Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/3630/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2018. Зареєстровано: 23.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2018.
Дата набрання законної сили: 05.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 460/3630/17
		Провадження №2/460/649/18
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.05.2018 рокум.Яворів 
		Яворівський районний суд Львівської області у складі:
		головуючого - судді Кондратьєвої Н.А.
		при секретарі Юрчишині В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові, цивільну справу за позовом Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району Львівської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 "ОСОБА_4 Солуки", ОСОБА_5 районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку,
		 
		в с т а н о в и в:
		        Керівник Городоцької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_6 в інтересах держави в оособі ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району Львівської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 "ОСОБА_4 Солуки", ОСОБА_5 районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку. Свої вимоги мотивує тим, що Розпорядженням голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації №103 від 20.02.2004 «Про передачу в оренду земельної ділянки ставу для риборозведення та організації відпочинку населення гр. ОСОБА_2А.» ОСОБА_2 передано в оренду терміном на 50 років земельну ділянку ставу загальною площею 2,8998 га для рибогосподарських потреб та організації відпочинку населення за рахунок земель запасу ОСОБА_1 сільської ради.
		На підставі вказаного розпорядження між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_2 23.02.2004 укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на землях запасу ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району Львівської області, загальною площею 2,8998 га в довгострокову оренду строком на 50 (пятдесят) років для рибогосподарських потреб та організації відпочинку населення. Вказаний договір оренди землі зареєстровано у ОСОБА_5 районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 23.02.2004 за №17 та 23.02.2004 посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_7 в реєстрі за №162.
		Пунктом 3.3.4. вказаного договору передбачено, що орендар має право передавати земельні ділянки в суборенду без зміни їх цільового призначення.
		В подальшому, 04.12.2007 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Солуки» укладено договір суборенди земельної ділянки площею 2,8998 га, яка знаходиться на землях запасу ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району Львівської області та перебуває у користуванні Орендодавця (ОСОБА_2А.) на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідчено 23.02.2004 приватним нотаріусом ОСОБА_5 районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_7 в реєстрі за №162. Вказаний договір суборенди землі зареєстровано у ОСОБА_5 районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 10.12.2007 за №04.07.464.00269 та 04.12.2007 посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_8 в реєстрі за №4415.
		Вказані договори - договір оренди землі та договір суборенди землі суперечать вимогам чинного законодавства, водночас, станом на даний час є чинними, а тому підлягають визнанню недійсними. Просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 23.02.2004, укладений між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією та ОСОБА_2, строком дії на 50 років, про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки площею 2,8998 га для рибогосподарських потреб та організації відпочинку населення, що знаходиться на території ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району в межах с. Солуки. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Солуки» (79017, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35563063) повернути земельну ділянку площею 2,8998 га для рибогосподарських потреб та організації відпочинку населення, що знаходиться на території ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району в межах с. Солуки до земель комунальної власності в особі ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району Львівської області.
		Ухвалою від 06.09.2017 у справі відкрито провадження.
		Ухвалою від 26.01.2018 за заявою прокурора замінено позивача ОСОБА_9 обласну державну адміністрацію на ОСОБА_1 сільську раду Яворівського району Львівської області.
		Прокурор Городоцької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_10, в судове засідання не зявилася, проте подала суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги підтримує повністю. Просить позов задоволити. 
		Представник позивача ОСОБА_1 сільської ради, в судове засідання не зявилася, проте подала суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги підтримує повністю. Просить позов задоволити. 
		        Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.
		Представник відповідача ОСОБА_3 "ОСОБА_4 Солуки" в судове засідання не зявився, проте подав суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без його участі. 
		Представник відповідача ОСОБА_5 районної державної адміністрації Львівської області в судове засідання не зявився, проте подав суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без його участі. 
		Згідно  ст.247 ЦПК України,  у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
		23.02.2004 р. між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на землях запасу ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району Львівської області, загальною площею 2,8998 га в довгострокову оренду строком на 50 (пятдесят) років для рибогосподарських потреб та організації відпочинку населення.
		Пунктом 3.3.4. вказаного договору передбачено, що орендар має право передавати земельні ділянки в суборенду без зміни їх цільового призначення.
