Смірнова О.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2017 р. (головуючий суддя: Сгара Е.В., судді: Дучал Н.В. , Мартюхіна Н.О. ) по справі №908/2698/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" та Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання припиненими іпотек, передбачених іпотечним договором №04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ВАТ "Запоріжсантехмонтаж", та іпотечним договором №04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Деметра".
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що відмова у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання права власності на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі № 908/1492/14 не є відповідно до приписів ст. 17 Закону України "Про іпотеку" підставою для припинення іпотек, передбачених іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та іпотечним договором № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року. Крім того, вищевказаним рішенням господарського суду не встановлені ані обставини припинення кредитного договору №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 року, ані обставини припинення іпотечного договору № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та іпотечного договору № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року. Разом з тим, судами зазначено, що ані Законом України "Про іпотеку", ані будь яким іншим актом цивільного законодавства не передбачено, що наявність судового рішення, яким відмовлено в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, може вважатись тією іншою підставою, яка дає можливість для визнання іпотеки припиненою на підставі ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та ст. 593 Цивільного кодексу України.  Жодних інших підстав, які зазначені в ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та ст. 593 Цивільного кодексу України для припинення іпотеки із матеріалів справи не вбачається та не доведено позивачем. При цьому суду вказали про те, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 року не виконав, що свідчить про чинність спірних договорів іпотеки, які були укладені з метою забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору, тому відсутні підстави для задоволення позову.
		 
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2017р. у справі №908/2698/16 касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" та ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. повернуто на підставі п.1 ст.111-3 ГПК України  (в редакції, чинній до 15.12.2017р.).
		 
		25.10.2017р. (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Приватним сільськогосподарським підприємством "Деметра" та Приватним акціонерним товариством "Запоріжсантехмонтаж" повторно подано касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. у справі №908/2698/16.
		 
		На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017р. вказану касаційну скаргу разом зі справою № 908/2698/16 передано до Касаційного господарського суду.
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018 року у справі №908/2698/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
		 
		12.03.2018 суд постановив ухвалу, якою заяву позивачів про поновлення строку для подання касаційної скарги задоволено, поновлено строк для подання касаційної скарги, касаційна скарга прийнята до провадження та її розгляд призначено на 12.04.2018, а також повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.
		 
		Касаційна скарга подається від імені двох позивачів.
		 
		Скаржник (позивачі) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами  було залишено поза увагою той факт, що ПАТ "Дельта Банк" втратив  можливість реалізувати своє право на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна, тому вважає, що зобов'язання позивачів за іпотечними договорами є припиненими в силу закону, оскільки є рішення суду. 
		 
		Крім того вважає, що судами помилково не застосовано до спірних правовідносин норми ч.4 ст.35 ГПК України.
		 
		З огляду на викладене, позивачі у касаційній скарзі  просять скасувати постанову апеляційного господарського суду, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.   
		 
		Відповідач  надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд судові рішення залишити без змін, скаргу без задоволення.
		 
		В судове засідання  з'явився представник відповідача. Позивачі в судове засідання не з'явилися. Представник відповідача просив суд залишити касаційну скаргу позивачів без задоволення, судові рішення залишити без змін.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача,  перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		 
		Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
		"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
		 
		З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи. 
		 
		Як було встановлено судами,  13.03.2006р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі-Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір №04/08/06-КЛТ, далі Кредитний договір, за умовами якого (п. 2.1., 1.1.) Банк надає Позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів. Цим Договором встановлюється процедура та умови надання Банком у майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в межах загальної суми 2000000 (два мільйона) доларів США 00 центів з можливістю повної або часткової конвертації у гривні.
		 
		Згідно з п.2.3. Кредитного договору підставою для надання кредитів за цим Договором є Додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання Банку письмової заявки Позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду, рахунок-фактуру).
		 
		Умовами п. 5.1. Кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення Позичальником кредитів, процентів за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.
		 
