Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/294/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.06.2018. Зареєстровано: 06.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2018.
Дата набрання законної сили: 16.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 травня 2018 року 
		м. Київ
		Справа №  905/294/15 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу  Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
		на постанову  Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017
		(головуючий - Геза   Т.Д., судді: Дучал Н.М., Склярук О.І.)
		та ухвалу  Господарського суду Донецької області від 26.09.2017 
		(суддя - Ніколаєва Л.В.)
		за скаргою  Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" на дії державного виконавця головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника
		у справі  №905/294/15
		за позовом  Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
		до  Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"
		про  стягнення 59 356 177,06 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Короткий зміст скарги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" 
		 
		1.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2015 у справі №905/294/15, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2015 позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" 46 397 500,46 грн основного боргу, 2 484 309,31 грн пені, 527871,55 грн 3% річних, 7 383 375,32 грн інфляційних втрат та 69 922, 94 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 зазначені судові рішення залишено без змін. 
		 
		1.2. 05 лютого 2016 року на виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/294/15 від 20.08.2015 судом першої інстанції видано відповідний наказ.
		 
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.05.2016 розстрочено виконання рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2015 у справі №905/294/15 в сумі 56 662 979,58 грн строком на 24 місяця зі щомісячною сплатою по 2 360 957,48 грн, а в останній місяць - 2 360 957,54 грн до 30 числа кожного місяця, починаючи з червня 2016.
		 
		1.3. У серпні 2017 року ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" звернулося до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника. У скарзі відповідач просив скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Руденко В.В. про арешт коштів боржника від 21.07.2017, а дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Руденко В.В. визнати незаконними.
		 
		1.4. В обґрунтування вимог своєї скарги ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" посилається на неправомірне накладення виконавчим органом арешту на рахунки № 26006962486738 та № 2603333, які відкриті в ПАТ "ПУМБ" та з яких перераховуються кошти на виплату заробітної плати працівникам підприємства, що в свою чергу, порушує права та інтереси працівників ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", передбачені та гарантовані Конституцією України. Також, скаржник посилається на те, що державним виконавцем порушені вимоги ч. 4 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" щодо строків надіслання постанови про арешт коштів боржника, а також не враховано норм п.7 розділу XIII "Прикінцевих та перехідних положень" ЗУ "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII. Крім того, посилається на включення останнього до реєстру, теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання.
		 
		2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		2.1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.09.2017 у справі №905/294/15 задоволено частково скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" на дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника за вх. №21799/17 від 21.08.2017. 
		 
		Визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Руденко В.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 21.07.2017 ВП №50937207 в частині накладення арешту на   рахунки №26006962486738 та № 2603333, відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Перший Український Міжнародний Банк", код банку 334851.
		 
		Визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Руденко В.В. про арешт коштів боржника від 21.07.2017 ВП №50937207 в частині накладення арешту на рахунки №26006962486738 та № 2603333, відкриті в Публічному акціонерному товаристві Публічному акціонерному товаристві "Перший Український Міжнародний Банк", код банку 334851. Відмовлено у задоволенні решти вимог скарги.
		 
		2.2. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 ухвалу Господарського суду Донецької області залишено без змін. 
		 
		2.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2017 головним державним виконавцем ВПВР ДДВС України винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках, відкритих у ПАТ "ПУМБ", крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення за простроченими платежами з урахуванням розстрочки виконання рішення встановленої ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.05.2016, а саме, 30 692 447,24 грн.
		 
		Суди дослідили, що з рахунків №26006962486738 та № 2603333 здійснюється виплата заробітної плати робітникам підприємства, що підтверджується довідками ПАТ "ПУМБ" №MPL-52/333 від 03.03.2016, №MPL-07.3/857 від 21.09.2017, довідкою ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" від 11.08.2017 за підписом директора та в.о. головного бухгалтера, а також платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів.
		 
		Зазначені обставини підтверджуються також ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.03.2016 у справі №905/1383/15, яка є чинною на час розгляду справи судами. 
		 
		2.4. Застосувавши статтю 52 Закону України "Про виконавче провадження", за приписами якої не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, суди дійшли винсовку, що оскільки рахунки відповідача, відкриті в ПАТ "ПУМБ" №26006962486738 та № 2603333 призначені саме для виплати заробітної плати, державний виконавець не мав законних підстав для накладення арешту на кошти, призначені для оплати праці працівників боржника.
		 
		2.5. Тобто рішення судів мотивовані тим, що виплата працівникам заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства (юридичної особи), тому накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача. 
		 
		Суди дійшли висновку, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Руденко В.В. не мав законних підстав для винесення постанови від 21.07.2017 ВП 50937207 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на   рахунки №26006962486738 та №2603333, відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Перший Український Міжнародний Банк", призначені для оплати праці працівників боржника, тому вимоги скаржника щодо визнання недійсною постанови про арешт коштів боржника в цій частині є обґрунтованими.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		 
		3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.09.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в частині задоволених вимог скарги боржника у повному обсязі. 
		 
