Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2045/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2018. Зареєстровано: 21.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2018.
Дата набрання законної сили: 16.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"16" травня 2018 р.                                            Справа № 914/2045/17
		 
		Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:
		Головуючого (судді-доповідача):Якімець Г.Г.,
		Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,
		при секретарі судового засідання Коростенській О.І.,
		 
		за участю представників:
		від позивача  ОСОБА_1
		від відповідача-1 (скаржника)  ОСОБА_2
		від відповідача-2  не зявився
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юнайтед Груп», б/н від 09 лютого 2018 року
		на рішення Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2017 року (29.11.2017 року), суддя Юркевич М.В.
		у справі №914/2045/17
		за позовом Львівської міської ради, м. Львів
		до відповідача-1 Приватного підприємства «Юнайтед Груп», м. Львів
		до відповідача-2 Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Львів
		про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності
		 
		в с т а н о в и в :
		06 жовтня 2017 року Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: Приватного підприємства «Юнайтед Груп» та Головного територіального управління юстиції у Львівській області про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,096 га за адресою: м. Львів, вул. Панаса Мирного і передачу її Львівській міській раді та скасування державної реєстрації права власності ПП «Юнайтед Груп» на вказану земельну ділянку.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2017 року у справі №914/2045/17 позов задоволено в повному обсязі: суд вирішив витребувати з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Юнайтед Груп» земельну ділянку площею 0,096 га за адресою: м. Львів, вул. Панаса Мирного, кадастровий номер 4610136800:01:002:0048 та передати її Львівській міській раді. Поряд з тим, судом скасовано державну реєстрацію права власності ПП «Юнайтед Груп» на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 763042546101).
		Рішення суду мотивоване тим, що в даному випадку відсутня воля власника земельної ділянки  Львівської міської ради на її відчуження чи передачу, що є підставою для витребування такого майна з чужого незаконного володіння в силу приписів ст.388 ЦК України. Разом з тим, суд у рішенні зазначив, що Державний акт на право власності на земельну ділянку від 11.10.2000 року не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на спірну земельну ділянку за ПП «Шрифт», оскільки, не був зареєстрований у Книзі записів державних актів, що зокрема встановлено Апеляційним судом Львівської області у справі №465/3750/15-ц. Поряд з цим, суд зазначив, що у самому акті відсутні будь-які посилання на те, чи інше рішення Львівської міської ради, як на підставу для його видачі.
		Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство «Юнайтед Груп» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2017 року у справі №914/2045/17 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, зазначає про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, зокрема: суд не залучив до участі у справі іншого відповідача ОСОБА_3 «Шрифт» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ», проте прийняв судове рішення про їх права, інтереси та обовязки, а також розглянув справу за відсутності доказів належного повідомлення відповідача-1 про час та місце розгляду справи. Крім цього, вважає безпідставним посилання суду на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18.10.2016 року у справі №465/3750/15-ц, оскільки, суд надав преюдиціального значення правовій оцінці обставинам, встановленим судом, а не самим обставинам, встановленим судовим рішенням. Крім цього, вказує про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, вказує, що не проведення реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку від 11.10.2000 року у Книзі записів державних актів не свідчить про те, що право власності на таку земельну ділянку не виникло, оскільки на момент отримання ОСОБА_3 «Шрифт» державного акту на право власності на землю Земельний кодекс України не передбачав такої умови для виникнення права власності на землю, як державна реєстрація акта чи права, яке ним посвідчується. Також наголошує, що позивачем не доведено порушення його прав, як і не підтверджено право власності на спірну земельну ділянку, що виключає можливість витребувати таку ділянку на підставі ст.388 ЦК України.
		 
		Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2017 року у справі №914/2045/17 та прийняти нове рішення про відмову в позові.
		Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н та б/д). Зокрема, зазначав про відсутність порушень судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Наголошував, що набуття речових прав на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 «Шрифт» відбулося незаконно, а ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.10.2016 року у справі №465/3750/15-ц скасовано ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18.06.2015 року про затвердження мирової угоди та встановлено, що останньою порушено права та інтереси міської ради як власника земельної ділянки комунальної власності, оскільки при вирішенні питання про визнання мирової угоди суд першої інстанції не дослідив питання статусу спірної земельної ділянки. Поряд з тим, зазначає, що Львівською міського радою не приймалось рішень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а державний акт на право власності на землю від 11.10.2000 року №ЛВ052774 не зареєстрований в книзі записів державних актів. З цих підстав, вважає незаконним зазначений державний акт, а порушення свого права обґрунтовує тим, що Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування, який уповноважений здійснювати від імені та в інтересах територіальної громади м. Львова права субєкта комунальної власності, а відтак, є субєктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а тому є належним позивачем у справі. Таким чином, представник позивача наголошував, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, що у відповідності до ст.388 ЦК України є підставою для витребування майна у набувача на користь територіальної громади м. Львова.
		Представник відповідача-2 в судове засідання не зявився, поряд з тим, у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№4710/0/1-18 від 06 березня 2018 року) відповідач-2 просив розглядати справу за відсутності його представника. Також у вказаному відзиві відповідач-2 зазначає, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень віднесено до повноважень державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно.
		 
		Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року у справі №465/3750/15-ц за позовом ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 «Шрифт» про стягнення заборгованості за договорами позики і поруки затверджено мирову угоду, за умовами якої сторони дійшли згоди про припинення зобовязань відповідачів (ОСОБА_4 та ТОВ «Шрифт») за договорами позики та поруки, шляхом передачі у власність ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» відступного у вигляді, серед іншого майна, земельної ділянки площею 0,096 га. на вул. Панаса Мирного у м. Львові, яка належала ОСОБА_3 «Шрифт» на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 11.10.2000 року №ЛВ052774.
		З огляду на наведене, ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ» стало власником спірної земельної ділянки на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова про затвердження мирової угоди від 18.06.2015 року у справі №465/3750/15-ц.
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року у справі №465/3750/15 (провадження №22-ц/783/4851/16), за результатами розгляду апеляційної скарги Львівської міської ради, скасовано ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2015 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року цивільну справу №465/3750/15 залишено без розгляду.
		Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 22 серпня 2017 року №95274186, власником земельної ділянки площею 0,096 га по вул. Панаса Мирного у м. Львові є Приватне підприємство «Юнайтед Груп» (державна реєстрація права власності  04 листопада 2015 року; рішення про державну реєстрацію №25924985 від 06 листопада 2015 року; підстава  свідоцтво про право власності на нерухоме майно №47120197 від 06 листопада 2015 року).
		У жовтні 2017 року Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з цим позовом до відповідачів: Приватного підприємства «Юнайтед Груп» та Головного територіального управління юстиції у Львівській області про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,096 га за адресою: м. Львів, вул. Панаса Мирного і передачу її Львівській міській раді та скасування державної реєстрації права власності ПП «Юнайтед Груп» на вказану земельну ділянку.
		 
		Як зазначалось вище, рішенням суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі, проте, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з огляду на наступне:
		 
		Суд першої інстанції, задовольняючи позов, посилався зокрема на обставини, встановлені судом у справі №465/3750/15-ц, які на підставі ч.2 ст.35 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), визнав такими, що не доказуються при розгляді цієї справи.
		Так, відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		У п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розяснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
		Наведені норми підтверджують, що преюдиційне значення мають лише факти, встановлені судом в іншій справі, якими є обєктивні фактичні обставини, що мали місце в реальності, та встановлені щодо особи, яка бере участь у справі, відтак, на думку апеляційного суду суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення послався не на конкретні факти, встановлені судом у справі №465/3750/15-ц, а на правову оцінку цих фактів, надану судом у вказаній справі.
		Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що ні ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ», ні ОСОБА_3 «Шрифт» (сторони у справі №465/3750/15-ц) не є учасниками судового процесу у цій справі, відтак, суд першої інстанції безпідставно покликався  на встановлені ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.10.2016 року у справі №465/3750/15-ц обставини відносно вказаних юридичних осіб.
		Враховуючи наведене вище, посилання суду першої інстанції на судове рішення у справі №465/3750/15-ц про скасування ухвали про затвердження мирової угоди, котрим на думку місцевого суду, встановлено преюдиційні факти щодо цього спору, є помилковим.
		Слід зазначити, що незаконність Державного акта на право власності на земельну ділянку від 11.10.2000 року не була предметом судового розгляду у справі №465/3750/15-ц. Таким чином, висновок суду першої інстанції про встановлення Апеляційним судом Львівської області у справі №465/3750/15-ц того факту, що Державний акт на право власності на земельну ділянку від 11.10.2000 року не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на спірну земельну ділянку за ПП «Шрифт», є необґрунтованим.
		 
