Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 445/60/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2018. Зареєстровано: 08.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2018.
Дата набрання законної сили: 07.02.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 445/60/17 
		                        В И Р О К
		                    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		03 травня 2018 року      Золочівський районний суд Львівської областів складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		потерпілого ОСОБА_7 
		представника потерпілого ОСОБА_8 
		обвинуваченого ОСОБА_9 
		захисників             ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської областікримінальне провадження,внесенедо Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140210000579 від 25.08.2016 рокуза обвинуваченням:
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосілка-Опарська Миколаївського району Львівської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючого на посаді другого священика у Свято-Воскресенському храмі м. Золочева Львівської області, одруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого, особою з інвалідністю третьої групи, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2ст. 125КК України,-
		в с т а н о в и в :
		     ОСОБА_9 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що 25 серпня 2016 року, близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи на сходовій клітці в приміщенні Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області, що знаходиться за адресою: Львівська область, Золочівський район, с. Ясенівці, вул. Львівська, 8, під час словесної перепалки із ОСОБА_7 , умисно наніс останньому один удар своєю правою рукою в ділянку грудей, після чого, спустившись нижче по сходах, наніс ще один удар своєю правою рукою по обличчю ОСОБА_7 , і відразу ж коли потерпілий зробив один крок назад до стіни, наніс ще декілька ударів своєю ногою по ногах ОСОБА_7 , що згідно висновків судово-медичних експертиз №394/16 від 13.09.2016 року та № 441/16 від 25.10.2016 року, відноситься до легкого тілесного ушкодження, з короткочасним розладом здоров`я, яке могло утворитись при вищевказаних обставинах.
		   Такі дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 125 КК України,не визнав, згідно ст. 63 Конституції України, відмовився надавати покази. 
		В подальшому, обвинувачений ОСОБА_9 змінив свою думку відносно відмови від надання показів. Свою вину у інкримінованому йому діянні повністю заперечив, та пояснив, що 25.08.2016 року він дійсно перебував у приміщенні Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області, куди прибув з метою вирішення питання щодо недопущення священиків до сільського цвинтаря. В кабінеті голови сільської ради він побачив ОСОБА_7 , з яким у нього відбувалась словесна перепалка. ОСОБА_7 першим намагався застосовувати до нього насильство, а тому, перебуваючи на сходовій клітці, він його відштовхнув від себе. Потерпілий, будучи на східцях між першим та другим поверхом приміщення сільської ради, та стоячи нижче його рівня, схопив його за ногу та намагався стягнути по східцях до низу, чим завдав йому тілесних ушкоджень. В свою чергу, жодного насильства чи ударів до ОСОБА_7 він не застосовував. Припускає, що ймовірну травму потерпілий отримав випадково, вдарившись об перила сходової клітки та/або стіну. Зрозумівши, що конфлікт загострюється, він покинув приміщення сільської ради. Вказує, що свідок ОСОБА_13 в цей час був відсутній, оскільки перебував біля свого службового кабінету, а тому фізично не міг бачити конфлікт між ним та ОСОБА_7 . Зазначив, що свідком ОСОБА_13 надано неправдиві покази, які спрямовані на його дискредитацію, як священнослужителя, оскільки рідний брат свідка ОСОБА_13 - ОСОБА_13 являється прихожанином та старостою парафії, де здійснює церковну службу ОСОБА_7 . На його погляд, конфлікт є міжконфесійним та штучно створеним. Звертає увагу, що він вживав заходів щодо примирення з потерпілим ОСОБА_7 , однак останній на таке примирення не погодився, більше того, церковна громада, де здійснює церковну службу ОСОБА_7 , заборонила останньому примирятись із ним, що також свідчить про протистояння релігійних громад, а не окремих фізичних осіб. 
		При цьому обвинувачений ОСОБА_9 , подав до суду письмову заяву про застосування до нього вимог ЗУ «Про амністію в 2016 році» та звільнення його від відбування призначеного покарання, оскільки він є особою з інвалідністю третьої групи. 
		Незважаючи на невизнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, доводиться наступними доказами.
		Показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який будучи допитаним в судовому засіданні зазначив, що 25.08.2016 року, близько 18 години 00 хвилин, він прийшов до службового кабінету голови Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області ОСОБА_13 , де мав зустріч з останнім з приводу встановлення фігури Матері Божої на території с. Ясенівці Золочівського району Львівської області. Їх зустріч тривала близько однієї години. Орієнтовно о 19 год. 00 хв. до кабінету сільського голови зайшов ОСОБА_9 та привітався з останнім. Голова запросив його до кабінету, однак ОСОБА_9 відмовився зайти, сказавши, що кабінет є оскверненим, оскільки в ньому перебуває потерпілий, при цьому назвавши його лайливим словом. ОСОБА_13 , разом з ОСОБА_9 вийшли з кабінету та почали розмову в сусідньому кабінеті секретаря сільської ради, при цьому, двері між кабінетами зачиненими не були. ОСОБА_9 продовжував висловлюватись на його адресу нецензурними та лайливими словами, він почав відповідати йому аналогічними словами. Згодом, вони усі троє вийшли на коридор, обвинувачений продовжував його словесно ображати. Обвинуваченому хтось постійно телефонував, однак на дзвінки він не відповідав. В подальшому, ОСОБА_9 відповів на телефонний дзвінок, та він почув як обвинувачений повідомив співрозмовника, що потерпілий знаходиться в приміщенні сільської ради, запропонував особі на ім`я ОСОБА_14 прибути до Ясеновецької сільської ради, щоб розібратись з ним. ОСОБА_13 в цей час зачиняв двері свого службового кабінету. Почувши ці слова, він зрозумів, що варто уникнути подальшого загострення конфлікту та покинути приміщення сільської ради. Вони знаходились на другому поверсі будівлі сільської ради, а тому він почав йти сходами донизу. Спустившись на дві сходинки, він обернувся та побачив перед собою ОСОБА_9 , останній наніс йому удар ногою в область грудей. Він одразу почав кликати на допомогу ОСОБА_13 , обвинувачений продовжував наносити удари, від яких він оборонявся руками. Йому вдалось дійти сходами до першого поверху, ОСОБА_9 його наздогнав та почав наносити удари по обличчю своєю правою рукою. Як наслідок, розбив йому окуляри, в нього одразу почала текти кров. Обвинувачений притиснув його до стіни та продовжив наносити удари руками та ногами по його тілу. Почувши шум, одразу прибіг ОСОБА_13 , почав відштовхувати обвинуваченого та вимагав припинити протиправні дії. Побачивши, що наближається ОСОБА_13 , ОСОБА_9 припинив його бити, відійшов в бік та сказав, що мало йому дав, слід було дати більше. В подальшому ОСОБА_9 вийшов з приміщення сільської ради, на вулиці його чекала дружина. Він викликав поліцію та піднявся з ОСОБА_13 до його службового кабінету, де останній почав надавати йому першу медичну допомогу. В подальшому, до приміщення сільської ради на квадроциклі прибув син обвинуваченого, почав викрикувати, щоб потерпілий вийшов з приміщення сільської ради, оскільки його замало побили та потрібно ще додати. Почувши, що прибула поліція, син ОСОБА_9 покинув територію біля будівлі сільської ради. Поліцейським він надав пояснення, після чого його відвезли до лікарні в м. Львів. В результаті завданих ударів він отримав струс головного мозку, синці та садна по всьому тілу. Вказує, що до цього моменту обвинувачений йому неодноразово погрожував фізичною розправою, вказаний конфлікт виник, оскільки вони обоє є священнослужителями різних церковних конфесій та здійснюють свою діяльність в межах одного населеного пункту. 