		3.2. Касаційну скаргу Департамент ДВС обґрунтовує зокрема тим, що відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту кошти, які знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання. Оскільки рахунки, відкриті у ПАТ "ПУМБ", не мають спеціального статусу, суди безпідставно задовольнили скаргу відповідача.
		 
		Законом України "Про виконавче провадження" не встановлено винятків стосовно неможливості накладення арешту на кошти боржника, розміщені на банківських рахунках останнього, у зв'язку з тим, що з цих рахунків здійснюється виплата заробітної плати працівників юридичної особи-боржника. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони накладення арешту на рахунки, відкриті для виплати заробітної плати. 
		 
		Інформація про наявність відкритих рахунків із спеціальним режимом використання від боржника або установ банків на момент винесення оскаржуваної постанови про арешт коштів, в порядку частини 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", до органу державної виконавчої служби не надходила, у виконавчому провадженні відсутня.
		 
		Дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника, що є предметом розгляду у цій справі, є законними та такими, що відповідають нормам законодавства.
		 
		3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попереднх інстанцій залишити без змін. 
		 
		Відповідач наполягає на тому, що державним виконавцем неправомірно накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання та на які за законом не може бути звернуто стягнення. Державним виконавцем не було зауважено на частину 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		4.2. Щодо суті касаційної скарги
		 
		4.2.1. Спір у справі стосується оскарження відповідачем дій державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 21.07.2017 за ВП №50937202. 
		 
		4.2.2. Згідно з приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017, тобто на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". 
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		У частині 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		Аналогічним за змістом є і п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		 
		Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		 
		4.2.3. Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, визначено право клієнта - юридичної особи для здійснення деяких видів виплат, зокрема, заробітної плати, відкрити поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб. У разі неукладення такого договору використовується звичайний поточний рахунок юридичної особи. Для здійснення виплат заробітної плати з будь-якого рахунку юридичної особи фізичній особі банк відкриває спеціальний рахунок (підпункти 6.7, 6.9). 
		 
		4.2.4. Судами встановлено, що рахунки №26006962486738 та №2603333, відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Перший Український Міжнародний Банк", призначені для оплати праці працівників боржника, тобто є рахунками із спеціальним режимом. 
		 
		4.2.5. Водночас, за приписами статей 8, 9, 43 Конституції України відповідно до частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятись від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї. 
		 
		Згідно з частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. При цьому частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Таким чином право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано та захищається державною, своєчасність та розмір якої не може бути поставлений в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. 
		 
		З огляду на наведене Верховний Суд відхиляє доводи Скаржника про те, що заборона накладення арешту на рахунки, відкриті для виплати заробітної плати не передбачено жодним нормативним актом.
		 
		4.2.6. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. 
		 
		Разом з цим згідно з частиною 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень виконавець має право на безперешкодний доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення. 
		 
		За наведеними нормами державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження не має права накладати арешт на рахунки із спеціальним режимом використання, якими також можуть бути рахунки для зарахування страхових виплат, заробітної плати та інших виплат на карткові рахунки співробітників клієнта, з метою забезпечення дотримання наведеного положення державному виконавцю відповідно до статті 18 Закону надано безперешкодний доступ до інформації про боржника, в тому числі конфіденційної, що є необхідною для вчинення виконавчих дій відповідно до меж повноважень та в порядку, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням інших нормативно-правових актів. 
		 
		Верховний Суд вважає помилковим посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій частини 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" та зазначає таке. 
		 
		Згідно з приписами зазначеної норми не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. 
		 
		Разом з цим, саме на державного виконавця покладено обов'язок щодо вчинення дій із забезпечення виконання судового рішення відповідно до приписів та в порядку, встановленому Законом, а недотримання банківськими установами вимог щодо повідомлення виконавця про призначення рахунку та, відповідно, повернення постанови без виконання, не позбавляли державного виконавця можливості самостійно з'ясувати інформацію про наявність рахунків боржника, а також статус цих рахунків, враховуючи приписи частини 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження". 
		 
		4.2.7. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що арешт грошових коштів боржника на рахунках, необхідних та призначених для оплати праці працівників і здійснення нарахувань на заробітну плату, суперечить Конституції України та нормам чинного законодавства.
		 
		Тобто, вирішуючи спір у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів про наявність підстав для часткового задоволення скарги є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
		 
		4.2.8. Зважаючи на те, що інших належних доводів, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, скаржником у касаційній скарзі не наведено, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не довів неправильне застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються. 
		 
		5. Судові витрати
		 
		5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		5.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги скаржника без задоволення, а судових рішень у справі №905/294/15  - без змін.
		 
		6. Судові витрати
		 
		6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. 
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення. 
		2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.09.2017 у справі №905/294/15 залишити без змін. 
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий  суддя                                                                      І. Ткач
		 
		Судді                                                                                                    Г. Вронська
		 
		                                                                                                    Л. Стратієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...