Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/556/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2018. Зареєстровано: 31.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 522/556/17
		 
		                                                                                     Провадження № 2/522/408/18
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 травня 2018 року                                 м.Одеса
		Приморський районний суд м.Одеси у складі:
		головуючого судді  Домусчі Л.В.,
		за участю секретаря судового засідання  Шевчик В.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця», треті особи Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, Департамент праці та соціальної політики ОМР, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, про захист прав споживача, визнання дій та рішення дискримінацією, повернення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду 12.11.2017 року з позовом до ПАТ «Українська залізниця», треті особи Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради , про захист прав споживача, визнання дій та рішення дискримінацією, повернення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позову зазначив, що 18.12.2016 року ОСОБА_1 на залізничному вокзалі станції Київ-Пасажирський в касі в 12.40 год. придбав проїзний документ на поїзд №145КБ зі ст.Київ-Пасажирський до ст.Одеса-Головна на купейне місце за повною ціною проїзного квитка на купейне місце 002 у вагоні №6. Також придбав проїзний документ на свого приятеля за повною його ціною. Для придбання 1-го проїзного документу пільгового на себе за пільговою ціною як інваліда 3-ї групи загального захворювання (50% знижки йоговартості) пред'явив касиру в касі вокзалу довідку-пенсійне посвідчення №2162 від 21.11.2016 року, що видана Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, в якій зазначено: Прізвище, імя та по-батькові, фотокартка, одержання пенсії по інвалідності з 22.07.2013 року по 01.12.2017 року в розмірі 1 130,00 грн., номер особового рахунку, статус інваліда 3-ї групи за довідкою МСЄК №810552 від 22.07.2013 року по 01.12.2017 року, також у довідці зазначено, що вона видана замість пенсійного посвідчення, підписана Заступником начальника та спеціалістом Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси. Зі зворотного боку міститься штамп «Має право на 50% знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях, (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня до 15 травня» з печаткою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та підписом начальника управління.
		Касир з вокзалу ст.Київ-Пасажирський відмовила в придбанні одного проїзного документу пільгового на його імя (з 50% знижкою, що передбачена законом як інваліду 3-ї групи загального захворювання) оскільки відсутнє пенсійне посвідчення.
		Далі позивач зазначив, що такий випадок з боку працівників ПАТ «Укрзалізниця» мав місце і раніше - щодо невизнання довідки-пенсійного посвідчення №2162 від 21.11.2016 року, а саме, 29.11.2016 року позивач мав намір купити проїзний документ пільговий на поїзд Ізмаїл-Одеса-Київ до ст.Київ-Пасажирський на залізничному вокзалі ст.Одеса-Головна в касі, де також надав вищевказане посвідчення інваліда 3-групи, а саме у вигляді довідки-пенсійне посвідчення №2162 від 21.11.2016 року. Касир також відмовила йому в придбанні проїзного документу пільгового за вказаним документом, однак він надав попереднє пенсійне посвідчення, яке було дійсно до 30.11.2016 року, тільки за цим документом позивачу було продано проїзний документ пільговий на потяг з передбаченою законом знижкою.
		ОСОБА_1 вважаючи, що такі дії працівників ПАТ «Укрзалізниця» є незаконними, та такими, що порушують його права та законні інтереси як інваліда 3-ої групи загального захворювання, звернувся на гарячу лінію ПАТ «Укрзалізниця» телефоном за номером 0-800-503-111 в 18-01 годин 29.11.2016 року. Дзвінок був зафіксований оператором та спрямований на розгляд до Служби пасажирських перевезень, від якої отримав усну відповідь. Не погоджуючись із такою відповіддю 03.12.2016 року, позивач звернувся за допомогою мережі Інтернет до ДП «Урядовий контактний центр» (гаряча лінія Кабінету Міністрів України) зі зверненням вх.-№ЩЕ-6189195, яке було прийнято та передано на розгляд ПАТ «Укрзалізниця». 19.12.2016 року вих.№523/л було надано відповідь на звернення за підписом Першого заступника начальника регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2, в якій надано вибачення за деякі незручності при обслуговуванні на залізничному вокзалі та зазначено, що ст.4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено перелік документів, на підставі яких здійснюється оформлення пільгового проїзду.
