Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/4200/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2018. Зареєстровано: 30.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2018.
Дата набрання законної сили: 11.12.2018
Результат оскарження 11.12.2018 Апеляційний суд Полтавської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ 
		 
		                                                             Справа №554/4200/15-ц 
		Провадження № 2/552/321/18
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		29.05.2018 року  Київський районний суд м. Полтави в складі головуючого судді Шаповал Т.В. при секретарі Дубовик І.О. розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №554/4200/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі  продажу, стягнення збитків та моральної шкоди, третя особа ОСОБА_3, - 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі  продажу металевого гаражу, укладеного 21 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Позивач вказав, що 31 грудня 2014 року ОСОБА_4 померла. Відповідно до заповіту складеного за життя ОСОБА_4Д , остання заповіла йому все належне їй майно. На час укладення договору ОСОБА_4 перебувала на обліку в обласному психоневрологічному диспансері, була в хворобливому стані, потребувала стороннього догляду.
		Позивач просив визнати договір купівлі  продажу від 21 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 недійсним. 
		16 лютого 2016 року позивач уточнив та збільшив свої позовні вимоги. Посилався на те, що відповідач та третя особа були обізнані про хворобливий стан психічні розлади ОСОБА_4 під час укладення договору. Тому, вважає, що відповідачем йому завдано матеріальних збитків та моральної шкоди. Моральна шкода полягає в тому, що він змушений був витрачати значну кількість часу на захист своїх порушених прав та інтересів, зазнає нервові зриви, підвищується артеріальний тиск. Крім того, він мав намір після смерті ОСОБА_4 використовувати металевий гараж під стоянку та зберігання свого автомобіля, однак вимушений залишати автомобіль на платній стоянці.
		Тому, остаточно просив суд визнати недійсним договір купівлі  продажу металевого гаражу від 21 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі ст. 225 ЦК України.
		Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь збитки в розмірі 3 950 грн., завданих внаслідок вчинення недійсного правочину.
		Справа розглядалася судом у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін на підставі наданих ними доказів.
		Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 травня 2018 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 щодо розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
		02 травня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вказав, що ОСОБА_4 була їх сусідкою та особисто запропонувала їх родині придбати гараж. Вважає, що укладений договір купівлі  продажу в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства та при його укладенні ними були дотримані вимоги цивільного процесуального законодавства та не були порушені моральні засади суспільства. На момент укладення договору він не знав та не міг знати про можливі психічні захворювання або розлади ОСОБА_4 Твердження позивача, що він, використовуючи психічні розлади ОСОБА_4, її безпорадний стан, уклав договір купівлі  продажу є неправдивими. Також вважає, що посмертна психіатрична експертиза проведена з грубим порушенням процесуального законодавства, висновок ґрунтується лише на медичній документації. Вимоги позивача щодо заподіяння йому матеріальних збитків та моральної шкоди є необґрунтованими, а також не доводяться будь - якими доказами.
		10 травня 2018 року ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що не погоджується з запереченнями відповідача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, що 21 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений простий письмовий договір купівлі  продажу металевого гаражу, що розташований у дворі будинку №4 по вул. Комсомольській в м. Полтава. Договір підписаний сторонами.
		31 грудня 2014 року ОСОБА_4 померла.
		Як вбачається з заповіту від 07 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі №88, ОСОБА_4 за життя заповіла все належне їй майно ОСОБА_1
		Також судом встановлено, що спірний металевий гараж був придбаний в 1982 року ОСОБА_4 та її чоловіком. Даний факт підтверджується витратною накладною №1 за 1982 рік./ а.с.118/.
		Статтею ст. 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
		Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
		Згідно ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на обєкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
		   Відповідно гаражем є Ї капітальна або тимчасова будівля чи споруда для зберігання транспортних засобів.
		     Металевий гараж (тимчасова споруда) Ї це споруда для зберігання транспортних засобів з терміном експлуатації, встановленим правоустановчим документом (рішенням міської ради або виконавчого комітету), яка виконується з полегшених металоконструкцій і встановлюється тимчасово. Металеві гаражі не є нерухомістю, не мають капітального фундаменту і є тимчасовими спорудами
		Під час розгляду справи судом встановлено, що державна реєстрація спірного гаражу не проводилася.
		Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що фактично між сторонами, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_4 21.06.2014 року укладено письмовий договір купівлі  продажу саме рухомої речі  металевого гаражу.
		Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: згідно частини 1 зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 даної статті передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, частиною 3 що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Як передбачено ст.215 ЦК України підставою визнання недійсності правочину є недодержання стороною на момент його вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 ЦК України.
		Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
		Тобто, для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України суду слід встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі.
		Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
		Згідно п.2 ч.1 ст. 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов»язковим, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
		Відповідно до акту судово-психіатричної експертизи від 01 серпня 2016 року №320 ОСОБА_4 станом на 21.06.2014 року страждала психічним розладом у судинної деменції. Даний психічний розлад позбавляв ОСОБА_4 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при укладенні договору купівлі  продажу 21.06.2014 року .
		Оскільки даний акт судово-психіатричної експертизи є обґрунтованим та не викликає сумніви в його правильності, тому судом він приймається до уваги.
		Крім того, з оглянутої під час розгляду справи медичної карти амбулаторного хворого, вбачається, що ОСОБА_4 26.06.2014 року була оглянута на дому за направленням терапевта з психологом. Встановлено діагноз судинна деменція з галюцинаторним синдромом.
		Відповідно довідки від 13.08.2014 року, виданої Полтавським обласним психоневрологічним диспансером, ОСОБА_4 13.08.2014 року оглянута лікарем психіатром та встановлено діагноз судинна деменція з галюцинаторним синдромом.
		Таким чином, судом встановлено, що на час укладання даного договору волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.
		Приймаючи до уваги та враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання договору купівлі  продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 21 червня 2014 року недійсним.
		Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення завданих збитків та моральної шкоди, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч.2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
		Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Частиною 3 ст. 225 ЦПК України передбачено, що сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.
		Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно роз'яснень, викладених у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		Пунктом 5 Постанови передбачено, що обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відкшодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним  діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Позивач, як на підставу позовних вимог про стягнення з відповідача та третьої особи моральної шкоди посилається на те, що останні були обізнані про хворобливий стан та психічні розлади ОСОБА_4 під час укладення договору, тому скористалися цим в своїх цілях. Крім того, моральна шкода полягає в тому, що він змушений був витрачати значну кількість часу на захист своїх порушених прав та інтересів, зазнає нервові зриви, підвищується артеріальний тиск.
		Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знали про наявність встановленого ОСОБА_4 діагнозу та скорилися цим для укладення договору. Дані обставини позивачем не підтверджені жодними доказами.
		Також, позивачем не було надано доказів заподіяння йому моральної шкоди та наявності причинного зв»язку між діями відповідача і третьої особи та заподіянням моральної шкоди.
		В позовній та уточненій заяві позивач зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, але не вказав якими доказами це підтверджується.
		           Крім того, доказів втрат, які зазнав позивач саме від неправомірних дій відповідача, інших негативних явищ, заподіяних йому, до суду першої інстанції не надано.
		Також позивач вказує, що, не маючи можливості використовувати спірний гараж, вимушений був зберігати свій автомобіль на автомобільній платній стоянці, в зв»язку з чим поніс збитки в розмірі 3 950 грн., які просить стягнути з відповідача та третьої особи.
		При цьому ОСОБА_1 до матеріалів справи не додано жодного документального підтвердження наявності у нього автомобіля, договірних відносин з будь - якою автомобільною стоянкою на зберігання автомобіля та здійснення оплати за зберігання його автомобіля.
		Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків та моральної шкоди задоволенню не підлягають.
		Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення збитків та моральної шкоди, оскільки вона не є відповідачем чи співвідповідачем, а має статус третьої особи.
		Враховуючи викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі  продажу недійсним, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.
		За нормами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається  на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог в розмірі 243 грн. 60 коп.
		Крім того, при зверненні до суду з доповненням до позовної заяви ОСОБА_1 підлягав оплаті судовий збір за позовні вимоги про стягнення збитків та моральної шкоди. Позивачем судовий збір за дані вимоги сплачено не було.
		Тому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача на користь держави підлягає стягненню не сплачений судовий збір в загальному розмірі 1 409 грн. 60 коп. 
		Керуючись  ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, - 
		 
		 
		 
		В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_1 /місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1/ до ОСОБА_2 / місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2/ про визнання недійсним договору купівлі  продажу, стягнення збитків та моральної шкоди, третя особа ОСОБА_3 /місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2/ задовольнити частково.
		Визнати договір купівлі  продажу металевого гаражу від 21 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 недійсним.
		В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1 409 грн. 60 коп. судового збору.
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Головуючий                                  Т.В.Шаповал

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...