Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/12162/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2018. Зареєстровано: 04.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2018.
Дата набрання законної сили: 10.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/448/18 
		Номер справи місцевого суду: 522/12162/16-ц
		Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.
		Доповідач Сєвєрова Є. С.
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 10.04.2018 року                                 м. Одеса
		Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
		головуючого -    Сєвєрової Є.С.,
		суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,     
		за участю секретаря - Сідлецької Ю.С.,
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2017 року в складі судді Бойчук А.Ю.,
		в с т а н о в и л а:
		06.07.2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів (повернення депозитів та процентів), 3% річних, інфляційних втрат, а також відшкодування упущеної вигоди.
		В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що проживала та була зареєстрована за місцем служби чоловіка - військовослужбовця Севастопольського загону морської охорони Державної прикордонної служби України в м.Севастополь, тому в Севастопольському відділені ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» їй відкрили рахунки, на яких розмістили вклади (строкові банківські вклади (депозити)): номер № НОМЕР_1 (мультивалютний на три місяці) від 05.10.2012р., в розмірі 1000 гривень (одна тисяча грн.), з нарахуванням відсотків в розмірі 17% річних, № SAMDN01000739174601 (стандарт на три місяці) від 13.11.2013р., в розмірі 295165 гривень (двісті дев`яносто п`ять тисяч сто шістдесят п`ять грн. 00 коп.) та послуга накопичення "Копилка" № НОМЕР_2 (на строк 366 діб) від 29.04.2013р., в розмірі 2956,93 гривень (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість грн. 93 коп.) з нарахуванням відсотків в розмірі 16% річних. В зв`язку зі зміною чоловіком місця служби, вони переїхали до м.Одеси, і починаючи з 14 лютого 2014 року вона неодноразово зверталася до відділень ПАТ «ПриватБанк» з метою закриття рахунків, повернення вкладів та відсотків за ними, проте з різних підстав отримувала відмову із посиланням на відсутність готівки, відсутність довідки про переселення, тощо. Навіть отримавши місце реєстрації в м.Одесі та відповідні довідки, вклади їй не повернули, вона також зверталася до правоохоронних органів, НБУ з метою захисту прав, проте вирішення питання по суті не отримала. За місцем служби чоловіка в м.Одесі вони власного житла не мають, проживають на території військової частини, на утриманні мають малолітню дитину, і неможливістю повернення власних коштів їх поставили в скрутне матеріальне становище, тому вимушена звернутися до суду. 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2017 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 за вкладом №26304612105478 від 05.10.2012р., грошові кошти в розмірі - 1000 грн., проценти - 3589, 73 грн., 3% від простроченої суми в розмірі - 137,69 грн.; інфляційні втрати - 994,8 грн.; по вкладу(строковий банківський вклад (депозит)) за № SАМDN1000739174601 від 13.11.2013р. - 295165 гривень, проценти в розмірі  166291,82 грн.; 3% від простроченої суми по вкладу - 13843.70 грн.; інфляційні втрати - 293630,14 грн.; за вкладом послуга накопичення "Копилка" № НОМЕР_2 від 29.04.2013р., грошові кошти в розмірі - 2956,93 грн.; проценти в розмірі - 1393.12 грн.; 3% від простроченої суми в розмірі - 130,50 грн., інфляційні втрати в розмірі - 2630,18 грн. 
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду, представник ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому посилається на те, що квитанція не є належним доказом, оскільки не містить відбитку печатки (штампа) банку, який прийняв від позивача грошові кошти; довідка про наявність коштів на рахунку позивача видана Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ «ПриватБанк» не може бути прийнята у справі як належний доказ; позивачем не надано належних та допустимих доказів прострочення виконання грошового зобов`язання ПАТ КБ «ПриватБанк»; розрахунки боргу виконані невірно, тому кошти стягнуті безпідставно.
		Протягом розгляду справи в апеляційній інстанції представник ПАТ КБ`Приватбанк» в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (т.2 а.с.35, 38, 52, . 53, 54, 57, 58, 62, 63).
