Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 479/187/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2018.
Дата набрання законної сили: 21.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		21 травня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 479/187/17
		 
		провадження № 61-4907св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		представник позивача - ОСОБА_5,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»,
		представник відповідача - ОСОБА_6,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційнускаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення апеляційного суду Миколаївської області 
		від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., 
		Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі - ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.
		 
		У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про стягнення заборгованості за орендною платою за період з 
		2009 року по день її звернення до суду та стягнення пені відповідно до 
		пункту 14 договору оренди землі.
		Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 серпня 2017 року вказані позови об'єднані в одне провадження.
		 
		Позовні заяви мотивовані тим,що її батьку - ОСОБА_9 належала на праві власності земельна ділянка, площею 2,92 га, яка розташована в межах території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		 
		1 січня 2006 року ОСОБА_9 уклав з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 50 років.
		 
		Згідно умов зазначеного договору орендна плата визначена у фіксованому розмірі 571 грн 53 коп., яку відповідач повинен сплачувати не пізніше 20 грудня кожного року.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року її батько - ОСОБА_9 помер.
		 
		Відповідно до рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 05 листопада 2015 року за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті батька визнано право власності на земельну ділянку, площею 2,92 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, належну ОСОБА_9 на підставі державного акта на право власності на землю, виданого 21 січня 2003 року. 11 вересня 
		2016 року проведена державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку.
		 
		Після оформлення спадкових прав вона неодноразово зверталася до 
		ТОВ «Агрофірма Корнацьких» з вимогою виплати заборгованості за орендною платою та укладення нового договору, однак у вказаному їй було відмовлено.
		 
		Посилаючись на те, що відповідач не виплатив орендну плату за період з 
		2009 року по 2016 рік, чим порушив умови договору, просила суд достроково розірвати договір оренди, стягнути з відповідача на її користь 4 тис. грн 71 коп. заборгованості за орендною платою за період 2009-2016 років та 
		4 014 грн 09 коп. пені.
		 
		Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області 
		від 29 серпня 2017 року у складі судді Микитей Л. Л. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_4 4 тис. грн 71 коп. заборгованості за орендною платою за договором оренди землі 01 січня 2006 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення районного суду мотивовано тим, що підставою для розірвання договору оренди є систематична несплата орендної плати. Обов'язок ТОВ «Агрофірма Корнацьких» виплатити орендну плату ОСОБА_4, як спадкоємцю після смерті орендодавця ОСОБА_9, виник з лютого 2017 року, позивач звернулася з позовом до суду 02 березня 2017 року. Отже, відсутні підстави для розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати. Разом з тим, заборгованість за орендною платою не виплачена відповідачем, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за орендною платою за період 2009-2016 років у розмірі 4 тис. грн 71 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення за порушення строків виплати орендної плати, передбаченої пунктом 14 договору оренди землі, то позивачем не доведено порушення відповідачем строків виплати орендної плати, відповідно до пункту 11 договору оренди землі (щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок). До складу спадщини на момент смерті ОСОБА_9 до позивачки перейшло у порядку спадкування право на отримання орендної плати за умовами договору оренди землі, а відповідальність за порушення умов договору, яка за договором оренди була передбачена за життя орендодавця, після смерті останнього не входить до складу спадщини. Позивачем не надано доказів того, що нею доведено товариству право отримання орендної плати, оскільки документи про її право власності на земельну ділянку надіслано на адресу відповідача лише 
		13 лютого 2017 року, тому відсутні підстави вважати, що з вини відповідача була не внесена орендна плата у строки, визначені договором за період з 2009 по 2016 роки.
		 
		Додатковим рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області 
		від 18 жовтня 2017 року доповнено резолютивну частину заочного рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 640 грн судового збору.
		 
		Рішеннямапеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2017 року в частині задоволених вимог ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за орендною платою та розподілу судових витрат змінено, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені і розірвання договору оренди землі та додаткове рішення цього ж суду від 18 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення орендної плати та пені задоволено частково, а позов про розірвання договору оренди - задоволено повністю.
		Договір оренди землі, укладений 1 січня 2006 року між ОСОБА_9 і 
		ТОВ «Агрофірма Корнацьких», на право оренди земельної ділянки, загальною площею 2,92 га, розташованої в межах території Секретарської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, та зареєстрований у Кривоозерському реєстраційному відділі Миколаївської області розірвано достроково.
		Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_4 3 843 грн 
		44 коп. заборгованості за орендною платою з урахуванням відрахування податку та збору за період 2009-2016 років, 3 921 грн 59 коп. пені за затримку внесення орендної плати. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що з моменту смерті орендодавця ОСОБА_9 та на день звернення ОСОБА_4 із позовом до суду - 
		2 березня 2017 року, орендна плата відповідачем правонаступнику спадкоємцю, орендодавцю - ОСОБА_4, у грошовому виразі не виплачена, так як заяв на ім'я орендаря від орендодавця щодо отримання плати відповідно до 
		пункту 9 договору оренди землі не подавалося.
		Дані про повідомлення правонаступника щодо можливості отримання орендної плати за договором або її накопичення на депозитному рахунку нотаріусу 
		(стаття 537 ЦК України), відкриттям рахунку на вимогу, чи будь-яким іншим шляхом, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» суду не надано. Навпаки, відповідачем зазначено про те, що у товариства завжди є кошти, а тому право на їх своєчасне отримання залежить тільки від обов'язку орендодавця звернутися до орендаря та їх отримати.
		Між тим, змістом пунктів 9, 11 договору оренди передбачено, що оренда плата вноситься орендарем, а не сплачується тільки на вимогу орендодавця.
		Визначення шляхів її сплати із каси або перерахування на банківський розрахунковий рахунок орендодавця не звільняє орендаря від своєчасності виконання обов'язку по внесенню (сплаті) щорічної орендної плати, яка ним за договором виплачується без врахування індексу інфляції.
		Тому, встановивши, що відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за орендною платою у розмірі, встановленому договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у нього невиконаних зобов'язань за договором оренди та обов'язок їх виконати за період оренди земельної ділянки у 2009-2016 роках.
		Проте, визнаючи розмір заборгованості з орендної плати, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо того, що на товаристві лежить обов'язок сплати податку та військового збору при виплаті ОСОБА_4 вказаних платежів. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення заборгованості за орендною платою змінено з відрахуванням зазначеного податку та за період 2014-2016 років - військового збору.
		Крім того, районний суд, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, не врахував положення пункту 14 договору оренди, відповідно до якого передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення. Виключень за цими наслідками цивільно-правової відповідальності орендаря договором не передбачено.
		Також, помилковим є висновок суду першої інстанції відносно того, що обов'язок розрахуватись з позивачем за договором оренди землі у товариства виник 
		у лютому 2017 року, внаслідок чого безпідставно відмовив у задоволенні вимог про розірвання договору, посилаючись на відсутність в таких діях орендаря систематичності порушення обов'язку за договором. Оскільки спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття, незалежно від часу її прийняття, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди, у зв'язку з порушенням орендарем свого обов'язку щодо систематичної виплати орендної плати на протязі 2009-2016 років.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «Агрофірма Корнацьких», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з порушенням норм чинного законодавства. Товариство посилалося на те, що висновок апеляційного суду про те, що відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття, незалежно від часу її прийняття - 
		з ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не відповідає як встановленим фактам у справі, так і нормам матеріального права. Крім того, зазначало, що обов'язок відповідача виплатити орендну плату ОСОБА_4, як спадкоємцю після смерті орендодавця ОСОБА_9, виник з лютого 2017 року, коли остання звернулася до ТОВ «Агрофірма Конацьких» з наданням доказів про своє право вимоги невиплаченої орендної плати, тому відсутні підстави для розірвання договору оренди землі у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати. Також, посилалося на те, що депонування грошових сум у депозиті нотаріуса є додатковим фінансовим навантаженням на боржника, воно чітко має здійснюватись в рамках відповідного договору. При цьому, як із попереднім орендодавцем, так і з позивачем, як спадкоємцем, відсутні будь-які договірні відносини щодо депонування грошових коштів у депозиті нотаріуса для сплати орендної плати.
		 
		ОСОБА_4 не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до Верховного Суду не направила.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
		 
		Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.
		 
		Змістом цього договору є права та обов'язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків. Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
		 
		Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
		Згідно пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог 
		ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з орендної плати та задовольняючи частково в цій частині, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що товариство не в повному обсязі розрахувалось з позивачкою як із спадкоємцем орендаря, за орендною платою у розмірі, встановленому договором, у зв'язку із чим у нього наявні не виконані зобов'язання за договором оренди та обов'язок їх виконати за період оренди земельної ділянки в 2009-2016 роках.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення пені та розірвання договору оренди та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення її позову, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв'язку із порушенням товариством свого обов'язку щодо систематичної виплати орендної плати на протязі 2009-2016 років. Крім того, при задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за орендною платою враховано положення пункту 14 договору оренди, яким передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення, яку суд апеляційної інстанції правомірно стягнув з відповідача за невнесення орендної плати.
		 
		Доводи касаційної скарги стосуються мотивів, аргументація яких наведена вище й спростована правильними висновками апеляційного суду. А посилання на практику Верховного Суду України й на статтю першу Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними, так як вони не спростовують того висновку, що товариство систематично порушувало свої орендні зобов'язання перед орендодавцем та його право на майно (власність), а не навпаки.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судовогорішення не впливають. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення.
		 
		Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            С. Ф. Хопта
		 
		О. В.Білоконь
		 
		Є. В.Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...