Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3435/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 05.05.2018. Зареєстровано: 05.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2018.

Результат оскарження 24.11.2020 Північний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.04.2018Справа № 910/3435/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		 
		за позовом Заступника Генерального прокурора  головного військового  прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до   за участю    про1. Установи « 28 Управління начальника робіт»; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортабуд»  Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача Кабінету Міністрів України  визнання правочину недійсним
		Представники:
		від Прокуратури: Шекшеєва В.С. (представник за посвідченням); 
		від Позивача: Тушницький О.О. (представник за довіреністю); 
		від Відповідача -1: Яценко Й.В. (представник за довіреністю);
		від Відповідача  2: не з`явились;
		від Третьої особи: Кривов`яз О.В. (представник за довіреністю)
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Заступник Генерального прокурора  головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі також  «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Установи « 28 Управління начальника робіт» (надалі також  «Відповідач - 1») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» (надалі також  «Відповідач  2») про визнання правочину недійсним.
		 
		Позовні вимоги вмотивовано тим, що 05.01.2016 року між Державною організацією. Установою « 28 Управління начальника робіт» (Сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» (Сторона - 2) на виконання положень Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 "Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями", Постанови Верховної Ради від 06.05.2014 № 1238-VII "Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки Держави", з метою забезпечення житлом військовослужбовців ЗСУ було укладено Договір про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва, відповідно до умов якого Сторона  1 та Сторона  2 зобов`язались збудувати об`єкт, згідно з проектно  кошторисною документацією за адресою: вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі м. Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим №37. Як зазначає Прокурор, вказаний договір є недійсним, оскільки укладений з порушенням Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 296, а саме без погодження з центральним органом виконавчої влади, та з порушенням Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. № 715, щодо відсутності проведення конкурсу на будівництво житла. Таким чином, просить Суд визнати недійсним Договір про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року, з моменту його укладення між Установою « 28 Управління начальника робіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортабуд». 
		 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2017 року по справі №910/3435/17 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільській, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016, укладений між Установою "28 Управління начальника робіт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фортабуд".
		 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року прийнято відмову Установи "28 Управління начальника робіт" від апеляційної скарги на рішення від 13.07.2017. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фортабуд" задоволено, рішення від 13.07.2017 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Заступника генерального прокурора України - головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України. Розподілено судові витрати.
		 
		Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2017 скасовано, а справу №910/3435/17 направлено для нового розгляду.
		 
		Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/3435/17.
		 
		Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/3435/17 передано до розгляду судді Чинчин О.В.
		 
		15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
		 
		Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		 
		Суд, розглянувши матеріали справи № 910/3435/17, враховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, дійшов висновку, що вказану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження.
		 
		Таким чином, на виконання наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі та встановити сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі. 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 року вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.01.2018 року. 
		 
		25.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Прокуратури надійшли письмові пояснення по справі. 
		 
		25.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі. 
		 
		25.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Міністерства оборони України надійшла заява про забезпечення позову, якою просив суд забезпечити позов шляхом заборони Установі  28 Управління начальника робіт та Товариству з обмеженою відповідальністю Фортабуд вчиняти будь які дії на підставі спірного договору, зокрема, продовжувати будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі м. Києва, здійснювати реєстрацію прав, укладати договору (угоди) з фізичними та юридичними особами, залучати інвесторів та інше. 
		 
		25.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача  2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача  Верховну Раду України. 
		 
		25.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача  Кабінет Міністрів України. 
		 
		В судове засідання 25.01.2018 року з`явились учасники справи. 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 21.02.2018 року.
		 
		25.01.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача  2 надійшло клопотання про призначення будівельно  технічної експертизи. 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2018 року в задоволенні заяви Міністерства оборони України про забезпечення позову відмовлено. 
		 
		16.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача  2 надійшли письмові пояснення по справі. 
		 
		16.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача  2 надійшло уточнене клопотання про призначення будівельно  технічної експертизи. 
		 
		В судове засідання 21.02.2018 року з`явились учасники справи. 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-2 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору - Верховної Ради України, оскільки рішення по справі не може вплинути на права та обов`язки ВРУ.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача та залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору, на стороні Позивача - Кабінет Міністрів України, зобов`язано Позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу Кабінету Міністрів України, докази чого надати Суду, встановлено Третій особі строк до 5 днів з дня отримання копії позовної заяви з додатками для надання письмових пояснень по суті позовних вимог. 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 21.03.2018 року.
		 
