Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 708/1089/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 14.05.2018. Зареєстровано: 15.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2018.
Дата набрання законної сили: 02.07.2020
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		           Справа № 708/1089/13-к
		Провадження № 1-кп/711/68/18
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		14 травня 2018 року м. Черкаси
		 
		Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
		головуючого: судді ОСОБА_1 , 
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участі прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12013250020000368 за звинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області, громадянина України, з вищою освітою, не судимого, одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , 
		в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачено ч.4 ст. 368 КК України, суд 
		 
		встановив:
		Підсудному ОСОБА_6 висунуто обвинувачення в тому, що він, будучи головою Медведівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, якому відповідно до рішення Медведівської сільської ради № 36/1 від 31.08.2009 присвоєно 8 ранг 4 категорію посадової особи місцевого самоврядування, тобто відповідно до п 1 примітки до ст. 364 КК України службовою особою, яка займає відповідальне становище, та відповідно до повноважень сільського голови забезпечує в межах, наданих законом повноважень органам виконавчої влади на відповідній території, дотримання Конституції України та Законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організовує в межах, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», роботу відповідної місцевої ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та його виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесії ради і головує на пленарних засіданнях ради; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства та подає їх на затвердження відповідної ради; видає розпорядження в межах своїх повноважень, діючи умисно, використовуючи своє службове становище, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 500 (п`ятсот) доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 18.05.2013 складає 3996, 5 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривень, за сприяння в позитивному вирішенні питання щодо оформлення відведення земельної ділянки в оренду, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 18.05.2013, близько 12 години 00 хвилин, знаходячись в своєму службовому кабінеті в приміщенні Медведівської сільської ради за адресою: вул. Б.Хмельницького, 44а, с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області, отримав як неправомірну вигоду від ОСОБА_9 раніше обумовлені грошові кошти в сумі 500 (п`ятсот) доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 18.05.2013 складає 3996, 5 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривень, за сприяння в позитивному вирішенні зазначеного питання шляхом допомоги в отриманні відповідних рішень сесії сільської ради та в безперешкодному підписанні сільським головою всіх суміжних документів щодо відведення даної земельної ділянки.
		Ці дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.4 ст. 368 КК України (в редакції від 18.04.2013)  одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища (т.4 а.с.168). 
		Підсудний ОСОБА_6 винуватим себе не визнав і пояснив, що працював головою Медведівської сільської ради і до нього звернулась односельчанка ОСОБА_10 з проханням посприяти у продажу нежитлового приміщення пилорами, розташованого в АДРЕСА_2 . Відповідні оголошення ОСОБА_11 публікувала у місцевій газеті. В 2012 році погодився придбати пилораму раніше незнайомий йому ОСОБА_9 , якого він направив до ОСОБА_11 . Під час кількох зустрічей, на які ОСОБА_12 приїжджав на автомобілі під керуванням, як потім вияснилось, працівника міліції ОСОБА_13 , він повідомив ОСОБА_12 про те, які документи необхідно виготовити для укладення договору купівлі-продажу зі ОСОБА_11 . Він, як сільський голова, був зацікавлений у придбанні ОСОБА_12 (або іншою особою) будівлі у ОСОБА_11 , тому що та мала у власності будівлю, але не оформила право користування земельною ділянкою, на якій була розташована ця будівля. У випадку придбання ОСОБА_12 пилорами, на місці якої той планував звести станцію технічного обслуговування, ОСОБА_12 оформив би договір оренди земельної ділянки і місцевий бюджет отримував би відповідну орендну плату. У зв`язку з цим він пообіцяв ОСОБА_12 , який не був місцевим жителем, посприяти у якнайшвидшому оформленні відповідних документів, використовуючи свої знайомства у підприємстві, яке виготовляє проектно-технічну документацію на земельні ділянки. В подальшому ОСОБА_11 звернулась до сільської ради із заявою про надання дозволу на замовлення і виготовлення технічної документації із землеустрою, після чого виконавчим комітетом сільської ради прийнято відповідне позитивне рішення.
