Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6965/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2018. Зареєстровано: 23.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2018.
Дата набрання законної сили: 18.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		18 травня 2018 року 
		Київ
		справа №826/6965/14
		адміністративне провадження №К/9901/8379/18, №К/9901/8380/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві 
		на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2014 (суддя Огурцов О.П.) 
		та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 (судді Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М., Федотов І.В.) 
		у справі № 826/6965/14
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»
		до відповідача-1 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
		відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
		про визнання протиправною бездіяльності, скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ), що полягала у неподанні до органу Державної казначейської служби України висновку  щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість, зобов'язання ДПІ скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування, нарахування штрафних санкцій та стягнення з державного бюджету України заборгованості бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
		 
		Свої вимоги Товариство обґрунтувало тим, що висновки ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Вторметекспорт», що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 21 789 грн., є необґрунтованими та безпідставними, а отже, в супереч вимогам законодавства, відповідачем не вчинено дій щодо відшкодування на користь позивача податку на додану вартість в розмірі 559 610, 00 грн.
		 
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2014 адміністративний позов задоволено частково:
		- визнано протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 559610,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства;
		- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення (Форма «В1») ДПІ №0000241530 від 13.05.2014 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 21 789, 00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 894, 50 грн.
		В задоволенні решти вимог відмовлено.
		 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 задоволено апеляційну скаргу Товариства, скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача заборгованість відшкодування податку на додану вартість в розмірі 559 610 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот десять ) грн. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.
		 
		Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі Казначейство) звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких ДПІ посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову, а Казначейство - залишити в силі постанову суду першої інстанції. У своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційних скарг безпідставними. 
		 
		Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи.
		 
		24.01.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
		 
		Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Судові рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
		З матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2014 року Товариство подало до ДПІ в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року в якій позивач заявив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника, в розмірі 560 019, 00 грн.
		 
		Також позивачем було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.
		 
		ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірка правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника за січень 2014 року та складено акт № 2426/26-53-15-01/30579869 від 25.04.2014.
		 
		В акті зазначено, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні Товариством у декларації за січень 2014 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 537 821 грн.
		 
		Проте, ДПІ дійшла висновку, що в порушення п. 198.1, п.198.2, ст. 198, п.200.1 п. 200.4 ст.200, п.201.6, ст. 201 розділу V Податкового кодексу України Товариством завищено суму податкового кредиту на 22 198 грн. за грудень 2013 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника в банку по декларації за січень 2014 року на 22 198 грн.
		 
		На цій підставі винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0000241530, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 22 198, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 11 099 грн.
		 
		Свої дії щодо прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0000241530 ДПІ мотивує тим, що завищення Товариством податкового кредиту на 22 198 грн. за грудень 2013 року встановлено актом контролюючого органу від 31.03.2014 за наслідками відповідної перевірки Товариства та прийнятим на цій підставі податковим повідомленням-рішенням від 16.04.2014 №0000211530 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму  21 789 грн. 
		 
		В той же час, з матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2014 року у справі  №826/5801/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, повідомлення-рішення від 13.05.2014 скасовано.
		 
		З огляду на приписи частини першої статті 72 КАС України, якою обумовлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що судовим рішенням у справі №826/5801/14 встановлено безпідставність висновків ДПІ щодо завищення Товариством податкового кредиту за грудень 2013 року.
		 
		Наведене є підставою для скасування повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0000241530, оскільки доводи ДПІ щодо порушення позивачем податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань визначених у декларації за січень 2014 року спростовано, що вірно було встановлено судами.
		 
		Разом з цим, рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь Товариства бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. 
		 
		Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього  Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Аналогічний принцип закріплений частиною другою  статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України  (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). 
		 
		Дана норма надає суду право вийти за межі позовних вимог для повного захисту  прав, свобод та інтересів сторін.
		 
		У даному випадку правильним способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом та підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
		 
		Частиною 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції зміні.
		 
		 
		Керуючись статтями 345, 349, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві - задовольнити частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 - скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2014 змінити, доповнивши її резолютивну частину абзацом наступного змісту:
		«Зобов'язати Державну податкову  інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві    у п'ятиденний строк з дня ухвалення судом рішення подати ГУ ДКС висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню  ТОВ «Аскоп - Україна» на суму 559  610 грн.».
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                                  І. Я. Олендер
		 
		                                                                                                                    Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...