		23.02.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача  1 надійшли пояснення на клопотання Відповідача  2 про призначення будівельно  технічної експертизи.
		 
		16.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшли пояснення по справі. 
		 
		20.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення щодо уточненого клопотання Відповідача  2 про призначення будівельно  технічної експертизи.
		 
		20.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи. 
		 
		21.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні. 
		 
		21.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача  2 надійшло клопотання про признання проведення процедури врегулювання спору за участю судді. 
		 
		В судове засідання 21.03.2018 року з`явились учасники справи. Представник Відповідача  2 не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Третьої особи про оголошення перерви в судовому засіданні, з вказаних в ньому підстав, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-2 про призначення процедури врегулювання спору за участі судді, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-2 про призначення експертизи, відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про призначення колегіального розгляду справи.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2018 року.
		 
		22.03.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли пояснення по справі і додані до них документи.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 року пояснення і додані до них документи Кабінету Міністрів України по справі №910/3435/17 залишено без розгляду. 
		 
		В судове засідання 26.03.2018 року з`явились учасники справи. Представник Відповідача  2 не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 16.04.2018 року.
		 
		16.04.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача  2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
		 
		В судове засідання 16.04.2018 року з`явились учасники справи. Представник Відповідача  2 не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-2 про відкладення розгляду справи, з огляду на положення ст. 202 ГПК України, крім того, не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо неможливості участі в судовому засіданні 
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 24.04.2018 року.
		 
		19.04.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. 
		 
		19.04.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. 
		 
		В судовому засіданні 24 квітня 2018 року Прокурор та представник Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник Відповідача  1 визнав позовні вимоги у повному обсязі. Представник Третьої особи надав усні пояснення по суті спору. В судове засідання представник Відповідача - 2 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року у справі № 910/3435/17 та роздруківкою з офіційного веб-сайту Укрпошти. 
		 
		Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
		 
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. 
		 
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
		 
		Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач - 2 має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		 
		Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач  2 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
		 
		Приймаючи до уваги, що Відповідач - 2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача - 2 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
		Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 24 квітня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		05.01.2016 року між Державною організацією. Установою « 28 Управління начальника робіт» (Сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» (Сторона - 2) на виконання положень Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 "Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями", Постанови Верховної Ради від 06.05.2014 № 1238-VII "Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки Держави", з метою забезпечення житлом військовослужбовців ЗСУ було укладено Договір про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва, відповідно до умов якого Сторона  1 та Сторона  2 зобов`язались збудувати об`єкт, згідно з проектно  кошторисною документацією за адресою: вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі м. Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим №37. (т.1 а.с.15-24)
		Об`єкт (Об`єкт будівництва) - житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою: вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації безпосередньо з ним пов`язані (п. 1.1.4 Договору)
		 
		Проектування будівництва об`єкта  комплекс усіх дій пов`язаних із забезпечення будівництва об`єкту усіма необхідними документами, зокрема, але не виключно, вихідними даними, технічними умовами, завданням на проектування, контрольно-геодезічною зйомкою, проектною документацією на усіх стадіях проекту, тощо (п. 1.1.7 Договору) 
		 
		Будівництво об`єкта - комплекс усіх дій, спрямованих на будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва, зокрема (але виключно), закупівля будівельних та інших матеріалів, забезпечення обладнанням, виконання будівельних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних, проектно-вишукувальних робіт, тощо. Будівництво Об`єкта має бути завершено у відповідності до умов Договору (п. 1.1.8 Договору).
		 
		Проектна (проектно-кошторисна) документація - затверджені у встановленою порядку текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси Об`єкту (п. 1.1.9 Договору).
		 
		Відповідно до п.2.2 Договору для реалізації цього договору Сторона -1 передає, а Сторона  2 приймає частину функцій замовника будівництва. Обсяг прав та обов`язків, що передаються Стороні  2 для виконання функцій Замовника будівництва об`єкту, визначено цим Договором.
		 
		Кожна зі сторін діє в межах функцій та обов`язків, визначених даним Договором, розділом 3 Положення про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємств що будується), та технічному нагляді (Постанова № 16 Держбуду СРСР від 02.02.1988 року) (п.2.3. Договору).
		 
		Фінансування будівництва здійснюється стороною-2. Джерелом фінансування будівництва об`єкту є кошти сторони-2 та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних та юридичних осіб сторона-2 діє виключно від свого імені, приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами (п. 2.4 Договору). 
		 
