Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/21722/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2018.
Дата набрання законної сили: 30.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 травня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/21722/13-ц
		провадження № 61-21194 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного  суду:
		 
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 
		відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 
		третя особа - Сьома київська державна нотаріальна контора в особі Головного управління юстиції у м. Києві,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва  від 21 грудня 2016 року у складі судді Коренюк А. М. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Левенця Б. Б., Махлай Л. Д.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - Сьома київська державна нотаріальна контора в особі Головного управління юстиції у м. Києві, про усунення від права на спадкування за законом.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, що складається із 1/2 частини будинку АДРЕСА_1. 
		 
		Він та їх малолітня дочка ОСОБА_6, 2004 року народження, постійно проживали з спадкодавцем та згідно зі статтею 1261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мають право на спадкування за законом, як спадкоємці першої черги. 
		 
		В установлений законом шестимісячний строк він звернулася до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини. 
		Також заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 подали її батьки  ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які за її життя протягом трьох років з нею не спілкувалися, не надавали їй допомоги, якої вона потребувала у зв'язку з тяжким станом здоров'я. 
		 
		Він піклувався про дружину, забезпечував її всім необхідним для нормального життя, на противагу її батьків, з якими дружина була у неприязних відносинах через сімейні непорозуміння і не бажала з ними спілкуватися, проте мала надію на примирення. 
		 
		Посилаючись на те, що ОСОБА_5 через тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані, потребувала допомоги відповідачів, проте вони протягом трьох останніх років до дня її смерті не цікавились станом її здоров'я і не допомагали, просив усунути відповідачів від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 на підставі частини п'ятої статті 1224 ЦК України.
		 
		Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_4 помер. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 
		2016 року до участі у справі залучено його правонаступника - ОСОБА_3, яка є рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_5
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для задоволення позовних вимог про усунення спадкоємця від права на спадкування відповідно частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадкування.
		 
		Посилаючись на те, що позивач не надав доказів на підтвердження умисного ухилення відповідачів від надання допомоги ОСОБА_5, коли вона перебувала у безпорадному стані, при цьому визнавав, що він та спадкодавець не підтримували з ними стосунки, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для усунення батьків покійної дружини позивача від права на спадкування.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з його висновками про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши про відсутність умисних дій відповідачів у ненаданні допомоги ОСОБА_5, з урахуванням того, що таку допомогу їй надавав позивач, та на виконання волі спадкодавця не повідомляв відповідачам про стан її здоров'я.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства щодо законності та обгрунтованості, суди не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, не звернули увагу на те, що відповідачі у своїх запереченнях на позов зазначали про спілкування із спадкодавцем без його відома, тобто знали про стан здоров'яОСОБА_5, але ухилилися від надання їй допомоги.
		 
		Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України(у редакції, що набрала чинності 
		з 15 грудня 2017 року) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційної скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з 1/2 частини будинку АДРЕСА_1. 
		 
		В установлений законом шестимісячний строк позивач та батьки померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до нотаріальної контори  із заявами про прийняття спадщини.
		 
		Між відповідачами та спадкодавцем ОСОБА_5 з 2008 року існували неприязні відносини з сімейних питань, із-за яких вони тривалий час не спілкувалися. 
		 
		Про стан здоров'я ОСОБА_5, позивач, який здійснював догляд за нею, не повідомляв її батьків, а також не повідомив про її смерть. Таку поведінку обгрунтовував виконанням особистої волі дружини, яка не бажала бачити батьків та родичів не тільки на час хвороби, а і на її похоронах. 
		 
		Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
		 
		Частиною п'ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		 
		Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
		 
		Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
		 
		Спадкоємець може бути усунений від права на спадщину лише при одночасному настанні указаних обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності (частина п'ята статті 1224 ЦК України).
		 
		У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 
		2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України.
		 
		Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. 
		 
		На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі, як батьки померлої ОСОБА_5, протягом останніх трьох років до її смерті, не спілкувались з нею, не надавали їй ніякої допомоги, хоча вона потребувала  її, перебуваючи у безпорадному стані. Зокрема вказував на те, що вона взимку 2010 року отримала перелом нижньої кінцівки, влітку цього ж року їй зробили операцію у зв'язку з онкологічним захворюванням, в подальшому вона перенесла операцію на щитовидній залозі, а з 2011 року їй встановлена група інвалідності. 
		 
		Надаючи оцінку зібраним у справі доказам та аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності сукупності обставин, які відповідно до статті 1224 ЦК України є підставою для усунення спадкоємця від спадкування, зокрема ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання. В даному конкретному випадку судами не було встановленого ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю, оскільки як пояснював позивач такої допомоги не бажала сама спадкодавець, і саме за її волею він не повідомляв батьків ОСОБА_5 про стан її здоров'я. Крім того, позивач не навів переконливих доказів на підтвердження перебування спадкодавця у безпорадному стані, та потреби її в допомозі саме відповідачів з огляду на те, що вона не бажала такої допомоги, і таку допомогу в повному обсязі їй надавав позивач. 
		 
		Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
		 
		Відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року,суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.
		 
		Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку та дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1 
		 
		Обставини, на які скаржник посилався у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не відноситься до повноважень Верховного Суду.
		 
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                   В. А. Стрільчук
		 
		Судді:                                                                                             С. О. Карпенко 
		 
		В. О. Кузнєцов 
		 
		                                                                                              А.С. Олійник
		 
		Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...