		04.12.2007 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Солуки» укладено договір суборенди земельної ділянки площею 2,8998 га, яка знаходиться на землях запасу ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району Львівської області та перебуває у користуванні Орендодавця (ОСОБА_2А.) на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідчено 23.02.2004 приватним нотаріусом ОСОБА_5 районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_7 
		Згідно вимог ст.13 Закону України «Про оцінку земель»(в редакції чинній на час укладення договору оренди землі) для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим.
		Так, у договорі оренди землі від 23.02.2004 (п. 2.1.), укладеному між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією та ОСОБА_2, вказано, що Орендар за користування земельною ділянкою сплачує орендну плату в сумі 23 грн. 38 коп. за гектар в рік з врахуванням коефіцієнту індексації.
		Пунктом 2.2. вказаного договору передбачено, що Орендар перераховує суму орендної плати протягом одного місяця після закінчення календарного року на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 сільської ради №33213815800712, УДК у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 23949356, код платежу 13050500.
		При цьому, у договорі суборенди землі від 04.12.2007 (п. 2.1.), укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «ОСОБА_4 Солуки», вказано, що Суборендар за користування земельною ділянкою сплачує плату в сумі 23,38 грн. за гектар в рік з врахуванням коефіцієнту індексації.
		Пунктом 2.2. вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься протягом одного місяця після закінчення календарного року, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 сільської ради №33213815800712, УДК у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 23949356, код платежу 13050500.
		Однак, у вказаному договорі оренди землі і, відповідно, у договорі суборенди землі взагалі не вказано про нормативну грошову оцінку землі та про те, на підставі чого визначалась орендна плата за земельну ділянку.
		Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладення договору оренди землі) оренда землі  це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Згідно ст. 13 Закону(в редакції чинній на час укладення договору оренди землі) договір оренди землі  це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Положеннями статті 8 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладення договору суборенди) передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. 
		Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. 
		Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. 
		Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладення договору оренди землі) передбачено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. 
		Згідно ч. 2 ст. 15 даного Закону (в редакції чинній на час укладення договору оренди землі) відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
		За приписами статті 21 названого Закону (в редакції чинній на час укладення договору оренди землі) орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.
		Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції чинній на час укладення договору оренди землі) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
		За приписами статті 5 цього ж Закону (в редакції чинній на час укладення договору оренди землі) нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
		Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції чинній на час укладення договору оренди землі) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
		За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 названого Закону в редакції чинній на час укладення договору оренди землі).
		Приписами статті 23 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції чинній на час укладення договору оренди землі) унормовано, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.
		Згідно з приписами статті 22 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній на час укладення договору оренди землі) підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом. Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод (стаття 38 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній на час укладення договору оренди землі). 
		Отже, земельним законодавством на момент укладення між ОСОБА_5 РДА та ОСОБА_2 23 лютого 2004 року договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться на землях запасу ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району Львівської області, загальною площею 2,8998 га строком на 50 років для рибогосподарських потреб та організації відпочинку населення, передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, що є необхідним для визначення розміру орендної плати за них.
		За таких обставин, оспорюваний договір оренди суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про оцінку земель», приписам статті 15 Закону України «Про оренду землі».
		Крім цього, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, помилково вважати факт непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним.
		Саме таку правову позицію також було висловлено Верховним Судом України в постанові від 11 травня 2016 року у справі №6-824цс16.
		За таких обставин, договір оренди земельної ділянки, укладений без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до положень частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 13 Закону України «Про оцінку земель» є обовязковою у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, суперечить приписам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним.
		За приписами статей 6, 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, з чого вбачається, що юридичне закріплення свободи договору не є беззастережним.
		Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до вимог ст. 211 Земельного кодексу України (далі  ЗК України), нacлiдкoм укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.     
		Статями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним, а тому, при таких обставинах, договір визнається недійсним.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частиною 4 статті 8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. 
		Договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність поряд з договором оренди. Якщо договір, на підставі якого укладався договір суборенди, припинив свою дію, то дія останнього також припиняється.
		На органи прокуратури відповідно до ст. 1311 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
		Звернення місцевої прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - законності передачі в користування земельної ділянки державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.
		Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
		З урахуванням викладеного, з метою виконання покладених на органи прокуратури функцій та завдань, є всі підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району Львівської області.
		За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Так, на виконання доручення заступника голови ОСОБА_9 обласної державної адміністрації від 13.10.2015 №14 створено робочі групи під головуванням голів райдержадміністрацій з керівниками районних податкових інспекцій та представниками територіальних органів Держгеокадастру щодо моніторингу діючих договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, які не відповідають вимогам чинного законодавства. 
		Враховуючи те, що позивач  ОСОБА_9 обласна державна адміністрація не був стороною оспорюваного договору оренди земельної ділянки, а також те, що позивачу  ОСОБА_9 обласній державній адміністрації про існування оспорюваного договору оренди землі стало відомо лише у жовтні 2015 року в ході здійснення спільними робочими групами під головуванням голів райдержадміністрацій моніторингу діючих договорів оренди земельних ділянок, які не відповідають вимогам чинного законодавства, створеними на виконання доручення заступника голови ОСОБА_9 ОДА №14 від 13.10.2015, то перебіг позовної давності для позивача ОСОБА_9 обласної державної адміністрації  по даному спору починається з жовтня 2015 року. 
		Окрім цього, про вищевказані факти порушення вимог земельного законодавства Городоцькій місцевій прокуратурі стало відомо лише у квітні 2017 року з отриманих інформацій від ОСОБА_5 районної державної адміністрації (лист № 1583/9 від 11.04.2017) та Відділу в ОСОБА_5 районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (№ 10-13-0.36-2/120-17 від 21.04.2017).
		У постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15 зазначається, зокрема, що за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком предявлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими субєктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи  носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку предявлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі предявлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		З врахуванням зазначених обставин причини пропуску позовної давності є поважними і порушене право підлягає захисту, виходячи з положень ч. 5 ст. 267 ЦК України.     
		Також судом встановлено, що на час подачі позову спірна земельна ділянка відносилася до земель державної власності та її розпорядником булл ОСОБА_9 обласна державна адміністрація, однак станом на даний час спірна земельна ділянка знаходиться в межах населенного пункту с. Солуки Яворівського району Львівської області, відноситься до земель комунальної власності та її розпорядником є ОСОБА_1 сільська рада Яворівського району Львівської області.
		Положеннями п. 7 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України.
		Частиною першою статті 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		З вищезазначеного вбачається, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		При встановлених обставинах, позовні вимоги про визнання договору оренди землі недійсним, відповідно до закону, підлягають задоволенню як обґрунтовані, так як волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.3,4,5 ст.203 ЦК України); відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону (ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»); недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).
		  Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 202, 203, 207, 210, 215, 218, 236, 626, 638, 792 ЦК України, ст. 90, 93, 124 ЗК України, ст. ст. 2, 6, 13, 15, 16, 17, 34, 35 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 6, 10, 12, 76-81, 83, 89, 92, 141, 247, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
		 
		ухвалив:
		 
		позов Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району Львівської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 "ОСОБА_4 Солуки", ОСОБА_5 районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання  повернути земельну ділянку - задовольнити.
		Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 23.02.2004, укладений між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією та ОСОБА_2, строком дії на 50 років, про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки площею 2,8998 га для рибогосподарських потреб та організації відпочинку населення, що знаходиться на території ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району в межах с. Солуки.
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Солуки» (79017, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35563063) повернути земельну ділянку площею 2,8998 га для рибогосподарських потреб та організації відпочинку населення, що знаходиться на території ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району в межах с. Солуки до земель комунальної власності в особі ОСОБА_1 сільської ради Яворівського району Львівської області.
		 
		Стягнути з відповідачів: ОСОБА_2 (79000, АДРЕСА_2 ідентифікаційний №НОМЕР_1), Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Солуки» (79017, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 35563063) та ОСОБА_5 районної державної адміністрації (81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Івана Франка, 8, код ЄДРПОУ 04055883) на рахунок № 35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач  прокуратура Львівської області, код 02910031, сплачений судовий збір по 1067 (тисячі шістдесят сім) грн. з кожного.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Апеляційного суду Львівської області або через місцевий суд до Апеляційного суду Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		          Суддя                                                           Н.А. Кондратьєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...