		На його усне звернення ПП «Чигирин-Гео» виготовило необхідну документацію, для отримання якої потрібно було сплатити 4000 грн., але ОСОБА_12 з різних причин відкладав оплату, тому відповідну суму він сам сплатив директору підприємства ОСОБА_14 , який віддав йому необхідні документи і квитанцію про одержання коштів. Ці документи він через кілька днів передав ОСОБА_12 , який віддав йому за два рази 1000 і 3000 грн., тобто суму, яку вже замість нього вніс Діскант в ПП «Чигирин-Гео». ОСОБА_12 мав намір змінити цільове призначення земельної ділянки, для чого потрібно було виготовити ще один пакет документів, вартість виготовлення яких в цьому підприємстві також складала біля 4000 грн. Тому, коли 18.05.2013 р. ОСОБА_12 передав йому не тільки 3000 грн., а й 500 доларів США, то він взяв вказані кошти для майбутньої оплати послуг ПП «Чигирин-Гео» в сумі 4000 грн. з урахуванням того, що ця сума була еквівалентна 4000 грн., і того, що при замовленні першого пакета документів ОСОБА_12 підвів його, своєчасно не оплативши послуг цього підприємства. Жодного наміру присвоїти чужі кошти він не переслідував, а тільки сприяв, використовуючи свої зв`язки, в укладенні договору між ОСОБА_12 і ОСОБА_11 та оформленні права користування земельною ділянкою, що призвело би до наповнення місцевого бюджету.
		Стороною обвинувачення для підтвердження вини підсудного ОСОБА_6 надані суду наступні докази: показання свідків, висновки експертиз і документи.
		В матеріалах кримінального провадження міститься так звана довіреність і договір, зі змісту яких вбачається, що 05.03.2013 р. ОСОБА_10 уповноважувала ОСОБА_9 вчиняти певні дії, необхідні для отримання кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.169-171).
		Свідок ОСОБА_10 пояснила, що має у власності будівлю пилорами, що розташована в с. Медведівка Чигиринського району, яку вона мала намір продати, для чого давала декілька оголошень в газеті і зверталась за допомогою у підшуканні покупців до сільського голови - підсудного Дісканта. До неї звернувся раніше невідомий ОСОБА_12 , який погодився придбати будівлю і зайнятись оформленням земельної ділянки, тому вона підписала відповідне доручення, яке надав їй ОСОБА_12 . Через деякий час на прохання ОСОБА_12 вона в присутності Дісканта написала в сільській раді заяву на відведення земельної ділянки, на якій розміщена пилорама і право користування якою вона не оформляла. Ще через час ОСОБА_12 привозив їй на підпис певні документи щодо відведення земельної ділянки. Незважаючи на те, що вони узгодили з ОСОБА_12 ціну, за яку той погодився придбати будівлю пилорами, і що він на підставі її доручення буде сам займатись оформленням документів і нести необхідні на це витрати, ОСОБА_12 після затримання ОСОБА_15 почав уникати її, а потім перестав відповідати на її телефонні дзвінки.
		Згідно з копією довідки в газеті «Чигиринські вісті» 03.08.2012 р. публікувалось оголошення ОСОБА_10 про продаж нежитлового приміщення в с. Медведівка (т.2 а.с.101-102).
		Свідок ОСОБА_9 дав показання про те, що мав намір відкрити станцію технічного обслуговування і на оголошення в газеті ОСОБА_11 зв`язався із нею та погодив ціну будівлі, яку вона продавала. Для оформлення купівлі-продажу необхідно було отримати кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташована споруда, але ОСОБА_11 була в неприязних стосунках із сільським головою Діскантом, тому він сам спілкувався з підсудним і той пообіцяв йому виготовити рішення сесії сільської ради «заднім числом» і посприяти у виготовленні інших документів, необхідних для виділення земельної ділянки, але за певну плату. Дізнавшись, що офіційна плата за виготовлення проектної документації складає меншу суму, він зрозумів, що сільський голова підсудний Діскант має намір одержати неправомірну вигоду, тому повідомив про це правоохоронні органи і в подальшому діяв під їх контролем. До відповідних організацій за виготовленням проектної документації він не звертався, тому що ОСОБА_15 пообіцяв йому в цьому посприяти. В подальшому він передав підсудному 4000 грн. за виготовлення необхідної документації і 500 доларів США за виготовлення рішення сесії сільської ради «заднім» числом.
		Свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що до нього звернувся ОСОБА_12 із заявою про вимагання ОСОБА_17 сільським головою Діскантом неправомірної вигоди, але участі в слідчих діях він не брав.
		Свідок ОСОБА_18 пояснив, що як оперативний співробітник брав участь у проведенні негласних слідчих дій за участю підсудного Дісканта і свідка ОСОБА_12 , їздив з останнім в с. Медведівку, тому що згідно з його поясненнями сільський голова Діскант вимагав у ОСОБА_12 4000 грн. і 500 доларів США за сприяння в оформленні технічної документації на земельну ділянку і виготовлення «задніми числами» рішення сесії сільської ради. Після передачі ОСОБА_12 500 доларів Дісканту той був затриманий.
		Свідки ОСОБА_19 і ОСОБА_20 дали показання про те, що їх залучали понятими до проведення слідчих дій, в ході яких ОСОБА_12 вручались ідентифіковані грошові кошти, після чого направились в с. Медведівку, де при проведенні огляду кабінета сільського голови Дісканта вилучено грошові кошти.
		Із протоколу огляду місця події встановлено, що 18.05.2013 р. в робочому кабінеті сільського голови ОСОБА_6 в с. Медведівка Чигиринського району Черкаської області на столі виявлено 5 купюр по 100 доларів США, папку з проектно-кошторисною документацією на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , чистий аркуш паперу з рукописним текстом «500 $», а в кишені одягу ОСОБА_6  декілька купюр по 500 грн. та інші кошти (т.1 а.с.20-27).
		Суд вважає цей доказ допустимим за винятком тієї частини, де зафіксовані пояснення ОСОБА_6 , з наступних підстав.
		Незважаючи на те, що в протоколі про затримання ОСОБА_6 зазначено, що його затримання здійснено о 13 год. 30 хв. 18.05.2013 р., тобто після закінчення огляду місця події, з додатку до протоколу огляду місця події (відеозапису) судом встановлено, що під час цієї слідчої дії ОСОБА_15 був змушений залишатись у приміщенні під контролем уповноваженої службової особи і виконувати її накази та заборони, тобто був фактично затриманий в розумінні положень ст. 209 КПК України, і ці накази та заборони явно виходили за межі заборон, передбачених у ч.3 ст. 236 цього Кодексу. При цьому затриманий декілька разів заявив про необхідність залучення захисника, що було проігноровано. З урахуванням викладеного суд вважає, що право Дісканта мати захисника з моменту фактичного затримання було порушено і ті усні та письмові заяви, що виходили від нього під час огляду місця події, отримані незаконним шляхом.
		Суду надано протоколи негласних слідчих дій з додатками, з яких вбачається, що 17 та 18 травня 2013 року працівники міліції вручали ОСОБА_12 грошові кошти у розмірі 1000 і 3000 грн. та 500 доларів США для документування та фіксації вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України (т.1 а.с.173, 176, 180). Ці негласні слідчі дії проведені на підставі постанови прокурора (т.2 а.с.48).
		Згідно з висновками судової криміналістичної експертизи № 2/791 на вилучених при огляді місця події 5 купюрах номіналом 100 доларів США, 6 купюрах номіналом 500 грн., змивах із рук Дісканта виявлена спеціальна хімічна речовина, яка є однорідною з наданими на дослідження зразками, що були відібрані при врученні ОСОБА_12 ідентифікованих купюр (т.1 а.с.189).
		За висновками судової криміналістичної експертизи № 1/644 вилучені при огляді місця події кошти: 6 і 2 купюри по 500 грн., 5 купюр по 100 доларів США, виготовлені підприємствами, які здійснюють виготовлення відповідних грошових знаків (т.1 а.с.201).