		Будучи допитаним в судовому засіданні, свідок ОСОБА_13 надав показання, що він являється сільським головою Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області. 25.08.2016 року близько 17 год. 30 хв. -17 год. 45 хв., в приміщенні його службового кабінету, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , він мав зустріч із ОСОБА_7 з приводу встановлення фігури Матері Божої на території с. Ясенівці. Зустріч тривала приблизно до 19 год. 00 хв. Коли їх розмова вже завершувалась, до його кабінету зайшов ОСОБА_9 . Привітавшись лише з ним, свідок запропонував йому зайти до кабінету, однак ОСОБА_9 повідомив, що заходити не буде, оскільки кабінет є оскверненим, оскільки в ньому перебуває потерпілий, назвавши при цьому останнього образливим словом. Між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розпочалась словесна перепалка, що супроводжувалась образливими та нецензурними словами. Вони всі троє вийшли до коридору, він продовжував перебувати біля них, оскільки передбачав, що конфлікт може перерости в бійку. В цей момент ОСОБА_9 хтось зателефонував, він почав розмову телефоном, ОСОБА_7 почав спускатись сходами донизу. Розуміючи, що конфлікт вичерпаний, він пішов зачиняти свій службовий кабінет. В цей момент він почув нецензурні лайки та шум від бійки, а тому одразу побіг назад до коридору. Наблизившись до сходової клітки, він почув, що ОСОБА_7 кличе його на допомогу. З другого поверху він побачив, що ОСОБА_7 зігнутим стоїть на першому поверсі приміщення сільської ради на початку сходової клітки та закриває свою голову руками, ОСОБА_9 притиснув його до стіни та наносив удари своєю рукою та ногами по голові та тулубу потерпілого. Він одразу побіг донизу, за цей час він бачив, що обвинувачений наніс потерпілому три-чотири удари кулаком правої руки по його голові. Побачивши свідка, ОСОБА_9 перестав бити потерпілого та відійшов від нього, в потерпілого все обличчя і одяг були в крові. На зауваження припинити протиправні дії, обвинувачений сказав, що ця людина заслуговує більшого та вийшов з приміщення сільської ради. На вулиці його чекала дружина, яка почала нецензурно висловлюватись в його бік та бік потерпілого. ОСОБА_9 комусь телефонував та повідомив, що в приміщенні сільської ради є ОСОБА_7 , що він йому трохи дав, але цього замало та запропонував співрозмовнику прибути до приміщення сільської ради, щоб продовжити протиправні дії. Почувши це, він забрав потерпілого до приміщення сільської ради, зачинився зсередини та пішов із потерпілим до службового кабінету, щоб надати йому медичну допомогу. В подальшому, до сільської ради на квадроциклі прибув син ОСОБА_9  ОСОБА_14 , останній почав вигукувати нецензурні слова на адресу потерпілого та вимагав, щоб він вийшов з приміщення сільської ради, погрожуючи потерпілому подальшим нанесенням тілесних ушкоджень та пошкодженням його автомобіля, що був припаркований неподалік. Побачивши, що до сільської ради прибули працівники поліції, він швидко зник. Додатково ОСОБА_13 зазначив, що в процесі досудового розслідування, ОСОБА_9 намагався його шантажувати, просив надати покази, що він начебто не бачив, як обвинувачений наносив удари потерпілому. 
		Крім показів потерпілого та свідка ОСОБА_13 , пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення за ч.2ст. 125 КК Українистверджується рядом письмових доказів у кримінальному провадженні, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, зокрема: 
		-письмовою заявою ОСОБА_7 від 25.08.2016 року, адресованою начальнику Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області, якою останній просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 , який 25.08.2016 року, близько 19 години 00 хвилин, в приміщенні сільської ради с. Ясенівці, під час розмови, що перейшла у сварку, наніс йому декілька ударів в область обличчя, живіт. Вказана заява зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області 25.08.2016 року (а.с. 44, т. 2);
		-протоколом огляду місця події від 25.08.2016 року із фототаблицею, з яких вбачається, що предметом огляду являється приміщення сільської ради с. Ясенівці Золочівського району Львівської області. В ході огляду, на першому поверсі приміщення, біля сходової клітки та на східцях виявлено 4 краплі речовини бурого кольору, схожі на кров (а.с.45-47, т. 2);
		-протоколом слідчого експерименту від 10.10.2016 року з доданою фототаблицею, яким зафіксовано результати відповідної слідчої дії, яку проведено за участі свідка ОСОБА_13 . В ході проведення слідчого експерименту, останній показав, як саме відбувались події 25.08.2016 року, зокрема, що в приміщенні Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області, був присутній він, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Між останніми виникла словесна перепалка, початку сутички він не бачив, оскільки повернувся до свого службового кабінету з метою зачинити вікно, однак, почувши шум бійки та крик ОСОБА_7 про допомогу, він підійшов до сходової площадки та побачив, що ОСОБА_7 стоїть спиною до стіни, поруч вікна, внизу сходової площадки, та тримає руки над головою, а в цей час ОСОБА_9 наносить йому удари в ділянку голови та своїми ногами по ногах потерпілого. Він крикнув до священиків, після чого ОСОБА_9 відійшов в бік та припинив бійку. Коли ОСОБА_7 підвівся, він побачив кров на його обличчі, що текла з його правого ока. ( а.с.50-53, т.2);
