Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 718/634/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2018.
Дата набрання законної сили: 06.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 червня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 718/634/16-ц
		 
		провадження № 61-5051 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач-Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», представник позивача-Турик Іван Михайлович,відповідач-ОСОБА_7, 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області у складі судді Мізюка В. М. від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області у складі суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Владичана А. І., від 23 листопада 2016 року.
		 
		Встановив:
		 
		У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення кредитної заборгованості.
		 
		Позовна заява ПАТ «Універсал Банк» мотивована тим, що 24 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_7 було укладено договір про видачу та використання кредитних карток ВАТ «Універсал Банк» № VG1799, згідно умов якого банк надав ОСОБА_7 картку VISA Gold та відкрив кредитну лінію з максимальним лімітом користування 100 000 грн зі встановленою процентною ставкою 22,15 % річних за користування кредитом. 
		Відповідач належним чином умов договору не виконував і це призвело до виникнення кредитної заборгованості. Станом на 29 лютого 2016 року відповідна заборгованість становить 180 149 грн 55 коп. і складається з 100 072 грн 71 коп. боргу по тілу кредиту, 76 289 грн 78 коп. боргу по відсоткам, 3 787 грн 06 коп. плати.
		 
		На підставі наведеного ПАТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_7 на користь банку 180 149 грн 55 коп., а також витрати по сплаті судового збору.
		 
		Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2016 року в позові відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банком було змінено в односторонньому порядку без відома позичальника процентну ставку за користування кредитом з 22,15 % річних на 30,00 % річних та при зверненні до суду з цим позовом розраховано загальну суму заборгованості та складові боргу з урахуванням такої збільшеної процентної ставки. Суд встановив, що надані позивачем докази на підтвердження наявності та суми кредитної заборгованості відповідача є неналежними і тому відмовив у позові за недоведеністю його підстав і вимог.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада 2016 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2016 року залишено без змін.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції на виконання вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України сприяв позивачу у повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, а саме пропонував надати докази на підтвердження отримання відповідачем рішень банку про збільшення відсоткової ставки та розрахунків боргу без збільшеної відсоткової ставки, на що представник повідомив про відсутність такої можливості, отже враховуючи диспозитивність цивільного процесу розпорядився своїми правами на власний розсуд.
		Колегія суддів апеляційного суду Чернівецької області в свою чергу також роз'яснила представнику позивача обов'язок доведення отримання відповідачем повідомлення про збільшення відсоткової ставки, щомісячних розрахунків використання ліміту та наявної поточної заборгованості, розмір заборгованості у боржника за договором за обумовленою відсотковою ставкою, що передбачено частиною третьою статті 10 ЦПК України, а також про розпорядження своїми правами на власний розсуд, що передбачено частиною другою статті 11 ЦПК України, проте представник позивача відмовився від такого права у зв'язку з відсутністю таких доказів та можливості проведення іншого розрахунку.
		Проведення такого розрахунку із врахування обумовленої договором відсоткової ставки розміром 22,15 % потребує спеціальних програм або знань, через що на пропозицію суду визначитись із проведенням бухгалтерської експертизи та наслідки відмови від цього також було роз'яснено представнику позивача. Такі роз'яснення залишилися без реагування.
		За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновків що, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності і законності ухваленого судом першої інстанції у справі рішення.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада 2016 року і ухвалити у справі нове рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача 180 149 грн 55 коп., а також судових витрат.
		 
		Касаційна скарга ПАТ «Універсал Банк» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилкові висновки про недоведеність підстав і предмета позову, оскільки ще у 2008 році банк повідомив відповідача про односторонню зміну процентної ставки за користування кредитом і з того часу надсилав боржникові виписку про рух коштів. Виписки містили детальні відомості про складові боргу і про збільшені відсотки. ОСОБА_7 за умовами кредитного договору мав право протягом 30 днів оскаржити будь-які операції з дати отримання виписки, однак таким правом не скористався і тому позивач вважає, що банком правомірно застосовано процентну ставку в розмірі 30 % до правовідносин за вказаним кредитним договором. 
		 