		03.12.2016 року позивач оформив інше звернення через ДП «Урядовий контактний центр» (гаряча лінія Кабінету Міністрів України) зі зверненням вх. №ЩЕ-6189153, вказане звернення було спрямовано на розгляд до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просив надати інформацію: «Чи надає «довідка-пенсійне посвідчення» право на передбачену законом пільгу? Яким нормативно-правовим документом затверджена форма вказаної довідки? Чи є вона обовязковою для підприємств всіх форм власності на території України?»
		14.12.2016     року за вих. №03-Щ-444/з-угл надано відповідь, в якій вказано, що відповідно до ст.38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інваліди мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітені та таксі), а також всіма видами приміського транспорту та право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня, про що зроблено відмітку у його довідці-пенсійному посвідченні.
		Також позивач ОСОБА_1 зазначив, що він вільно за довідкою-пенсійним посвідченням №2162 від 21.11.2016 року користується всіма видами громадського міського транспорту як в м.Києві, так і в м.Одесі, тобто така довідка-пенсійне посвідчення визнається всіма працівниками комунальних підприємств громадського транспорту, тролейбусами, трамваєм, фунікулером тощо, за таким посвідченням він не сплачую вартість проїзду, користуючись передбаченою Законом пільгою.
		Вважає, що 18.12.20.16 року при придбанні проїзного документу пільгового він був позбавлений гарантованого йому державою права на 50-відсоткову знижку працівником ПАТ «Укрзалізниця», у звязку з тим, що співробітником ПАТ «Укрзалізниця» було порушено його право як споживача, а також здійснено дискримінацію Позивача за ознакою інвалідності. Також Позивач вважає, що такими діями та рішеннями працівників ДП «Укрзалізниця» було нанесено йому збитки матеріального характеру в сумі 50% від вартості проїзного документу повної вартості (або 100% від проїзного документу пільгового), що становить 94 грн. 53 копійки, моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.
		У судове засідання призначене на 15.05.2018 року позивач не зявився, надав заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволені позовних вимог, справу просив слухати за його відсутністю. В минулих судових засіданнях позивач повністю підтримав свої позовні вимоги та пояснив що це не є його провиною до деякий період не було бланків пенсійного посвідчення і тому його було видано замість нього відповідну довідку проте в ній все було вказано , відмовивши у пільговому придбанні квитка він зазнав моральних страждань і це вплинуло на його життя, він став засмученим та відчув дискримінацію що він не такий як інші люди, має вади.
		Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» у судове засідання не зявився, про дату та час слухання справи сповіщався належним чином, заяв про неможливість прийняття участі в справі не надав, суду надані 13.02.2017р. заперечення на позовну заяву, в яких просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
		В своїх запереченнях представник ПАТ «Українська залізниця» посилається на той факт, що касир вокзалу ст.Київ-Пасажирський відмовила позивачу в придбанні одного проїзного пільгового документу на його імя з 50-відсотковою знижкою, що передбачена законом як інваліду 3-ої групи загального захворювання за довідкою-посвідченням виданою МСЕК, яка була видана позивачеві, оскільки попереднє посвідчення втратило чинність, а нове ще не надійшло позивачем не було надано.
		Далі в запереченнях зазначено, що відповідно до п.5.6 Розділу 5 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженими наказом Міністерства транспорту та звязку України від 27.12.2006 року №1196 із змінами внесеними наказами Міністерства інфраструктури, встановлено перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті, вичерпний перелік яких наведено в Додатку 2 Правил. Відповідно до зазначено додатку встановлено пільгу для інвалідів 3-ої групи у вигляді знижки на 50% від вартості проїзду, що надається за наявності посвідчення інваліда 3-ої групи.
		Відповідач зазначив, що відповідно ст.4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пільги інвалідам надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина-інвалід» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок надання тимчасових посвідчень, або надання права на пільгу за будь-якими іншими довідками, у тому числі довідкою до акту огляду МСЕК законодавством не передбачено.