		У разі залучення стороною-1 коштів фізичних та юридичних осіб на фінансування будівництва до підписання цього договору, сторона-1 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами, та здійснює розрахунки з такими фізичними та юридичними особами, виключно за рахунок власних коштів або належної йому, відповідно п.7.1 цього Договору частки (п.2.5. Договору).
		 
		У п.3.1 Договору визначено, що об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва, орієнтовною площею 12,25 га, обліковий код 63:389:056. 
		 
		Згідно з п. 3.2 Договору Сторона - 1 зобов`язується на умовах, визначених цим договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену п.1.1 цього договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, у тому числі, здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт.
		 
		Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до Сторони - 2. Сторона - 2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених у рамках цього договору. ( п. 3.3 Договору ).
		 
		Відповідно до п. 4.2.2 Договору Сторона  1 підписанням цього Договору передає Стороні  2 частину функції Замовника із будівництва об`єкта, у тому числі стосовно отримання вихідних даних на проектування, розроблення та погодження проектно  кошторисної документації, забезпечення будівництва проектно  кошторисною документацією, оформлення в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво об`єкту, укладення договорів підряду на виконання будівельно  монтажних робіт, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов`язаних з будівництвом об`єкту, ведення технічного нагляду за будівництвом, підписання актів виконаних робіт та інших документів стосовно обсягу, якості, строку виконання та вартості робіт тощо.
		 
		Сторона - 2 виконує оплату всіх витрат пов`язаних із виконанням умов цього договору шляхом сплати коштів безпосередньо на рахунки виконавців робіт, постачальників товарів чи надавачів послуг відповідно до укладених з ними договорів. ( п. 6.1 Договору ).
		 
		Пунктом 7.1.1 вказаного Договору передбачено, що Міністерство оборони України після введення об`єкту в експлуатацію отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир в розмірі 5 (п`ять) % від загальної площі квартир цього об`єкту в межах частки, визначеної п. 7.1. цього договору. 
		Сторона  1 після введення об`єкту в експлуатацію отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир, у розмірі 1 ( одного ) % від загальної площі квартир цього об`єкту в межах частки, визначеної п. 7.1 цього договору ( п. 7.1.2 договору ).
		 
		За виконання частини функцій замовника, Сторона - 2 отримує майнові права, а після закінчення будівництва об`єкта, право власності на частину об`єкту будівництва з виключенням належної Стороні - 1, відповідно до п. 7.1 частки. ( п. 7.2 договору ).
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року Державна організація. Установа « 28 Управління начальника робіт» передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» в свою чергу прийняло будівельний майданчик на земельній ділянці, яка розташована за адресою: вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва, що підтверджується Актом приймання  передачі будівельного майданчику від 05.01.2016 року. (т.1 а.с.25)
		В обґрунтування заявлених позовних вимог Прокурор посилається на те, що вказаний договір є недійсним, оскільки укладений з порушенням Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 296, а саме без погодження з центральним органом виконавчої влади, та з порушенням Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. № 715, щодо відсутності проведення конкурсу на будівництво житла. Таким чином, просить Суд визнати недійсним Договір про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року, з моменту його укладення між Установою « 28 Управління начальника робіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортабуд». 
		У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» зазначало, що при укладенні Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року було враховано, що запланована під забудову земельна ділянка розташована на межі міста Києва у відділеному від інших житлових мікрорайонів місці, на прилеглій до забудови території відсутня розвинена соціальна та транспортна інфраструктура, що значно звужує інвестиційну привабливість нерухомості, а пропорційні розміри часток сторін у майбутньому об`єкті будівництва визначалась сторонами з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки, попереднього обрахунку витрат на будівництво, інвестиційної привабливості та інших показників. Відповідачем  2 збільшено площу забудови, що призведе до збільшення кількості метрів квадратних, майнові права на які закріплено за Міністерством оборони України. У поясненнях по справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» зазначало, що договір укладено на конкурсній основі з Відповідачем -2, пропозиція якого виявилась найвигіднішою із запропонованих, Установа « 28 Управління начальника робіт» відповідно до положення може самостійно здійснювати господарську діяльність, в тому числі у сфері капітального будівництва, виступати його замовником. Крім того, зазначений договір не підпадає під регулювання Законом України «Про публічні закупівлі», Законом України «Про здійснення державних закупівель», Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном. Міністерство оборони України висловило свою згоду на отримання квартир в рамках та на виконання умов спірного договору. 
		 
