Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/13030/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2018.
Дата набрання законної сили: 04.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		4 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 640/13030/16-ц
		провадження № 61-1073св17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., ШтеликС.П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - Харківська міська рада,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У серпні 2016 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. «А-3», площею 577,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
		Позовна заява мотивована тим, що на належній йому на праві власності земельній ділянці він самочинно збудував нежитлову будівлю, яка за технічним висновком відповідає СНіП та ДБН, не порушує прав інших осіб.
		У жовтні 2016 року Харківська міська рада звернулась із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії.
		Зустрічна позовна заява мотивована тим, що збудована ОСОБА_4 нежитлова будівля підлягає прийняттю до експлуатації на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, після цього - державній реєстрації. Харківська міська рада просила зобов'язати ОСОБА_4здійснити заходи, направлені на прийняття до експлуатації нежитлової будівлі літ. «А-3», площею 577,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та після реєстрації декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта зареєструвати право власності.
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2016 року в складі судді Бородіної Н. М. позов ОСОБА_4 та зустрічний позов Харківської міської ради задоволено.
		Визнано за ОСОБА_4право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3», площею 577,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
		Зобов'язано ОСОБА_4здійснити заходи, направлені на прийняття до експлуатації нежитлової будівлі літ. «А-3», площею 577,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та після реєстрації декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта зареєструвати право власності.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач самочинно на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, збудував нежитлову будівлю, яка відповідає СНіП та ДБН, не порушує права інших осіб, тому право власності на неї підлягає визнанню за позивачем. Визнання права власності у судовому порядку на самочинно збудоване нерухоме майно зобов'язує власника такого майна вжити заходів, направлених на прийняття до експлуатації, після реєстрації декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта зареєструвати право власності.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасовано, у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. У решті рішення залишено без змін.
		 
		У іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та в апеляційному порядку  не переглядалось.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
		Позивач не звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об'єкту до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся з позовом про визнання права власності.
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор незаконно звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, оскільки Харківська міська рада рішення не оскаржувала. 
		 
		У березні 2018 року Харківська міська рада надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_4, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Установлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції хвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Суд установив, що ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,0837 га, за адресою: АДРЕСА_1, на якій позивач самочинно збудував нежитлову будівлю літ. «А-3», загальною площею 577,3 кв. м.
		Згідно з технічним висновком ФОП ОСОБА_5 зовнішні та внутрішні стіни нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 знаходяться в задовільному стані (категорія II), несучі і огороджувальні будівельні конструкції відповідають СНІП та ДБН, можлива подальша надійна експлуатація цієї будівлі як нежитлової без проведення додаткових заходів.
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації.
		Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		У пункті 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.
		Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
		Частинами п'ятою, восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
		Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
		Позивач не звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об'єкту до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся з позовом про визнання права власності.
		Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутня.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_4
		Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постановах від 27 травня 2015 року № 6-159цс15 та від 02 грудня 2015 року № 6-1328цс15.
		У решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та в апеляційному порядок не переглядалось.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4на залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року в частині відмови в позові ОСОБА_4 залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:                                                                                                С. Ю. Мартєв 
		 
		                                                                                                В.С. Висоцька 
		 
		                                                                                                С.П.Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...