Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3350/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2018. Зареєстровано: 13.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2018.
Дата набрання законної сили: 31.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		ОКРЕМА УХВАЛА
		м. Київ
		31.05.2018Справа №910/3350/18
		Господарський суд міста Києва, розглядаючи в судовому засіданні 31.05.2018 справу №910/3350/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 73 063,61 грн.       
		Суддя Бойко Р.В.
		при секретарі судового засідання Бариновій О.І.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі - ПАТ "Укрнафта" про стягнення 73 063,61 грн. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства не виконав належним чином зобов'язання з виплати позивачу як акціонеру ПАТ "Укрнафта" дивідендів за 2007 рік, за 2010 рік та за 2011-2014 роки, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" суму невиплачених дивідендів у загальному розмірі 51 616,86 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку щодо виплати дивідендів, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 3 154,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі                18 642,88 грн.
		Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що ПАТ "Укрнафта" починаючи з 2010 року не здійснюється виплата дивідендів міноритарним власникам цінних паперів.
		Наведені обставини є загальновідомими, оскільки з приводу них наявна велика кількість публікацій в засобах масової інформації, зокрема, судом досліджено публікації в мережі Інтернет за наступними посиланнями:
		ІНФОРМАЦІЯ_1
		ІНФОРМАЦІЯ_2
		ІНФОРМАЦІЯ_3
		ІНФОРМАЦІЯ_4
		Крім того, обставини невиплати ПАТ "Укрнафта" своїм міноритарним акціонерам дивідендів за 2006-2008, 2009, 2010, 2011-2013 і 2014 роки підтверджуються великою кількість справ за позовами фізичних осіб - акціонерів відповідача до господарського суду міста Києва, а також підтверджені представниками відповідача у судових засіданнях під час розгляду справи №910/3350/18.
		Проте, такі дії відповідача не стосуються всіх його акціонерів, а лише міноритарних.
		Зокрема, виплата дивідендів за 2011-2014 лише мажоритарним акціонерам та неможливість міноритарних акціонерів домогтися виплати на їх користь дивідендів інакше як шляхом звернення до суду, стала підставою для звернення голови Національної комісії цінних паперів фондового ринку з листом №13/02/29350/НК від 18.12.2015 до Голови Наглядової ради ПАТ "Укрнафта".
		Однак, як вбачається із матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень, вжиті заходи не мали своїм наслідком припинення порушення прав міноритарних акціонерів ПАТ "Укрнафта".
		Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінацією є ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		Статтею 2 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" передбачено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак, зокрема, забезпечення рівності прав і свобод, а також можливостей осіб та/або груп осіб.
		Згідно до ст. 4 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"  дія цього Закону поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України. Дія цього Закону поширюється на інші сфери суспільних відносин.
		Судом при розгляд справи №910/3350/18 встановлено, що з 2006 року в ПАТ "Укрнафта" склалася ситуація, коли акціонери, які володіють пакетом акції більше 1% статутного капіталу, одержують нараховані дивіденди безперешкодно (НАК "Нафтогаз України" шляхом проведення виплати коштів, відмінні від НАК "Нафтогаз України" внаслідок відступлення прав вимоги боржнику ПАТ "Укрнафта" внаслідок проведення заліку зустрічних однорідних вимог), а для акціонерів, які володіють пакетом акції менше 1% статутного капіталу встановлені штучні перешкоди в їх отриманні. 
		Такі штучні перешкоди полягають у наступному: 
		- всупереч визначеному законодавством порядку виплата коштів на користь депозитарія не проводиться; 
		- де-факто в товаристві встановлений умовний порядок вимоги звернення в межах тримісячного строку із позицією товариства виключного звернення за виплатою дивідендів в межах цього строку (незважаючи на судову практику незаконності твердження про присічність тримісячного строку на звернення із заявою про виплату - за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у період 2016-2018 років винесено більше 100 судових рішень про стягнення дивідендів); 
		- із пояснень представників відповідача виплата дивідендів не проводиться навіть тим, акціонерам, які звернулися в межах тримісячного строку із заявою. На запитання суду щодо підстав такої поведінки, представники ПАТ "Укрнафта" посилаються на відсутність коштів. 
		Проте, суд вбачає нерівність між правами та можливостями акціонерів - для акціонерів, які сукупно володіють пакетом акцій близько 90% статутного капіталу наявні кошти для виплати дивідендів (суд враховує, що з пояснень представників частині виплати припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, проте в такому випадку наявний боржник товариства, який має відповідні зобов'язання перед ПАТ "Укрнафта", які могли б бути виконанні примусово в судовому порядку), а для акціонерів, які сукупно володіють пакетом акцій менше 10% статутного капіталу - кошти для виплати відсутні. Враховуючи, що розмір дивідендів прямо пропорційний пакету акцій, то нелогічним є те, що емітент знаходить кошти для виплати 90% загальної суми дивідендної виплати, та зазначає про відсутність 10% такої суми.