		-протоколом слідчого експерименту від 10.10.2016 року з доданою фототаблицею, яким зафіксовано результати відповідної слідчої дії, яку проведено за участі потерпілого ОСОБА_7 . В ході проведення слідчого експерименту, останній показав, як саме відбувались події 25.08.2016 року, зокрема, що в приміщенні Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області, був присутній він, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 Спускаючись по східцях донизу, його наздогнав ОСОБА_9 і вдарив по спині, розвернувшись обличчям до ОСОБА_9 , останній наніс йому удар ногою в груди, зійшовши нижче по сходах, він зловив ОСОБА_9 за ногу, оскільки останній намагався йому повторно завдати удар ногою. По інерції обвинувачений та він, почали спускатись донизу сходової клітки. Внизу він тримався за поручні сходової клітки, а ОСОБА_9 правою рукою наніс йому один удар з правого боку в ділянку голови, що знаходиться вище правого ока, звідки одразу потекла кров. Він підійшов до стіни, поряд вікна, та тримався за голову, а ОСОБА_9 наносив йому удари ногами по його правій та лівій нозі в ділянки вище колін. Він кликав на допомогу ОСОБА_13 та продовжував оборонятись від ударів. В момент, коли ОСОБА_13 почав кричати щодо припинення бійки, ОСОБА_9 перестав завдавати йому ударів та відійшов від нього, на цьому бійка була завершена (а.с.54-58, т. 2);
		-висновком експерта № 394/16 від 13.09.2016 року, відповідно до якого тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_7 , заподіяні тупими предметами, могли утворитись 25.08.2016 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я (а.с.49, т. 2);
		-додатковим висновком експерта №441/16 від 25.10.2016 року, згідно якого тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_7 , заподіяні тупими предметами, можливо від ударів по голові рукою, стисненою в кулак та ударів ногою у взутті по ногах та в ділянку грудної клітини. Ушкодження могли утворитись при обставинах, що вказані в протоколах слідчих експериментів, проведених з потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_13 від 10.10.2016 року. Ушкодження, що виявлені у ОСОБА_7 знаходились в різних анатомічних ділянках тіла і не могли утворитись при одноразовому ударі об стіну чи поручні сходової клітки (а.с.60-61, т. 2); 
		-висновком комісійної судово-медичної експертизи № 96 від 19.03.2018 року, відповідно до якого, комісія в складі шести осіб, дійшла висновку, що ОСОБА_7 було спричинено закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку з наявністю рани в правій брівній ділянці, синця у виличній ділянці справа, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я; синці на грудях та на обох ногах, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів та могли виникнути 25.08.2016 року, як вказує потерпілий. З врахуванням протоколів слідчих експериментів, показів потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 , комісія вважає, що механізм утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_7  міг бути наступний: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з наявністю рани в правій брівній ділянці та синця у виличній ділянці справа могли утворитись від удару кулаком в голову справа; синці на грудях могли утворитися від ударів ногою в груди; синці на ногах могли утворитись від ударів ногами по ногах. Характер та локалізація тілесних ушкоджень на різних анатомічних ділянках та частинах тіла гр. ОСОБА_7 та дані матеріалів справи не дають комісії підстав стверджувати про можливість їх утворення внаслідок одноразового удару до стіни чи до поручнів сходової клітки. Водночас, комісією встановлено, що діагноз «забій м`яких тканин спинки носа» не підтверджено об`єктивними медичними даними, а тому при встановлені ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не приймався (а.с.172-179, т. 2); 
		-медичними картками стаціонарного та амбулаторного хворого ОСОБА_7 , з яких вбачається, що останній був госпіталізований 26.08.2016 року, перебував на стаціонарному лікуванні до 31.08.2016 року, а в подальшому на відповідному амбулаторному лікуванні, із встановленими медичними діагнозами: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, рана в правій брівній ділянці голови, забій тканин спинки носа (а.с.136-151, т.2). 
		Оцінюючи досліджені в судовому засіданні вищевказані докази на предмет їх належності та допустимі, аналізуючи їх зміст, враховуючи заявлені стороною захисту клопотання про визнання доказів недопустимими, та заперечення з даного приводу сторони обвинувачення, суд зазначає наступне. 
