Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/2956/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 07.06.2018. Зареєстровано: 08.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2018.
Дата набрання законної сили: 08.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/2956/18 
		Провадження № 2-о/161/82/18 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		08 травня 2018 року    Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: 
		головуючого  судді                            Кихтюка Р.М.,
		за участю секретаря                             Козак О.А.,
		представника заявника                             Гомон Л.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, - 
		В С Т А Н О В И В :
		Заявник ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про встановлення факту загибелі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 31 липня 2014 року в районі с. Василівка Амвросіївського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Свої вимоги обґрунтує тим, що 15.06.2001 року вона одружилася з ОСОБА_5 і від даного шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		23.11.1999 року Рівненським МВК Рівненської області її чоловіка ОСОБА_5 було призвано на військову службу, яку з листопада 1999 року по квітень 2001 року він проходив в Прикордонних військах України.
		З січня 2002 року молодший сержант ОСОБА_5 проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України та займав посаду водія 2-ї секції автомобільних перевезень автомобільної групи відділення автомобільного забезпечення інженерно-технічного відділу Луцького прикордонного заводу. 
		22.01.2014 року ОСОБА_5 знову підписав контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 3 роки (з 22.01.2014 року по 21.01.2017 року).
		З червня 2014 року ОСОБА_5 брав участь у бойових діях на Сході України. 
		Як зазначено в акті спеціального розслідування нещасного випадку від 19.08.2014 року, 31.07.2014 року з 03 год. 00 хв. по 04 год. 00 хв. в районі с. Василівка Амвросіївського району Донецької області проросійські бойовики та російські військові із застосуванням мінометів та гранометів здійснили обстріл відділення інспекторів прикордонної служби «Василівка» впс « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Донецького прикордонного загону. У результаті обстрілу та обвалення будівлі відділення прикордонної служби загинуло 5 військовослужбовців, 13 отримали поранення різного ступеня важкості. Через отримання механічної асфікції від здавлення тіла ОСОБА_5 , який входив до складу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , загинув.
		Згідно свідоцтва про смерть від 05.08.2014 року серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Василівка Амвросіївського району Донецької області.
		У відповідності до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 03.09.2014 року №40, травма молодшого сержанта ОСОБА_5 стала причиною його смерті. Крім того, даний витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії встановлює, що така травма і вищевказана причина смерті пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
		У зв`язку з чим вважає, що її чоловік ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 внаслідок збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією проти України. 
		При цьому, зазначає, що звернення до суду обумовлено тим, що вона має на меті визначення статусу ОСОБА_6 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року.
		Встановлення вказаного факту буде породжувати юридичні наслідки, а саме визначення статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, виникнення права на справедливу компенсацію з боку Російської Федерації, як держави-агресора.
		Покликаючись на викладені обставини, просить суд встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 31.07.1954 року в с. Василівка Амвросіївського району Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В судовому засіданні представник заявника заявлені вимоги підтримала із підстав, викладених у заяві та просила їх задовольнити.
		Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились по невідомій суду причині, хоча про час та місце слухання справи неодноразово повідомлялися судом належним чином.
		Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши представлені письмові докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Судом встановлено, що заявник 15.06.2001 року одружилася з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 15.06.2001 року. Від даного шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (т. 1, а.с. 33-36).
		З матеріалів справи встановлено, що 23.11.1999 року Рівненським МВК Рівненської області ОСОБА_5 було призвано на військову службу, яку з листопада 1999 року по квітень 2001 року він проходив в Прикордонних військах України.
		З січня 2002 року молодший сержант ОСОБА_5 проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України та займав посаду водія 2-ї секції автомобільних перевезень автомобільної групи відділення автомобільного забезпечення інженерно-технічного відділу Луцького прикордонного заводу (а.с. ). 
		22.01.2014 року ОСОБА_5 повторно підписав контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 3 роки (з 22.01.2014 року по 21.01.2017 року) і з червня 2014 року брав участь у бойових діях на Сході України. 
