Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/9499/18-к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2018.
Дата набрання законної сили: 24.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		Справа № 11-cc/796/2011/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 
		за участю:
		прокурора ОСОБА_6 
		представника власника майна ТОВ «Фортабуд»  адвоката ОСОБА_7 
		представника Міністерства оборони України, ОСОБА_8 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Фортабуд» - адвоката ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18, (кадастровий номер 8000000000:63:389:0056), яка на праві власності зареєстрована за Установою «28 Управління Начальника Робіт», із забороною розпоряджатись та використовувати вказану земельну ділянку будь-яким чином.
		Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання та накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ТОВ «Фортабуд» - адвокат ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що клопотання прокурора не містить конкретних обставин вчинення будь-якого злочину та є необґрунтованим. Так, апелянт вказує, що згідно договору «Про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільській, 18 у Дарницькому районі м. Києва», укладеного між Державною організацією Установа «28 Управління Начальника Робіт» та ТОВ «Фортабуд», товариство прийняло на себе зобов`язання щодо повного фінансування будівництва об`єкту, як за рахунок власних коштів товариства, так і шляхом залучення коштів фізичних та юридичних осіб, даний договір є чинним. Додає, що збудовано 6-ти секційний житловий комплекс на рівні 11-15 поверхів, що складає 70 % готовності цегляного каркасу без урахування внутрішнього оздоблення.
		Також адвокат зазначає про те, що арешт земельної ділянки перешкоджає законній діяльності товариства та може спричинити невиправдані збитки. Додає про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України та зазначає, що жодній посадовій особі товариства про підозру не повідомлено, у справі відсутній цивільний позов, не встановлено розмір майнової шкоди, розумність і співмірність обмеження права власності.
		У підсумку апелянт вказує на відсутність підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації. Додає, що розгляд клопотання відбувся без повідомлення власника майна.
		Одночасно автор апеляційної скарги вказує, що копію оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 22 березня 2018 року. Апеляційна скарга подана до суду 27 березня 2018 року.
		Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію представника Міністерства оборони України, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. 
		Враховуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваної ухвали апелянтом отримано 22 березня 2018 року, апеляційна скарга подана до суду 27 березня 2018 року, п`ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.
		Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
		При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього. 
		Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42014100000001671, відомості про яке 16.12.2014 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.
		Прокурор першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18, (кадастровий номер 8000000000:63:389:0056), яка на праві власності зареєстрована за Установою «28 Управління Начальника Робіт», яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року задоволено.
		Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
		КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. 
		Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися. 
		Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
		Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Задовольняючи клопотання прокурора у межах кримінального провадження № 42014100000001671, про арешт майна, слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.
		З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
		Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.
		Посилання апелянта на невідповідність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речовим доказом від 16.02.2018, відповідно до якої, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, визнано речовим доказом, з посиланням на те, що земельна ділянка має значення для кримінального провадження, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (а.с. 89-92 т. 1).
		Посилання апелянта на те, що арешт майна перешкоджає законній діяльності товариства та може спричинити невиправдані збитки, як на підставу для скасування ухвали слідчого судді, не може бути визнано обґрунтованим, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, з огляду на ненадання апелянтом, всупереч вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, відомостей про повне блокування роботи товариства.
		Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна, є необгрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.
		Твердження адвоката про те, що жодній особі у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення, з цих же підстав необгрунтованими є посилання апелянта на відсутність у справі цивільного позову та відсутність підстав накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна.
		Доводи апеляційної скарги в частині укладеного договору між Державною організацією Установа «28 Управління Начальника Робіт» та ТОВ «Фортабуд», «Про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільській, 18 у Дарницькому районі м. Києва», відповідно до якого товариство прийняло на себе зобов`язання щодо повного фінансування будівництва об`єкту, як за рахунок власних коштів товариства, так і шляхом залучення коштів фізичних та юридичних осіб, та те, що даний договір є чинним, те, що збудовано 6-ти секційний житловий комплекс на рівні 11-15 поверхів, що складає 70 % готовності цегляного каркасу без урахування внутрішнього оздоблення, слід визнати передчасними, оскільки дані обставини не є предметом розгляду на даному етапі провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.
		Твердження адвоката про невідповідність клопотання прокурора вимогам ст. 171 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки клопотання містить підстави і мету арешту, обгрунтування необхідності арешту майна, перелік і види майна, що належить арештувати.
		Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170  173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.
		За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
		Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,  
		УХВАЛИЛА:
		 
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18, (кадастровий номер 8000000000:63:389:0056), яка на праві власності зареєстрована за Установою «28 Управління Начальника Робіт», із забороною розпоряджатись та використовувати вказану земельну ділянку будь-яким чином,  залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Фортабуд» - адвоката ОСОБА_9 ,  залишити без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		 _____________________ _______________________ ____________________
		  ОСОБА_2   ОСОБА_3   ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...