Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/6775/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 26.04.2018. Зареєстровано: 27.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/6775/18 
		                     
		         РІШЕННЯ
		             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		              24 квітня 2018 року                                    Хмельницький міськрайонний суд
		Хмельницької області
		в складі: головуючого судді  Чевилюк З.А.,
		               при секретарі  Перун А.М., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави  Україна в особі  управління Державної казначейської служби у місті Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про стягнення шкоди,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди у виді утриманого податку з доходів фізичних осіб за період з 17 вересня 2016 року по лютий 2018 року включно в розмірі 43846,04 грн. внаслідок визнання неконституційними положень абзацу першого підпункту 169.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового  кодексу України щодо оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання.
		В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задоволити.Зауважив, що змінами внесенеми до Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсійних виплат, що перевищують визначений розмір, в 2014 році звужено всупереч ст.22 ОСОБА_3 України, його права як судді у відставці, який набув право на відставку фактично ще у 2009 році. Відповідач та третя особа подали відзиви на позов, де не погодились з позовними вимогами, оскільки положення Податкового кодексу в частині оподаткування пенсійних виплат  визнані неконституційними та втратили чинність з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 року.Положення ст..1175 ЦК України підлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. У випадку, коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у звязку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню. Відповідач діяв відповідно до встановлених норм, зокрема, ст..19 ОСОБА_3 України. Представник відповідача зазначила про неналежність відповідача по справі. Представник відповідача просила відмовити у задоволені позову. Третя особа, зауважила, що механізм відшкодування шкоди, завданої актами та діями, що визнані неконституційними будь-яким Законом не врегульований. Оподаткування  щомісячного довічного грошового утримання позивача здійснювалась в порядку встановленому чинним законодавством  до 27.02.2018 року. Представник третьої особи просила відмовити у задоволені позову.
		Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню.
		Відповідно дост. 16 ЦК Україниособа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити в своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону(ч.2.ст.5 ЦПК).
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій(ч.4,5ст.12 ЦПК)
		Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують  доказування(ч.3 ст.82 ЦПК).
		Ст.152 ОСОБА_3 Українивизначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.Ч.3 цієї статті фізичним або юридичним особам гарантоване право на відшкодування державою у встановленому законом порядку матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними.
		Відповідно до вимогст.10 ЦПК Українисуд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доОСОБА_3 України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
		ст.22 ЦК Українигарантовано право особі на відшкодування збитків завданих у результаті порушення її цивільного права.
		Частиною 2 цієї статті визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права, про що зазначив Верховний Суд України у постанові №6-237цс16 від 18 травня 2016 року.
		Згідно ч.3ст.22 ЦК Українизбитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Відповідно достатті 56 ОСОБА_3 Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.
		Відповідно до ст.22,1166,1173,1175 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Держава України в особі управління Державної казначейської служби у місті Хмельницькому правильно визначена відповідачем у справі, враховуючи Положення про Державну казначейську службу України, та правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.01.2018 року , справа № 454/1642/16-ц.
		Таким чином, за умовами даного делікту, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди органом державної влади, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме встановити факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.
		Згідно зст. 1175 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
		Вищезазначена норма є спеціальною по відношенню до положенняст. 1173 ЦК України, оскільки для її застосування необхідні певні особливі умови, а саме: завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта та визнання такого нормативно-правового акту незаконним та його скасування.
		Під невідповідністю нормативно-правового акту актам вищої юридичної сили слід розуміти суперечність між нормами оскаржуваного нормативно-правового акту та нормами встановленими актами вищої юридичної сили.
		Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року визнано таким, що не відповідаєОСОБА_3 України(є неконституційним), положенняабзацу першогопідпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положенняабзацу першогопідпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року№ 1166-VII(далі - Закон № 1166)пункт 164.2статті 164 Кодексу доповнено новимпідпунктом 164.2.19, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
		Після запровадження у законодавстві України з 1 липня 2014 року оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни.
		Встановлення Верховною Радою України у законодавстві України оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування, суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість, тому положенняабзацу першогопідпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу не відповідаєчастині першійстатті 8 ОСОБА_3 України.
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права.ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.(ст.8 ОСОБА_3 України).
