Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/4/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2018. Зареєстровано: 02.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2018.
Дата набрання законної сили: 02.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 372/4/18 
		Провадження № 1-кп-144/18
		 
		 
		 
		В И Р О К
		іменем України
		 
		 
		 
		01 червня 2018 року                     Обухівський районний суд Київської області в складі :
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 , 
		за участю прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілого ОСОБА_4 ,
		представника потерпілого ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120171102300001630 від 05.11.2017 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Діліжан, Вірменія, вірменина, громадянина України, офіційно не працюючого, розлученого, освіта середня спеціальна, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого статтею 124 Кримінального кодексу України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_6 умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, за таких обставин.
		04 листопада 2017 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , працюючи неофіційно водієм служби таксі «Роза», прибувши на виклик за пасажирами, перебуваючи за кермом в автомобілі марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , де окрім нього перебували пасажири ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , рухаючись від домоволодіння АДРЕСА_2 в напрямку виїзду з села, під час суперечки з ОСОБА_4 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, захищаючись від протиправних дій останнього, який застосував до нього фізичне насильство, яке виразилось в захопленні обома руками за голову та за шию, зупинив автомобіль поблизу сільського стадіону, що по вулиці Молодіжній в селі Дерев`яна Обухівського району Київської області, та вирвавшись від захоплення ОСОБА_4 , вийшов з автомобіля, при цьому тримаючи в лівій руці ніж. Потім, ОСОБА_6 , підійшов до задніх дверей лівої сторони автомобіля, звідки вийшов ОСОБА_4 , належним чином не урахувавши засоби захисту і нападу, перевищивши захист, який явно не відповідав небезпечності посягання та обстановці, яка склалася, намагався відмахнутися металевою монтировкою, яку дістав із багажного відділення автомобіля, від ОСОБА_4 , в ході чого впав на спину на землю, поблизу задніх лівих дверей автомобіля, а ОСОБА_4 в цей час сів на верхню частину його тіла та, тримаючи лівою рукою за праву руку ОСОБА_6 , почав наносити йому удари правою рукою у верхню частину тіла, після чого ОСОБА_6 , ножем, який тримав у лівій руці два рази вдарив потерпілого у верхню частину тулуба, від чого останній отримав тілесні ушкодження.
		Відповідно до висновку експерта №84 у ОСОБА_4 , 1985 року народження, згідно наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки справа з пошкодженням діафрагми, печінки. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії предмета з колючо-ріжучими властивостями і в комплексі відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, показав, що він неофіційно за усною домовленістю працював у службі таксі «Роза» в м.Обухові, власником якої є ОСОБА_8 , користується автомобілем «Volkswagen Passat», який в Україні не зареєстрований, ввечері 04.11.2017 року він за вказівкою диспетчера приїхав на власному автомобілі в с.Дерев`яна, декілька хвилин шукав потрібну адресу, на вулиці до салону сіли пасажири, з якими раніше він не був знайомий, це були потерпілий та його дружина, обоє були нетверезі та агресивні, потерпілий сів позаду нього, а його дружина на переднє пасажирське сидіння, жінка одразу почала сваритись, висловлювала у нецензурній формі йому претензії з приводу тривалого очікування, він їй відповів, після чого потерпілий ззаду неочікувано наніс йому удар кулаком у потилицю біля вуха, в цей час він керував автомобілем, який рухався, він зробив йому зауваження, тоді потерпілий ззаду захопив його двома руками за шию і почав душити, він зупинив автомобіль і зміг вивільнитися від захвату, відчинив дверцята, взяв із карману у дверцятах розкладний ніж, який возив у автомобілі для нарізування харчів, вийшов із автомобіля, оскільки потерпілий став виходити теж із автомобіля, він вирішив, що напад може продовжуватись, розклав ніж, із багажника взяв монтировку, потерпілий почав до нього наближатись, намагаючись його відлякати він замахнувся монтировкою, але впав на землю біля задніх дверцят автомобіля, в цей час потерпілий придавив його коліном в груди до землі, тримав його праву руку своєю лівою рукою, а правою рукою бив його у груди та голову, усвідомлюючи, що він не зможе фізично себе захистити через травму руки, намагаючись припинити побиття фізично сильнішим супротивником, він лівою рукою наніс 1-3 удари ножем в тіло потерпілого, бив знизу вверх із положення лежачи на землі, куди саме потрапить цими ударами не розмірковував, потерпілий закричав після останнього удару, що його підрізали та відпустив, тоді він зміг встати, потерпілий відійшов, дружина потерпілого весь час бійки стояла біля автомобіля і провокувала, після цього почала погрожувати йому, він забрав монтировку, сів у автомобіль та поїхав з місця події, по телефону повідомив диспетчера про напад, одразу поїхав у райвідділ поліції, де заявив про напад і розповів про подію. Бійка тривала дуже короткий проміжок часу. Вважає, що для збереження здоров`я та життя у нього не було іншого способу, аніж вдарити ножем. Також він припускав, що потерпілий міг заволодіти його грошими чи автомобілем. Він видав ніж поліції та був госпіталізований через струс мозку від ударів потерпілого. Сплатив кошти на лікування потерпілому. Висловив каяття та запевняв у відсутності намірів вчиняти правопорушення у подальшому. 
		Винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину повністю доведена показами потерпілого, свідка, письмовими і речовими доказами.
		Так, потерпілий ОСОБА_4 показав, що 04.11.2017 року із дружиною святкував день народження у с.Дерев`яна, вживали спиртні напої, він був п`яний, ввечері викликали таксі, щоб їхати додому в інше село, довго чекали на вулиці, побачили як недалеко проїхало таксі, пішли до нього, він сів позаду за водієм, а дружина попереду, коли сіли у салон дружина висловилась водієві щодо тривалого очікування, на що обвинувачений образив його дружину, тоді він зробив йому усне зауваження, але той повів себе неадекватно, тому він взяв його ззаду двома руками за шию і щелепу, після цього водій вискочив із машини, він вийшов із автомобіля, водій підбіг до нього і намагався вдарити його палицею, але він вибив її, вдарив у груди та звалив його з ніг, він нагнувся до лежачого на землі обвинуваченого, в цей час відчув удар та біль у боку, крикнув дружині, що його підрізали, щоб вона не підходила, надалі обвинувачений викинув їх речі, забрав палицю та поїхав. Чим саме обвинувачений його вдарив він не помітив, бо було темно, заподіяно було одне проникаюче ножове поранення, інших пошкоджень він не отримав. Обвинувачений сплатив йому 200 доларів за лікування, але цього замало. Вважав, що у обвинуваченого не було стану необхідної оборони, підтримав думку свого представника про необхідність притягнення обвинуваченого за більш тяжкий злочин. 
		Представник потерпілого ОСОБА_5 вважав, що у обвинуваченого не наступив стан захисту, його дії по спричиненню тяжких тілесних ушкоджень були умисними. 
		Свідок ОСОБА_7 показала, що є дружиною потерпілого, 04.11.2017 року вони святкували день народження у с.Дерев`яна, вживали спиртні напої, ввечері вона викликала таксі, щоб їхати додому в інше село, довго чекали на вулиці, побачили як недалеко проїхало таксі, пішли до нього, чоловік сів позаду за водієм, а вона попереду, коли сіли у салон вона зробила зауваження водієві щодо тривалого очікування, на що обвинувачений повів себе неадекватно, тому чоловік його заспокоював, ззаду притримав його руками, після цього водій вискочив із машини, чоловік вийшов із автомобіля, водій підбіг до чоловіка і намагався вдарити його палицею, потім обвинувачений впав на землю, чоловік нагнувся до лежачого на землі обвинуваченого, в цей час чоловік крикнув їй, що його підрізали, чим і як було нанесено поранення вона не помітила, надалі обвинувачений викинув їх речі та поїхав. 
		Винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину також підтверджується поданими суду письмовими і речовими доказами, зокрема:
		- протоколом огляду місця події від 04.11.2017 року, де зафіксовано зовнішній вигляд ножа, виданого обвинуваченим працівникам поліції;
		- висновком експерта № 209/ц від 01.12.2017 року, якими підтверджується групова належність крові потерпілого, а також те, що на ножі виявлено саме кров потерпілого;
		- протоколом огляду місця події від 05.11.2017 року, а також відтвореним у судовому засіданні відеозаписом цієї слідчої дії, де зафіксовано результати огляду автомобіля;
		- протоколом огляду місця події від 05.11.2017 року, де зафіксовано місце події по вул. Молодіжній в с.Дерев`яна;
		- протоколом огляду місця події від 05.11.2017 року, де зафіксовано зовнішній вигляд, одягу потерпілого, зокрема плями крові, порізи;
		- медичною документацією, в якій зафіксовано опис тілесних ушкоджень та наслідки їх заподіяння для здоров`я потерпілого і обвинуваченого, в тому числі ножове поранення потерпілого та струс головного мозку обвинуваченого;
		- висновком експерта № 84 від 05.12.2017 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_4 , 1985 року народження, згідно наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки справа з пошкодженням діафрагми, печінки. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії предмета з колючо-ріжучими властивостями і в комплексі відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.12.2017 року за участю потерпілого, а також відтвореним у судовому засіданні відеозаписом цієї слідчої дії, якими підтверджується обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень внаслідок бійки за участю обвинуваченого та механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень внаслідок застосування ножа обвинуваченим;
		- висновком експерта № 92 від 14.12.2017 року, яким підтверджується можливість утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень внаслідок дій, вказаних під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілого;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.11.2017 року за участю обвинуваченого, а також відтвореним у судовому засіданні відеозаписом цієї слідчої дії, якими підтверджується обставини бійки між потерпілим та обвинуваченим та механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень внаслідок застосування ножа саме обвинуваченим;
		- висновком експерта № 93 від 14.12.2017 року, яким підтверджується можливість утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень внаслідок дій, вказаних під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого.
		Оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч.1 ст.94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Аналіз свідчень обвинуваченого, свідка та потерпілого в суді, зважаючи на рівень їх аргументованості, переконливості та послідовності, а також інших факторів, дає підстави вважати покази обвинуваченого в частині підтвердження факту і механізму спричинення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень саме ним правдивими і послідовними, оскільки вони узгоджуються із висновками експертиз та показами свідка, покази потерпілого в частині заподіяння йому тілесних ушкоджень саме обвинуваченим під час бійки правдивими, однак покази потерпілого та свідка щодо обставин виникнення конфлікту та механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень лише частково правдивими і послідовними, взаємно не узгодженими між собою, оскільки вони в окремих деталях обставин бійки суперечать сукупності наявних у справі доказів, зокрема висновкам експертиз, письмовим і речовим доказам, при цьому слід врахувати подружні стосунки потерпілого та свідка, що породжує сумніви у їх правдивості, тому покази потерпілого і свідка можуть покладатись в основу вироку лише в частині підтвердження конфлікту та спричинення тілесних ушкоджень саме обвинуваченим, а щодо механізму їх заподіяння суд покладає в основу вироку саме покази обвинуваченого, які узгоджуються із сукупністю належних і допустимих доказів та є переконливими. 
		При наданні оцінки показанням обвинуваченого, потерпілого, свідка суд вважає, що загалом вони узгоджуються із визначеним обвинувальним актом механізмом спричинення тілесних ушкоджень, оскільки різняться лише у деталях причин і обставин виникнення бійки, однак не спростовують факту взаємного нанесення потерпілим та обвинуваченим ударів один одному, отже не спростовують відомостей про те, що саме внаслідок прикладань сили обвинуваченим було заподіяно потерпілому виявлені у подальшому у нього тілесні ушкодження. Наявність певних протиріч у показаннях свідка суд вважає такими, що пояснюються перебуванням у шлюбі із потерпілим та прихильністю до певної сторони конфлікту.
		Відомостей про те, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли бути ним отримані у будь-якому іншому місці, у будь-яких інший час, за будь-яких інших обставин, внаслідок діянь будь-якої іншої особи, ніж це передбачено обвинуваченням, жодним учасником процесу суду не повідомлено.
		За таких обставин, суд вважає повністю доведеними викладені у обвинуваченні відомості про обставини, механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а також винність у їх умисному заподіянні саме обвинуваченого. 
		Оскільки умисел обвинуваченого був направлений на заподіяння тілесних ушкоджень без конкретизації ступеню їх тяжкості, відповідальність він повинен нести за фактично спричинені тілесні ушкодження, а саме за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
		Вищевикладене дає підстави суду вважати, що обвинувачений, керуючи транспортним засобом безпричинно і несподівано отримавши удар рукою ззаду по голові, потім будучи придушеним двома руками за шию ззаду, надалі перебуваючи на землі і отримавши декілька ударів по тілу та голові, побоюючись за своє здоров`я, вчинив дії з метою свого захисту від протиправних дій потерпілого, а саме за допомогою ножа заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для його життя, однак при цьому переоцінив обстановку захисту та небезпечність посягання, внаслідок чого перевищив межі необхідної оборони.
		Оцінюючи доводи представника потерпілого суд приймає до уваги наступне. 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Обвинувачення ОСОБА_6 за ст.121 КК України не пред`являлось, постанова слідчого від 22.12.2017 року про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України ніким, в тому числі потерпілим та його представником, не оскаржувались, зібрані стороною обвинувачення докази не спростовані, тому суд позбавлений можливості надавати правову оцінку наявності в діях ОСОБА_6 складу більш тяжкого злочину, передбаченого ст. 121 КК України, а судовий розгляд проводився лише в межах висунутого обвинувачення за ст.124 КК України. 
		Відповідно до ч.2 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		В ч.3 ст.36 КК України закріплено, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, такої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
		Згідно статті 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певної підстави (юридичного факту). Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК такою підставою є лише вчинення особою суспільно небезпечного посягання.
		Згідно п.22постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №2від 07.02.2003року «Просудову практикув справахпро злочинипроти життята здоров`яособи» суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
		Згідно п.2постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №1від 26.04.2002року «Просудову практикув справахпро необхіднуоборону» при розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбитисуспільнонебезпечнепосягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
		Згідно п.5 цієї жпостанови, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.