		За приписами ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Статтею 87 КПК України передбачено критерії недопустимих доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		Відповідно до вимог ч. 2,4,9 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
		На виконання вищевказаних вимог ст. 290 КПК України, прокурором представлено суду протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 16.01.2017 року, з якого вбачається, що 16.01.2017 року слідчим Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_15 надано ОСОБА_9 доступ до матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. При цьому, заяв та скарг від ОСОБА_9 не надходило, копії матеріалів ним отримано, що останній ствердив своїм підписом (а.с. 70-72, т. 2)
		В ході судового розгляду кримінального провадження, щодо кожного доказу сторони обвинувачення, судом з`ясовувалось у обвинуваченого чи такий доказ був йому відкритий. При цьому, зауважень щодо не відкриття доказів у обвинуваченого ОСОБА_9 не було. 
		Відтак, заявлене, після безпосереднього дослідження доказів в судовому засіданні, захисником ОСОБА_12 клопотання щодо визнання доказів недопустимими, оскільки такі не були відкриті стороні захисту у порядку, що передбачений ст. 290 КПК України, є безпідставним.     
		Більше того, захисником невірно трактується норма ч. 9 ст. 290 КПК України, оскільки така чітко передбачає, що саме сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Така норма викладена чітко та подвійному трактуванню не підлягає. 
		Щодо визнання недопустимим доказом показів свідка ОСОБА_13 , наданими останнім в судовому засіданні, оскільки рідний брат свідка ОСОБА_13  ОСОБА_13 являється прихожанином та старостою парафії, де здійснює церковну службу потерпілий ОСОБА_7 , суд зазначає, що згідно приписів ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		Свідком ОСОБА_13 покази надані безпосередньо в судовому засіданні, під присягою, будучи попередньо попередженим судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів. Стороні захисту забезпечено можливість безпосереднього допиту свідка та поставлення перед ним запитань щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка.Свідок від надання показів не відмовлявся, зазначив, що будучи сільським головою с. Ясенівці Золочівського району Львівської області, має рівне ставлення до обох сторін кримінального провадження, підстав оговорювати обвинуваченого не має. В ході допиту свідок ОСОБА_13 не заперечив, що являється рідним братом ОСОБА_13 , який в свою чергу являється старостою громади, де здійснює церковну службу потерпілий ОСОБА_7 , однак, стороною захисту не підтверджено та судом не встановлено, що вказана обставина свідчила б неправдивість показів свідка ОСОБА_13 чи його упередженість по відношенню до сторін кримінального провадження. 
		Стороною захисту не надано доказів, а саме показань, документів, які підтверджують репутацію ОСОБА_13 , зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджували б його нечесність. 
		Покази свідка ОСОБА_13 є логічними, послідовними, такими, що повністю узгоджуються із показами потерпілого ОСОБА_7 та іншими вищевказаними письмовими доказами, а тому підстав визнавати їх недопустимими чи не надавати їм віри, суд не вбачає. 
		Натомість, суд визнає недопустимим доказом покази свідка сторони захисту - ОСОБА_16 , що надані останнім в судовому засіданні, зокрема щодо того, що свідок ОСОБА_13 повідомляв його при зустрічі, що, начебто, не був присутній та не бачив бійки між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , оскільки такі покази є показанням з чужих слів, а саме із слів свідка ОСОБА_13 , який був безпосередньо допитаний в судовому засіданні та надав покази відмінні в цій частині показам ОСОБА_16 . Більше того, свідок ОСОБА_16 достеменно не зміг пояснити звідки саме йому стало відомо про те, які саме покази свідком ОСОБА_13 надано в ході досудового розслідування та які будуть надані в судовому засіданні, як і не пояснив, чому про вказаний факт він не повідомляв орган досудового розслідування раніше, хоча дана обставина була, начебто, йому відома вже протягом тривалого часу. 
		Окрім цього, прокурор та потерпілий не погодились визнати допустимим доказом покази свідка ОСОБА_16 . 
		Відносно доводів сторони захисту щодо недопустимості протоколів слідчих експериментів від 10.10.2016 року, оскільки такі лише імітують його проведення та спрямовані на штучне створення доказів, а вказані дії проведені з порушенням вимог ст. 104, 240 КПК України, такі судом до уваги не приймаються, зважаючи на те, що у відповідних протоколах наявні усі, передбачені Законом, реквізити та дані, такий складений уповноваженою на те особою, викладений опис подій дозволяє відтворити обстановку вчиненого правопорушення, зафіксовані відомості в протоколах за участю свідка та потерпілого узгоджуються між собою, а також з показами, що були безпосередньо надані ними перед судом. 