		Конституційний Суд України констатував, що правове регулювання у сфері оподаткування пенсій певних категорій осіб спотворює сутність обовязку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію, оскільки не узгоджується з принципом рівності, а також з обумовленою ним вимогою збалансування прав та обовязків. Застосований законодавцем підхід до визначення категорій (груп) пенсіонерів, пенсії яких підлягають оподаткуванню, свідчить про порушення такого принципу.
		Реалізація положенняабзацу першогопідпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу створює умови, за яких громадянин, розмір пенсії якого перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), повинен сплачувати податок, а громадянин, розмір пенсії якого є нижчим, звільнений від такого оподаткування. Тобто платники, які сплачували більші соціальні внески протягом трудової діяльності, відповідно до оспорюваного положення Кодексу повинні додатково сплачувати податок у розмірі, встановленомупунктом 167.4статті 167 Кодексу.
		Викладене дає підстави для висновку, що оподаткування пенсій, починаючи від певної суми (більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць), є порушенням конституційного принципу рівності за ознакою майнового стану.
		Крім того, у Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка буларатифікованаУкраїною, передбачено, що держави-сторони зобовязані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12). Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обовязків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.
		ОСОБА_1з грудня  1992 року по серпень 2001 року працював суддею Теофіпольського районного суду Хмельницької області, з серпня 2001 року по квітень 2008 року  суддею Нетішинського міського суду Хмельницької області, з квітня 2008 року  суддя апеляційного суду Хмельницької області. Верховною Радою України 21 червня 2001 року обраний суддею безстроково. 7 липня 2016 року до Вищої ради юстиції надійшла заява   ОСОБА_1 від 5 липня 2016 року про відставку. 7 липня 2016 року Вищою радою юстиції внесено подання до Верховної ради України про звільнення ОСОБА_1 Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді у звязку з поданням заяви про відставку. ОСОБА_1 отримав право на відставку в 2009 році, відповідно до пояснень останнього, що узгоджується з положеннями ст. ст.7,43 Закону України Про статус суддів, чинного на дату набуття права. Вищевказані обставини є загальновідомими та не потребують доказуванню.
		Внаслідок прийняття Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року№ 1166-VII(далі - Закон № 1166)пункт 164.2статті 164 Кодексу доповнено новимпідпунктом 164.2.19, відбулось  фактичне звуження змісту та обсягу прав позивача на майно, зокрема, пенсійні виплати, на які він міг очікувати відповідно до норм законодавства чинного на момент виникнення відповідних прав. Після запровадження у законодавстві України в липні 2014 року оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни.
		Вищезазначені положення визнані неконституційними.
		Дійсно, норми абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу втратили чинність з 27 лютого 2018 року, з моменту прийняття Рішення Конституційного Суду Укрїни. Суд підтвердив неконституційність норми Податкового  кодексу, що існувала з 2014 року, тобто мав місце факт триваючого порушення прав позивача, що припинено після 27.02.2018 року, зупинено здійснення відрахувань з пенсійних виплат, що підтверджено в судовому засіданні.
		В той же час, важливо акцентувати увагу, що позивач недоотримав дохід у вигляді утриманого податку з пенсійних виплат, що, зокрема, підтверджується діями третьої особи, що перестала здійснювати відрахування податкових зобовязань з пенсійних виплат позивача після визнання  вищезазначеного акту неконституційним.
		Діями відповідача, третьої особи було порушено конкретно право позивача на майно, яке розглядається як автономне поняття в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод та полягає в правомірному очікуванні, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, в приватних власних інтересах, встановлених національним законодавством. Мається на увазі, що набувши право на відставку, позивач мав право  очікувати отримання пенсійних виплат у розмірі визначеному законодавством на дату виникнення такого права. Зміни в законодавстві нівелюють право позивача на майно, можливість  правомірного очікування доходу.
		Внаслідок здійснених відрахувань з 17 вересня 2016 року по лютий 2018 року позивачу завдано шкоду, що оцінюється в грошовому виразі, виходячи із сукупної суми відрахувань 43846,04 грн.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про підставність заявленого позову та необхідність його задоволення.
		Керуючись ст..ст.8,19,22,56,152 ОСОБА_3 України, ст. ст.16,22,1166, 1173,1175 ЦК України, статтями 5,10, 11,12,81,83,137,259,263, 354 ЦПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		Позов задоволити.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1(АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 43846,04грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, через суд першої інстанції, шляхом подачі в 30 денний строк з дня  проголошення судового рішення  апеляційної скарги .
		Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2018 року.
		 Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...