		Обвинувачений не заперечує факту вилучення у нього та з його робочого столу коштів і пояснює це тим, що частину коштів він отримав від ОСОБА_12 як компенсацію понесеним ним витрат замість ОСОБА_12 , а долари США  як кошти для майбутнього платежу від імені ОСОБА_12 .
		Для підтвердження фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, суду надано протоколи негласних слідчих дій з додатками, на яких за версією сторони обвинувачення зафіксовані обставини спілкування підсудного Дісканта зі свідком ОСОБА_12 і отримання ним від останнього коштів, які вручались ОСОБА_12 працівниками правоохоронних органів для передачі підсудному (т.2 а.с.50, 55, 62). 
		Сторона захисту оспорює законність проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій і зазначає, що стороною обвинувачення не відкриті матеріали, на підставі яких проводились вказані дії. За таких обставин суд враховує висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, який зводиться до такого.
		Невідкриття матеріалів сторонами в порядку ст. 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. Водночас відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
		В постанові від 12 жовтня 2017 р. у справі № 5-237 кс (15)17 цей же суд знову звернув увагу на те, що недослідження судом першої інстанції процесуальних документів, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів. У такому разі недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається, в даному випадку, на прокурора.
		Доводи прокурора про те, що стороною обвинувачення не надано стороні захисту і суду ухвали апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у зв`язку з тим, що вона є процесуальним документом, а не доказом, а у складених на її підставі протоколах проведених негласних слідчих (розшукових) дій, які є доказами, містяться посилання на цей документ, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону, оскільки, з урахуванням зазначеного, суд позбавлений можливості встановити, які конкретно негласні слідчі (розшукові) дії були санкціоновані слідчим суддею, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах і у спосіб, передбачений відповідним судовим рішенням, тобто з достатньою повнотою з`ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_6 , що становить основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.
		Аналогічний висновок містяться в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 753/11828/13-к. 
		Наведений висновок суду узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у рішеннівід 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» (Mirilashvili v. Russia) ЄСПЛ було зазначено, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Суд констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов`язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і крім цього не було достатньо обґрунтованим. 
		Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Суд, виконуючи приписи ч.6 ст. 22 КПК України, роз`яснив стороні обвинувачення право відкрити стороні захисту і надати суду матеріали, які б підтвердили законність проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що було проігноровано (т.6 а.с.3). 
		З урахуванням викладеного суд визнає недопустимими доказами протоколи зазначених негласних слідчих (розшукових) дій.
		Даючи оцінку показанням свідка ОСОБА_9 , суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч.3 ст.271 КПК України та правових позицій, викладених в рішеннях ЄСПЛ у справах: Веселов та інші проти Росії (VeselovandOthersv.Russia) від 2 жовтня 2012 року; Баннікова проти Росії (Bannikovav. Russia)від 4 листопада 2010 року; Раманаускас проти Литви (Ramanauskas v. Lithuania) від 5 лютого 2008 року; Тейшейра де Кастро проти Португалії (TeixeiradeCastrov.Portugal) від 09 червня 1998 року та інших вердиктах, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати, підбурювати особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який би вона не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті у такий спосіб речі та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. 
		При визначенні того, чи мало місце порушення пункту 1 статті 6 Європейської Конвенції у зв`язку з провокацією злочину, ЄСПЛ оцінює ситуацію на предмет, по-перше, наявності ознак підбурювання особи до вчинення злочину співробітниками правоохоронних органів (матеріальний аспект) і, по-друге, дотримання позитивних зобов`язань держави розглянути належним чином заяву особи про схильність її до вчинення злочину співробітниками правоохоронних органів (процесуальний аспект). На думку ЄСПЛ провокація злочину по суті має місце, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності на те підстав, притягнення її до відповідальності, а підбурюють цю особу до вчинення злочину. При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: наявність підстав для проведення відповідних заходів та роль співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину. Належними підставами здійснення названих вище заходів ЄСПЛ визнає конкретні і достатні фактичні дані, що вказують на можливе вчинення особою злочину. Що стосується ролі співробітників правоохоронних органів у скоєнні злочину, то ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже почала здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку. У разі відсутності у сторони звинувачення явних доказів того, що провокація по суті не мала місця, обов`язок розглянути заяву особи про здійснену відносно неї провокацію, встановити відповідні фактичні обставини справи і з`ясувати, чи вбачаються її ознаки, лягає на національний суд. Таким чином, провокація злочину в сенсі, в якому вона заборонена пунктом 1 статті 6 Європейської Конвенції, має місце, коли відсутні підстави для проведення відповідних заходів, а співробітники правоохоронних органів не обмежуються пасивним розслідуванням.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 в 2011-2012 роках неодноразово залучався правоохоронними органами для проведення оперативних заходів у різних кримінальних провадженнях ( т. 2 а.с.119, 123, 127, 130, 133, 136).