		Представник третьої особи Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі у судове засідання не зявився, про дату та час слухання справи сповіщався належним чином, заяв про неможливість прийняття участі в справі не надав, але суду 22.02.2017р. надана заяву, в якій Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси просив позов ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» задовольнити в повному обсязі.
		В заяві представник Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, правонаступником якого є Центральне обєднаное управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, вказує, що згідно Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановлені опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
		Транспортне обслуговування інвалідів здійснюється на пільгових умовах.
		Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.
		Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт» (232/94-ВР).
		Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.
		Порядок транспортного обслуговування інвалідів та дітей-інвалідів на пільгових умовах визначається нормативно-правовими актами, що регламентують правила користування громадянами повітряним, залізничним, річковим, автомобільним та міським електричним транспортом.
		Відповідно до Закону України «Про транспорт» рівень тарифів на транспорті визначається відповідно до нормативних витрат на одиницю транспортної роботи, рівня рентабельності та оплати податків. Розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексу (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України. Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.
		Згідно Постанови Кабінету Міністрів України « Про Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом» від 19.03.1997 №252 оформлення проїзного документа, що дає право на пільговий та безоплатний проїзд, здійснюється за предявленням оригіналів документів, що підтверджують таке право, з внесенням до проїзного документа прізвища та імені особи і номера документа, що підтверджує право на пільговий та безоплатний проїзд.
		Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом, що призначає пенсію, відповідно до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень у Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду и 25 березня 2004 року №4-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 квітня 2004 року за №427/9026 (зі змінами).
		У звязку з тим, що виготовлення посвідчень Фондом забезпечується у місячний строк, згідно Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень у Пенсійному фонді України та його органах, за бажанням пенсіонера йому надається довідка - пенсійне посвідчення, яка підтверджує, що особа являється пенсіонером, перебуває на обліку в Пенсійному фонду та має певні пільги та переваги. Відповідно до Положення про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради згідно рішення Одеської міської ради від 13.02.2014р. №4575-ІУ, департамент організовує в межах своєї компетенції роботу з надання пільг пенсіонерам, інвалідам, ветеранам війни та праці, одиноким непрацездатним громадянам та іншим категоріям осіб, які мають право на пільги та видає відповідні посвідчення категоріям громадян, які мають право на пільги відповідно до законодавства України.
		Крім того протокольною ухвалою в судовому засіданні 02.11.2017р. судом було задоволено письмове клопотання представника третьої особи на замінено третю особу УПФ України в Приморському районі м.Одеси на його правонаступника Центральне обєднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі.
		Представник третьої особи  Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у судове засідання не зявився, про дату та час слухання справи сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про неможливість прийняття участі в справі не надав.
		Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, свідків, вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 17.04.1987р.н., маж третю групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК від15.11.2016р. строком до 15.11.2017р. №810552 серія 10ААВ (а.с.23).
		21.11.2016р. позивачу видано Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси довідку-пенсійне посвідчення №2162 від 21.11.2016 року, в якій зазначено: Прізвище, імя та по-батькові, фотокартка, одержання пенсії по інвалідності з 22.07.2013 року по 01.12.2017 року в розмірі 1 130,00 грн., номер особового рахунку, статус інваліда 3-ї групи за довідкою МСЄК №810552 від 22.07.2013 року по 01.12.2017 року, також у довідці зазначено, що вона видана замість пенсійного посвідчення, підписана Заступником начальника та спеціалістом Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси. Зі зворотного боку міститься штамп «Має право на 50% знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях, (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня до 15 травня» з печаткою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та підписом начальника управління (а.с.13).
		Також, 29.11.2016 року позивач мав намір купити проїзний документ пільговий на поїзд Ізмаїл-Одеса-Київ до ст.Київ-Пасажирський на залізничному вокзалі ст.Одеса-Головна в касі, де також надав вищевказане посвідчення інваліда 3-групи, а саме довідку-пенсійне посвідчення №2162 від 21.11.2016 року. Касир також відмовила йому в придбанні проїзного документу пільгового за вказаним документом, однак він надав попереднє пенсійне посвідчення, яке було дійсно до 30.11.2016 року, тільки за цим документом позивачу було продано проїзний документ пільговий на потяг з передбаченою законом знижкою.