		В судове засідання з`явилася ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 , які апеляційну скаргу не визнали, посилаючись на те, що на підтвердження обґрунтованості вимог надані письмові докази, справжність яких не спростована відповідачем; піддаючи сумніву розрахунки, відповідач свідомо не надає іншого на спростування; право на повернення вкладу гарантоване законом і його порушення свідчить про порушення прав людини, передбачених Конвенцією; незважаючи на заперечення доказів, факт укладання договору не спростовується; закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом; наслідки прострочення відповідачем грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, кошти нараховуються незалежно від вини боржника; тривалим та безпідставним неповерненням коштів з 2014 року порушуються їх права, родина позивачки не має житла в м.Одесі, вимушена проживати в місті через військову службу чоловіка, на утриманні мають малолітню дитину, і неповерненням коштів банк порушує їх право на гідне життя.
		Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» були розміщені вклади: №26304612105478 від 05.10.2012р., в розмірі 1000 гривень, з нарахуванням відсотків в розмірі 17% річних, № SAMDN01000739174601 від 13.11.2013р. в розмірі 295165 гривень тапослуга накопичення "Копилка" № НОМЕР_2 від 29.04.2013р. в розмірі 2956,93гривеньз нарахуванням відсотків в розмірі 16% річних, на підставі яких Публічному акціонерному товариству «ПРИВАТБАНК» позивачем були надані грошові кошти. Такі обставини встановлені на підставі довідки Кримського відділення ПАТ КБ`Приватбанк», а також заяв про оформлення вкладів та квитанцій за стандартною формою, підписаних уповноваженою особою ПАТ КБ`Приватбанк». На виконання умов вищезазначених договорів банк відкрив на ім`я вкладника ОСОБА_1 депозитні рахунки, на яких обліковуються суми вкладів.
		Суд також вважав встановленим, що 14 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернулась до відділення ПАТ «ПриватБанк» №50 за адресою м. Севастополь, вул. Невська, 1 з метою закриття рахунків, повернення вкладів, однак 16 березня 2014 року ПАТ «ПриватБанк» повідомив позивача, що усі її рахунки заблоковано у зв`язку з анексією АР Крим. В подальшому вона неодноразово зверталася на адресу банку, посадових осіб НБУ та правоохоронних органів з метою розблокування рахунків та повернення вкладів, проте заяви залишилися без вирішення по суті питання (а.с.23-41). 
		Вбачається, що на підтвердження укладання договорів надані заяви стандартної форми про оформлення вкладу із підписами уповноваженої особи банку та ОСОБА_1 , а також квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк стандартної форми на вказані суми коштів (а.с.13,14,15,16), а також довідка Кримського регіонального відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» від 16.05.2014 року (а.с.17).
		На спростування доводів апеляційної скарги про відсутність оригіналів квитанцій такі були надані для огляду в суді апеляційної інстанції.
		Більш того, ОСОБА_1 в судове засідання надана довідка №7MFL6G9SL0JJ4707 від 12.02.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк», видана уповноваженою особою  ОСОБА_3  філії «Южного Головного Регіонального »Правління» ПАТ КБ`Приватбанк» із печаткою, якою підтверджені наявність у ОСОБА_1 , 1987 року народження, ІПН: НОМЕР_3 , рахунків із залишками коштів: послуга накопичування «Скарбничка» на суму 2956,93грн., «стандарт» на суму 311466,06 грн., картка для виплат на суму 1069,46 грн., наявність картки універсальна, депозитної картки, картки для виплат (а.с.64-65,т.2). 
		Згідно з ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних та фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошових суми або банківських металів і відповідає вимогам, установлених законом, іншим нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаям ділового обороту.
		Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року №174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідний платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час  час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
		Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис. (п. 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк зберігання коштів (за строковим вкладом); розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).
		Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
		Відповідно до вимог передбачених ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (стороною). 
