Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/4283/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2018. Зареєстровано: 17.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2018.
Дата набрання законної сили: 14.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 травня 2018 року 
		Київ
		справа №820/4283/17
		адміністративне провадження №К/9901/108/18, К/9901/1703/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Шарапи В.М.,
		суддів: Бевзенка  В.М.,  Данилевич Н.А., 
		розглянувши в порядку попереднього провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та Головного територіального управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 у складі судді Білової О.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у складі колегії суддів: Курило Л.В. (головуючого), Русанової В.Б., Бартош Н.С. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області та просив: визнати дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 07.08.2017 незаконними; зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_2 від 07.08.2017, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_2  копії матеріалів службового розслідування, що проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трояновського С.С. у період з 10 по 23 листопада 2015;  стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2017, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, адміністративний позов  задоволено частково. Визнано незаконною відмову Головного територіального управління юстиції у Харківській області у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 07.08.2017. Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Харківській області повторно розглянути запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 07.08.2017. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 597,33 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 07.08.2017 ОСОБА_2 звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом на отримання публічної інформації - копії матеріалів службового розслідування, яке проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трояновського С.С. у період з 10 по 23 листопада 2015. Головне територіальне управління юстиції у Харківській області листом від 11.08.2017 повідомило позивача, що загальний обсяг матеріалів службового розслідування складається із 222 аркушів та відмовило у їх наданні, оскільки копії вказаних вище матеріалів службового розслідування в електронному вигляді не створювалися, тому виготовлення електронних копій запитуваних документів є тотожнім поняттю "створення нової інформації" або "створення інформації в інший спосіб".
		Не погодившись з діями відповідача щодо відмови в наданні публічної інформації, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності дій відповідача щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 07.08.2017 та прийшли до висновку, що способом захисту порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин є зобов'язання відповідача повторно з урахуванням висновків суду розглянути вказаний запит позивача. Крім того, суди дійшли висновку про стягнення на користь позивача понесених  витрати на правову допомогу за участь представника позивача в судовому засіданні та за час, витрачений на ознайомлення зі справою в сумі 597,33 грн.
		Відмовляючи в іншій частині позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_2 інформацію, що запитувалася ним в інформаційному запиті від 07.08.2017. Крім того, суди не знайшли підстав для застосування приписів ст. 267 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
		Позивач оскаржив в касаційному порядку вказані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог з мотивів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить їх скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає про помилковість висновків судів про поновлення порушеного права позивача на отримання публічної інформації у спосіб, визначений у судових рішеннях. Зазначає також, що розрахунок судових витрат за надання правової допоги здійснений судами без врахування приписів Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
		Головне територіальне управління юстиції у Харківській області звернулось до суду із касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, просить їх скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами невірно застосовано Закон України «Про доступ до публічної інформації», оскільки положення закону не вимагають від розпорядника інформації переводити в електронну форму документи, які запитуються. 
		ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області, просить залишити скаргу без задоволення, при цьому його касаційну скаргу задовольнити, рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.
		Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ, зокрема, до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон).
		Відповідно по частини першої статті 1 Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначених цим Законом.
		Аналіз зазначених норм свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме письмову чи електронну.
		Наявність такого права особи підтверджується також частиною п'ятою статті 19 Закону, якою, зокрема, передбачена можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації, й, відповідно, отримання запитуваних копій документів тільки на електронну адресу.
		Крім цього, згідно зі статтею 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
		Як правильно враховано судами попередніх інстанцій, наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
		Розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина четверта статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
		Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що ненадання запитуваної інформації, володіння якою не заперечується відповідачем, у зв'язку з тим, що вона зберігається в паперовому вигляді, суперечить положенням Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		Поряд з цим, Закон №2939-VI регламентує також інформацію з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до неї.
		За приписами статті 6 Закону, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
		Як встановлено судами, в запитуваних позивачем документах йдеться про службове розслідування відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трояновського С.С.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну службу" одним із принципів державної служби є прозорість, тобто відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.
		Отже, інформація про вчинення незаконних дій під час виконання посадовою особою функції держави, а також будь-яка інша інформація, що пов'язана із здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій, не може бути обмежена у доступі, крім випадків, прямо передбачених законодавством.
		Частиною сьомою статті 6 Закону №2939-VI передбачено, що обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. У такому випадку копія документа повинна надаватися у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.
		Таким чином, Закон України "Про доступ до публічної інформації" прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документу, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається.
		Урахувуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем інформаційний запит    відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" не розглянутий по суті відповідно до вимог Закону, тому є вірними висновки судів про задоволення позову в цій частині. Враховуючи     вимоги ч. 2 ст. 11 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), суди дійшли правильного висновку, що       належним способом захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин є зобов'язання відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути запит ОСОБА_2 від 07.08.2017.
		Щодо розподілу судових витрат за надання правової допомоги на користь позивача, судами вірно враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		До витрат, пов'язаних з розглядом справи, п.1 ч.3 ст.87 КАС України віднесено і витрати на правову допомогу.
		Частинами 1 і 3 ст. 90 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
		Як встановлено статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 №4191-VI, який є спеціальним нормативно-правовим актом, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		Законом України "Про Державний бюджет України на 2017рік" встановлено на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб в місячному розмірі: з 1 січня - 1600,00 грн., а тому розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 640,00 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
		За змістом зазначеної норми, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.
		На підтвердження факту надання вказаних видів правової допомоги, обсягу наданих послуг, часу участі особи, яка надавала правову допомогу, у цих заходах, та розміру відшкодування суду повинні бути надані відповідні докази.
		З огляду на викладене, враховуючи положення зазначених норм, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу на участь у судових засіданнях згідно з журналом судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи згідно з журналом видачі справ для ознайомлення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення судових витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_2 на суму 597,33 грн.
		Щодо доводів позивача про зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів частини першої статті 267 КАС України, зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
		Колегія суддів наголошує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України (у редакції, яка діє з 15.12.2017), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Таким чином, доводи касаційних скарг не впливають на правильність прийнятих у справі рішень та не дають підстав для висновків щодо неправильного застосування чи невірного тлумачення судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення ними норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
		Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		З огляду на наведене, касаційні скарги ОСОБА_2 та Головного територіального управління юстиції у Харківській області підлягають залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 - без змін.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_2 та Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.
		Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії -  залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.М. Шарапа
		В.М. Бевзенко 
		 Н.А. Данилевич ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...