		ОСОБА_1 вважаючи, що такі дії працівників ПАТ «Укрзалізниця» є незаконними, та такими, що порушують його права та законні інтереси як інваліда 3-ої групи загального захворювання, звернувся на гарячу лінію ПАТ «Укрзалізниця» телефоном за номером 0-800-503-111 в 18-01 годин 29.11.2016 року. Дзвінок був зафіксований оператором та спрямований на розгляд до Служби пасажирських перевезень, від якої отримав усну відповідь. Не погоджуючись із такою відповіддю 03.12.2016 року, позивач звернувся за допомогою мережі Інтернет до ДП «Урядовий контактний центр» (гаряча лінія Кабінету Міністрів України) зі зверненням вх.-№ЩЕ-6189195, яке було прийнято та передано на розгляд ПАТ «Укрзалізниця». 19.12.2016 року вих.№523/л було надано відповідь на звернення за підписом Першого заступника начальника регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2, в якій надано вибачення за деякі незручності при обслуговуванні на залізничному вокзалі та зазначено, що ст.4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено перелік документів, на підставі яких здійснюється оформлення пільгового проїзду.
		03.12.2016 року позивач оформив інше звернення через ДП «Урядовий контактний центр» (гаряча лінія Кабінету Міністрів України) зі зверненням вх. №ЩЕ-6189153, вказане звернення було спрямовано на розгляд до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просив надати інформацію: «Чи надає «довідка-пенсійне посвідчення» право на передбачену законом пільгу? Яким нормативно-правовим документом затверджена форма вказаної довідки? Чи є вона обовязковою для підприємств всіх форм власності на території України?»
		14.12.2016     року за вих. №03-Щ-444/з-угл надано відповідь, в якій вказано, що відповідно до ст.38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інваліди мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітені та таксі), а також всіма видами приміського транспорту та право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня, про що зроблено відмітку у його довідці-пенсійному посвідченні.
		Як встановлено судом, ОСОБА_1 вільно за довідкою-пенсійним посвідченням №2162 від 21.11.2016 року користується всіма видами громадського транспорту як в м.Києві, так і в м.Одесі, тобто така довідка-пенсійне посвідчення визнається всіма працівниками комунальних підприємств громадського транспорту, тролейбусами, трамваєм, фунікулером тощо, за таким посвідченням він не сплачую вартість проїзду, користуючись передбаченою Законом пільгою.
		18.12.2016 року ОСОБА_1 на залізничному вокзалі станції Київ-Пасажирський в касі в 12.40 год. придбав проїзний документ на поїзд №145КБ зі ст.Київ-Пасажирський до ст.Одеса-Головна на купейне місце за повною ціною проїзного квитка на купейне місце 002 у вагоні №6. Також придбав проїзний документ на свого приятеля за повною його ціною. Для придбання 1-го проїзного документу пільгового на себе за пільговою ціною як інваліда 3-ї групи загального захворювання (50% знижки йоговартості) пред'явив касиру в касі вокзалу довідку-пенсійне посвідчення №2162 від 21.11.2016 року, що видана Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, в якій зазначено: Прізвище, імя та по-батькові, фотокартка, одержання пенсії по інвалідності з 22.07.2013 року по 01.12.2017 року в розмірі 1 130,00 грн., номер особового рахунку, статус інваліда 3-ї групи за довідкою МСЄК №810552 від 22.07.2013 року по 01.12.2017 року, також у довідці зазначено, що вона видана замість пенсійного посвідчення, підписана Заступником начальника та спеціалістом Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси. Зі зворотного боку міститься штамп «Має право на 50% знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях, (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня до 15 травня» з печаткою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та підписом начальника управління.