		Суд відзначає, що дивіденди безперешкодно одержують особи, які формують склад Наглядової ради та Правління товариства, здійснюючи повноваження виключно на свою користь фактично обмежуючи права та можливості інших акціонерів, які володіють пакетами акцій менше 1% статутного капіталу.  
		Таким чином, має місце ситуація, за якої з групою осіб (акціонерами ПАТ "Укрнафта", які володіють менше 1% статутного капіталу) поводяться менш прихильно, ніж з іншою групою осіб (акціонерами ПАТ "Укрнафта", які володіють більше 1% статутного капіталу) в аналогічній ситуації при виплаті дивідендів товариства, і підстави вважати, що таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними, відсутні. Наведене свідчить про існування ознак дискримінації у викладеній судом сфері суспільних відносин.
		Статтею 13 Конституції України передбачено, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
		Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		У частинах 1 та 2 статті 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" зазначено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.
		Кабінет Міністрів України своєю постановою №155 від 11.02.2004 затвердив Основні концептуальні підходи до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави (надалі - Основні концептуальні підходи). 
		У розділі ІІ Основних концептуальних підходів зазначено, що залежно від ступеня корпоративного контролю держави за прийняттям рішень щодо діяльності господарських товариств корпоративні права держави поділяються відповідно до їх обсягу на такі, що забезпечують контроль держави над прийняттям рішень щодо діяльності господарських товариств (більше ніж 50 відсотків акцій), і такі, що неповною мірою забезпечують здійснення зазначеного контролю.
		При цьому, Основні концептуальні підходи визначають основні напрями удосконалення системи управління корпоративними правами держави, серед яких зокрема передбачено створення надійного механізму захисту інтересів держави у процесі управління цими правами без обмеження законних інтересів інших власників.
		З аналізу законодавства, в тому числі положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності", вбачається, що на суб'єктів управління корпоративними правами держави покладено обов'язок не лише забезпечувати ефективне, а й законне, управління державними корпоративними правами.
		Більше того, було б легковажним вважати, що законне управління державою своїм майном може бути на шкоду або в дискримінації права власності інших власників (акціонерів).
		Так, держава має забезпечувати дотримання передбачених Конституцією України гарантій, в тому числі дотримання принципу непорушності власності та недопущення дискримінації, а тому таке управління корпоративними правами не може ні прямо, ні опосередковано приводити до обмеження прав інших суб'єктів (зокрема, порушенням ст. 13, 21, 22, 24, 41 Конституції України).
		Однак, судом при розгляд справи №910/3350/18 встановлено, що починаючи з 2010 року в ПАТ "Укрнафта" має місце систематичне порушення прав міноритарних акціонерів на виплату дивідендів (в тому числі, за попередні роки, проте рішення з виплати яких прийнято в 2010 році).
		При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до     Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
		Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
		Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166)).
		Тобто, в даному випадку ПАТ "Укрнафта" систематично порушується право власності фізичних осіб (своїх акціонерів) в супереч приписам ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язковість забезпечення дотримання якої покладено на державу Україна.
		Водночас, загальновідомою є та обставина, що велика кількість фізичних осіб-акціонерів ПАТ "Укрнафта" набула у власність акції відповідача у зв'язку багаторічною працею у структурних підрозділах відповідача, які розташовуються порівняно віддалено від обласних центрів. Зокрема, за поясненнями позивача в судових засіданнях, які не спростовувались відповідачем, він пропрацював десятки років у відокремленому підрозділі ПАТ "Укрнафта".
		Нажаль, суд констатує, що наведені особи як правило не володіють інформацією щодо порядку реалізації своїх корпоративних прав, або рівень такої обізнаності є низьким, в той час як дії відповідача свідчать про зловживання ним низькою правовою свідомістю людей, які своєю працею створили компанію, ставши в подальшому її акціонерами.
		В аспекті наведеного суд враховує низький рівень акціонерної культури в країні в цілому, особливо акціонерів - фізичних осіб, які придбали корпоративні права в результаті приватизації, а також трудовий колектив, який став акціонером в наслідок тривалої (іноді протягом усього свого життя) трудової діяльності в емітента.
		Виплата дивідендів є обов'язком товариства, проте як свідчать пояснення представників відповідача та судова практика, навіть дотримання визначеної відповідачем процедури на одержання виплати дивідендів не призводить до їх фактичної виплати, а така виплата проводитиметься тільки за рішенням суду. 