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Заступника Генерального прокурора  головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України підлягають задоволенню з наступних підстав.
		 
		Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
		Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.
		За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
		Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.
		Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
		Як встановлено Судом, 05.01.2016 року між Державною організацією. Установою « 28 Управління начальника робіт» (Сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» (Сторона - 2) на виконання положень Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 "Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями", Постанови Верховної Ради від 06.05.2014 № 1238-VII "Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки Держави", з метою забезпечення житлом військовослужбовців ЗСУ було укладено Договір про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим №37. (т.1 а.с.15-24)
		Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2017 скасовано, а справу №910/3435/17 направлено для нового розгляду.
		У вказаній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що господарські суди усупереч положенням статей 32, 34, 43 ГПК України не встановили правову природу спірного договору, виходячи із наявних у матеріалах справи доказів. Не надано належної правової оцінки попередніми судовими інстанціями твердженням позивача та прокурора про те, що будівництво житлового комплексу за умовами договору здійснюється на земельній ділянці, яка відноситься до земель оборони, на які поширюються положення Закону України "Про використання земель оборони". Крім того, відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 будівництво житла на земельних ділянках, що належать до земель оборони, здійснюється на конкурсних засадах. Залишено поза увагою обставини, які свідчать, що Кабінетом Міністрів України погоджено Міністерству оборони України будівництво житла для військовослужбовців на земельній ділянці військового містечка №233 площею лише 0.43 га, у той час як умовами договору площа земельної ділянки під забудову визначена 12,25 га.
		При зверненні до суду з вказаним позовом Заступник Генерального прокурора  головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України зазначав, що спірний договір є договором про спільну діяльність.
		Згідно із ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
		Відповідно до положень статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
		Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.
		За змістом п. 2.1 Договору Сторона  1 та Сторона  2 зобов`язались збудувати об`єкт, згідно з проектно  кошторисною документацією за адресою: вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі м. Києва.
		 
		Положеннями п. 2.2 Договору визначено, що для реалізації цього договору Сторона -1 передає, а Сторона  2 приймає частину функцій замовника будівництва. Обсяг прав та обов`язків, що передаються Стороні  2 для виконання функцій Замовника будівництва об`єкту, визначено цим Договором.
		 
		Згідно з п.4.1.1 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва об`єкта, у т. ч.:
		1) отримання вихідних даних на проектування, розроблення та погодження проектно-кошторисної документації, забезпечення будівництва проектно-кошторисною документацією, оформлення в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво об`єкту;
		2) укладання договору підряду на виконання проектних робіт, будівельно-монтажних робіт, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов`язаних з будівництвом об`єкту, уточнення обсягів виконаних робіт і проведення розрахунків з підрядниками будівництва; 
		3) забезпечення будівництва об`єкту будівельними матеріалами, устаткуванням обладнанням, конструкціями і комплектуючими виробами;
		4) ведення технічного нагляду за будівництвом, підписання актів виконаних робіт та інших документів щодо обсягу, якості, строку виконання та вартості робіт, здійснення контролю за своєчасним виконанням пусконалагоджувальних робіт, визначення балансової вартості об`єкту; 
		5) введення Об`єкту в експлуатацію;
		6) оформлення прав власності на частину об`єкту, яка буде Стороні - 2;
		7) виконання інших функцій, зокрема, але не виключно, визначених розділом 3 Положення про замовника-забудовника, затвердженого постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988.
		 
		В свою чергу відповідно до п. 4.2.2 Договору Державна організація. Установа « 28 Управління начальника робіт» підписанням цього Договору передає Стороні  2 частину функції Замовника із будівництва об`єкта, у тому числі стосовно отримання вихідних даних на проектування, розроблення та погодження проектно  кошторисної документації, забезпечення будівництва проектно  кошторисною документацією, оформлення в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво об`єкту, укладення договорів підряду на виконання будівельно  монтажних робіт, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов`язаних з будівництвом об`єкту, ведення технічного нагляду за будівництвом, підписання актів виконаних робіт та інших документів стосовно обсягу, якості, строку виконання та вартості робіт тощо.
		 
		Частиною 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.
		 
		Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном (ст. 1134 Цивільного кодексу України).
		 
		Відповідно до п.п. 1.1.2, 1.1.3 Державна організація. Установа « 28 Управління начальника робіт» є користувачем земельної ділянки і в установленому законодавством порядку має намір реалізувати право на її забудову. В рамках цього договору Сторона  1 є замовником будівництва об`єкту. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» забезпечує будівництво об`єкту грошовими коштами, матеріальними цінностями та виконання всього комплексу будівельних робіт передбачених цим договором.
		 