		Під час судового розгляду встановлено, що участь у бійці приймали потерпілий та обвинувачений, бійку розпочав саме потерпілий, який першим наніс безпричинно удар кулаком руки обвинуваченому в голову саме під час руху автомобіля та керування ним обвинуваченим, надалі вийшовши із машини і продовживши бійку потерпілий притис обвинуваченого до землі, наніс декілька ударів руками в голову та тулуб обвинуваченого, який вже перебував у положенні лежачи на землі, лише після цього обвинувачений застосував ніж, який заздалегідь не готував для вчинення злочину, та використав його для захисту, нанісши один удар в бік нападника без конкретизації намірів які саме заподіяти тілесні ушкодження, у бійці отримали тілесні ушкодження як потерпілий, так і обвинувачений. Обвинувачений в силу значної різниці у віці та фізичному розвитку був слабшим від потерпілого. Обвинувачений заподіяв лише одне ножове поранення із положення лежачи. Слід звернути увагу на те, що ОСОБА_4 перебував у цей час у стані алкогольного сп`яніння, а ОСОБА_6 був тверезий. Суд погоджується із доводами обвинуваченого про наявність об`єктивних підстав сприймати дії потерпілого як реальну загрозу своєму здоров`ю при настанні описаних вище обставин. Сукупність досліджених судом доказів дає достатні підстави вважати, що по відношенню до обвинуваченого потерпілим було здійснено суспільно небезпечне посягання на здоров`я, він захищав своє здоров`я від протиправних посягань потерпілого, тому у ОСОБА_6 виник стан необхідної оборони, яким втім був перевищений обвинуваченим шляхом нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . 
		З суб`єктивної сторони вчинене ОСОБА_6 діяння характеризується умисним завданням удару ножем у тіло ОСОБА_4 , про що свідчить локалізація ушкоджень, мета, з якою цей удар наносився  припинення нападу з боку ОСОБА_4 , та мотив  самозахист. Умисел на завдання ОСОБА_4 ножового поранення, з огляду на обстановку, виник у ОСОБА_6 раптово, під впливом неправомірних дій ОСОБА_4 щодо нього. 
		Завдаючи ударів потерпілому, ОСОБА_6 , як доросла та розумна людина, не міг не усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій і не передбачати, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров`ю потерпілого. Водночас, цілеспрямовано наносячи удар ножем по тілу потерпілого обвинувачений не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілому. Тобто, в даному випадку ОСОБА_6 діяв із невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого особа хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.
		При оцінці доказів суд також враховує положення ч.3 ст.62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Доводи представника потерпілого про наявність у діях обвинуваченого ознак складу іншого, більш тяжкого, ніж пред`явленого обвинуваченням, злочину, направленість умислу обвинуваченого тощо є припущеннями, сумнівними, тому не можуть покладатись в основу вироку.
		Суд вважає, що дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ст. 124 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому у разі перевищення меж необхідної оборони.
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, його особу та відношення до скоєного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання, досудову доповідь органу з питань пробації.
		Обставиною, що пом`якшує покарання, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. 
		Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено. 
		Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, враховуючи думку потерпілого, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, оскільки такий вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		При цьому суд вважає можливим застосування ст.ст. 75, 76 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування призначеного цим вироком покарання за умови виконання певних обов`язків, оскільки його виправлення можливе без відбування покарання. 
		Чинний запобіжний захід станом на час винесення вироку відсутній.
		Цивільний позов не пред`являвся.
		Речові докази - металевий розкладний ніж з написом «Stinger», речі ОСОБА_4 (светр, куртка, футболка, джинси), які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Обухівського ВП ГУ НП в Київській області слід знищити як такі, що не представляють цінності , а DVD+R диск (з відеозаписом, зробленим під час огляду місця події 05.11.2017), DVD+R диск (з відеозаписом, зробленим під час слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_6 ), DVD+R диск (з відеозаписом, зробленим під час слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_4 ), DVD+R диск (з відеозаписом, зробленим під час допиту свідка ОСОБА_7 ) слід залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Судові витрати відсутні.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,
		 
		З А С У Д И В :
		 
		ОСОБА_6  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого статтею 124 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік. 
		Відповідно достатті 75Кримінального кодексуУкраїни звільнити ОСОБА_6  від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну  двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		Згідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:
		-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Контроль заповедінкою ОСОБА_6  покласти на Обухівський районний відділ з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. 
		Речові докази  диски із відеозаписами залишити в матеріалах кримінального провадження, інші речові докази знищити.
		Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районнийсуд Київської області протягомтридцяти днівз моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної силипісля закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...