		Правом на подання заперечень на касаційну скаргу сторони у справі не скористалися.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Положеннями статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		30 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Касаційна скарга ПАТ «Універсал Банк» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_7 укладено договір про видачу та використання кредитних карток ВАТ «Універсал Банк» № VG1799 із обумовленим в анкеті-заяві кредитним лімітом 100 000 грн. 
		Відповідачем була отримана карта VISA Gold за балансовим номером рахунку НОМЕР_1 із процентною ставкою такого типу карти 22,15 % та іншими умовами користування лімітом, визначеного додатком № 1 до договору.
		У самому договорі його сторони передбачили і погодили право банку на зміну процентної ставки на розсуд банку, початок дії якої пов'язаний з направленням протягом семи днів відповідного рішення банку держателю карти та відсутності з його боку протягом тридцяти днів з часу отримання такого повідомлення будь-яких заперечень або вчинення дій, що свідчать про прийняття змін до умов договору (пункти договору № № 10.1, 13.2, 13.3, 22).
		 
		Верховний Суд України у постанові від 26 вересня 2012 року, справа                     № 6-89цс12, виклав висновок щодо застосування норм права, який зводиться до того, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».
		 
		Починаючи з 05 червня 2008 року, до моменту набрання чинності 09 січня 2009 року Законом України від 12 грудня 2008 року № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», позивачем в односторонньому порядку було змінено процентну ставку по кредиту з 22,15 % річних на 30,00 % річних.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що на правовідносини, які виникли між сторонами, поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів». За правилами частини четвертої статті 11 цього Закону (у редакції, яка діяла на час зміни відповідачем процентної ставки), у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
		 
		З висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року, справа № 6-82цс16, слідує, що вирішуючи питання про правомірність зміни банком процентної ставки за користуванням кредиту, суд відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не врахував, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
		 
		Тобто, у разі підвищення банком процентної ставки за кредитним договором до моменту набрання чинності вказаного вище Закону № 661, з'ясуванню судом під час розгляду справи про стягнення відповідної заборгованості підлягають питання: про наявність визначеної договором процедури підвищення процентної ставки; про належне повідомлення позичальника про зміну умов кредитного договору в односторонньому порядку банком; дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора, тощо.
		 
		Відповідачем ОСОБА_7 заперечується факт повідомлення його про зміну відповідних умов кредитного договору і суди встановили, що позивачем цих обставин не доведено, а тому відмовили в позові у повному обсязі.
		 
		Повністю з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки спір між сторонами у справі фактично залишився не вирішеним.
		 
		Так, встановивши наявність між сторонами у справі кредитних зобов'язальних правовідносин, суди попередніх інстанцій мали вирішити спір по суті на підставі зібраних у справі доказів та задовольнити вимоги позову в межах доведеної та обґрунтованої їх частини, або відмовити у їх задоволенні за безпідставністю чи недоведеністю підстав позову, а не обмежуватися посиланнями на відсутність у суду спеціальних знань і неможливість перевірки наданого позивачем доказу у вигляді розрахунку заборгованості.
		 
		Враховуючи, що жодних заперечень відповідача з приводу збільшення процентної ставки банку пред'явлено не було, а також не заявлено вимоги до суду про визнання недійсною зміну банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом, суди при розгляді цієї справи мали належним чином дослідити наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором (а. с. 19-21) на предмет вчинення відповідачем дій щодо прийняття пропозиції банку по зміні процентної ставки шляхом сплати коштів за кредитом після зміни умов договору, чого також зроблено не було.
		 
		В сукупності наведене вище, свідчить про допущення судами попередніх інстанцій ухвалення у справі судових рішень, які суперечать вимогам процесуального законодавства щодо їх законності та обґрунтованості (статті 213-215, 315 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).
		 
		Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, і як наслідок ухвалено судові рішення які ґрунтуються на припущеннях і не вирішують спір по суті, керуючись частиною третьою статті 411 ЦПК України (в чинній редакції), Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення у справі судів першої та апеляційної інстанцій в повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419, підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, 
		 
		Постановив:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
		 
		Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада 2016 року скасувати.
		 
		Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_7 про стягнення кредитної заборгованості направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                                      В. С. Висоцька 
		 
		 
		                                                                                                                      А.О. Лесько 
		 
		 
		                                                                                                                      В.В. Пророк
		 
		 
		                                                                                                                      І.М. Фаловська
		 
		 
		                                                                                                                      С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...