		Щодо доводів сторони захисту про недопустимість висновку експерта № 394/16 від 13.09.2016 року та додаткового висновку експерта №441/16 від 25.10.2016 року, оскільки такий проведено не тією експертною установою, до якої скеровано відповідну постанову про призначення експертизи, експертом самостійно отримано медичну документацію потерпілого ОСОБА_7 , експерт не був належним чином повідомлений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку з підстав, що не передбачені Законом, у висновку експерта № 441/16 від 25.10.2016 року відсутній докладний опис проведених досліджень, суд зазначає наступне. 
		 Згідно вимог ч. 1, п. 2. ч. 2 ст. 242, 243 КПК України, в редакції чинній на момент призначення та проведення експертиз, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права. Слідчий або прокурор зобов`язані звернутися до експерта для проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень. Сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 69 КПК України, експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.
		Вимоги до висновку експерта встановлені ст. 102 КПК України, зокрема, у ньому повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; місце і час проведення експертизи; хто був присутній при проведенні експертизи; перелік питань, що були поставлені експертові; опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка; обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання. У висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом.
		Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 пояснила, що відділення СМЕ при 8-й міській клінічній лікарні не є окремою юридичною особою та входить до структури Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» та проводить експертизи стосовно осіб, які перебували чи перебувають на лікуванні у 8-й міській клінічній лікарні м. Львова. Оскільки ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні саме у цій лікарні, експертиза щодо тяжкості та характеру тілесних ушкоджень проводилась відділенням СМЕ, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Навроцького, 23, тобто за місцем розташування лікарні. Стосовно медичних документів, експерт підтвердила, що такі слідчим дійсно їй не скеровувались, а були отримані нею самостійно в медичній частині 8-ї міської клінічної лікарні, куди в подальшому були нею ж повернуті. Про кримінальну відповідальність, згідно ст. 384 та 385 КК України їй відомо, а тому у висновку нею зазначено, що вона несе таку відповідальність та скріплено це відповідним підписом. 
		Суд погоджується із доводом сторони захисту, що експертом ОСОБА_17 , в ході надання експертних висновків, порушено вимоги ч. 4 ст. 69 КПК України, оскільки медична документація потерпілого ОСОБА_7 отримана нею самостійно з лікувального закладу, а не надана їй стороною обвинувачення. 
		Водночас, оскільки жодна із сторін кримінального провадження оригіналами медичних документів не володіла, такі перебували в розпорядженні медичних закладів, де проходив лікування, після 25.08.2016 року, ОСОБА_7 , а сторона захисту заперечувала проти клопотання потерпілого щодо долучення до матеріалів кримінального провадження завірених копій медичних карток, оскільки останні не являються оригіналами, оригінали відповідних медичних карток витребувані судом за клопотанням потерпілого. 
		Оригінали медичних карток та визначені потерпілому ОСОБА_7 діагнози були предметом дослідження повторної судово-медичної експертизи, що була призначена за відповідною ухвалою суду. 
		Як наслідок, експертна комісія дійшла висновку, що потерпілому ОСОБА_7 було спричинено тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Комісією також було встановлено, що діагноз «забій м`яких тканин спинки носа» не підтверджено об`єктивними медичними даними, а тому при встановлені ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не приймався.
		Суд звертає увагу, що за приписами ч. 10 ст. 101 КПК України, висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
		Таким чином, висновки експерта ОСОБА_17 № 394/16 від 13.09.2016 року та №441/16 від 25.10.2016 року, хоч і надані з порушеннями вимог ч. 4 ст. 69 КПК України, однак в повній мірі відповідають висновку комісійної експертизи № 96 від 19.03.2018 року щодо ступеня тяжкості та характеру тілесного ушкодження, що було отримано ОСОБА_7 25.08.2016 року, за виключенням діагнозу «забій м`яких тканин спинки носа», що не вплинуло на ступінь тяжкості тілесного ушкодження та відповідно не може впливати на кваліфікацію кримінального правопорушення. 
		За переконанням суду, за вказаних обставин, допущене експертом порушення не свідчить про недопустимість цих висновків, як доказів у кримінальному провадженні, оскільки судом не встановлено, а стороною захисту не обґрунтовано, яким чином дане порушення вплинуло чи могло вплинути на достовірність цих висновків, та/або порушення таким чином прав обвинуваченого, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Окрім цього, зазначаючи вищевказане, суд враховує завдання кримінального провадження, що визначені ст. 2 КПК України, якими, з поміж іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відтак, визнання недопустимим доказу, лише за вказаної підстави та за відсутності даних, що дозволяли б дійти висновку про незгоду з висновками експерта ОСОБА_17 , суд не вважає прийнятним. 