		В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника (Боржника) за Кредитним договором були укладені відповідні договори іпотеки з майновими поручителями, а саме:
		- іпотечний договір № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року (далі - Іпотечний договір 1) між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк", (далі - Іпотекодержатель), та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжсантехмонтаж", (далі - Іпотекодавець), яким в іпотеку передано: майновий комплекс виробничих приміщень та споруд, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя,  провулок Тамбовський (вул. Промислова), будинок  №1 (один), що належить Відкритому акціонерному товариству "Запоріжсантехмонтаж" на праві власності на підставі Наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області №955, виданого 09.08.1995 року, переліку нерухомого майна від 21.09.1999 року та зареєстрована згідно реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданого Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 08.08.2001 року, записано в реєстрову книгу № 8, за реєстровим № 1449;
		- іпотечний договір №04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року (далі Іпотечний договір - 2) між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк", далі Іпотекодержатель, та Приватним сільськогосподарським підприємством "Деметра", далі Іпотекодавець, яким в іпотеку передана: автозапровочна станція, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Приморськ, вул. Мелітопольське шосе, буд. 12а та належить Приватному сільськогосподарському підприємству "Деметра" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2003 року, серії САА № 487054, виданого на підставі рішення Приморської міської ради від 17.04.2003 року № 97 та зареєстрованого в Приморському комунальному підприємстві  бюро технічної  інвентаризації 05.05.2003 року в реєстраційній  книзі № 1 за реєстраційним № 73.
		 
		Відповідно до п.2.1. Іпотечного договору-1 цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Боржником зобов'язань перед Іпотекодержателем за Кредитним договором. Вказаний іпотечний договір був посвідчений 26.04.2006 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В., про що вчинено запис в реєстрі за № 402.
		 
		Згідно з п.2.1. Іпотечного договору-2 цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Боржником зобов'язань перед Іпотекодержателем за Кредитним договором. Вказаний іпотечний договір був посвідчений 11.09.2007 року приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Кузьменко В.П., про що в реєстрі вчинено запис за № 2340.
		 
		В подальшому між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (правонаступник ВАТ "Кредитпромбанк") та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги від 19.06.2013 року, відповідно до якого та Додатку №1 до нього право вимоги за спірним Кредитним договором від 13.03.2006р. №04/08/06-КЛТ перейшло до Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк".
		 
		Також судами встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі №908/1492/14 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмети іпотеки, що належать Публічному акціонерному товариству "Запоріжсантехмонтаж" та Приватному сільськогосподарському підприємству "Деметра", шляхом визнання права власності відмовлено у повному обсязі. 
		 
		З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, Публічне акціонерне товариство "Запоріжсантехмонтаж" та Приватне сільськогосподарське підприємство "Деметра" звернулися до місцевого господарського суду з позовом про визнання припиненими іпотек, передбачених: іпотечним договором № 04/08/302/06-КЛТ від 26.04.2006 року, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ВАТ "Запоріжсантехмонтаж", та іпотечним договором №04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Деметра", посилаючись на те, що іпотека припинилась з інших підстав, передбачених законом згідно ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку". 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій вказали , що припинення іпотеки як засобу забезпечення виконання зобов'язання пов'язано з припиненням основного зобов'язання, тобто в даній справі з припиненням кредитного договору №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 року. Умовами п. п. 2.1. Іпотечних договорів 1 та 2 чітко визначено, що вони набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення та діють до повного виконання Боржником зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 року. Докази належного виконання Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" зобов'язань за кредитним договором №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 року в матеріалах справи відсутні, що в свою чергу свідчить, що зобов'язання за вказаним кредитним договором не припинились в розумінні приписів ст. 599 ЦК України. Оскільки основне зобов'язання (кредитний договір №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 року) не припинено виконанням проведеним належним чином, відтак строк дії іпотечного договору № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та іпотечного договору № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року не закінчився, отже іпотеки, передбачені вказаними договорами є дійсними на даний час. При цьому суди зазначили, що відмова у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання права власності на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі № 908/1492/14 не є відповідно до приписів ст. 17 Закону України "Про іпотеку" підставою для припинення іпотек, передбачених іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та іпотечним договором № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року.
		 
		Суд погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає за необхідне вказати наступне.
		Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		В частині першій статті 575 Цивільного кодексу України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначені в статті 202 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
		Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Підстави припинення зобов'язань визначені в статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.
		Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
		Підстави припинення правила застави визначені ст. 593 Цивільного кодексу України, а іпотеки, як окремого виду застави також і статтею 17 Закону України "Про іпотеку". 
		Так, відповідно до ч. 1ст. 593 Цивільного кодексу право застави припиняється у разі: 
		1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 
		2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 
		3) реалізації предмета застави; 
		4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. 
		Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
		Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. 
		Отже, аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить, що припинення іпотеки з інших підстав ніж ті, що визначені в ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та ч. 1ст. 593 Цивільного кодексу, можливе лише у випадку, коли така підстава припинення чітко передбачена відповідним Законом України "Про іпотеку" або іншим Законом.
		 
		Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі №908/1492/14 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" та Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" про  звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно яке є предметом іпотеки за іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та іпотечним договором  № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року.
		 
		Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" втратило право задовольнити вимоги за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 за рахунок майна, переданого в іпотеку за іпотечним договорами № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та №04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року саме шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за вищевказаними договорами.
		 
		В той же час, пунктами 4.2., 4.3., 4.4. Іпотечного договору № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006р. сторони визначили, що Іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на майно у випадку порушення Боржником умов договору, або Іпотекодавцем умов цього договору. При настанні випадків, передбачених п. 4.2. цього договору, Іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає Іпотекодавця та Боржника про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, Іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів:
		- від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог;
		- дає Іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним Іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (Іпотекодавця) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог Іпотекодержателя. Перебіг тридцятиденного строку починається з наступного дня після календарної дати вручення особисто директору (або особі, що виконує його обов'язки) повідомлення про свій намір укласти договір купівлі-продажу майна або отримання Іпотекодавцем такого повідомлення, направленого рекомендованим листом. Умови цього пункту мають силу договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. У випадку, коли виконання пункту 4.3. цього Договору унеможливлюється діями або бездіяльністю Іпотекодавця, Іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т.ч. звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.
		 
		Умовами п. 4.2., 4.3., 4.4. Іпотечного договору №04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007р. передбачено, що Іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на майно у випадку порушення Боржником умов договору, або Іпотекодавцем умов цього договору. При настанні випадків, передбачених п.4.2. цього договору, Іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає Іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, Іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів:
		- набуває право власності на майно;
		- від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог;
		- дає Іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним Іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (Іпотекодавця) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог Іпотекодержателя. Перебіг тридцятиденного строку починається з наступного дня, після календарної дати відправлення Іпотекодержателем повідомлення про свій намір укласти договір купівлі-продажу майна, за місцезнаходженням Іпотекодавця, зазначеним у цьому договорі. Умови цього пункту мають силу договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. У випадку, коли виконання пункту 4.3. цього Договору унеможливлюється діями або бездіяльністю Іпотекодавця, Іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т.ч. звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.
		 
		Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		 
		Згідно ст. 34 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.
		 
		Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		Отже, як спірними іпотечними договорами № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006р. та №04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007р., так і вищевказаними положеннями законодавства України передбачено можливість звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб ніж шляхом визнання права власності, зокрема шляхом: продажу  майна від свого імені третім особам і спрямування отриманих коштів на задоволення своїх вимог, надання Іпотекодавцю згоди на реалізацію майна третім особам, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, позасудового врегулювання на підставі договору, передачі предмета іпотеки в управління, тощо.
		 
		За таких обставин, відмова у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання права власності на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі № 908/1492/14 не є відповідно до приписів ст. 17 Закону України "Про іпотеку" підставою для припинення іпотек, передбачених іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та іпотечним договором № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року, про що було вірно зазначено судами попередніх судових  інстанцій.
		 
		Крім того, колегія суддів погоджується з тим, що у рішенні господарського суду не встановлені ані обставини припинення кредитного договору №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 року, ані обставини припинення іпотечного договору № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та іпотечного договору № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року.
		 
		Крім того, ані Законом України "Про іпотеку", ані будь яким іншим актом цивільного законодавства не передбачено, що наявність судового рішення, яким відмовлено в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, може вважатись тією іншою підставою, яка дає можливість для визнання іпотеки припиненою на підставі ст.17 Закону України "Про іпотеку" та ст.593 Цивільного кодексу України. 
		 
		Жодних інших підстав, які зазначені в ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та ст. 593 Цивільного кодексу України для припинення іпотеки із матеріалів справи не вбачається та не доведено позивачем. 
		 
		Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 року не виконав, що свідчить про чинність спірних договорів іпотеки, які були укладені з метою забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору.
		 
		Посилання позивачів на той факт, що Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" втратило можливість взагалі реалізувати своє право на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна є безпідставним, оскільки  прямо суперечать матеріалам справи, в тому числі й рішенню господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року по справі №908/1492/14.
		                  
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України 
		"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
		1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
		 
		Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
		" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
		 
		На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивачів без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		 
		У зв'язку  з тим, що  суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на позивачів витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317  ГПК України,   Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" та Приватного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. у справі №908/2698/16 залишити без задоволення.
		 
		 
		2.  Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2017р.  у справі №908/2698/16 залишити без змін.
		 
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                              І. Кушнір
		 
		Судді                                                                                                          Є. Краснов
		 
		                                                                                                                                               Г. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...