		Касир з вокзалу ст.Київ-Пасажирський відмовила в придбанні одного проїзного документу пільгового на його імя (з 50% знижкою, що передбачена законом як інваліду 3-ї групи загального захворювання) у звязку з відсутністю відповідного пенсійного посвідчення.
		У звязку з вищезазначеним позивач вимушений був придбати квиток за ціною 189,06 грн. (а.с.12)
		Позивач стверджує, що 18.12.2016 року при придбанні пільгового проїзного документу позивач був позбавлений гарантованого йому права на 50-відсоткову знижку працівником ПАТ «Укрзалізниця», у звязку з тим, що співробітником ПАТ «Укрзалізниця» було порушено його право споживача, а також здійснено дискримінацію Позивача за ознакою інвалідності, що такими діями та рішеннями працівників ДП «Укрзалізниця» було нанесено йому збитки матеріального характеру в сумі 50% від вартості проїзного документу повної вартості (або 100% від проїзного документу пільгового), що становить 94 грн. 53 копійки оскільки він був вимушено придбати білет за звичайною ціною, та завдано моральну шкоду, що полягає в душевних переживаннях та стражданнях, що виникли внаслідок порушення права споживача відповідачем, яку він оцінює в 50 000,00 грн. 
		Також судом встановлено, що у листопаді 2016 року позивач проходив черговий періодичний переогляд Приморською МСЕК, де йому знову було підтверджено групу інвалідності (3-тя група), та Пенсійний фонд України протягом місяця виготовляє "постійне" пенсійне посвідчення, але він міг користуватися лише довідкою-посвідченням як до його виготовлення так і після, про що йому було повідомлено в Управління ПФУ, де позивач перебуває на обліку. Таким чином, попереднє пенсійне посвідчення вже не чинне, а нове ще не надійшло до позивача.
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що знає позивача з 2011-2012р.р., зі слів ОСОБА_5 він знає, що останній навчається у м.Києві та часто їздить на навчання. ОСОБА_1 розповів йому, що мав намір їхати на навчання у м.Київ, але не зміг купити проїзний квіток пільговий, у звязку з тим, що замість посвідчення у нього була лише довідка, так як документи були на переоформлені. Після того випадку останнім часом ОСОБА_1 почав зациклюватися на даній пригоді, через що став обмежуватися з ним у спілкуванні, тобто його поведінка змінилась.
		Свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_1 є її сином, з 2012 року має інвалідність 3-ої групи, навчається у м.Києві та часто їздить на навчання, у грудні 2016 року виникли обставини, через які він не зміг придбати пільговий проїзний квиток на поїзд. Всі ці обставини вона знає зі слів сина, так як вони проживають разом та він про цей конфлікт щодо неможливості придати квиток за пільговою ціною постійно говорить і це дуже мало на нього психологічний вплив, він став замкнутий.
		Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він з позивачем друзі, знають один одного з 2000 року, часто бачаться, зі слів ОСОБА_1 знає про конфлікт з Укрзалізницею. Далі свідок пояснив, що раніше позивач був веселий, але після пригоди на вокзалі щодо не придбання пільгового проїзного квитка, почав зациклюватися, всі розмови зводилися лише до цих обставин.
		 
		Згідно ст.21 ОСОБА_8 України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		Статтею 22 ОСОБА_8 України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Цією ж нормою Основного Закону України держава узяла на себе обов'язок забезпечення реалізації громадянами своїх конституційних прав.
		Частиною 1 ст.46 ОСОБА_8 України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист у старості та у інших випадках, передбачених Законом. 
		В статті 24 ОСОБА_8 України зазначено, що кожному громадянину гарантуються рівні конституційні права і свободи та вони є рівними перед законом. Також ч. 2 ст. 24 КУ передбачено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору, шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Статтею 55 ОСОБА_8 України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Частиною 1 ст.903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Частиною 1 ст.906 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Приписами частини 1 статті 908 ЦК України передбачено, що Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
		Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст. 908 ЦК України).
		Частиною 1 ст.910 ЦК України передбачається, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобовязується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.