		Розділом 3 Договору сторонами Договору визначено положення об`єкту забудови, а саме:
		об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва, орієнтовною площею 12,25 га, обліковий код 63:389:056. 
		Сторона - 1 зобов`язується на умовах, визначених цим договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену п.1.1 цього договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього договору, у тому числі, здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт.
		Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього договору не переходить до Сторони - 2. Сторона - 2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених у рамках цього договору.
		 
		Положеннями розділу 7 Договору визначені частки сторін в об`єкті, а саме, зокрема:
		Сторони домовились, що за виконання частини функцій Замовника, Державна організація. Установа « 28 Управління начальника робіт», після введення об`єкту в експлуатацію, отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 6% загальної площі квартир цього об`єкту, із них:
		Міністерство оборони України після введення об`єкту в експлуатацію отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир в розмірі 5 (п`ять) % від загальної площі квартир цього об`єкту в межах частки, визначеної п. 7.1. цього договору. 
		Сторона  1 після введення об`єкту в експлуатацію отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир, у розмірі 1 ( одного ) % від загальної площі квартир цього об`єкту в межах частки, визначеної п. 7.1 цього договору.
		 
		За виконання частини функцій замовника, Сторона - 2 отримує майнові права, а після закінчення будівництва об`єкта, право власності на частину об`єкту будівництва з виключенням належної Стороні - 1, відповідно до п. 7.1 частки. ( п. 7.2 договору ).
		 
		Враховуючи вищевикладені обставини, Суд приходить до висновку, що оспорюваний Договір про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, а тому не приймає до уваги заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» в цій частині. 
		 
		Згідно з Положенням, затвердженим наказом Міністра оборони України № 506 від 15.10.2008 р., Установа « 28 Управління начальника робіт» є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України, яка заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України. (т.1 а.с. 131-148) 
		 
		Відповідно до п.2.1 Положення метою діяльності Установи є виконання програм житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення капітального і поточного ремонтів казармено-житлового фонду та комунальних споруд, капітального будівництва житла, казарм, сховищ, складів та інших, пов`язаних з будівельних, ремонтних та пусконалагоджувальних робіт на замовлення Міноборони, Збройних Сил України та інших замовників.
		 
		Згідно з п.4.2 Положення майно Установи є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. 
		 
		Функції щодо управління майном, що є державною власністю, здійснює Орган управління майном. (п.6.1 Положення) 
		 
		Статтею 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
		 
		Функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном. Таким органом для Установи є Міністерство оборони України.
		 
		Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 року, визначає механізм укладання такими підприємствами, серед іншого, договорів про спільну діяльність. (т.1 а.с. 161-165)
		 
		Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 296 суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, звернення щодо погодження укладення договору разом з такими документами:
		 1. попередньо погоджений сторонами проект договору;
		 2. засвідчені копії статутів ( положень ) суб`єкта господарювання та сторони ( сторін ), з якою ( якими ) передбачається укласти договір;
		 3. інформація про суб`єкта господарювання, зокрема про: виробничі потужності, обсяг і основну номенклатуру продукції, у тому числі експортної; кількість робочих місць; рівень прибутковості за останні три роки, розмір дебіторської та кредиторської заборгованості, у тому числі простроченої; державну реєстрацію прав власності або користування будинками (спорудами) та земельними ділянками, які передбачається використовувати за договором; перебування майна, яке передбачається використовувати за договором, в заставі, податковій заставі, оренді, лізингу.
		Суб`єкт господарювання подає також бізнес-план з визначенням етапів, строків, шляхів і засобів виконання договору, джерел його фінансування, впливу результатів укладення договору на фінансовий план суб`єкта господарювання;
		4. інформація про сторону (сторони), з якою (якими) передбачається укласти договір, а саме:
		повне найменування сторони;
		дані про її державну реєстрацію;
		відомості, що підтверджують здатність сторони забезпечити належне виконання своїх договірних зобов`язань, зокрема фінансову та професійну спроможність;
		 5. звіт про оцінку майна, що передбачається використовувати за договором, з висновком про його вартість, визначену на підставі незалежної експертної оцінки із застосуванням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості.
		Зазначений звіт подається разом з рецензією, що містить позитивний висновок щодо його відповідності вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна або за наявності незначних недоліків, що не вплинули на достовірність оцінки, про відповідність в цілому таким нормативно-правовим актам;
		 6. обґрунтування способу використання державного майна з відповідними розрахунками. 
		 