		Із показань свідка ОСОБА_11 судом встановлено, що ОСОБА_12 після затримання ОСОБА_15 фактично відмовився придбавати у неї будівлю пилорами.
		Судом допитано свідка ОСОБА_21 , який показав, що в жовтні 2012 р. свідок ОСОБА_12 після розмови із Діскантом сів до автомобіля, яким керував ОСОБА_13  співробітник міліції. Тобто, із показань свідка випливає, що ОСОБА_12 зустрічався із Діскантом у супроводі працівника міліції задовго до реєстрації 13.05.2013 р. заяви ОСОБА_12 про ймовірне вчинення Діскантом злочину (т.1 а.с.8). Твердження прокурора, що доказ у вигляді показань свідка ОСОБА_22 не відкривався стороною захисту, спростовуються матеріалами кримінального провадження (т.3 а.с.37, 55).
		Аналізуючи наведене, суд вбачає існування великої вірогідності того, що свідок ОСОБА_9 не мав дійсного наміру займатись підприємницькою діяльністю в с. Медведівці Чигиринського району і придбавати для цього нерухомість та оформляти право користування земельною ділянкою, а тільки імітував такий намір, і був залучений працівниками правоохоронних органів для провокації і підбурювання підсудного Дісканта на отримання від нього коштів у період, коли підсудний не займався злочинною діяльністю і не мав мети вчиняти кримінальні правопорушення. Його показання про те, що підсудний Діскант отримував від нього кошти як неправомірну вигоду за сприяння в позитивному вирішенні питання щодо оформлення відведення в оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнаються судом недопустимим доказом.
		Показання свідка ОСОБА_23 не доводять винуватості підсудного, тому що його показання є похідними від показань свідка ОСОБА_12 , а судом наведені мотиви, з яких суд відкидає його показання як допустимий доказ.
		Показання свідка ОСОБА_13 про отримані ним відомості від свідка ОСОБА_12 суд не визнає допустимим доказом, виходячи з положень ч.7 ст. 97 КПК України про те, що не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
		З урахуванням наведеного суд вважає доведеним тільки те, що 18 травня 2013 року в кабінеті сільського голови Дісканта та у самого підсудного було вилучено кошти, які перед цим вручались працівниками правоохоронних органів свідку ОСОБА_12 для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Стороною обвинувачення не доведено допустимими доказами мету і обставини, за яких підсудний Діскант отримав ці кошти.
		Судом допитано свідків з числа працівників приватного підприємства «Чигирин-Гео», яке виготовляло документи стосовно земельної ділянки, на якій розміщено будівлю, що перебуває у приватній власності свідка ОСОБА_11 .
		Свідок ОСОБА_24 дав показання, що ПП «Чигирин-Гео» за усним зверненням голови Медведівської сільської ради Дісканта на підставі відповідної заяви ОСОБА_11 та інших документів, в тому числі й рішення сільської ради, виготовило проектно-технічну документацію, необхідну для отримання кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташоване нежитлове приміщення, що перебувало у власності ОСОБА_11 . Вартість цих послуг (4000 грн.) оплатив ОСОБА_15 , який пояснив, що ймовірний покупець поверне йому кошти. Виготовлених документів було достатньо для укладення договору купівлі-продажу, але покупцю ( ОСОБА_12 ) для зміни цільового призначення земельної ділянки потрібно було виготовити інший пакет документів, вартість виготовлення яких складало біля 5000 грн., але він, використовуючи добрі стосунки з Діскантом і те, що необхідні виміри вже були проведені, погодився виготовити ці документи за 4000 грн., про що повідомив підсудного.