		Відповідно до ч.2. ст.910 ЦК України укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		Згідно ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
		Приписами ч.1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
		Згідно ст.7 Закону України «Про транспорт» тарифи на транспортні послуги встановлюються відповідно до законодавства України. Рівень тарифів на транспорті визначається відповідно до нормативних витрат на одиницю транспортної роботи, рівня рентабельності та оплати податків. Розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України. Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.
		У відповідності до ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
		Статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку.
		Пунктом 18 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №252 від 19.03.1997 р. (зі змінами) передбачено, що забороняється надавати перевагу одному пасажиру перед іншим у придбанні проїзних документів, відправленні багажу чи вантажобагажу, за винятком осіб, яким надано право на поза- та першочергове обслуговування згідно із законодавством України. Конкретний порядок обслуговування таких осіб встановлюється Правилами. Пунктом 20 цього Порядку встановлено, що Оформлення проїзного документа, що дає право на пільговий та безоплатний проїзд, здійснюється за пред'явленням оригіналів документів, що підтверджують таке право, з внесенням до проїзного документа прізвища та імені особи і номера документа, що підтверджує право на пільговий та безоплатний проїзд.
		У відповідності до п.1.7. Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, що затверджені Наказом Мінтрансзв'язку України №1196 від 27.12.2006 року надано визначення: Проїзний документ пільговий - проїзний документ, оформлений для особи, що має право на пільги з оплати вартості проїзду на підставі законодавства, та оформлений з відповідною знижкою вартості проїзду чи безплатно (безкоштовно). Пунктом 5.1 Правил передбачається, що до пільгових перевезеньналежить безплатний проїзд та проїзд зі знижкою вартості проїзду, що надаються відповідно до міжнародних угод, законів України, постанов Кабінету Міністрів України тощо.
		Пунктом 5.6. правил вказано, що Перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті, наведено в додатку 2 до цих Правил. В додатку 2 до цих правил в пункті 1.8. вказано такі категорії: «Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда». Зміст пільги вказано такий: 50 % знижка вартості проїзду у період з 01 жовтня до 15 травня без обмеження кількості поїздок у внутрішньому сполученні. Назва документа, згідно з яким оформляється безплатний та пільговий проїзд: Пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги, в яких зазначено групу та ПРИЧИНУ інвалідності (для повнолітніх осіб),категорію "дитина-інвалід" (для дітей). Довідка для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу.
		Пункт 5.9. Правил передбачає, що знижка з вартості проїзду за відповідними документами, що засвідчують право на пільги у період з 1 жовтня по 15 травня, надається при оформленні проїзних документів на дату відправлення не раніше 1 жовтня і не пізніше 15 травня.
		У відповідності до п.6.1. Правил безплатні або пільгові проїзні документи видаються за умови пред'явлення оригіналу документа, який підтверджує право на пільги, та листа (книжки) талонів. Талони без посвідчення і посвідчення без талонів, а також талон, відрізаний власником талона або іншою особою, крім квиткового касира, уважається недійсним, і проїзд за таким талоном не оформляється.
		Згідно з п.6.6 номер посвідчення про право на пільги та прізвище й ім'я особи, яка має право на пільги, проставляються на проїзному документі.
		Статтею 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених ОСОБА_8 України (254к/96-ВР), законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
		       Статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.  Заборонена дискримінація за ознакою інвалідності. 
		Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду. Пільги інвалідам надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" (2109-14), "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" (І727-15), в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина-інвалід" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
		Статтею 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої, групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.
		У відповідності до п.п.4, 5 ч.3 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
		Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
		Пунктом 3 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.
		Статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, що ратифікована Україною передбачено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
		16.12.2009 року Україною було ратифіковано Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю від 13.12.2006 року, вказана вище Конвенція набула чинності для України з 06.03.2010 року. Статтею 2 Конвенції зазначено, що "дискримінація за ознакою інвалідності" означає будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні. Пунктом 4 статті 4 Конвенції передбачено, що не допускається жодне обмеження чи применшення будь-яких прав людини й основоположних свобод, що визнаються або ІСНУЮТЬ У будь-якій державі-учасниці цієї Конвенції на підставі закону, конвенцій, правил або звичаїв, під приводом, що в цій Конвенції не визнаються такі права чи свободи або що в ній вони визнаються в меншому обсязі.