		З 20.02.2014 року розпочалася тимчасова окупація території України, що підтверджується п. 2 ст. 1 Закону України №1207-VII від 15.04. 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
		Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21.04.2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20.02.2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		У зв`язку з чим Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України № 254-VІІІ від 17.03.2015 року "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України"Проособливий порядокмісцевого самоврядуванняв окремихрайонах Донецькоїта Луганськоїобластей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» зазначено, що з 20.02.2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Також постановою Верховної Ради України затверджено Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. 
		Так, 15.01.2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: "Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі".
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи "Зниклі особи під час конфлікту в Україні" від 25.06.2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації. 
		Таким чином, дослідивши наведені обставини та докази, що містяться у вказаних нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької областей.
		При вирішенні даної справи в контексті Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» факт збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому згідно ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню згідно із нормами Цивільного-процесуального кодексу України.
		Відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку від 19.08.2014 року, 31.07.2014 року з 03 год. 00 хв. по 04 год. 00 хв. в районі с. Василівка Амвросіївського району Донецької області проросійські бойовики та російські військові із застосуванням мінометів та гранометів здійснили обстріл відділення інспекторів прикордонної служби «Василівка» впс « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Донецького прикордонного загону. У результаті обстрілу та обвалення будівлі відділення прикордонної служби загинуло 5 військовослужбовців, 13 отримали поранення різного ступеня важкості. Через отримання механічної асфікції від здавлення тіла ОСОБА_5 , який входив до складу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , загинув (а.с. ).
		При вирішенні даної справи судом враховується положення статті 2 Статуту ООН (ратифікований Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20.08.1945 року і є обов`язковим для України та Російської Федерації в порядку правонаступництва за міжнародними договорами колишнього СРСР), відповідно до якої закріплено принцип суверенної рівності усіх членів ООН.
		Пунктом 4 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24.10.2005 року «Підсумковий документ Всесвітнього саміту 2005 року», визначено, що ООН знову заявляє, що терпимість, повага прав людини мають важливе значення для міжнародних відносин. Пункт 9 цієї Резолюції визнає мир, безпеку та розвиток прав людини тими опорами, на яких тримається система ООН. Пункт 120 згаданої Резолюції говорить про обов`язок держав-учасниць ООН сприяти повазі та захисту усіх прав людини та основних свобод відповідно до Статуту ООН, Загальної Декларації прав людини та іншим документам, які стосуються прав людини. Універсальний характер цих прав не підлягає жодному сумніву. Пункт 122 Резолюції 60/1 говорить, що всі держави зобов`язані поважати права людини та основні свободи.
		Стаття 3 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року) чітко встановлює, що кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність. 
		В силу статті 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української PCP №2148-VIII від 19.10.1973 року, ратифікований Указом Президії Верховної Ради СРСР №4812-VIII від 18.09.1973 року і є обов`язковим для Російської Федерації в порядку правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР) нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або принижуючому гідність поводженню.
		Відповідно до статті 2 Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України №13/98-ВР від 14.01.1998 року, набув чинності для Російської Федерації на підставі Федерального Закону від 02.03.1999 року №42-ФЗ, далі - Договір) Високі Договірні Сторони, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі, поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів. Статтею 4 Договору передбачено, що Сторони докладають зусиль до того, щоб врегулювання всіх спірних проблем здійснювалося виключно мирними засобами, і співробітничають у відверненні та врегулюванні конфліктів і ситуацій, які зачіпають їхні інтереси.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно до ч.2 ст.315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Згідно роз`яснень постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31.03.1995року №5«Про судовупрактику всправах провстановлення фактів,що маютьюридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Проте, враховуючи вищевикладене, а також те, що встановлення юридичного факту загибелі ОСОБА_5 31.07.2014 року в с. Василівка Амвросіївського району Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України необхідне для визначення його статусу як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		На підставі Конституції України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України "Про оборону України", Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215, 256, 259 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		 
		Заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення  задовольнити.
		Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 31 липня 2014 року в районі села Василівка Амвросіївського району Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		 
		Суддя Луцькогоміськрайонного суду                 Р.М. Кихтюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...