		Звертаючись з цим позовом, Львівська міська рада просила суд витребувати з чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 0,096 га за адресою: м. Львів, вул. Панаса Мирного і передати її Львівській міській раді.
		Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).
		Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Для застосування ст.387 ЦК необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача. Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
		Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року ЛВ №052774, останній видано Львівською міською радою Товариству з обмеженою відповідальністю «Шрифт» на підставі договору про припинення зобовязання №01/09/00 від 06.09.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за №5817, про передачу у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0960 га у м. Львові по вул. Панаса Мирного. Цільове призначення земельної ділянки  для жилого будівництва.
		Відповідно до ст.22 ЗК України (у редакції, чинній на момент видачі державного акта) передбачалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
		Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч.2 ст.23 ЗК України в редакції, чинній на момент видачі державного акта).
		Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
		З огляду на викладене, суд погоджується з доводами скаржника, що чинний на момент отримання ОСОБА_3 «Шрифт» державного акту на право власності на землю, Земельний кодекс України не передбачав такої умови для виникнення права власності на землю, як державна реєстрація акту чи права, яке ним посвідчується. Відтак, право власності ОСОБА_3 «Шрифт» на спірну земельну ділянку виникло в останнього з моменту отримання державного акту на право власності на землю згідно ст.22 ЗК України, а саме: 11 жовтня 2000 року.
		Слід зазначити, що міською радою не надано суду доказів того, що зазначений вище державний акт на право власності на землю визнано недійсним чи скасовано, на момент вирішення спору такий акт є чинним.
		Поряд з тим, відсутність реєстрації зазначеного державного акту в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності не свідчить про відсутність права власності у ОСОБА_3 «Шрифт» на спірну земельну ділянку.
		Згідно з п.3.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43, забезпечення державної реєстрації державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди покладається на державні органи земельних ресурсів Держкомзему України: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське та Севастопольське міські управління земельних ресурсів.
		Разом з тим, керуючись ч.4 ст.11 ГПК України, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункт 58, а також рішення Європейського суду у справі «Ґаші проти Хорватії» від 13 грудня 2007 року, заява №32457/05, пункт 40, рішення у справі «Трґо проти Хорватії» від 11 червня 2009 року, заява №35298/04, пункт 67).
		Беручи до уваги презумпцію правомірності набуття права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття ОСОБА_3 «Шрифт» права власності на спірну земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку про правомірність набуття останнім права власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується Державним актом на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року ЛВ №052774.
		При цьому, колегія суддів критично оцінює пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні, щодо того, що бланк державного акту на право власності на землю серії ЛВ №052774 Львівською міською радою не видавався та був втрачений, оскільки, позивачем не надано доказів його звернення до органів внутрішніх справ з приводу втрати бланку серії ЛВ №052774, як і проведення службового розслідування за фактом його втрати, прийнятих за його результатом рішень. В матеріалах справи відсутній вирок, що набрав законної сили, яким було б встановлено факт підроблення такого акту. Натомість, державний акт на право власності на землю від 11 жовтня 2000 року серії ЛВ №052774 виданий самою ж Львівською міською радою, підписаний посадовими особами Львівської міської ради та скріплений відповідними печатками. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
		Крім цього, місцевий господарський суд також посилався на лист Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 26.06.2017 року №4-2403-1548, відповідно до якого Львівською міською радою не видавався Державний акт від 11.10.2000 року серії №0527774 на право власності на спірну земельну ділянку, а рішення про передачу в таку власність міською радою не приймалося. Суд першої інстанції додатково зазначив, що у самому акті відсутні будь-які посилання на те, чи інше рішення Львівської міської ради, як на підставу для його видачі, відтак, дійшов висновку про відсутність волі власника земельної ділянки  Львівської міської ради на її відчуження чи передачу. При цьому, суд першої інстанції не повно зясував обставини справи та залишив поза увагою те, що підставою видачі такого державного акту слугував договір про припинення зобовязання №01/09/00 від 06.09.2000 року, зареєстрований в реєстрі за №5817.
		Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність Львівською міською радою наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування у відповідача спірної земельної ділянки на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, оскільки права позивача у спірних правовідносинах відповідачем не порушені.
		Щодо вимоги Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності Приватного підприємства «Юнайтед Груп» на спірну земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні такої вимоги, з огляду на встановлені вище обставини щодо відсутності порушення прав Львівської міської ради.
		При цьому, скасування державної реєстрації права власності відповідача-2 на земельну ділянку як самостійна вимога, не обґрунтована позивачем, оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25924985 від 06 листопада 2015 року, яке було підставою внесення запису, є чинним, так як і свідоцтво про право власності на нерухоме майно №47120197 від 06 листопада 2015 року, що є підставою виникнення права власності Приватного підприємства «Юнайтед Груп» на спірну земельну ділянку.
		Щодо посилань відповідача-2 на те, що останній є неналежним відповідачем у цій справі, колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, оскільки, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 22 серпня 2017 року №95274186 у абзаці: «державний реєстратор» зазначено: «ОСОБА_5, Львівське міське управління юстиції, Львівська обл..», при цьому, в даній справі не оскаржуються дії конкретного державного реєстратора, а заявлено вимогу про скасування державної реєстрації права власності поряд з вимогою про витребування майна, відтак, колегія суддів вважає Головне територіальне управління юстиції у Львівській області (м. Львів) належним співвідповідачем у цій справі щодо вимоги про скасування державної реєстрації права власності.
		Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
		Беручи до уваги наведені вище обставини та положення законодавства, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу позову, зокрема і того, що станом на час розгляду спору він є власником спірної земельної ділянки, яку просить витребувати у відповідача-1.
		Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне зясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Поряд з цим, суд не бере до уваги посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: незалучення до участі у справі іншого відповідача  ОСОБА_3 «Шрифт» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  ПП «Виробничо-комерційна фірма «Купол-ЛВ», оскільки колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для залучення вказаних юридичних осіб, зважаючи на предмет спору в цій справі: витребування земельної ділянки у ПП «Юнайтед Груп» та скасування державної реєстрації права власності ПП «Юнайтед Груп».
		Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з огляду на неповідомлення відповідача-1 про судове засідання, призначене на 28 листопада 2017 року, то такі твердження спростовуються матеріалами справи. Зокрема, ухвала суду від 07.11.2017 року про відкладення розгляду справи на 28.11.2017 року надіслана судом першої інстанції на юридичну адресу відповідача-1, а саме: 79012, м. Львів, вул. Сахарова, 42, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою Укрпошти: «за закінченням терміну зберігання». З огляду на наведене, враховуючи направлення поштової кореспонденції на правильну адресу, колегія суддів вважає, що відповідач-1 належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді першої інстанції, при цьому, порушень норм процесуального права з боку місцевого господарського суду, колегія суддів не вбачає.
		Керуючись ст.ст.270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, суд,
		 
		постановив:
		Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юнайтед Груп» задоволити.
		Рішення Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2017 року у справі №914/2045/17 скасувати, прийняти нове рішення.
		В задоволенні позову відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
		Матеріали справи №914/2045/17 повернути до Господарського суду Львівської області.
		 
		Повну постанову складено 17.05.2018 року
		 
		Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.
		 
		Суддя Бойко С.М.
		 
		СуддяБонк Т.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...