		У відповідності до положень ст.5 Конвенції держави-учасниці визнають, що всі особи є рівними перед законом і за ним та мають право на рівний захист закону й рівне користування ним без будь-якої дискримінації, забороняють будь-яку дискримінацію за ознакою інвалідності й гарантують особам з інвалідністю рівний та ефективний правовий захист від дискримінації на будь-якому ґрунті.
		Статтею 12 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб усі заходи, пов'язані з реалізацією правоздатності, передбачали належні та ефективні гарантії недопущення зловживань відповідно до міжнародного права з прав людини. Такі гарантії повинні забезпечувати, щоб заходи, повязані з реалізацією правоздатності, орієнтуватися на повагу до прав, волі та переваг особи, були вільні від конфлікту інтересів і недоречного впливу, були співрозмірними обставинам цієї особи й пристосовані до них, застосовуватися протягом якомога меншого строку й регулярно перевірялися компетентним, незалежним та безстороннім органом чи судовою інстанцією. Ці гарантії повинні бути пропорційними мірі, якою такі заходи зачіпають права та інтереси цієї особи.
		Пункт А частини 2 ст.28 Конвенції передбачено, що держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на соціальний захист і на користування цим правом без дискримінації за ознакою інвалідності й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права, зокрема заходів: із забезпечення особам з інвалідністю рівного доступу до отримання чистої води та із забезпечення доступу до належних і недорогих послуг, пристроїв та іншої допомоги для задоволення потреб, пов'язаних з інвалідністю;
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (пункт 36)). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (пункт 132).
		За приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до цієї статті слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним (нормативний акт повинен бути доступним та передбачуваним); чи переслідує воно легітимну мету, тобто вчинене в інтересах суспільства (має "суспільний", "публічний" інтерес); чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном шляхом обмеження прав) пропорційним визначеним цілям - чи забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини.
		Позивача, в порушення норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, було позбавлено його права як інваліда на отримання гарантованого державою квитка за пільговою ціною шляхом обмеження такого права.
		За положеннями Преамбули та статті 1 ОСОБА_8 України в країні проголошений принцип соціальної та правової держави.
		Приписами статті 3 ОСОБА_8 Українивизначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду. 
		Згідно зі статтею 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_8 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_8 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_8 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_8 України гарантується.
		Тому принцип верховенства права є одним із головних принципів і господарського судочинства. В господарському судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
		Відповідно до статті 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй ОСОБА_8 або законом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні "ОСОБА_9 Греції та інші проти Греції" зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар. Аналогічна позиція викладена в рішення Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції".
		Також в рішенні Європейського суду з прав людини "Сук проти України"зауважено, що вимога заявника ґрунтувалась на чіткому положенні закону, відтак заявник міг вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право отримати відповідну виплату. Тому остаточна відмова національних органів у праві заявника є свавільною та такою, що не ґрунтується на законі.
		Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, обєктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»)
		У відповідності до положень ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дія цього Закону поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України в тому числі і на доступ до товарів та послуг.
		Відповідно до ОСОБА_8 України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації (ч.1 ст.6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»). Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.
		Особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом згідно ч.1 ст.14 вищевказаного Закону.
		Виходячи з викладеного суд вважає що відмовляючи позивачу у придбанні квитка за пільговою ціною, тим самим касир поставила позивач у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, оскільки позивач мав відповідний статус на придбання квитка за пільговою ціною. При цьому, на думку суду, позивач не міг надати касиру залізничного вокзалу пенсійне посвідчення з обєктивних причин, які не залежали від нього, оскільки таке посвідчення повинно надаватися органами ПФУ, який уособлює державний орган. Те що документ, який повністю підтверджує соціальний статус позивача має назву довідка-пенсійне посвідчення, а не пенсійне посвідчення, не міняє його сутність, а тому вимога про надання саме пенсійного посвідчення є формальною.