		Зміст зазначених нормативних документів, наявність заяв про оформлення вкладів (а.с.13,14), справжність яких не спростована відповідачем, а також квитанцій встановленої стандартної форми, хоча і без печатки банку (а.с.15,16), при тому, що довідкою, виданою після виникнення спору, підтверджений факт існування коштів на рахунках у банку, вказує на недотримання банком обов`язку оформити квитанцію за договором банківського вкладу у встановлений спосіб, а тому тягар негативних наслідків не може покладатися на споживача, який діяв добросовісно, та ставити споживача у дискримінаційне становище порівняно із банком як стороною договору.
		Крім того, відповідач протягом всього часу розгляду справи, починаючи з 2016 року, не надав логічних пояснень щодо того, яким чином у ОСОБА_1 наявні оригінали банківських квитанцій, а у разі їх підроблення  докази звернення банку до правоохоронних органів з метою з`ясування відповідних фактів. 
		Доводи про недоведеність позивачем наявності коштів на депозитних рахунках, також не беруться до уваги, оскільки в разі заперечень щодо оформлення вкладу, саме на відповідача покладається обов`язок довести, що на рахунках такі кошти відсутні.
		Доводи щодо знаходження відокремленого підрозділу на окупованій території АР Крим у зв`язку з чим відсутності доступу до банківських документів, є неспроможними, оскільки договір укладався з ПАТ КБ «ПриватБанк» як стороною договору.
		Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що стороною не підтверджений факт укладання договору, оскільки квитанції, видані ПАТ КБ «Приватбанк» не містять печаток, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вочевидь суперечать довідці, виданій самим відповідачем, а принцип верховенства права не дозволяє з формальних міркувань відмовити у задоволенні вимог про стягнення коштів за таких фактичних обставин справи, тому суд правомірно стягнув зазначені кошти, їх неповернення з 2014 року є порушенням права власності, яке гарантоване Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод та Коституцією України. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
		Відповідно до ч.ч.1,5,6ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав, проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не витребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
		Відповідно до ч.2ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Встановлено судом, не спростовано відповідачем, що кошти не повернуті, незважаючи на вимоги ОСОБА_1 , перша з яких мала місце в лютому 2014 року, тому вона, виходячи з вимог ст.ст.625,1060,1061 ЦК України має право на отримання коштів з врахуванням процентів, індексу інфляції та 3% річних. 
		Оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на банк покладено обов`язок повернути кошти за вимогою вкладника, то виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
		Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.
		Крім того, оскільки за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступаючи способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника (постанова ВСУ 24.10.2011 р.№6-38цс11).
		Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та справедливості, а тому не може залишити поза увагою ту обставину, що позивачем кошти в банк були надані 13.11.2013 року, коли діяв офіційний курс валют - 7,99 грн. за 1 долар США, за кілька років існування спору і неповернення коштів ОСОБА_1 , курс змінився до 27 грн. за 1 долар США, отже, сума вкладу, яка підлягає поверненню знецінилася, зменшившись в кілька разів, а тому доводи апеляційної скарги про безпідставність вимог про стягнення коштів з врахуванням передбачених ст.625 ЦК України є необґрунтованими, оскільки підлягають стягненню незалежно від вини боржника і є способом захисту втрат кредитора від знецінення коштів.
		На підтвердження обґрунтованості вимог ОСОБА_1 надані розрахунки із обґрунтуванням (а.с.42-44,45-47,48-49,50-65,147-149,150-152,153-154), в свою чергу, відповідач, посилаючись на їх невідповідність, жодного розрахунку на спростування протягом всього часу розгляду справи не надав.
		Виходячи з принципу, передбаченого ст.60 ЦПК України в редакції статті, яка діяла на час вирішення судом першої інстанції, і який залишився незмінним на час перегляду справи в апеляційній інстанції (ст.81 ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Ненадання розрахунку відповідачем на спростування наданого іншою стороною протягом всього часу перебування справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції, не дає підстав вважати його невірним, тому доводи апеляційної скарги до уваги прийняті бути не можуть. 
		Зважаючи на викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду підлягає залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
		 постановила:
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. 
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Головуючий: 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...