		У п.3 Порядку зазначено, що орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб`єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін`юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України. Зазначений проект повинен, зокрема, містити істотні умови договору, укладення якого пропонується погодити, щодо забезпечення підвищення ефективності використання державного майна, захисту майнових інтересів держави, унеможливлення відчуження державного майна, а також залежно від виду договору - розмір часток учасників, строк дії договору, порядок розподілу прибутку, покриття витрат та внесення додаткових вкладів.
		До проекту рішення Кабінету Міністрів України щодо погодження укладення договору органом управління додаються такі документи:
		звернення суб`єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2-6 пункту 2 цього Порядку, а також погоджений органом управління проект договору;
		висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб`єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором;
		висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб`єкта господарювання, який планує укласти договір.
		 
		Орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах 4-6 пункту 3 цього Порядку (п.4 Порядку).
		 
		У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб`єктом господарювання відповідно до вимог законодавства ( п. 5 Порядку)
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, комплекс будівель площею 12166,10 кв.м., який розташований в м. Києві за адресою: вул. Бориспільська №18 належить державі Україні на праві державної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11.05.2006 року, зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна у книзі №26з-152 за реєстровим №1200-3 від 01.08.2006 р. (т.1 а.с.26) При цьому, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18 (кадастровий номер 8000000000:63:389:0056) належить Установі « 28 Управління начальника робіт» для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України. (т.1 а.с.32-33)
		 
		Суд зазначає, що оскільки Державна організація. Установа « 28 Управління начальника робіт» відповідно до умов Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року внесла свою частку у вигляді земельної ділянки, що є його майном на праві постійного користування, а отже враховуючи зазначені норми, повинна була, до укладання оспорюваного договору, узгодити таку дію зі своїм засновником - Міністерством оборони України. 
		 
		Однак, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження погодження укладення Установою « 28 Управління начальника робіт» оспорюваного Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року з Міністерством оборони України відповідно до Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 року, що також підтвердив представник Відповідача  1 в судовому засіданні. 
		 
		Посилання Відповідача  2 щодо отримання погодження Міністерства оборони України шляхом оформлення листа ТОВ «Фортабуд» №1/6 від 14.07.2016 р., листа ТВО начальника Головного квартирно  експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/8/33/768 від 16.08.2016 р., листа заступника Міністра оборони України, рішення Міністра оборони України №14487/з/1 від 10.08.2016 року не приймаються Судом до уваги, оскільки вони не є належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження отримання погодження відповідно до Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №296 від 11.04.2012 року. 
		 
		Також Суд зазначає, що погодження надається саме Міністерством оборони України, а не будь  якими іншими особами, а тому лист заступника Міністра оборони України, адресований Міністру оборони України (т.1 а.с.149), лист ТВО начальника Головного квартирно  експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/8/33/768 від 16.08.2016 р. (т.2 а.с.251) не можуть слугувати належними доказами отримання погодження. Рішення Міністра оборони України №14487/з/1 від 10.08.2016 року, на яке посилається Відповідач  2 в обґрунтування заперечень на позовну заяву, в матеріалах справи відсутнє. 
		 
		Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог Заступник Генерального прокурора  головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України зазначав, що будівництво житлового комплексу здійснюється на земельній ділянці, яка розташована на території військового містечка №233 та відноситься до земель оборони, на які поширюються положення ст. 77 Земельного кодексу України, Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 14 Закону України "Про Збройні сили України". Крім того, відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 будівництво житла на земельних ділянках, що належать до земель оборони, здійснюється на конкурсних засадах. 
		 
		У відповідності до преамбули Закону України "Про використання земель оборони" правові засади і порядок використання земель оборони визначаються цим законом. 
		 
		Відповідно до ст. 1 Закону землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). 
		 
		Правовий режим земель оборони передбачає, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 2 Закону).
		 