		У звязку з чим суд вважає можливим задовольнити вимогу про визнання довідки  пенсійне посвідчення №2162 від 21.11.2016 року, що надає право на 50% знижки вартості проїзду, про визнання протиправним рішенням та дії ПАТ «Українська залізниця» по відмові продажу пільгового проїзного документу 18.12.2016 року та 29.11.2016 року ОСОБА_1 за довідкою  пенсійним посвідченням №2162 від 21.11.2016 року, про відмову продажу пільгового проїзного документу ОСОБА_1 за довідкою  пенсійним посвідченням №2162 від 21.11.2016 року, та стягнути матеріальну шкоду у розмірі 94 (девяносто чотири) гривні 53 копійки (50 % вартості квитка).
		 
		Окрім матеріальної шкоди, порушенням прав споживача та шляхом дискримінації позивача з боку відповідача, ОСОБА_1 вважає, що йому також завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями та душевними переживаннями, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення протиправних дій і рішень Відповідача, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі порушення його прав та його дискримінації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення, приниженої гідності, невпевненості. В момент порушення його прав з боку Відповідача, він переніс пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, відчуттям своєї незахищеності перед Законом. 
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. 
		Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст.1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Відповідно до ст.15 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації. Порядок відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди визначається Цивільним кодексом України та іншими законами.
		 
		Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
		Наслідки перенесених моральних страждань та душевних переживань підтверджуються показами свідків, з яких встановлено що такі дії з відмови у придбання квитка за пільговою ціною призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, відчуття власної трудової неповноцінності, тривога з приводу майбутнього. Враховуючи вищевикладене суд вважає достатнім для компенсації вказаних хвилювань стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 грн., а тому в іншій частині розміру моральної школи вважає необхідним відмовити.
		Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		У звязку з викладеним, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця», треті особи Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, Департамент праці та соціальної політики ОМР, про захист прав споживача, визнання дій та рішення дискримінацією, повернення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, підлягає задоволенню частково. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.21, 24, 46, 55 ОСОБА_8 України, ст.ст.5, 12, ст. 28 ч.2 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, ст.15, 16, 901-903, 906, 910, 920, 1172 ЦК України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалід в Україні», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт», Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 142, 209, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 - задовольнити.       
		Визнати довідку  пенсійне посвідчення №2162 від 21.11.2016 року, що видана Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси на імя ОСОБА_1 такою, що надає право на 50% знижки вартості проїзду на внутрішніх лініях, (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 01 жовтня до 15 травня.
		Визнати протиправним рішенням та дії ПАТ «Українська залізниця» (місце розташування м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) по відмові продажу пільгового проїзного документу 18.12.2016 року та 29.11.2016 року ОСОБА_1 за довідкою  пенсійним посвідченням №2162 від 21.11.2016 року, що видана Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси на імя ОСОБА_1 такими, що є непрямою дискримінацією ОСОБА_1 за ознакою інвалідності.
		Визнати протиправним рішенням та дії ПАТ «Українська залізниця» (місце розташування м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) по відмові продажу пільгового проїзного документу ОСОБА_1 за довідкою  пенсійним посвідченням №2162 від 21.11.2016 року, що видана Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси на імя ОСОБА_1 18.12.2016 року та 29.11.2016 року такими, що є порушенням права споживача та Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
		Стягнути з ПАТ «Українська залізниця» (місце розташування м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (ІПН 400758126555, 65058, м.Одеса, просп.Шевченка, буд.10/1, кв.26) матеріальну шкоду у розмірі 94 (девяносто чотири) гривні 53 копійки.
		Стягнути з ПАТ «Українська залізниця» (місце розташування м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (ІПН 400758126555, 65058, м.Одеса, просп.Шевченка, буд.10/1, кв.26) моральну шкоду у розмірі 200 (двісті) гривень.
		В іншій частині позовних вимог  відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення суду складено 23 травня 2018 року.
		 
		Суддя:                                                                                                    Домусчі Л. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...