		Більше того, суд вважає, що встановлення відповідачем інакшого, ніж визначений законом, порядку виплати дивідендів акціонерам ПАТ "Укрнафта" є незаконним, та не береться судом до уваги на підставі приписів ст. 8 Конституції України (в якій закріплено принцип верховенства права), ст. 129 Конституції України (в якій закріплено обов'язок судді, здійснюючи правосуддя, керуватися верховенством права), ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх ціллю є створити формальну перешкоду для отримання акціонерами дивідендів з метою відстрочки виплати грошових коштів та/або збагачення за рахунок невитребування акціонерами дивідендів протягом трьох років.
		Крім того, частиною 2 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.  
		А тому така політика ПАТ "Укрнафта" щодо виплати дивідендів своїм акціонерам також має наслідком порушення приписів цивільного законодавства та є зловживанням правом. 
		Викладене свідчить про безпідставне ігнорування ПАТ "Укрнафта" положень Конституції України, Закону України "Про акціонерні товариства", Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та рішень загальних зборів ПАТ "Укрнафта" - вищого органу управління товариства, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Частиною 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
		В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).
		Отже, при розгляді справи №910/3350/18 судом було встановлено, що відповідачем по справі - ПАТ "Укрнафта" шляхом ведення дискримінаційної політики в частині виплати дивідендів міноритарним власникам акцій починаючи з 2010 року (в тому числі за попередні роки, проте рішення про виплату яких прийнято у 2010 році) і до теперішнього часу систематично порушуються приписи ст. 13 Конституції України (які встановлюють заборону використовувати власність на шкоду людині і суспільству), ст. 24 Конституції України (які гарантують громадяни рівні конституційні права і свободи та рівність перед законом), ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (якими закріплено принцип непорушності права приватної власності), ст. 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (якою гарантовано рівність справ і свобод, а також рівні можливості для їх реалізації, всіх осіб незалежно від їх певних ознак), п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" (якою встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, зокрема включаючи права на отримання дивідендів).
		Представниками ПАТ "Укрнафта" в судових засіданнях не надано жодних обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження щодо причин невиконання вказаних положень законодавства.
		Згідно ч. 6 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. 
		З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (ч. 7 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).
		За таких обставин, судом виявлені ознаки дискримінації акціонерів ПАТ "Укрнафта", які володіють пакетом акцій менше 1% статутного капіталу, по відношенню до акціонерів, які володіють пакетом акцій більше 1% статутного капіталу при виплаті дивідендів товариства, а тому суд вважає за необхідно направити на адресу Наглядової ради ПАТ "Укрнафта" окрему ухвалу з встановлення 30 денного строку на усунення виявлених ознак дискримінації. 
		Відповідно до статті 10 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина та захистом прав кожного на території України і в межах її юрисдикції запобігає будь-яким формам дискримінації та здійснює заходи щодо протидії дискримінації, а саме: здійснює контроль за дотриманням принципу недискримінації в різних сферах суспільних відносин зокрема у приватній сфері; проводить моніторинг та узагальнює результати дотримання принципу недискримінації в різних сферах відносин.
		Відтак, суд вважає за необхідно повідомити Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про виявлені ознаки дискримінації з метою забезпечення здійснення контролю та проведення моніторингу дотриманням принципу недискримінації, в тому числі шляхом застосування позитивних дій. 
		Керуючись статтями 234, 246 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, - 
		УХВАЛИВ:
		1. Винести на адресу Наглядової ради ПАТ "Укрнафта" окрему ухвалу щодо виявлених ознак дискримінації акціонерів ПАТ "Укрнафта", які володіють пакетом акцій менше 1% статутного капіталу, при виплаті дивідендів товариства з метою усунення недоліків (дискримінації акціонерів в залежності від обсягу пакету акцій при виплаті дивідендів) в діяльності ПАТ "Укрнафта". 
		2. Встановити термін для виконання вказівок, зазначених в п. 1 окремої ухвали, 30 днів з моменту її одержання. 
		3. Винести на адресу Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини окрему ухвалу щодо виявлених ознак дискримінації акціонерів ПАТ "Укрнафта", які володіють менше 1% статутного капіталу, при виплаті дивідендів товариства, з метою забезпечити здійснення контролю та проведення моніторингу дотриманням принципу недискримінації щодо виплати дивідендів акціонерів ПАТ "Укрнафта", які володіють пакетом акцій менше 1% статутного капіталу, по відношенню до акціонерів такого товариства, які володіють пакетом акцій більше 1% статутного капіталу.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (31.05.2018) та може бути оскарження протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
		 
		Повний текст ухвали складено 12.06.2018.
		 
		 
		          Суддя                                                                                          Р.В. Бойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...