		Відповідно до директиви Міністра оборони України № Д-115/1/5007 від 13.10.1997 року умовне найменування військової частини НОМЕР_1 - було анульоване і присвоєне нове найменування - «військова частина НОМЕР_2 . (т.1 а.с. 103-104, 106)
		 
		Наказом начальника Київського гарнізону №7 від 28.01.1998 року закріплено за командирами військових частин, начальниками установ, організацій і підприємств земельні ділянки військових містечок Київського гарнізону згідно з додатком, зокрема, військове містечко №233 за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська загальною площею 12,3337 га закріплено за В/ч А-2352 (т.1 а.с.28-30) 
		 
		Наказом Міністра оборони України №129 від 12.04.2002 року «Про заходи пов`язані з оптимізацією структури квартирно-будівельного комплексу Збройних Сил України» затверджено Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління та уповноважено його здійснювати функції замовника будівництва у Збройних Силах України. (т.1 а.с.107-108) Згідно з витягом з директиви Міністра оборони України №Д-115/1/07 від 17.07.2002 року умовне найменування Військова частина НОМЕР_2 Центральне спеціалізоване будівельне управління анульовано, залишено назву «Центральне спеціалізоване будівельне управління». (т.1 а.с.105, 109)
		 
		Наказом Міністра оборони України №369 від 31.10.2003 року «Про наділення повноваженнями замовника будівництва» Центральне спеціалізоване будівельне управління наділене повноваженнями замовника будівництва у Збройних Силах України на територіях військових містечок у місті Києві №№87, 147, 59, 225, 227, 290, 233, 161. (т.1 а.с.112) Рішенням Міністра оборони України від 08.11.2004 року надано право замовникам капітального будівництва Міністерства оборони України на проектування та забудову території військового містечка №233 по вул. Бориспільській загальною площею 26,88 га на підставі рішення Київського міськвиконкому №17-с від 09.08.1948 р. (т.1 а.с.113-115)
		 
		Відповідно до Наказу Міністра оборони України №108 від 01.04.2004 року «Про додаткове наділення основними фондами Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) з метою збереження, ефективного використання державного майна, що звільняється у результаті реформування Збройних Сил України, та реалізації Державної програми будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України Київське квартирно-експлуатаційне управління передало, а Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) прийняло на баланс (до статутного фонду) частину будівель військового містечка №233 у місті Києві згідно з Переліком військового майна. (т.1 а.с.116-117)
		 
		Крім того, як встановлено вище Судом, комплекс будівель площею 12166,10 кв.м., який розташований в м. Києві за адресою: вул. Бориспільська №18 належить державі Україні на праві державної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11.05.2006 року, зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна у книзі №26з-152 за реєстровим №1200-3 від 01.08.2006 р. (т.1 а.с.26) При цьому, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18 (кадастровий номер 8000000000:63:389:0056) належить Установі « 28 Управління начальника робіт» для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України. (т.1 а.с.32-33)
		 
		Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:63:389:0056) за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18, її цільове призначення 15.01 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, категорія земель для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд, площа земельної ділянки 12,2446 га. (т.1 а.с. 122-129)
		 
		Викладеними обставинами підтверджується факт належності до земель оборони спірної земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18 (кадастровий номер 8000000000:63:389:0056), переданої під забудову за умовами оспорюваного правочину станом на момент її передачі.
		 
		Також Суд зазначає, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2018 року №757/9499/18-к накладено в межах кримінального провадження №42014100000001671 арешт на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18 (кадастровий номер 8000000000:63:389:0056). (т.4 а.с.107) У вказаній ухвалі суду встановлено, що вказана земельна ділянка відведена в постійне користування Дарницькій КЕЧ під військове містечко, обліковується за Установою « 28 Управління начальника робіт» відповідно до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж кварталу №63:389. 
		 
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 666-р від 22.05.2013 року погоджено розроблений Міністерством оборони України перелік земельних ділянок, що належать до земель оборони, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням небюджетних коштів, в т.ч. на земельній ділянці військового містечка №233, вул. Бориспільська, 16 м. Київ, орієнтовною площею (без будівель), запланованою під забудову 0,43 га, загальна площа військового містечка 26,88 га. (т.1, а.с. 130)
		 
		Суд звертає увагу, що розпорядження Кабінету Міністрів України № 666-р від 22.05.2013 року містить положення про погодження передачі під забудову вільної від будівель земельної ділянки площею 0,43 га, проте не містить кадастрового номеру цієї земельної ділянки. Крім того, зазначено про погодження передачі земельної ділянки військового містечка №233, вул. Бориспільська, 16 м. Київ. 
		 
		При цьому, умовами Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року визначено, що об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва, орієнтовною площею 12,25 га, обліковий код 63:389:056. 
		 
		За таких підстав, матеріали справи не містять належних доказів погодження Кабінетом Міністрів України передачі під забудову саме спірної земельної ділянки за адресою: вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва, орієнтовною площею 12,25 га (кадастровий номер 8000000000:63:389:0056). 
		 
