Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/4345/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2018. Зареєстровано: 14.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2018.
Дата набрання законної сили: 26.06.2018
Результат оскарження 23.01.2019 Вищий адміністративний суд України: скасовано судове рішення апеляційної інстанції повністю і передано справу для продовження розгляду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 750/4345/18
		Провадження № 2-а/750/434/18
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 червня 2018 року м. Чернігів
		Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
		судді Литвиненко І. В..,
		секретаря судового засідання Юрченко І. В.,
		за участі представника позивача  адвоката ОСОБА_1, представника відповідача, представника третьої особи  ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 Зайналабден до першого заступника начальника Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області ОСОБА_5 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
		третя особа - Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області,
		в с т а н о в и в:
		 
		10.05.2018 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову заступника начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 25.04.2018 року 022820 про накладення адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_6 ОСОБА_4 Зайналабден і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Представник позивача обґрунтував позов тим, що позивач, маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань у країні походження, а також у зв'язку із різким погіршенням безпечності перебування та ситуації загальнопоширеного насильства і систематичного порушення прав людини в ОСОБА_6 залишив країну походження та перебуває в Україні. Вважає,що законність перебування позивача на території України підтверджується довідкою про звернення за захистом № 008647 від 26.03.2018 року. 25 квітня 2018 року позивач прибув до Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області для продовження строку дії довідки про звернення за захистом № 008647 від 26.03.2018 року. При цьому головним спеціалістом вказаного управління ОСОБА_3 щодо нього було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме проживання з недодержанням встановленого порядку пересування і зміни місця проживання. Відповідачем винесено постанову серії ПНМЧГ № 022820 про накладення на позивача адміністративного стягнення у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень. Вказану постанову позивач вважає незаконною, а тому звернувся до суду.
		Представник позивача просив позов задовольнити. 
		Представники відповідача та представник третьої особи проти позову заперечували. До початку розгляду справи відповідачем було подано відзив на позовну заяву, третьою особою  письмові пояснення по справі.В обгрунтування заперечень, представник відповідача та третьої особи посилаються на те, що під час перевірки та вирішення питання про продовження позивачу терміну дії довідки про звернення за захистом в Україні встановлено відсутність відмітки про реєстрацію, що є порушенням правил перебування іноземців та осіб без громадянства на території України та свідчить про законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.
		Судом установлено, що 25.04.2018 року головним спеціалістом Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області відносно позивача складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а сааме: проживання з недодержанням встановленого порядку пересування і зміни місця проживання.
		Цього ж дня відповідачем винесено постанову серії ПН МЧГ № 022820, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Дія цієї статті не поширюється на випадки, коли іноземці чи особи без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно доЗакону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
		Судом установлено, що позивач, маючи побоювання стати жертвою переслідувань у країні походження, а також у зв'язку із різким погіршенням безпечності перебування та ситуації загальнопоширеного насильства і систематичного порушення прав людини в ОСОБА_6 залишив країну походження та перебуває в Україні.
		Управлінням Державної міграційної служби в Чернігівській області видано позивачу довідку про звернення за захистом від 26.03.2018 №008647, термін дії якої продовжено до 20 липня 2018 року, що не заперечується відповідачем.
		Згідно пункту 3 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VIдовідка про звернення за захистом в Україні-документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.
		Тобто, позивач є іноземцем, який перебуває на території Україні з наміром бути визнаним біженцем, про що подав заявувідповідно до Закону «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», та питання щодо якого станом на час розгляду справи повністю не вирішено.
		Відтак, з урахуванням примітки до ст. 203 КУпАП на позивача не поширюється дія ч. 1 ст. 203 КУпАП.
		Окрім того, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі Закон №1382-IV) та п. 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Уряду від 02.03.2016 року №207.
		Так, згідно ч.1 ст.6 Закону №1382-IV громадянин України, а такожіноземецьчи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
		За приписами ч.18 цієї статті реєстрація та продовження реєстрації тимчасового перебування іноземців, осіб без громадянства здійснюються відповідно до законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
		Водночас, відповідно до ст.3 Закону №1382-IVмісце перебування- адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання- житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
		Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
		Документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.
		Реєстрація- внесення інформації до реєстру територіальної громади,документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
		Зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади,документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
		Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що місце проживання особи та місце перебування у розумінні положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV не є тотожними поняттями, адже документом, до якого вносяться відомості про місце проживання, для іноземців та осіб без громадянства, є посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, в той час як в довідку про звернення за захистом в Україні вносяться лише відомості про місце перебування особи, яка звернулась за захистом.
		Отже, оскільки іноземці або особи без громадянства, які звернулися до міграційного органу за захистом, документуються довідкою про звернення за захистом в Україні та до отримання посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, вони зобов'язані зареєструвати місце свого перебування,а не місце проживання.
		До того ж, відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1382-IV, з урахуванням визначених статтею 3 цього Закону термінів щодо реєстрації та зняття з реєстрації, іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарнихднів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживаннязареєструвати своє місце проживання.
		Проте, позивач не знімався з реєстрації місця проживання та не прибував до нового місця проживання, а відтак не допустив порушень ч.1 ст.6 Закону України №1382-IV. 
		Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення правил перебування в Україні, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, що є підставою для задоволення позову. 
		Керуючись статтями 2, 3, 72, 241, 242, 286 КАС України, суд,
		 
		вирішив :
		 
		адміністративний позов задовольнити.
		Скасувати постанову першого заступника начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області ОСОБА_5 від 25.04.2018 року серії ПН МЧГ № 022820 про накладення адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_4 Зайналабден за ч.1 ст.203 КУпАП України і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Суддя І. В. Литвиненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...