Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-3847/08/0470 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2018. Зареєстровано: 17.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2018.
Дата набрання законної сили: 08.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		08 травня 2018 року 
		м. Київ
		справа №2а-3847/08/0470
		адміністративне провадження №К/9901/751/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
		суддів: Шипуліної Т.М.,  Хохуляка В.В., 
		розглянув в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2009 (суддя - Павловський Д.П.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 (судді - Дадим Ю.М., Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі за позовом Прокурора міста Дніпропетровська (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС (далі - ДПІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промтехконтинентальінвест" (далі - ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест"), Приватного підприємства "Епос Плюс" (далі - ПП "Епос Плюс") про стягнення коштів,
		У С Т А Н О В И В:
		25.04.2008 Прокурор в інтересах ДПІ звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест" на користь ПП "Епос Плюс" у сумі 7230,00 грн, а з ПП "Епос Плюс" у доход держави - 7230,00 грн як таких, що одержані за нікчемним правочином (договір від 09.10.2007 № 4).
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 08.04.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення коштів у сумі 7230,00 грн на користь ПП "Епос Плюс", отриманих за договором від 09.10.2007 № 4, закрив з тих підстав, що позови про визнання недійсним правочину, учиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судовому розгляду не підлягають, в іншій частині у задоволенні позову відмовив.
		Судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову вмотивовані висновком про те, що конфіскаційні санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України. При цьому суди дійшли висновку, що спірний правочин не відповідає дійсним намірам учасників - відповідачів, вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, який водночас суперечить моральним засадам суспільства.
		ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. 
		Посилаючись на постанову Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02.08.2008 у справі № 2а-237/07, якою визнані недійсними з моменту реєстрації установчі документи ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест" з підстав реєстрації зазначеної юридичної особи на підставну особу, податковий орган вважає встановленими факти щодо наявності у вказаного підприємства наміру штучно створити умови для одержання податкової вигоди, зокрема за господарською операцією, вчиненою на підставі договору від 09.10.2007 № 4 із ПП "Епос Плюс", та відповідно умислу у ПП "Епос Плюс" на отримання неправомірної вигоди. Також ДПІ зазначає, що суди не врахували докази, які підтверджують нікчемність дій ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест", а саме невідповідність задекларованих даних ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест" за спірним правочином, та практику Верховного суду України, викладену у постанові від 25.09.2007 у справі за позовом ДПА до ВАТ "ЛуАЗ", ПП "Стар-Трейд" про визнання угод недійсними щодо застосування наслідків за недійсними угодами. 
		Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
		Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
		Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
		Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції. 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.04.2018 касаційну скаргу ДПІ прийняв до провадження та визнав за можливе попередній розгляд справи.
		Відповідачі не реалізували процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
		Суди попередніх інстанції встановили, що 09.10.2007 між ПП "Епос Плюс" (замовник-покупець) та ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест" (підрядник-продавець) був укладений договір з поставки духовки (1 од.) № 4 на загальну суму поставки 7230,00 грн. Поставка товару здійснена за накладною від 10.10.2007 № 207, ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест" виписано на користь ПП "Епос Плюс" податкову накладну від 10.10.2007 № 207, а покупець оплатив вартість товару, що підтверджено платіжним дорученням від 10.10.2007 № 166. Копії первинних документі на поставку товару та його оплати приєднані до матеріалів справи (а.с. 8-10).
		Підставою позову слугувала та обставина, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2007 у справі № 2а-235/07, яка набрала законної сили 14.08.2007, визнані недійсними установчі документи ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест" та свідоцтво платника ПДВ з моменту реєстрації з підстав реєстрації юридичної особи на підставну особу (а.с. 28-29).
		Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який набрав чинність з 01.01.2004, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
		Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства.
		Наведені норми застосовується з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - є нікчемним. При цьому, як зазначено у частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. 
		Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою і має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
		Тому позови про визнання правочину нікчемним не підлягають розгляду, а помилково порушене провадження підлягає закриттю.
		Оскільки санкції, передбачені цією частиною 1 статті 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частині першої статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України.
		Частиною 1 статтею 250 ГК України (в редакції, чинній на час подання позову) встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. 
		Отже, застосування до відповідачів адміністративно-господарської санкції у вигляді стягнення коштів в дохід держави на підставі статті 208 ГК України можливо у межах одного року з дня його вчинення. 
		Виходячи із встановленої обставини щодо виконання сторонами спірного правочину у жовтні 2007 року, позов про стягнення коштів у порядку, визначеному частиною 1 статті 208 ГК України, заявлений у строк, встановлений статтею 250 цього Кодексу, оскільки річний строк для застосування таких санкцій, перебіг якого розпочинається з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, на час звернення до суду з позовом (квітень 2008 року) не закінчився.
		За таких обставин, з урахуванням змісту позовних вимог та строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій неправильно застосували наведені норми матеріально права до в встановлених обставин та безпідставно закрили провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення коштів у сумі 7230,00 грн на користь ПП "Епос Плюс", отриманих за договором від 09.10.2007 № 4, та на підставі статті 250 ГК України відмовили в задоволенні позову про стягнення з ПП "Епос Плюс" вартості товару у сумі 7230,00 грн, отриманого за договором від 09.10.2007 № 4.
		За змістом частини першої статті 208 ГК України, застосування санкцій за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. 
		Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків. 
		При цьому, наявність або відсутність обставин, які свідчать про укладення правочину (угоди, господарського зобов'язання) з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, на які посилається податковий орган (у даному випадку прокурор в інтересах ДПІ) в обґрунтування позову, встановлюються судом у мотивувальній частині, а висновок щодо застосування зазначених наслідків - у резолютивній частині судового рішення. 
		На обґрунтування протиправності правочинів між відповідачами Прокурор в інтересах ДПІ посилається на факт визнання недійсними статутних документів ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест", інших підстав не наводить.
		Однак, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання установчих документів та свідоцтва платника ПДВ однієї сторони угоди недійсними, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, дотримання вимог законодавства при створенні підприємства, а не наявність протиправного умислу при укладенні конкретної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
		Сам факт визнання недійсними установчих документів/свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не є безумовним свідченням вчинення цим підприємством господарського зобов'язання, в тому числі з поставки товарів/послуг, з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. 
		Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
		Суди попередніх інстанцій викладене не взяли до уваги.
		Суди залишили без належної оцінки правовий статус обох сторін спірного договору, зокрема, що на момент укладення спірного договору ПП "Епос Плюс" та ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест" перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		У судовому процесі не були встановлені обставини, які б свідчили, що зміст виконаного договору від 09.10.2007 № 4 не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків.
		Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, підлягають відхиленню, оскільки відповідно до частини 4 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового рішення відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 349, статті 351, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС задовольнити частково.
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 скасувати і ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову Прокурора міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді                                                                                                    Л.І. Бившева
		 
		 
		                                                                                                    В.В. Хохуляк 
		 
		 
		                                                                                                    Т.М. Шипуліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...