		Частинами 2-4 ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" визначено, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення. Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону. Забороняється відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, іноземним державам, іноземним юридичним особам та іноземцям. 
		 
		Згідно з Положенням, затвердженим наказом Міністра оборони України № 506 від 15.10.2008 р., Установа « 28 Управління начальника робіт» є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України, яка заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України. (т.1 а.с. 131-148) 
		 
		Відповідно до п.2.1 Положення метою діяльності Установи є виконання програм житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення капітального і поточного ремонтів казармено-житлового фонду та комунальних споруд, капітального будівництва житла, казарм, сховищ, складів та інших, пов`язаних з будівельних, ремонтних та пусконалагоджувальних робіт на замовлення Міноборони, Збройних Сил України та інших замовників.
		 
		Однак, Суд звертає увагу, що умовами Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року (п. 1.4, яким визначено поняття об`єкту будівництва) не передбачено будівництва житлового комплексу саме, як житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей або соціального та доступного житла. Пунктом 7.1 Договору передбачено, що Державна організація. Установа « 28 Управління начальника робіт», після введення об`єкту в експлуатацію, отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 6% загальної площі квартир цього об`єкту, із них: Міністерство оборони України після введення об`єкту в експлуатацію отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир в розмірі 5 (п`ять) % від загальної площі квартир цього об`єкту в межах частки, визначеної п. 7.1. цього договору. Сторона  1 після введення об`єкту в експлуатацію отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир, у розмірі 1 ( одного ) % від загальної площі квартир цього об`єкту в межах частки, визначеної п. 7.1 цього договору. За виконання частини функцій замовника, Сторона - 2 отримує майнові права, а після закінчення будівництва об`єкта, право власності на частину об`єкту будівництва з виключенням належної Стороні - 1, відповідно до п. 7.1 частки. ( п. 7.2 договору ).
		 
		Фактичне виконання умов Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року призведе до створення на землях оборони, нового об`єкту не військового призначення (житлового комплексу, можливо 5% як житла для військовослужбовців, та 95 % або більше для інших осіб).
		Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 року «Деякі питання будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони» затверджено Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, який визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони (далі - будівництво житла). (т.1 а.с. 166-172)
		Відповідно до п.3 Порядку будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах. Замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міноборони, інший центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, СБУ, Служба зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужба.
		Однак, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження проведення конкурсу при укладенні Договору про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року між Державною організацією. Установою « 28 Управління начальника робіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортабуд», що свідчить про порушення Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, який визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони. 
		 
		Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача  2 щодо проведення конкурсу на забудову спірної земельної ділянки, оскільки листи Установи «28 Управління начальника робіт» від 30.10.2015 року (т.2 а.с. 210-212) про намір здійснити будівництво житлового комплексу на земельній ділянці, розташованій за адресою: вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва, площею 122253,54 кв.м. не свідчать про проведення конкурсу в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 року «Деякі питання будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони». Так, замовником будівництва житла та організатором конкурсу є Міноборони, а не Установа « 28 Управління начальника робіт». 
		Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника Генерального прокурора  головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Установи « 28 Управління начальника робіт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» про визнання правочину недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідачів порівну. Крім того, у зв`язку з поданням Генеральною прокуратурою України та Міністерством оборони України касаційних скарг на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року й сплатою судового збору за подання даних скарг, витрати по сплаті судового збору за подання касаційних скарг покладаються на Відповідачів у рівних частках. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		ВИРІШИВ
		 
		1. Позов Заступника Генерального прокурора  головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України  задовольнити повністю. 
		 
		2. Визнати недійсним Договір про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 року, з моменту його укладення між Установою 28 Управління начальника робіт (03168, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 24967480) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» (03134, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 40090283).
		 
		 3. Стягнути з Установи 28 Управління начальника робіт (03168, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 24967480) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ РІЗНИЦЬКА, будинок 13/15, Ідентифікаційний код юридичної особи 00034051) судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. 
		 
		 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» (03134, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 40090283) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м.Київ, ВУЛИЦЯ РІЗНИЦЬКА, будинок 13/15, Ідентифікаційний код юридичної особи 00034051) судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. 
		 
		 5. Стягнути з Установи 28 Управління начальника робіт (03168, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 24967480) на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. 
		 
		 6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортабуд» (03134, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИРУ, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 40090283) на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. 
		 
		 7. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		9. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 квітня 2018 року.
		 
		Суддя О.В. Чинчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...