		При цьому, суд звертає увагу, що згідно висновку комісійної експертизи № 96 від 19.03.2018 року, ступінь тяжкості та характеру тілесного ушкодження ОСОБА_7 визначено саме на підставі медичних карток, а не попередніх висновків експерта
		Інших даних, які б свідчили про неналежність чи недопустимість висновків експертиз, проведених як експертом ОСОБА_17 , так і комісійною експертизою, на які покликалась сторона захисту, та які б свідчили про порушення прав обвинуваченого ОСОБА_9 , в ході судового розгляду кримінального провадження судом встановлено не було. 
		За вимогами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Так, показання потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_13 , висновки судово-медичних експертиз та протоколи слідчих експериментів є послідовними, достатньо вагомі, чіткі та повністю узгоджуються між собою.
		   Вказане дає можливість суду дійти висновку, що вказані докази слід покласти в обґрунтування обвинувального вироку, а тому суд визнає їх досить переконливими, щоб на підставі їх розумної оцінки визнати ОСОБА_9 причетним до заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 . 
		Натомість, покази обвинуваченого ОСОБА_9 такими не є. В своїх показах обвинувачений плутався, вказані ним відомості не є логічними та послідовними, його твердження, що він не завдавав ударів та не застосовував фізичну силу відносно потерпілого ОСОБА_7 спростовуються іншими вищевказаними доказами. Покази обвинуваченого ОСОБА_9 , що тілесні ушкодження ймовірно отримані потерпілим ОСОБА_7 внаслідок самовільного удару до стіни та/або перил сходової клітки спростовуються висновками судово-медичних експертиз, якими встановлено, що характер та локалізація тілесних ушкоджень на різних анатомічних ділянках та частинах тіла гр. ОСОБА_7 не дають підстав стверджувати про можливість їх утворення внаслідок одноразового удару до стіни чи до поручнів сходової клітки. 
		Доводи обвинуваченого, що ним також були отримані тілесні ушкодження 25.08.2016 року, які йому завдав ОСОБА_7 не підтверджені належними та допустимими доказами, долучений стороною захисту, в ході судового розгляду, до письмово заперечення проти заявленого цивільного позову, висновок експерта 7/2017 року від 16.01.2017 року, не свідчить про отримання обвинуваченим тілесних ушкоджень за вказаних ним обставин, лікування щодо таких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 не проходив, окрім цього, стороною захисту не представлено доказів, що свідчили б про відкриття цього доказу іншій стороні кримінального провадження. 
		Що стосується зазначених показів обвинуваченого, заперечення ОСОБА_9 вчиненого ним кримінального правопорушення та невизнання вини, суд сприймає їх, як використання обвинуваченим права не свідчити проти себе, а тому оцінює такі критично та вважає намаганням обвинуваченого уникнути, передбаченої законом, відповідальності. 
		Стороною захисту не надано суду належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин вчинення злочину, а лише висловлено критичні зауваження щодо належності та допустимості доказів сторони обвинувачення. 
		Європейський суд з прав людини у рішенні «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року наголосив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Враховуючи зазначену позицію, суд приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого ОСОБА_9  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки останнійумисно спричинив легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілого ОСОБА_7 , а тому дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковано органом досудового розслідування вірно. 
		При призначенні виду та міри покарання, суд, у відповідності до вимог ст. 65 - 67 КК України, враховує тяжкість скоєного обвинуваченим злочину, який згідно приписівст.12 КК України,є злочином невеликої тяжкості, а також особу обвинуваченого, який вину у скоєному не визнав, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, є особою з інвалідністю третьої групи, старшого віку, та є настоятелем церкви в стурктурі Львівсько-Сокальській єпархії Української православної церкви Київського патріархату.
		Окрім цього, суд враховує дані досудової доповіді, складеної інспектором Золочівського районного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_18 від 12.10.2017 року, на підставі ухвали Золочівського районного суду Львівської області від 28.09.2017 року, згідно якої матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_9 задовільне, останній поводиться та мислить адекватно, врівноважений, вміє контролювати свій гнів та поведінку, вважає, що правопорушення не є нормою життя, стосунки з оточуючими товариські, схильність до агресії не притаманна, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства  низький, проблемних питань особистості обвинуваченого та його життєдіяльності, на які повинні бути спрямовані заходи впливу  відсутні. 