		Свідок ОСОБА_25 також підтвердив свою участь у виготовленні за зверненням Дісканта на підставі заяви ОСОБА_11 технічних документів, необхідних для купівлі-продажу будівлі, і що для зміни цільового призначення земельної ділянки необхідно було виготовити інший пакет документів.
		Як зазначено вище, свідок ОСОБА_14 повідомив суду про наявність серед переданих йому підсудним документів відповідного рішення сільської ради, необхідного для виготовлення технічної документації із землеустрою.
		Стороною захисту долучено до матеріалів кримінального провадження копії документів, на підставі яких ПП «Чигирин-Гео» згідно із заявою ОСОБА_11 виготовляло проектно-технічну документацію, серед яких є рішення виконавчого комітету Медведівської сільської ради від 07 травня 2013 року № 22 «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_10 на замовлення і виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» (т.2 а.с.148).
		Цей доказ також відкривався стороною захисту в передбачений законодавством строк (т.2 а.с.92) і стороною обвинувачення не спростовано існування на час виготовлення проектно-технічної документації зазначеного рішення сільської ради. 
		Свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_26 дали показання про те, що виготовленої ними документації та інших документів, які були в їх розпорядженні, достатньо для укладення договору купівлі-продажу, а для зміни цільового призначення земельної ділянки потрібно було виготовити інший пакет документів, вартість виготовлення якого, згідно з показаннями директора приватного підприємства свідка ОСОБА_14 , складала біля 4000 грн. 
		Виходячи з того, що 500 доларів США згідно з курсом Національного банку України станом на 18 травня 2013 року дорівнювало 3996,5 грн., показання підсудного Дісканта про те, що він одержав від свідка ОСОБА_12 500 доларів США для майбутньої оплати послуг ПП «Чигирин-Гео» у виготовленні іншого пакету документів, необхідних ОСОБА_12 для зміни цільового призначення земельної ділянки, не спростовані належними і допустимими доказами.
		Проаналізувавши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_6 у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, не доведена, тому що суду не надано безспірних доказів того, що ОСОБА_6 поза всяким розумним сумнівом вчинив передбачений ч.4 ст. 368 КК України злочин, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища. Згідно з приписами ч.4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, тому суд виносить виправдувальний вирок.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, витрати на залучення експертів ( т.1 а.с.188, 200) необхідно віднести на рахунок держави. Запобіжний захід у вигляді застави необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили, після цього внесені кошти повернути заставодавцю. Накладений арешт на майно підсудного (кошти у розмірі 200 доларів США і 25 грн.25 коп.) підлягає скасуванню. Вирішуючи питання про речові докази, суд керується положеннями ч.9 ст. 100 КПК України і приходить до висновку про те, що кадастрову справу, зразки хімічної речовини і змиви з рук потрібно зберігати в матеріалах кримінального провадження; кошти, які використовувались при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій  підлягають поверненню органу досудового розслідування. Помилково визнані речовими доказами додатки до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
		у х в а л и в :
		 
		Визнати ОСОБА_6 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.4 ст. 368 КК України.
		Запобіжний захід підсудному у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили, після цього внесені кошти в розмірі 22940 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_27 (т.1 а.с.79-82). 
		Кошти у сумі 4000 грн. і 500 доларів США, які використовувались при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій і здані на зберігання до філії АТ «Укресімбанк» в м. Черкасах (т.1 а.с.210), повернути ГУНП в Черкаській області.
		Речові докази: марлеві тампони і зразок хімічної речовини, кадастрову справу  зберігати в матеріалах кримінального провадження. Додатки до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 832 грн.90 коп. віднести на рахунок держави.
		Скасувати арешт на майно підсудного ОСОБА_6 , накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.05.2013 р. (т.1 а.с.98).
		Копію вироку вручити прокурору і підсудному негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.
		 
		 
		 
		Головуючий: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...