		   Згідност. 66 КК Україниобставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого не встановлено.
		Відповідно дост. 67 КК Україниобставин, що обтяжує покарання обвинуваченого не встановлено.
		За приписами ч. 2ст.65 КК України, передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, думку сторони обвинувачення, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до переконання, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження інших правопорушень з його боку, є призначення покарання в межах санкції ч.2ст.125 КК України, у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності, достатності для виправлення обвинуваченого, та співмірності із вчиненим діянням. 
		Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_9 в ході судового розгляду заявив клопотання про застосування щодо нього вимогЗУ «Про амністію у 2016 році», оскільки він являється особою з інвалідністю третьої групи. (а.с. 246-247, т. 1). 
		Інші сторони кримінального провадження проти задоволення заяви обвинуваченого про застосування до нього акту амністії не заперечили.
		Щодо заявленого обвинуваченим клопотання, суд зазначає наступне. 
		За приписами ст.85,86 КК України, на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
		Згідност. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
		22 грудня 2016 року прийнятоЗУ «Про амністію в 2016 році», який набрав чинності 07 вересня 2017 року.
		Відповідно доп. «г» ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2016 році", передбачено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, зокрема осіб, яких на день набрання чинності цим Законом, в установленому порядку, визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи. 
		Згідно ст. 10 ЗУ "Про амністію у 2016 році", питання про застосування амністії вирішує суд, зокрема за ініціативою обвинуваченого.
		У зв`язку із вищенаведеним, суд вважає, що ОСОБА_9 слід звільнити від відбування покарання на підставі акту амністії, оскільки такий є особою з інвалідністю третьої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 07.11.2014 року, з безстроковим терміном дії. 
		Обмежень, щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ЗУ «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, раніше амністія до нього не застосовувалась. 
		Обвинуваченим надано згоду на застосування відносно нього акту амністії. 
		Речові докази та процесуальні витрати понесені державою в кримінальному провадженні відсутні. 
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
		До початку судового розгляду кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов, яким останній просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 завдану майнову шкоду у розмірі 1850,00 грн. та моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 100000,00 грн. 
		Заявлений позов обґрунтовано тим, що потерпілим понесено витрати на отримане лікування, а також пережито душевні страждання та хвилювання в зв`язку із спричиненим фізичним болем, пережито емоційний стрес, порушено звичний ритм життя, принижено його гідність та соціальну репутацію. 
		Проти заявленого позову обвинувачений ОСОБА_9 заперечив у повному обсязі, вважає такий необґрунтованим, вказує на відсутність його вини у вчиненні будь-якого правопорушення, розмір заявленої майнової та моральної шкоди вважає не доведеним. 
		Щодо заявленого цивільного позову, суд зазначає таке. 
		Згідно вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, з поміж іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди , а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		За приписами ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб . Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Щодо заявленої майнової шкоди, суд вважає, що її розмір належним чином доведений представленими фіскальними чеками (а.с 181, т. 1 ), а тому така підлягає стягненню з обвинуваченого у повному обсязі. 
		Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість заподіяних для потерпілого тілесних ушкоджень, глибину фізичних і душевних страждань, яких він об`єктивно зазнав внаслідок отримання тілесних ушкоджень, їх тривалість, короткочасний розлад здоров`я. 
		Враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що моральну шкоду, завдану потерпілому кримінальним правопорушенням, слід визначити у розмірі 8 000,00 грн. 
		Керуючись ст. 65-67, 85, 86, ч. 2 ст. 125 КК України, ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", ст.1,10 ЗУ «Про амністію у 2016 році», ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1195 ЦК України,ст. 127, 129, 368-371,373- 374 КПК України, суд - 
		у х в а л и в :
		     ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.125 КК України,та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 грн. (одну тисячу сімсот гривень 00 копійок). 
		Звільнити засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання на підставі пункту «г» ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Стягнути з засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_7 майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 1 850,00 грн. (одна тисяча вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), а також моральну шкоду у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок). 
		В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити. 
		Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Золочівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Відповідно до ч.6ст. 376 КПК Україникопію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		 
		 
		 
		 
		 Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...